Справа № 289/422/25

Номер провадження 3/289/273/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2025 м. Радомишль

Суддя Радомишльського районного суду Житомирської області Мельник О.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції №2 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП в матеріалах справи відсутній, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , місце роботи не вказав,

- за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 02.03.2025 року, серії ЕПР1 №260100, 02 березня 2025 року, о 01 год. 22 хв., гр. ОСОБА_1 , в с. Веприн по вул. Шкільна, керував транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія на місці зупинки ТЗ у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора Alcotest Drager 6820, результат тесту № 600 - 2,23 % проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а ПДР України за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 до суду не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Тому судом були вжиті заходи для забезпечення його права на участь у судовому засіданні, його відсутність як порушника, відповідно до ст. 268 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності останнього, письмові заперечення від якого до суду не надходили.

Також повідомлення про розгляд справи розміщено у відкритому доступі на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки суду: http://court.gov.ua/fair/sud0620, а відтак ОСОБА_1 повинен був цікавитись розглядом справи, добросовісно користуватись наданими йому процесуальними правами.

 Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють ПДР. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

 У відповідності до змісту статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння чи під дією лікарських засобів підлягають оглядові на стан сп`яніння, який проводиться за допомогою спеціальних технічних засобів працівником поліції із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків, або в закладі охорони здоров`я.

Зі змісту п. 2.9 а ПДР слідує, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

 Відповідно до ст. 245 КУпАП основним завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

 Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

  Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

 Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Винуватість ОСОБА_1 підтверджується протоколом про вчинене адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №260100 від 02.03.2025 року; роздруківкою результату тестування на вміст алкоголю, який становить 2,23 % проміле; актом огляду  на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів,  в яких  наявний підпис ОСОБА_1 щодо згоди з результатами;  відеозаписом на диску від 02 березня 2025 року, який наявний  в матеріалах справи; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4178448, яка є чинною; розпискою про ознайомлення водія з вимогами ч. 1 ст. 266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом.

Доказів, що спростовували б  винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у судовому засіданні не встановлено.

Даючи оцінку зібраним доказам в їх сукупності, суд вважає, що адміністративне правопорушення мало місце внаслідок порушення п. 2.9 а Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 , відповідно до якого, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

ОСОБА_1 керував транспортним засобом, що являється джерелом підвищеної небезпеки і це потенційно може завдати серйозної шкоди, а тому він як водій добровільно погодився взяти на себе додаткові зобов`язання та обмеження щодо своїх прав, в тому числі виконувати вимогу про зупинку, підкорятися вимозі працівників поліції вийти з транспортного засобу та надати документи, що надають право керувати транспортним засобом, не керувати транспортним засобом в стані сп`яніння та виконувати вимоги працівників поліції у проходженні медичного огляду на стан алкогольного чи іншого сп`яніння, однак як засвідчують матеріали справи він ці вимоги свідомо ігнорував, а залишення працівниками поліції таких дій без реагування могло завдати серйозної шкоди.

Суд вважає, що викладені у протоколі обставини підтверджені, кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованими.

З довідки відділення поліції №3 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області, вбачається, що ОСОБА_1 не отримував та не має посвідчення водія на право керування транспортними засобами.

Разом з тим, з метою забезпечення однакового і правильного застосування судами законодавства у відповідності до правового висновку Пленому Верховного суду України, який викладено у постанові №14 від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №18 від 19.12.2008, вбачається, що позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення у справах про адміністративні правопорушення на транспорті. Можливості накладати на винну особу таке стягнення, як додаткове КУпАП не надає. Також вказується на те, що суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення відповідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчинених правопорушень та їх суспільну небезпеку, особу правопорушника. З огляду на наведене, на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір», ОСОБА_1 не долучено до матеріалів справи та не надано суду жодного підтвердження, щодо можливих підстав звільнення його від сплати судового збору, а тому із ОСОБА_1 підлягає стягнення судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки на нього судом накладено адміністративне стягнення.

Керуючись ст.ст. 9, 33, 34-35, 40-1, 130, 245, 251, 268, 276, 277, 280, 283, 284, 287, 289, 291 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і застосувати до нього адміністративне стягнення, у виді штрафу у розмірі 17000 грн. 00 коп. без позбавлення права керування транспортними засобами.

Штраф стягнути на рахунок: Отримувач:  ГУК у  м.  Житомирській обл./ Житомир. 21081300; Код отримувача  (ЄДРПОУ):  37976485;  Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО):  899998;  р/р: UA368999980313060149000006001 "Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху".

Стягувачем є Відділення поліції №2 (м. Радомишль) Житомирського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн. на користь держави, на рахунок: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: судовий збір.

Стягувачем є Державна судова адміністрація України.

Роз`яснити особі до якої застосовано адміністративне стягнення, що відповідно до частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 (п`ятнадцять) днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до статті 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною 1 статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом 10 діб з моменту її винесення.

Строк пред`явлення постанови суду до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя Олександр МЕЛЬНИК

Постанова набрала законної сили _________________ 20__ р.