ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

26 вересня 2006 р.

№ 36/208

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. –головуючого,

Панченко Н.П.,

Плюшка І.А.,

розглянувши  матеріали касаційних скарг

ТОВ “ВІДІВАН”;  ТОВ “Фалькон Трейдінг”

на рішення

господарського суду міста Києва від 17 травня 2006 року

у справі

№ 36/208

господарського суду

міста Києва

за позовом

Державне комплексне торгівельне підприємство “Хрещатик”

до	ТОВ “Фалькон Трейдінг”

третя особа без самостійних вимог на стороні позивача

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву

про	дострокове розірвання договору оренди та виселення

за участю представників сторін

від позивача –

Латік І.С.

від відповідача – від заявника – від третьої особи –

Крайнік Д.В. Червінський М.А. не з’явився

ВСТАНОВИВ:

          

          Державне комплексне торгівельне підприємство “Хрещатик” звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ “Фалькон Трейдінг” про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, що належить до державної власності, за № 13/т-02 від 01.11.2002, та зобов’язання ТОВ “Фалькон Трейдінг” звільнити орендоване приміщення.

          В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення умов вищезазначеного договору оренди, зокрема, п.п. 3.3, 3.7, 5.6, 5.9, 6.2, 6.3, 6.5 договору, а також ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 18, 22 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує орендну плату, а також без згоди позивача та власника приміщення передав орендоване приміщення в суборенду ТОВ “ВІДІВАН”.

          

          Тому позивач вважає, що відповідно до ст.26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та в передбаченому ст.188 Господарського кодексу України порядку він має право на дострокове розірвання договору.

          Рішенням господарського суду міста Києва від 17.05.2006 у справі № 36/208 (суддя Трофименко Т.Ю.) позов задоволено повністю з посиланням на п.3 ст.291 Господарського кодексу України та п.1 ст.783 Цивільного кодексу України, розірвано договір оренди №13/т-02 від 01.11.2002 нежитлового приміщення, що належить до державної власності, та зобов’язано відповідача звільнити орендоване нежитлове приміщення.

                    До Вищого господарського суду України надійшли касаційні скарги ТОВ “Фалькон Трейдінг” та ТОВ “ВІДІВАН” з проханням про скасування рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2006 у справі № 36/208 та направлення справи на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

          Відповідач ТОВ “Фалькон Трейдінг” у касаційній скарзі посилається на порушення господарським судом першої інстанції, передбачене п.2 ч.2 ст.11110 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідача не було належним чином повідомлено про місце і час засідання суду, і внаслідок його відсутності при вирішенні справи по суті не було повного та всебічного дослідження доказів у справі, що призвело до невідповідності висновків господарського суду фактичним обставинам справи в порушення норм ст. 43 ГПК України.

          Крім того, відповідач посилається на п.3 ч. 2 ст. 11110 ГПК України, оскільки судом не було залучено до участі у справі ТОВ “ВІДІВАН”, з яким відповідач уклав договір суборенди спірного приміщення, прав і обов’язків якого стосується даний спір.

          ТОВ “ВІДІВАН” в свою чергу у касаційній скарзі також посилається на порушення господарським судом ст.ст. 43, 11110 ГПК України з огляду на незалучення ТОВ “ВІДІВАН” до участі у справі, що призвело до неможливості останнім надати пояснення, висунути вимоги та заперечення на захист своїх законних прав та інтересів, а також до неповного з’ясування та недоведеності обставин справи, які мають значення для її вирішення.

          Крім того, відповідач і ТОВ “ВІДІВАН” посилаються на неправильне застосування господарським судом ч.1 ст.783 ЦК України в частині визначення правових підстав розірвання спірного договору оренди.

          

          Вищим господарським судом України ухвалами від 07.08.2006 у справі №36/208 порушено касаційне провадження.

Розпорядженням  Першого заступника Голови Вищого господарського суду України  Демченка С.Ф.  від  26.09.2006  у справі  № 36/208  призначено  наступну колегію  суддів: Самусенко С.С.–головуючий (доповідач), Панченко Н.П., Плюшко І.А.

Вищий господарський суд України об’єднує касаційні скарги ТОВ “ВІДІВАН” і ТОВ “Фалькон Трейдінг” в одне касаційне провадження по справі №36/208.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права в межах касаційного провадження, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Підстави розірвання договору найму на вимогу наймодавця передбачено ст.783 ЦК України.

Наймодавець відповідно до п.1 ст.782 ЦК України має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Порядок розірвання господарських договорів встановлено статтею 188 Господарського кодексу України.

Господарським судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі  № 36/208.

01.11.2002 між Державним експлуатаційним підприємством “Агро” та відповідачем був укладений договір № 13/т-02 оренди нежитлового приміщення для проведення торгівельної діяльності, що знаходиться на першому поверсі адміністративного будинку за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 24, загальною площею 351, 13 м2.

Відповідно до п.10.1 договору оренди строк дії договору визначено з 01.11.2002  по 01.11.2007.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до наказу № 413 Міністерства аграрної політики України від 27.12.2002 “Про реорганізацію державних підприємств Мінагрополітики” Державне експлуатаційне підприємство “Агро” було реорганізовано шляхом приєднання до позивача Державного комплексного торгівельного підприємства “Хрещатик”.

Згідно Статуту позивача він є правонаступником прав та обов’язків Державного експлуатаційного підприємства “Агро”.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” в разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.

Тому господарський суд першої інстанції встановив, що всі права та обов’язки орендодавця за договором оренди № 13/т-02 від 01.11.2002 перейшли до позивача.

Відповідно до п.3.3 договору оренди перерахування орендної плати здійснюється орендарем до 10 числа наступного за звітним місяця з урахуванням місячного індексу інфляції.

За ст.18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Господарський суд першої інстанції, вказуючи, що відповідач порушив умови договору щодо сплати орендних платежів в обумовлені договором строки, щодо проведення страхування орендованого приміщення та передав орендоване приміщення в суборенду без згоди орендодавця, керуючись п.1 ст.783 ЦК України,  дійшов висновку, що відповідач користується майном в порушення умов договору.

Вищий господарський суд України вважає судове рішення місцевого господарського суду прийнятим за недостатньо дослідженими обставинами та матеріалами у даній справі з огляду на наступне.   

Наказ № 413 Міністерства аграрної політики України “Про реорганізацію державних підприємств Мінагрополітики” був прийнятий 27.12.2002.

Місцевим господарським судом не досліджено належним чином питання стосовно згоди власника на дату укладення договору суборенди на передання спірного нежитлового приміщення в суборенду ТОВ “ВІДІВАН”, не вивчено обставини та їх вплив на суть спору щодо погодження договору суборенди нежитлового приміщення від 19.12.2002 Державним експлуатаційним підприємством “Агро”.

Господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач порушив умови договору щодо сплати орендних платежів в обумовлені договором строки.

При цьому, пункт 1 ст.782 ЦК України чітко передбачає право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Судом не досліджено та не висвітлено в оскаржуваному судовому рішенні питання невнесення орендної плати відповідачем протягом трьох місяців підряд.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає не дослідженим належним чином питання обгрунтованості позовних вимог статтею 783 ЦК України, яка не передбачає таку підставу розірвання договору найму на вимогу наймодавця як порушення умов договору щодо сплати орендних платежів в обумовлені договором строки.

Відповідач ТОВ “Фалькон Трейдінг” у касаційній скарзі посилається на порушення господарським судом першої інстанції, передбачене п.2 ч.2 ст.11110 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідача не було належним чином повідомлено про місце і час засідання суду.

Колегія суддів вважає, що доводи ТОВ “Фалькон Трейдінг” є обгрунтованими.

Так, направлена ТОВ “Фалькон Трейдінг” на адресу вул.Хрещатик,24 ухвала господарського суду міста Києва від 26.04.2006 у справі №36/208 про відкладення розгляду справи на 17.05.2006 о 16-30 знаходиться в матеріалах справи.

Тобто, ТОВ “Фалькон Трейдінг” вказану ухвалу не отримувало.

Згідно п.2 ч.2 ст.11110 ГПК України порушення норм  процесуального  права  є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

Господарським судом першої інстанції встановлено наявність господарських відносин між відповідачем та ТОВ “ВІДІВАН” згідно укладеного між ними договору суборенди нежитлового приміщення від 19.12.2002.

Таким чином, господарський суд прийняв рішення, що стосується прав і обов’язків особи ТОВ “ВІДІВАН”, що судом не була залучена до участі у справі.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11110 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За вказаних вищенаведених обставин всупереч ст.43 ГПК України рішення місцевого господарського суду не ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

За результатами розгляду касаційної скарги судом касаційної інстанції виявлено порушення вищенаведених норм процесуального права, встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з’ясовано судом першої інстанції з недостатньою повнотою, у зв’язку з чим вказане рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду згідно п.3 ст.1119 ГПК України.

При новому розгляді даної справи місцевому господарському суду слід врахувати вищевказане, залучити до участі у справі третьою особою на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТОВ “ВІДІВАН”, дослідити належним чином наявні у справі та можливо додатково витребувані та надані учасниками процесу докази, розглянути вищенаведені недосліджені належним чином питання, та при всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності прийняти законне судове рішення.

Враховуючи вказане, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

          Касаційні скарги ТОВ “ВІДІВАН” та ТОВ “Фалькон Трейдінг” задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2006 у справі № 36/208 скасувати.

Справу № 36/208 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                       С. Самусенко

Судді:                                                                                          Н. Панченко

                                                                                                     І. Плюшко