Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #1929291624

Справа № 932/1704/25

Провадження № 2/932/686/25


УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху


06 березня 2025 року м. Дніпро


Суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Сітніков Т.Б., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Самарівської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -


ВСТАНОВИВ:


До Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить позбавити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костянтинівка Донецької області) батьківських прав відносно доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та судові витрати покласти на відповідача по справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2025 року справу передано на розгляд судді Сітнікову Т.Б.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом зроблено запит щодо визначення зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання відповідача.

Згідно відповіді відділу реєстрації Костянтинівської міської ради №87-16, яка надійшла до суду 06.03.2025 року, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі рішення ВРП від 10.10.2024 року №2994/0/15-24 змінено територіальну підсудність судових справ Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі Бабушкінському районному суду міста Дніпропетровська.

Дослідивши зміст поданої позовної заяви та додані до неї документи, вважаю, що подана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України та має недоліки.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ЦПК.

За умовами ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

За правилами ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Згідно із п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позивач зазначила, що відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт № НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_1 . Персональні дані та місце реєстрації не відоме. Інших засобів зв`язку немає.

Суд зазначає, що відповідно до п. 5, 7 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та як підставу для позовної вимоги щодо позбавлення батьківських прав відповідача, позивач зазначає таку обставину, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу ухиляється від покладеного на нього у відповідності до ст. 180 СК України обов`язку утримання дитини.

Статтею 164 СК України передбачено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав, а саме: мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відтак, ненадання допомоги на утримання неповнолітньої дитини не є самою по собі підставою для позбавлення батьківських прав, а тому обраний спосіб захисту прав позивача потребує уточнення.

Враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, особи можуть бути позбавлені батьківських прав виключно з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Згідно з п.15 Постанови Пленуму ВСУ від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно із ч. 4, 5 ст. 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Таким чином, відповідно до положень ст. 19 Сімейного Кодексу України, питання щодо позбавлення батьківських прав певної особи повинно обов`язково розглядатися в досудовому порядку органом опіки та піклування з оформленням та видачею про це письмового висновку, однак, в матеріалах позовної заяви відсутній висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Проте позивачем не надано докази про звернення до вказаного органу з метою отримання такого висновку (заяви про надання висновку про доцільність позбавлення конкретної особи батьківських прав).

Позивачем не зазначено, чи взагалі розглядалось таке питання органом опіки та піклування із винесенням письмового висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача.

Отже, висновок органу опіки та піклування є ключовим доказом по даній категорії справ, якою б не була підстава позбавлення батьківських прав. Даний висновок робиться на підставі засідань комісії органу опіки та піклування про питання доцільність позбавлення батьківських прав. Для підготовки даного висновку комісія спілкується з обома батьками та вивчає наявність підстав для позбавлення батьківських прав.

Згідно з ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Частина 2 вищезгаданої статті передбачає, що у клопотанні про витребування доказів зазначаються вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Ненадання висновку одночасно з позовом позбавляє суд можливості провести розгляд справи у встановленому законом порядку.

Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов`язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред`явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред`явлення.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду від 30 березня 2017 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» заборонену законодавством поведінку батьків можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

При цьому, у позові відсутні будь-які дані з приводу того, чи вживалися до відповідача будь-які заходи впливу (оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу) та реагування, що б могло вказати на винну поведінку відповідача.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Однак, позивачем у позовній заяві не зазначено, а також не долучено належних доказів щодо попередження батька про необхідність змінити ставлення до виховання дітей.

Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази. Збір означеної доказової бази є вихідною та початковою задачею, яка передує всім іншим етапам процесу позбавлення батьківських прав. Такий етап можна назвати підготовчим й основним. Далі процес позбавлення батьківських прав можна умовно поділити на 3 етапи:

1 етап - етап звернення з відповідною заявою про надання висновку про доцільність позбавлення конкретної особи батьківських прав. Така заява подається до відповідної Служби у справах дітей органу місцевого самоврядування відповідного району в місті або місцевої державної адміністрації в районі відповідної області за місцем реєстрації матері або батька, стосовно яких вирішується питання про позбавлення батьківських прав згідно з вимогами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866, якою затверджено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини;

2 етап - судовий етап;

3 етап - виконання судового рішення про позбавлення батьківських прав.

Таким чином, суддя вважає, що позивач не зазначила відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору, як цього вимагає п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

У цьому контексті суд звертає увагу на позицію ВСС України, викладену в ухвалі від 01 листопада 2017 року у справі № 211/559/16-ц, відповідно до якої позбавлення батьківських прав є передчасним без відповідного висновку органу опіки та піклування і попередження батька про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.

В зв`язку з цими обставинами, суд позбавлений можливості вирішити питання про відкриття провадження по справі.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов`язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.

Згідно із ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки при вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху з метою надання позивачу строку, що не перевищує десяти днів з дня отримання ним копії ухвали, усунути зазначені недоліки.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 353 ЦПК України, суддя,-


ПОСТАНОВИВ:


Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Самарівської міської ради, про позбавлення батьківських прав - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала оскарженню не підлягає.


Суддя Сітніков Т.Б.




Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація