ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2006 р. | № 2/160-2195 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді | Кривди Д.С. –(доповідача у справі), |
суддів : | Жаботиної Г.В., Уліцького А.М., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Сільськогосподарського ТОВ “Зірка” |
на рішення | господарського суду Тернопільської області від 06.06.2006 |
у справі | №2/160-2195 господарського суду Тернопільської області |
за позовом | Прокурора м.Тернополя в інтересах держави в особі ДАК “Хліб України” в особі Дочірнього підприємства ДАК “Хліб України” Тернопільського комбінату хлібопродуктів |
до | Сільськогосподарського ТОВ “Зірка” |
про | визнання недійсним контракту, |
за участю представників сторін від:
позивача: Ларіна Т.П. –за довіреністю від 03.10.2006р.
відповідача: не з’явились
прокуратури: не з’явились
Згідно розпорядження Заступника голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 10.10.2006р. здійснено заміну судді Бакуліної С.В. на суддю Уліцького А.М.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 06.06.2006р. (суддя Колубаєва В.О.) спотовий біржовий контракт 01/3-Т від 17.08.2004р. визнано недійсним з моменту його заключення; стягнуто з відповідача в доход державного бюджету 102грн. державного мита та на користь ДП “Судовий інформаційний центр” 118грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення та припинити провадження у справі; визнати чинним спотовий біржовий контракт, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
ДП ДАК “Хліб України” “Тернопільський комбінат хлібопродуктів” у відзиві на касаційну скаргу просить залишити рішення без змін, а скаргу –без задоволення.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Предметом спору є визнання недійсним укладеного 17.08.2004р. між сторонами спотового біржового контракту №01/3-Т, за умовами якого продавець (СТОВ “Зірка) зобов’язався передати у власність покупця (ДП ДАК “Хліб України” Тернопільський комбінат хлібопродуктів), а покупець – прийняти і оплатити 298т пшениці на загальну суму 125160грн.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що 17.08.2004р. сторонами також було укладено договір №03/10-3 “Про заставну закупку зерна та відповідальне збереження заставного зерна”. На думку суду, сторони уклали договори щодо одного і того ж товару з текстами, які протирічать один одному, оскільки в одному договорі відповідач передає позивачеві зерно на відповідальне зберігання, а в іншому він зобов’язується передати даний товар у власність. Дослідивши умови та обставини виконання договору №03/10-3 від 17.08.2004р., господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що вказаний договір відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак спотовий біржовий контракт 01/3-Т від 17.08.2004р., яким передбачено перехід права власності на товар, зазначений в договорі 03/10-3 від 17.08.2004р. в день його приймання протирічить вимогам чинного законодавства.
Однак, зазначені висновки місцевого господарського суду не є такими, що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України, з огляду на наступне.
Згідно вимог ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільств; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має спрямовуватись на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.
Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Разом з цим, обґрунтувавши висновок про визнання спірного договору недійсним ст.ст.203, 215 ЦК України, суд не навів підстав недійсності спірного правочину, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Суд, визнаючи недійсним договір, не з’ясував правову природу спотового контракту, не дослідив умови даного договору та обставини його виконання, зокрема, чи була фактична поставка пшениці по спотовому контракту, чи здійснювалися по ньому розрахунки.
Доводи суду зводяться виключно до дослідження та оцінки договору №03/10-3 “Про заставну закупку зерна та відповідальне збереження заставного зерна”, тоді як предметом спору є визнання недійсним спотового біржового контракту №01/3-Т.
За таких обставин ухвалене в справі судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119, 11110, ст.11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Тернопільської області від 06.06.2006 року у справі №2/160-2195 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький