ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

01 квітня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/25041/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду з Київського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 640/25041/21 за позовом ОСОБА_1  (далі - позивач) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб  (далі – відповідач) з вимогою стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 200000 (двісті тисяч) гривень суми відшкодування банківського вкладу у ПАТ «Авант-Банк» за договором від 26.01.2016 №Д- Ф/16/1019-01250.

В обґрунтування вимог зазначено, що 26.01.2016 між позивачем та ПАТ «Авант-Банк» укладено Договір банківського депозиту (вкладу) №д-ф/І6//1019-01250 (Далі -договір вкладу).

29.01.2016 вкладний рахунок поповнено на 8000 доларів США, шляхом перерахування безготівкових коштів від ОСОБА_2 , що підтверджується копією банківської виписки.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 29.01.2016 № 44 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АВАНТ-БАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 29.01.2016 № 96 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АВАНТ-БАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

ПАТ «АВАНТ-БАНК» запровадив тимчасову адміністрацію.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 25.02.2016 № 109 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АВАНТ-БАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб-прийнято рішення від 26.02.2016 № 262 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «АВАНТ-БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку».

В подальшому,, за рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів уповноважені особи Фонду змінювались двічі і наразі згідно рішення №2065 від 22.05.2017 про зміну уповноваженої особи Фонду, делеговано повноваження ліквідатора ПАТ «АВАНТ-БАНК» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами ОСОБА_3 з 25.05.2017 (далі - Уповноважений ФГВФО).

Уповноважений ФГВФО повідомив листом - відповіддю від 11.07.2018 № 418, шо операцію по перерахуванню коштів з рахунку фізичної особи на рахунок НОМЕР_1 (840), проведену 29.01.2016 на суму 8000 доларів США та Договір банківського вкладу №Д-Ф/16/1019-01250 від 26.01.2016 визнано нікчемними, а кошти повернено на рахунок відправника.

За рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/13661/18, позов до Уповноваженого ФГВФО задоволено.

08.07.2020 Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист на виконання вказаного рішення суду.

Позивач звернувся до Дніпровського РВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про відкриття виконавчого провадження.

Однак, на сьогоднішній день вказане виконавче провадження не виконане.

Позивач дізнався про припинення ПАТ «АВАНТ БАНК», у зв`язку із чим рішення Окружного адміністративного суду міста Києва неможливо виконати. Водночас, через невиконання вказаного рішення суду Уповноваженим ФГВФО в добровільному порядку, позивач виявився позбавленим можливості отримати передбачену законом компенсацію за втрачений вклад у ПАТ «Авант-Банк», у зв`язку із чим звертаюсь до суду з позовом про стягнення компенсації, який обґрунтовано наступним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києві від 13.09.2021 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2022 апеляційну скаргу задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.09.2021 скасовано. Справу направлено до Окружного адміністративного суду м. Києві для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 прийнято до провадження позовну заяву та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що відповідно до рішення суду у справі № 826/13661/18 зобов`язано УО на здійснення ліквідації в ПАТ «Авант-Банк» подати до Фонду додаткову інформацію про позивача.

31.07.2020 УО на ліквідацію ПАТ «Авант - Банк» подано до державного реєстратора пакет документів про припинення банку.

03.08.2020 банк ліквідовано.

У період з 29.01.2020 до 31.07.2020 УО на ліквідацію ПАТ «Авант - Банк» не подавалися до Фонду інформацію про позивача.

Таким чином права позивача не могли бути порушень.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 26.01.2016 уклав з ПАТ «Авант-Банк» Договір банківського вкладу (депозиту) №Д-Ф/16/1019-01250 .

Відповідно до п. 2.1 Договору вкладу, в порядку і на умовах, визначених цим договором, вкладник передає, а банк приймає для зберігання кошти на вкладний (депозитний) рахунок вкладника № НОМЕР_3 у ПАТ «Авант-Банк» в розмірі, зазначеному у п. 1.3 цього договору та зафіксований у документі, який видається банком вкладнику на підтвердження внесення останнім коштів, на строк з 26 січня 2016 року до 02 лютого 2016 року.

29.01.2016 рахунок вкладника поповнено на 8000 доларів США шляхом перерахування безготівкових коштів від ОСОБА_4 , що підтверджується копією банківської виписки.

29.01.2016 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 44 «Про віднесення ПАТ «АВАНТ-БАНК» до категорії неплатоспроможних», на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 29 січня 2016 року № 96 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АВАНТ-БАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 96 запроваджено тимчасову адміністрацію у Публічному акціонерному товаристві «АВАНТ-БАНК» строком на один місяць із 29 січня 2016 року до 28 лютого 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора Публічного акціонерного товариства «АВАНТ-БАНК», визначені статтями 37-39 Закону, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ларченко Ірині Миколаївні строком на один місяць із 29 січня 2016 року до 28 лютого 2016 року включно.

26.02.2016 на підставі постанови Правління Національного банку України від 25.02.2016 № 109 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «АВАНТ-БАНК», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 262 "Про початок процедури ліквідації ПАТ «АВАНТ-БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 262 призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства «АВАНТ-БАНК», визначені статтями 37, 38, 47-52, 52, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ларченко Ірині Миколаївні строком на два роки із 26.02.2016 до 25.02.2018 включно.

Надалі рішенням виконавчої дирекції Фонду № 2021 від 06.10.2016 змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «АВАНТ-БАНК». Згідно з зазначеним рішенням всі повноваження ліквідатора ПАТ «АВАНТ-БАНК», визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернівській Олені Степанівні з 07.10.2016.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2065 від 22.05.2017 про зміну уповноваженої особи Фонду, якій делеговано повноваження ліквідатора ПАТ «АВАНТ-БАНК».

Відповідно до зазначеного рішення повноваження ліквідатора ПАТ «АВАНТ-БАНК» визначені Законом «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53, у тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами ОСОБА_3 з 25.05.2017.

Уповноважений ФГВФО повідомив листом - відповіддю від 11.07.2018 № 418, шо операцію по перерахуванню коштів з рахунку фізичної особи на рахунок НОМЕР_1 (840), проведену 29.01.2016 на суму 8000 доларів США та Договір банківського вкладу №Д-Ф/16/1019-01250 від 26.01.2016 визнано нікчемними, а кошти повернено на рахунок відправника.

За рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/13661/18, позов до Уповноваженого ФГВФО задоволено та зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» Кічука Олега Івановича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Авант-Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які були розміщені на рахунку  в іноземній валюті - 8000,00 доларів США, який був відкритий на підставі договору банківського рахунку фізичної особи №Д-Ф/16/1019-01250, укладеного 26 січня 2016 року між позивачем та публічним акціонерним товариством «Авант-Банк».

08.07.2020 Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист на виконання вказаного рішення суду.

Позивач звернувся до Дніпровського РВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про відкриття виконавчого провадження.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1066 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною третьою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до частини першої статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

В той же час, особливості виконання банком власних зобов`язань перед контрагентами в разі віднесення банків до категорії неплатоспроможних та запровадження в банках тимчасової адміністрації або початку процедури ліквідації таких банків, встановлюється, окрім ЦК України, спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI.

Цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до визначених у статті 2 Закону № 4452-VI термінів, вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;

вкладник - це фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката;

система гарантування вкладів фізичних осіб - сукупність відносин, що регулюються цим Законом, суб`єктами яких є Фонд, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, банки та вкладники;

уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Відповідно до статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права.

Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (стаття 4 Закону № 4452-VI).

До повноважень виконавчої дирекції Фонду у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку належить затвердження ліквідаційного балансу та звіту уповноваженої особи Фонду про завершення ліквідаційної процедури (пункт 15 частини п`ятої статті 12 Закону № 4452-VI).

Згідно з положеннями частин третьої, п`ятої статті 34 Закону № 4452-VI виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Частиною першою статті 35 Закону № 4452-VI передбачено, що тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду.

Оплата праці уповноваженої особи Фонду здійснюється Фондом у межах затвердженого штатного розпису (частина шоста статті 35 Закону № 4452-VI).

Уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку Закону № 4452-VI (частина восьма статті 35 Закону № 4452-VI).

Проаналізувавши процедуру визначення уповноваженої особи Фонду, обсяг її повноважень, порядок оплати праці, можна дійти висновку, що уповноважена особа Фонду за своїм правовим статусом є представником Фонду, який діє у межах повноважень, наданих Фондом, отримує визначену Фондом оплату, несе відповідальність перед Фондом. Уповноважена особа Фонду у правовідносинах з іншими особами виступає як представник Фонду у межах делегованих ним повноважень.

За дії/бездіяльність такої особи перед іншими суб`єктами правовідносин відповідальність несе Фонд.

Вказане відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 757/56680/16-ц.

Відповідно до пунктів 2-4 частини третьої статті 12 Закону № 4452-VI виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду; визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами відповідно до цього Закону та затверджує реєстри відшкодувань вкладникам у порядку та у черговості, що встановлені нормативно-правовими актами Фонду.

Частиною першою статті 26 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів (частина друга статті 26 Закону № 4452-VI).

Відтак, одним із основних завдань (функцій) Фонду є відшкодування вкладникам коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, сума якого не може бути меншою 200000 гривень.

Окрім того, Фонд виконує функцію виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом, та, зокрема, вирішує питання про задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку за рахунок майна такого банку.

Виходячи з наведених правових норм вбачається, що позивач як клієнт банку, який уклав Договір банківського вкладу (депозиту) в Банку і якому Банк відкрив поточний рахунок, в розумінні Закону №4452-VI є вкладником, а кошти на його банківському рахунку у сумі 201214,15 грн (8000,00 дол. США) є вкладом, на який поширюються основні завдання (функцій) Фонду щодо забезпечення такого вкладу державною гарантією у вигляді граничного розміру відшкодування коштів за цим вкладом.

Згідно Закону № 4452-VI правовідносини щодо отримання вкладником гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми складаються між Фондом та вкладником без участі банку-боржника, та у таких правовідносинах Фонд виконує функції з організації виплати гарантованого державою відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна), і у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги до держави в особі Фонду.

Отже суб`єктом, відповідальним за забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та відшкодування кожному вкладнику банку гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, є Фонд, котрий виконує власні спеціальні функції та завдання безпосередньо та/або делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора та ліквідатора неплатоспроможного банку уповноваженій особі Фонду - працівнику Фонду, який діє від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, підзвітний Фонду та несе відповідальність перед Фондом, та за дії якого відповідальність несе Фонд.

Судом з урахуванням положень частини четвертої статті 78 КАС України встановлено, що право позивача на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду підтверджено рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2019 у справі № 826/13661/18, яким, окрім іншого, підтверджено і бездіяльність уповноваженої особи Фонду.

Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 4452-VI, на яку посилається відповідач, обґрунтовуючи своє рішення про відмову в виплаті коштів, Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Закону № 4452-VI у день внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повноваження Фонду як ліквідатора щодо такого банку припиняються і Фонд надсилає Національному банку України звіт про завершення ліквідації банку.

Фонд не пізніше наступного дня після закінчення визначеного цим Законом строку ліквідації банку розміщує на офіційному веб-сайті Фонду оголошення про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування (частина третя статті 28 Закону № 4452-VI).

З приводу застосування наведеної норми частини сьомої статті 26 Закону № 4452-VI суд зазначає, що таке правове регулювання правовідносин між вкладником банку та Фондом щодо відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду передбачено за умови правомірної поведінки учасника цих правовідносин - Фонду.

В спірному випадку вимоги позивача обумовлені протиправною бездіяльністю Фонду, Уповноваженої особи Фонду, що встановлено відповідним судовим рішенням, яке набрало законної сили і підлягає виконанню, тому внесення запису в ЄДРПОУ про ліквідацію банку як юридичної особи за встановлених у справі обставин не може бути підставою позбавлення позивача права на отримання гарантованою державою Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» суми відшкодування за його вкладом.

Саме встановлена в судовому порядку протиправна бездіяльність уповноваженої особи Фонду – своєчасне не включення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, мала своїм наслідком невиплату Фондом гарантованої суми відшкодування за вкладом позивача.

При цьому слід враховувати, що, як вказано вище, у правовідносинах, що склалися між позивачем та Фондом, останній виконує функції з організації виплати позивачу гарантованого державою відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації ПАТ «Авант-Банк»», і у вказаних відносинах у позивача виникають майнові вимоги до держави в особі Фонду.

Стосовно доводів відповідача про невідшкодування Фондом гарантованої позивачу суми за вкладом з підстав не включення його уповноваженою особою Фонду до Переліку вкладників, внаслідок чого Фонд не мав правових підстав здійснювати відповідні процедури по включенню позивача до Загального реєстру та застосування процедури відповідного відшкодування суд зазначає таке.

Згідно з наведених вище правових норм уповноважена особа Фонду є працівником Фонду, яка у правовідносинах з іншими особами виступає як представник Фонду у межах делегованих повноважень і відповідальність за дії/бездіяльність уповноваженої особи несе Фонд.

У спірному випадку саме через протиправну бездіяльність уповноваженої особи Фонду Фондом протиправно відмовлено позивачу у виплаті гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди.

Отже, обов`язок доведення відсутності вини покладається на заподіювача шкоди, тобто до спростування презумпції вини особа, яка завдала шкоду, вважається винною у завданні шкоди (постанова Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15-2).

Таким чином, відповідальність за невиплату вкладнику гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, право на одержання якої має вкладник, та за шкоду, завдану вкладнику такою невиплатою, діючим законодавством покладено на Фонд, котрий в обґрунтування відсутності своєї вини у невиплаті гарантованої суми відшкодування не вправі посилатися на невчинення тих чи інших дій уповноваженою особою Фонду, яка є працівником Фонду і діє від імені Фонду, підзвітна Фонду і відповідає перед Фондом, та за дії якої відповідає Фонд.

Безпідставне не виключення позивача до Переліку вкладників мало наслідком відсутність інформації щодо вкладника у Загальному реєстрі вкладників ПАТ «Авант-Банк», та стало підставою для відмови у виплаті позивачу гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, що не свідчить про відсутність вини Фонду у невиплаті позивачу гарантованої суми відшкодування та не звільняє Фонд від обов`язку виплатити йому гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.

Відтак, обумовлена протиправна бездіяльність працівника Фонду призвела до невиплати позивачу гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду і, як наслідок, порушено права та гарантії позивача, надані йому як вкладнику у відповідності до Закону № 4452-VI.

Суд не приймає доводи Фонду про відсутність у нього будь-яких первинних документів по вкладникам, оскільки при складанні Загального реєстру використовуються виключно інформація, що наявна в переданому уповноваженою особою Переліку вкладників.

Як вже зазначалось вище, уповноважена особа Фонду це безпосередньо працівник Фонду, який діє від імені Фонду та підзвітний Фонду і несе відповідальність перед Фондом, та за дії якого відповідальність несе Фонд. У разі допущення бездіяльності уповноваженою особою Фонду у вчиненні дій щодо подання додаткової інформації про вкладника для включення до Загального реєстру осіб, що мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, Фонд в силу Закону несе відповідальність перед вкладником.

З огляду на викладене, суд вважає, що за встановлених у справі обставин неможливість для позивача отримати гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду через протиправну бездіяльність Фонду, який незважаючи на рішення у справі № 826/13661/18, яке набрало законної сили, відмовив позивачу у виплаті належних йому сум банківського вкладу, становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном та є порушенням вимог статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь з відповідача гарантованої суми відшкодування за вкладом в розмірі не менше 200000,00 грн.

Частиною другою статті 2 КАС суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірність вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про достатніх підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо клопотання про застосування строків позовної давності, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 120 КАС України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини першої, другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Предметом даного адміністративного позову є стягнення з відповідача на користь позивачки завданої їй майнової шкоди.

Суд зазначає, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

Верховний Суд у постанові від 01.04.2021 у справі № 280/4453/18 дійшов правового висновку про те, що проступок, пов`язаний із триваючим безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом, визнається триваючим порушенням. Триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності) та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом; припиненням дії відповідної норми закону.

Тобто, в даному випадку бездіяльність відповідача є триваючим правопорушенням. Тому оскільки присічного строку, з настанням якого держава може вважатися вільною від виконання відповідного обов`язку, не існує, то в даному випадку триваюче правопорушення у вигляді протиправної бездіяльності Фонду припиняється з моменту виконання ним обов`язку щодо виплати позивачці спірної майнової шкоди.

З огляду на означене суд вважає, що право позивачки на оскарження протиправної бездіяльності Фонду не можна визнавати її обов`язком, як не може вважатись законним наслідком його незастосування (нереалізації) - припинення самого існування права.

Суд вважає, що строк звернення до суду існує не для того, щоб надавати можливість суб`єкту владних повноважень уникнути відповідальності. Триваюче право повинно бути захищено, а триваюче порушення - припинено, тобто протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває. У протилежному випадку - суб`єкт владних повноважень отримав би легітимацію з боку держави у формі забезпечення можливості зловживання правом та безкінечне продовження протиправної поведінки з огляду на відсутність дієвого механізму спонукання до виконання обов`язку.

У справі «Лелас проти Хорватії» Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

Також на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (справа «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Вказане узгоджується також з правовим висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 26.01.2023 у справі № 200/9654/21.

В межах спірних відносин відсутні підстави вважати пропущеним строк позовної давності, оскільки предметом спору в цій справі є відшкодування шкоди у грошовій формі, яку позивачка зазнала через протиправну бездіяльність відповідача, порушене право виникло - після припинення виплат Фондом через завершення процедури ліквідації банку. Таким чином позовна давність визначена статтею 257 ЦПК України, з врахуванням положень статті 25 ЦПК України до заявлених вимог не спливла.

З моменту припинення виплат Фондом (завершення процедури ліквідації банку) позивачка втратила право на гарантоване відшкодування в порядку, передбаченому Законом, натомість отримала право вимагати відшкодування шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем квитанцією від 02.09.2021 сплачено судовий збір за звернення з позовом до суду у сумі 2000,00 грн (том 2 арк.спр. 9), які необхідно стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, ідентифікаційний код 21708016) про зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 200000,00 (двісті тисяч) гривень на відшкодування банківського вкладу у ПАТ «Авант-Банк» за договором від 26.01.2016 №Д- Ф/16/1019-01250.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя                                                             Т.В. Смішлива