Справа № 346/5022/21

Провадження № 1-кп/346/114/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі головуючого - судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання: ОСОБА_2 , прокурор: ОСОБА_3 , захисник: ОСОБА_4 , заставодавець ОСОБА_5 , розглядаючи у відкритому судовому засіданні зали судових засідань суду обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12021090000000362, в якому ОСОБА_6 (який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Нижня Велесниця Коломийського району Івано-Франківської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; депутатом не являється; освіта вища; фізична особа - підприємець; не одружений; судимостей не має) обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286-1 Кримінального кодексу України,

сторонами та іншими учасниками кримінального провадження є: з боку обвинувачення - прокурор: ОСОБА_3 , з боку захисту – обвинувачений: ОСОБА_6 , його захисник: ОСОБА_4 , потерпілі: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , представник потерпілих: ОСОБА_10 , заставодавець ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в :

Щодо звернення застави в дохід держави.

Позиція прокурора. Під час судового розгляду встановлено факти невиконання ОСОБА_6 своїх процесуальних обов`язків, а саме те, що ОСОБА_6 переховується від суду, оскільки тривалий час без поважних причин не з`являється до суду і згідно інформації Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області, наданої на виконання ухвали суду про привід обвинуваченого перебуває за кордоном. І оскільки ОСОБА_6 порушив свої зобов`язання, заставу призначену ОСОБА_6 слід звернути в дохід держави.

Позиція потерпілих. Підтримували прокурора.

Позиція захисника та заставодавця. Не заперечували.

                                               Оцінка суду

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 176 КПК України застава є запобіжним заходом.

Згідно з ч.1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ч.8 ст. 182 КПК України у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Отже, для об`єктивного вирішення заявленого клопотання, суду належить з`ясувати чи порушив ОСОБА_6 умови застосованого до нього запобіжного заходу для застосування заходу кримінально-процесуальної відповідальності звернення застави в дохід держави.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29.06.2021 р. до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів – до 26 серпня 2021 року включно, в межах строку досудового розслідування та визначено розмір застави в межах 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 56750 гривень у національній грошовій одиниці. Разом з цим на ОСОБА_6 покладено наступні обов`язки: 1) прибувати до визначеної службової особи слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи; утримуватись від спілкування з свідками, в даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну;

Водночас, підозрюваному було роз`яснено, що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави, а до підозрюваного може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Відповідно до копії квитанції 0.0.2179368880.1 від 30.06.2021 р., було сплачено кошти сумі 56750,00 грн., внесених у якості застави за підозрюваного ОСОБА_6 (а.с. 183) У зв`язку із чим ОСОБА_6 звільнено з-під варти, а отже розпочався строк дії покладених на нього обов`язків.

Згідно з вимогами абз.3 ч.4 ст. 202 КПК з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Втім, підозрюваний ОСОБА_6 не виконав обов`язки, покладені на нього ухвалою слідчого судді, оскільки останній до суду не прибував у судове засідання, про яке йому було відомо (обвинувачений був обізнаний 10.11.2023 із датою, часом і місцем судового засідання 17.11.2023 о 10 год., однак 03.11.2023 виїхав за межі території України (т.3 а.с.128), перетнув державний кордон 03.11.2023 року і після цього в Україну не повертався.

Враховуючи, що підозрюваний порушив покладені на нього процесуальний обов`язок (щодо прибуття до суду із визначеною періодичністю, яка визначалась датами судових засідань), при цьому останньому були роз`яснені наслідки невиконання процесуального обов`язку, суд приходить до висновку, що наявні підстави для звернення застави в дохід держави, а тому подане клопотання підлягає задоволенню.

Щодо обрання запобіжного заходу.

Прокурор подав клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави. Тож суд вирішував це питання на підставі клопотання сторони обвинувачення.

Позиція прокурора. Зібрані докази, підтверджують наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 злочину, передбаченого частиною 3 статті 286-1 КК України. З інформації ГУНП в Івано-Франківській області, яка ґрунтується на даних інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи «Аркан» вбачається, що ОСОБА_6 03.11.2023 року перетнув державний кордон і з того часу в Україну не повертався. І оскільки його було оголошено у міжнародний розшук, слід застосувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Також зазначив про наявний ризик, а саме переховування ОСОБА_6 від суду, оскільки останній двічі не з`являвся в судові засідання та перебуває наразі за кордоном, а також перешкоджає кримінальному провадженню.

Позиція захисника. Не заперечував щодо застосування запобіжного заходу.

Оцінка суду щодо можливості обмеження свободи обвинуваченого.

Суд одразу відзначає, що при розгляді клопотань сторони обвинувачення щодо застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, суд здійснює контроль за дотриманням права будь-якої людини на свободу пересування.

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом (частина 2 статті 29 Конституції України).

Отже, право людини на свободу пересування не є абсолютним і може бути обмеженим, але тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Також суд враховує, що за положеннями частини 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: b) законний арешт для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом; c) законний арешт, здійснений з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

При цьому суд враховує і практику застосування цієї норми права Європейським судом з прав людини, зокрема висновок цього суду з рішення у справі «Ассанідзе проти Грузії» (Assanidze v. Georgia), заява № 71503/01, п. 171, ECHR 2004-II) за яким Суд повторив, що слово «законний» і словосполучення «відповідно до процедури, встановленої законом» у пункті 1 статті 5 Конвенції за своєю суттю відсилають до національного законодавства та встановлюють зобов`язання забезпечувати дотримання його матеріально-правових і процесуальних норм.

Тому суд застосовує положення КПК України, напряму.

Отже, положення частини 1 статті 131 КПК України передбачають, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. І відповідно до частини 1 статті 176 КПК України, запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

Проте суд відзначає, що за положеннями частини 1 статті 177 КПК України метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як запобіжного заходу, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам (на які вказував прокурор): 1) переховуватись від суду; 2) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

А частиною 6 статті 193 КПК України, встановлено, що суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

І в силу положень частини 1 та 3 статті 184 КПК України, саме прокурор повинен довести і наявність обґрунтованої підозри, і наявність зазначених ризиків.

З огляду на зміст обвинувального акту, 27.06.2021 року приблизно о 14 годині 10 хвилин, у світлу пору доби, водій ОСОБА_6 , будучи позбавленим рішенням Івано-Франківського міського суду від 23.12.2020 права керування транспортними засобами строком на один рік, не маючи посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії, перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, що значно знижує увагу та швидкість реакції і унеможливлює належним чином оцінити дорожню обстановку, керуючи автомобілем марки MERCEDES-BENZ реєстрації Республіки Польща НОМЕР_1 , рухався ділянкою автодороги Н-10 Стрий - Чернівці, що по вул. Коломийська у с. Глибока Коломийського району Івано-Франківської області у напрямку м. Чернівці. В салоні автомобіля MERCEDES-BENZ на передньому пасажирському сидінні знаходився пасажир ОСОБА_11 , а на задньому сидінні пасажири ОСОБА_7 та ОСОБА_12 . Дана ділянка дороги із мокрим дорожнім покриттям, для двох напрямків руху, має по одній смузі для руху в кожному напрямку, які розділені між собою дорожньою розміткою 1.1 (вузька суцільна лінія) Правил дорожнього руху України. Водій ОСОБА_6 , рухаючись ділянкою дороги на спуск і поворотом праворуч, проявив неуважність, не обрав в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, унаслідок чого не справився з керуванням, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, виїхав за межі проїзної частини дороги ліворуч, де вчинив наїзд на огорожу і дерева та автомобіль перекинувся. При цьому ОСОБА_13 порушив вимоги Правил дорожного руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, а саме: п. 1.2., відповідно до якого в Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів; п. 1.5., згідно якого, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров?ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.1., у відповідності до якого, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; п. 2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожного руху водій зобов?язаний б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, ... і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; п. 2.9., відповідно до якого водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп?яніння;

п. 10.1., який зобов?язує водія перед будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 12.1., згідно якого, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; Розділ 34 Дорожня розмітка: п. 1.1., відповідно до якого лінію 1.І перетинати забороняється. У результаті порушення водієм ОСОБА_6 Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої пасажир автомобіля MERCEDES-BENZ ОСОБА_11 помер на місці події від набряку та набухання речовини головного мозку внаслідок закритої внутрішньо-черепної травми із синцем лобної ділянки, забійною раною та саднами обличчя, крововиливами в м`які тканини голови, під м`які мозкові оболонки, в речовину головного мозку та шлуночки мозку, на що вказують дані розтину трупа: комплекс ушкоджень м?яких тканин голови: синець лобної ділянки з підлежачим йому крововиливом в м`які тканини, забійна рана та садна обличчя... та внутрічерепні ушкодження та зміни:...М?які мозкові оболонки вологі, прозорі, з вираженим набряком, судини їх різко нерівномірного кровонаповнення. Під м`які мозкові оболонки конвекситальних поверхонь обох півкуль головного мозку, що включає обидві лобні, тім`яні, скроневі та частково ліву потиличну частки, суцільного характеру крововиливи із заходом в борозни, темно-червоного кольору, на ділянках розмірами: права півкуля 14х4,5?0,3 см; ліва - 17х4,8?0,3 см червоного кольору. Під м?які оболонки мозочка на базальній поверхні суцільного характеру крововиливи із заходом в борозни на ділянках розмірами: справа - 4,5х4х0,3 см; зліва 3,5х3х0,3 см червоного кольору; також наявний крововилив під м?які оболонки моста розмірами 2,2х2х0,3 см. Борозни головного мозку згладжені, звивини сплощені... В бокових шлуночках, Сільвієвому водопроводі, ромбовидній ямці (4-ьому шлуночку) рідка темно-червоного кольору кров та еластичні згустки у вигляді прожилків. Речовина мозку на розрізах з чіткою межею між сірою і білою речовиною, помірного кровонаповнення. В речовині стовбурової частини мозку множинні крапкового характеру крововиливи темно-червоного кольору. Пасажирка вказаного автомобіля ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому правої ключиці; закритого відламкового перелому правої плечової кістки зі зміщенням відламків, ускладнений невропатією правого променевого нерва з різким зниженням м?язів екстензорів кисті; закритого подвійного відламкового перелому лівої великогомілкової кістки в с/3 зі зміщенням відламків; закритого відламкового перелому лівої малогомілкової кістки без зміщення відламків; закритої травми грудної клітки та її органів з переломами 11-Ш-1 У ребер справа зі зміщенням; 1-го ребра зліва, забоєм верхньої долі правої легені, що ускладнилось двобічною пневмонією, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоров?я, але не були небезпечними для життя (а.с. 2-6).

Також судом встановлено, що ухвалою суду від 17 лютого 2025 року ОСОБА_6 дійсно було оголошено у міжнародний розшук (а.с.165-168 том 3).

Суд також відзначає, що за положеннями частини 3 статті 286-1 КК України, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо вони спричинили смерть потерпілого є окремим і самостійним складом злочину.

Як наслідок суд вважає, що прокурор довів наявність підозри у вчиненні ОСОБА_6 злочину, передбаченого саме частиною 3 статті 286-1 КК України. Однак суд не розглядає і не розцінює таку підозру, як доведене обвинувачення, вимоги до якого є значно вищими.

Суд також згоден із тим, що прокурор довів наявність перебування ОСОБА_6 в міжнародному розшуку, та те, що він згідно з інформації ГУНП в Івано-Франківській області, яка ґрунтується на даних інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи «Аркан», 03.11.2023 року перетнув державний кордон і з того часу в Україну не повертався (т.3 а.с.128). Разом з цим суд погоджується і з ризиками про які зазначив прокурор, оскільки обвинувачений дійсно не з`являвся у судові засідання, про які був належним чином повідомлений, чим ухиляється від суду та перешкоджає кримінальному провадженню.

Разом з цим одним із завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ч.1 ст.2 Кримінального процесуального кодексу України - надалі за текстом КПК). А однією із засад кримінального провадження є розумність строків кримінального провадження п.21 ч.1 ст.7 КПК.

При цьому суд враховує, що в силу ч.6 ст.22 КПК України саме на суд покладено обов`язок створювати необхідні умови для реалізації сторонами не тільки їхніх процесуальних прав, а й виконання ними їх процесуальних обов`язків.

Вказані вище обставини, які підтверджуються належними письмовими доказами і вказані вище, прямо і недвозначно підтверджують, що ОСОБА_6 був обізнаний як із змістом обвинувального акту, тобто із пред`явленим йому обвинуваченням, так і з тим, що його справа вже розглядається у суді по суті.

Починаючи з 19.10.2021, на підставі ч.2 ст.42 КПК, ОСОБА_6 мав і продовжує мати статус обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, оскільки обвинувальний акт щодо нього був переданий до суду.

При цьому, він був обізнаний і з усією доказовою базою, яку представив прокурор. А на підставі п.1 ч.7 ст.42 КПК України, як обвинувачений у цьому кримінальному провадженні, ОСОБА_6 мав і продовжує мати процесуальний обов`язок прибуття за викликом до суду, а у разі неможливості прибуття - заздалегіть повідомити про це суд. Позаяк, в силу ч.2 ст.318 та п.19 ч.1 ст.3 КПК участь у судовому розгляді обвинуваченого є обов`язковою, а у випадку його неявка судовий розгляд відкладається у обов`язковому порядку (ч.1 ст.323 КПК).

Також, встановлені судом обставини прямо вказують на те, що обвинувачений дійсно був обізнаний 10.11.2023 із датою, часом і місцем судового засідання 17.11.2023 о 10 год., однак 03.11.2023 виїхав за межі території України (т.3 а.с.128) і досі не повернувся. При цьому матеріали справи дійсно не містять будь-яких відомостей про те, що він повідомив суд або хоча би свого захисника про наявність поважних причин своєї неявки, а також що ці причини продовжують існувати станом на 17.02.2025.

Тому суд згоден із прокурором у тому, що обвинувачений дійсно ухилився і продовжує ухилятись від суду, чим також перешкоджає кримінальному провадженню та здійсненню правосуддя.

Отже суд погоджується із тим, що прокурор довів наявність ризиків, передбачених 177 КПК України, обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286-1 КК України та перебування ОСОБА_6 в міжнародному розшуку.

Суд також враховує, що за положеннями частини 2 статті 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. А обвинувачений обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (від 5 до 10 років).

А тому суд вважає, що підстави для обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, дійсно відсутні.

І як наслідок, суд погоджується із тим, що обвинуваченому слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.

Отже, керуючись статтями 2,7-29, 30-33, 36, 37, 42, 45-47, 55-57, 73, 75-83, 84-117, 131-132, 133-146, 176-206, 276-279, 291-293, 314-372, 376, 392-395 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про звернення застави в дохід держави - задовольнити.

Звернути в дохід держави Україна заставу у розмірі 56750 (п`ятдесят шість тисяч сімсот п`ятдесят) гривень, яка була внесена 30 червня 2021 року заставодавцем ОСОБА_5 за ОСОБА_6 , відповідно до ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 червня 2021 року.

Клопотання прокурора щодо обрання  ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави – задовольнити. Обрати обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.

Виконання ухвали доручити начальнику Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.

Зупинити судове провадження - до моменту доставки ОСОБА_6 в приміщення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

Ця ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та підлягає негайному виконанню. Ухвала не може бути оскаржена.

Повний текст ухвали оголошено 31 березня 2025 року о 16 год. 55 хв.

Головуючий суддя : ОСОБА_1