ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2025 року   ЛуцькСправа № 140/143/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Стецика Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач) у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок тяжкого поранення/пов`язаного із захистом Батьківщини, з урахуванням фактично виплачених сум.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він є військовослужбовцем за мобілізацією з 04.04.2022. Військову службу до 15.11.2023 проходив у військовій частині НОМЕР_1 . В період з 05.09.2022 по 15.11.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України.

Вказує, що 16.03.2023 він отримав вогнепальне осколкове поранення верхньої третини лівої гомілки та вогнепальне осколкове поранення верхньої третини правого зап`ястя, у зв`язку із чим у період з 17.03.2023 по 23.07.2023 проходив курс лікування в стаціонарних умовах в різних медичних закладах.

Оскільки отримана ним травма відноситься до важких, а поранення є пов`язаним із захистом Батьківщини, позивач стверджує, що він мав право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 грн відповідно до положень постанови КМУ №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Разом із тим, така додаткова винагорода позивачу за період березень-липень 2023 року військовою НОМЕР_2 не оплачувалася.

Із відповіді відповідача на його рапорт дізнався, що додаткову винагороду за квітень, травень та липень 2023 року його позбавлено по причині вживання алкогольних напоїв. Додаткову винагороду за червень 2023 він не отримав внаслідок неподання медичних документів, що підтверджує його лікування (відпустку) в червні 2023 року.

Позивач не погоджується із такою бездіяльністю відповідача. Вказує, що у період з 17.03.2023 по 23.07.2023 він перебував на лікуванні, тобто за межами військової частини. Алкогольних напоїв не вживав. Стверджує, що у його присутності проколи про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 172-20 КУпАП не складалися.

З посиланням на практику Верховного Суду у справах №640/13029/2 та №560/7178/22, зазначає, що невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди можлива у разі вчинення дій, пов`язаних із проходженням військової служби, а не за будь-яке адміністративне правопорушення.

Щодо невиплати йому додаткової винагороди за червень 2023 року вказує, що командиру військової частини НОМЕР_1 було надано усі наявні у нього документи про факт перебування на лікуванні. Окрім того, акцентує увагу на тому, що ані Постановою КМУ №168, ані окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 не передбачено, що підставою для виплати додаткової винагороди є рапорт самого військовослужбовця. Натомість, підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн є довідка, видана командиром військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва).

З урахуванням викладеного, просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 (а.с.43) позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

У відзиві від 22.01.2025 (а.с.47-58) на позовну заяву представник відповідача позовних вимог ОСОБА_1 не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю. В обґрунтування такої позиції зазначив, що відповідно до пункту 15 розділу ХХХIV Порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов`язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).

Вказує, що 17.04.2023 щодо позивача складено протокол адміністративне правопорушення за статтею 172-20 КУпАП (розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів) на підставі якого постановою Жовтневого районного суду міста Харкова від 25.05.2023 у справі №639/2346/23 позивача визнано винним у вчиненні даного правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Також протоколи про вчинення адміністративного правопорушення за статтею 172-20 КУпАП складено щодо позивача 06.05.2023 та 13.07.2023. На підставі даних протоколів постановами Червонозаводського районного суду міста Харкова від 07.06.2023 у справі №646/2548/23 та від 21.09.2023 у справі №646/5605/23 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена частиною третьою статті 172-20 КУпАП та накладено штрафи у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

З огляду на вказане, відповідач вважає, що ОСОБА_1 правомірно не було включено до наказів командира військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди за квітень, травень та липень 2023 року.

Щодо позовної вимоги про виплату додаткової грошової винагороди за червень 2023 року, представник відповідача зазначив, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують факт його перебування у червні 2023 року на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку із пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) або у відпустці для лікування після такого поранення.

Окрім того, відповідач вказує про порушення строку для звернення до суду, визначеного частиною статтею 223 Кодексу законів про працю України, оскільки про порушене право на отримання додаткової винагороди позивач мав змогу дізнатися у місяці, коли не отримав належне, на його думку, грошове забезпечення.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що в стані алкогольного сп`яніння, у визначених у протоколах про адміністративні правопорушення від 17.04.2023, 06.05.2023 та 13.07.2023 час та місце, його не затримували, в його присутності такі протоколи не складалися та йому не вручалися (а.с.73-76).

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що не заперечується сторонами даного спору.

Згідно із витягу із наказу т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2023 №329 позивача виключено зі списків особового складу Військовій частині НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення (а.с.21).

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2023 за №1734/А підтверджено, що ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (а.с.24).

Довідкою №222/6/417А від 23.03.2023, виданою командиром Військової частини НОМЕР_1 , підтверджено, що 16.03.2023 позивач одержав вогнепальне осколкове поранення верхньої третини лівої гомілки. Вогнепальне осколкове поранення верхньої третини правого зап`ястя (а.с.23).

Згідно даних виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1563 у період з 17.03.2023 по 29.03.2023 ОСОБА_1 перебував на лікуванні в КНП «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І.Кононенка» (а.с.26).

У період з 29.03.2023 по 31.03.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону, що підтверджується копією виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №4967 (а.с.27).

17.04.2023 старшим офіцером відділення Організації охорони, патрульно-постової служби, розшуку та діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 складено протокол ДНХ-2/3402 про військове адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідно до якого зафіксовано, що головний сержант ОСОБА_1 був виявлений за адресою: АДРЕСА_1 представниками Військової служби правопорядку з ознаками алкогольного сп`яніння під час виконання службових обов`язків в умовах особливого періоду (а.с.64-66).  

Відповідно до постанови Жовтневого районного суду міста Харкова від 25.05.2023 у справі №639/2346/23 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадянин, що дорівнює 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

06.05.2023 офіцером групи ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 щодо позивача складено протокол ДНХІ №2/4077 про військове адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення зі змісту якого вбачається, що 06.05.2023 о 12 годині 30 хвилин ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння на території тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , чим вчинив правопорушення в умовах особливого періоду, передбачене частиною 3 статті 172-20 КУпАП (а.с.69-71).

На підставі протоколу ДНХІ №2/4077 від 06.05.2023 постановою Червонозаводського районного суд м. Харкова від 07.06.2023 №646/2548/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто17000 (сімнадцять тисяч)гривень 00 копійок.

13.07.2023 офіцером групи ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_4 щодо позивача складено протокол ДНХІ №2/6690 про військове адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення зі змісту якого випливає, що 12.07.2023 о 19 годині 30 хвилин позивач перебував у стані алкогольного сп`яніння в місті Куп`янськ, Харківської області, чим вчинив правопорушення в умовах особливого періоду, що передбачене частиною третьою статті 172-20 КУпАП (а.с.60-62).

Постановою Червонозаводського районного суд м. Харкова від 21.09.2023 №646/5605/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює17000 (сімнадцять тисяч)гривень 00 копійок.

Рапортом від 27.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із проханням видати наказ про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 тис. грн у зв`язку із пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини за період з 17.03.2023 по 23.07.2023 (а.с.10-11).

Листом №837/фс від 15.10.2024 відповідач, за результатами розгляду рапорту позивача від 27.09.2024, повідомив останнього про те, що: додаткову винагороду за період з 01.03.2023 по 17.03.2023 з розрахунку 100000,00 грн на місяць йому було нараховано на загальну суму 54838,71 грн та перераховано на картковий рахунок 22.04.2023 в сумі 54016,13 грн; додаткову винагороду за період з 18.03.2023 по 31.03.2023 з розрахунку 100000,00 грн на місяць йому було нараховано на загальну суму 45161,29 грн та перераховано на картковий рахунок 28.04.2023 в сумі 44483,87 грн; додаткової винагороди за квітень 2023 року ОСОБА_1 позбавлено на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.05.2023 №766 «Про виплату додаткової винагороди за квітень 2023 року» по причині вживання алкогольних напоїв (протокол ДНХІ-2/3402 від 17.04.2023); додаткової винагороди за травень 2023 року ОСОБА_1 позбавлено на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.06.2023 №932 «Про виплату додаткової винагороди за травень 2023 року» по причині вживання алкогольних напоїв (протокол ДНХІ-2/4077 від 06.05.2023); в додатках до поданого рапорту відсутні медичні документи, що підтверджують лікування позивача (його відпустку) в червні 2023 року; додаткової винагороди за липень 2023 року ОСОБА_1 позбавлено на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.08.2023 №1295 «Про виплату додаткової винагороди за липень 2023 року» по причині вживання алкогольних (а.с.13).

Вважаючи бездіяльність Військової частини щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.

Як стверджує позивач, додаткова винагорода має бути виплачена йому відповідачем за період з 17.03.2023 по 23.07.2023.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 65 Конституції України визначено, що громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Законом, який регулює відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, є Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу ЗСУ. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), який установлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинне забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України (частини друга - четверта статті 9 Закону №2011-XII).

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно із пунктом 8 Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 №745/32197; далі - Порядок №260, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом пункту 3 розділу І Порядку №260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України (розділ I доповнено вказаним пунктом згідно з наказом Міністерства оборони№ 98 від 01.04.2022- застосовується з 24.02.2022 року).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, який триває до сьогодні.

На виконання Указу Президента України від 24.02.2024 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та Указу Президента України від 24.02.2024 №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова №168 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 Постанови №168 передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил «…», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згідно з абзацами третім, четвертим пункту 1 Постанови №168 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 № 400 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168», яка застосовується з 24.02.2022) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Відповідно до пункту 9 розділу XXXIV Порядку №260 накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Пунктом 10 розділу XXXIV Порядку № 260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Пунктом 11 розділу XXXIV Порядку №260 встановлено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.

Як встановлено судом, довідкою №222/6/417А від 23.03.2023, виданою командиром Військової частини НОМЕР_1 , підтверджено, що 16.03.2023 позивач одержав вогнепальне осколкове поранення верхньої третини лівої гомілки. Вогнепальне осколкове поранення верхньої третини правого зап`ястя. Вказане поранення позивач отримав під час захисту Батьківщини, у бойовій обстановці, під час виконання бойових завдань з відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України. Підстава видачі довідки – наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.03.2023 №1061 (а.с.23).

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2023 за №1734/А підтверджено, що ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (а.с.24).

Отже, враховуючи зміст довідки Військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2023 за №222/6/417А позивач набув право на отримання додаткової грошової винагороди, збільшеної до 100000 грн, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку із лікуванням отриманої травми.

У позові ОСОБА_1 зазначає про право на отримання додаткової винагороди за період з 17.03.2023 по 23.07.2023.

У листі за №837/фс від 15.10.2024 відповідач зазначив, що додаткову винагороду за період з 01.03.2023 по 17.03.2023 з розрахунку 100000,00 грн на місяць позивачу було нараховано на загальну суму 54838,71 грн та перераховано на картковий рахунок 22.04.2023 в сумі 54016,13 грн; додаткову винагороду за період з 18.03.2023 по 31.03.2023 з розрахунку 100000,00 грн на місяць йому було нараховано на загальну суму 45161,29 грн та перераховано на картковий рахунок 28.04.2023 в сумі 44483,87 грн; додаткової винагороди за квітень 2023 року ОСОБА_1 позбавлено на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.05.2023 №766 «Про виплату додаткової винагороди за квітень 2023 року» по причині вживання алкогольних напоїв (протокол ДНХІ-2/3402 від 17.04.2023); додаткової винагороди за травень 2023 року ОСОБА_1 позбавлено на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.06.2023 №932 «Про виплату додаткової винагороди за травень 2023 року» по причині вживання алкогольних напоїв (протокол ДНХІ-2/4077 від 06.05.2023); в додатках до поданого рапорту відсутні медичні документи, що підтверджують лікування позивача (його відпустку) в червні 2023 року; додаткової винагороди за липень 2023 року ОСОБА_1 позбавлено на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.08.2023 №1295 «Про виплату додаткової винагороди за липень 2023 року» по причині вживання алкогольних (а.с.13).

Надаючи оцінку таким діям Військової частини НОМЕР_1 суд зазначає наступне.

Із копії виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 судом встановлено, що 23.04.2023 йому перераховано 54016,13 грн додаткової винагороди, а 28.04.2023 – додаткову винагороду в сумі 44483,87 грн. Загальний розмір такої додаткової винагороди, отриманої позивачем у квітні 2023 року становить 98500 грн.

Оскільки відповідно до пункту 9 розділу XXXIV Порядку №260 накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця, отримана позивачем у квітні 2023 року додаткова винагорода в сумі 98500 грн є виплатою додаткової винагороди за березень 2023 року.

Таким чином, відповідачем виконано свій обов`язок щодо виплати позивачу додаткової винагороди за березень 2023 року. Відображення у банківській виписці виплат за 23.04.2023 та 28.04.2023 як «заробітна плата», а не як «додаткова винагороди» не впливає на їх зміст та помилково трактується позивачем як порушення його права на належне грошове забезпечення.

Підстави позбавлення військовослужбовців права на отримання додаткової винагороди визначено пунктом 14 розділу XXXIV Порядку №260.

Так, відповідно до абзацу п`ятого пункту 14 розділу XXXIV Порядку №260 передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов`язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).

Як встановлено судом, 17.04.2023 старшим офіцером відділення Організації охорони, патрульно-постової служби, розшуку та діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 складено протокол ДНХ-2/3402 про військове адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідно до якого зафіксовано, що головний сержант ОСОБА_1 був виявлений за адресою: АДРЕСА_1 представниками Військової служби правопорядку з ознаками алкогольного сп`яніння під час виконання службових обов`язків в умовах особливого періоду (а.с.64-66).

Факт перебування позивача в стані алкогольного сп`яніння 17.04.2023 підтверджено актом №1077 огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу від 17.04.2023 (а.с.67).  

Постановою Жовтневого районного суду міста Харкова від 25.05.2023 у справі №639/2346/23, за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення серії ДНХ-2/3402 від 17.04.2023, позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадянин, що дорівнює 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок. Як випливає із тексту даної постанови, судом встановлено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, а саме виконання службових обов`язків військовослужбовцями в стані алкогольного сп`яніння в умовах особливого періоду.  

06.05.2023 офіцером групи ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 щодо позивача складено протокол ДНХІ №2/4077 про військове адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення зі змісту якого вбачається, що 06.05.2023 о 12 годині 30 хвилин ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння на території тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , чим вчинив правопорушення в умовах особливого періоду, передбачене частиною 3 статті 172-20 КУпАП (а.с.69-71).

Факт перебування позивача в стані алкогольного сп`яніння 06.05.2023 підтверджено копією висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів від 06.05.2023 (а.с.72).

На підставі протоколу ДНХІ №2/4077 від 06.05.2023 постановою Червонозаводського районного суд м. Харкова від 07.06.2023 у справі №646/2548/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто17000 (сімнадцять тисяч)гривень 00 копійок. Як встановлено судом, перебуваючи на військовій службі, ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби в стані алкогольного сп`яніння.

13.07.2023 офіцером групи ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_4 щодо позивача складено протокол ДНХІ №2/6690 про військове адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення зі змісту випливає, що 12.07.2023 о 19 годині 30 хвилин позивач перебував у стані алкогольного сп`яніння в місті Куп`янськ, Харківської області, чим вчинив правопорушення в умовах особливого періоду, що передбачене частиною третьою статті 172-20 КУпАП (а.с.60-62).

Постановою Червонозаводського районного суд м. Харкова від 21.09.2023 у справі №646/5605/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює17000 (сімнадцять тисяч)гривень 00 копійок. Як випливає із тексту вказаної постанови, суд встановив наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, а саме: виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби в нетверезому стані, в умовах особливого періоду.

Згідно із частиною шостою статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративне правопорушення, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

З огляду на наведене, належним чином підтвердженими є факти вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв під час виконання ним обов`язків військової служби в умовах особливого періоду за квітень, травень та липень 2023 року.

Таким чином, відповідач правомірно позбавив позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за квітень, травень та липень 2023 року (місяці в яких встановлено факт вживання позивачем алкогольних напоїв під час виконання ним обов`язків військової служби ).

Суд критично ставиться до доводів позивача про те, що протоколи від 17.04.2023, 06.05.2023 та 13.07.2023 не складалися в його присутності, та те, що йому не було відомо про розгляд судами справ щодо притягнення його до адміністративної відповідальності.

Так, протоколи від 17.04.2023, 06.05.2023 та 13.07.2023 містять підписи позивача в графі «підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» та графі «другий примірник протоколу отримав».

В свою чергу, постанови Жовтневого районного суду міста Харкова від 25.05.2023 у справі №639/2346/23, Червонозаводського районного суд м. Харкова від 07.06.2023 у справі №646/2548/23 та від 21.09.2023 у справі №646/5605/23 містять дані про належне повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, визнання позивачем своєї вини (постанова у справі №639/2346/23 та 646/5605/23).

Підстави ставити під сумнів дані обставини у суду при розгляді даної справи відсутні.

Також суд відхиляє посилання позивача про необхідність врахування при розгляді даної справи правових висновків Верховного суду, що викладені у постановах №640/13029/2 та №560/7178/22, оскільки вони стосуються спору щодо особи, яка вчинила адміністративні правопорушення не пов`язані із виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби. В даному випадку, складеними щодо позивача протоколи від 17.04.2023, 06.05.2023 та 13.07.2023 та постановами судів щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, встановлено факт виконання ОСОБА_1 обов`язків військової служби в нетверезому стані в умовах особливого періоду, що є порушенням ст. 172-20 КУпАП (військовим адміністративним правопорушенням).

Щодо вимоги ОСОБА_1 про виплату йому додаткової винагороди за червень 2023 року, суд зазначає наступне.

Пунктом 10 розділу XXXIV Порядку № 260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Обґрунтовуючи вимогу щодо виплати додаткової винагороди за червень 2023 року, ОСОБА_1 зазначив, що разом із поданим рапортом про виплату додаткової винагороди ним було подано: медичну картку форми №300 згідно якої його 17.03.2023 було доставлено до медичного закладу з вогнепальним пораненням; копію виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1563 відповідно до якої він знаходився на стаціонарному лікуванні з 17.03.2023 по 29.03.2023; копію виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №4967 про перебування на лікуванні у військово-медичному центрі Північного регіону з 29.03.2023 по 31.03.2023; копію довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної придатності №125602 від 30.07.2023 та копію довідки гарнізонної військово-лікарської комісії №6342 від 26.07.2023.

Разом з тим, суд звертає увагу, що наведені докази не містять відомостей про факт перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку із пораненням саме за червень 2023 року. Не надано суду також і доказів перебування позивача у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) протягом червня 2023 року.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами відповідача, про те, що позивача правомірно не було включено до наказів командира військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди за оскаржуваний позивачем період.

Разом з тим, суд відхиляє твердження представника відповідача про пропуск ОСОБА_1 строку на звернення до адміністративного суду, визначеного ст. 233 КЗпП України, оскільки про порушення свого права та підстави невиплати додаткової винагороди позивач дізнався лише після розгляду командиром Військової частини НОМЕР_1 його рапорту та отримання від відповідача листа за №837/фс 15.10.2024. Доказів ознайомлення позивача із наказами відповідача про позбавлення його додаткової винагороди за спірні періоди 2023 року матеріали справи не містять, сторонами таких до суду не подано.

Згідно частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу (частина 1 статті 77 КАС України).

За змістом частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду спору відповідачем доведена правомірність позбавлення позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за квітень, травень та липень 2023 року. В свою чергу, підстави для виплати додаткової винагороди за червень 2023 року відсутні з огляду на недоведення позивачем факту перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку із пораненням або відбуття у відпустку для лікування після поранення.

Тому, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Оскільки в задоволенні позову позивачу відмовлено, тому відповідно до ст. 139 КАС України понесені ним судові витрати компенсації не підлягають.

Керуючись статтями 243-246, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано судом 31 березня 2025 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Війська частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Суддя                                                                                                 Н. В. Стецик