ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2006 р. | № 28/15-06-364 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Самусенко С.С. - головуючого, |
Панченко Н.П., |
Плюшко І.А. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Житлово-комунальної контори Селекнійно-генетичного інституту міста Одеси |
на рішення | господарського суду Одеської області від 10 травня 2006 року |
та постанову | Одеського апеляційного господарського суду від 20 червня 2006 року |
у справі | № 28/15-06-364 |
господарського суду | Одеської області |
за позовом | ТОВ “Інфокс” в особі філії “Інфоксводоканал” |
до | Житлово-комунальної контори Селекційно-генетичного інституту міста Одеси |
про | стягнення боргу за водопостачання та водовідведення у сумі 162 317 грн. 89 коп. |
за участю представників сторін |
від відповідача - | Яричевський В.В. |
від позивача - | Герасимчук М.О. |
В С Т А Н О В И В:
ТОВ “Інфокс” в особі філії “Інфоксводоканал” звернулося до господарського суду Одеської області із позовом до Житлово-комунальної контори Селекційно-генетичного інституту міста Одеси про стягнення боргу за водопостачання та водовідведення у сумі 162 317 грн. 89 коп.
Обгрунтовуючи позов, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору, що є порушенням ст.ст. 525, 526 ЦК України.
Рішенням господарського суду Одеської області від 10 травня 2006 року по справі № 28/15-06-364 (суддя Гуляк Г.І.) позовні вимоги про стягнення боргу за водопостачання та водовідведення в сумі 162 317,89 грн. задоволені з посиланням на ст.ст. 526, 527 ЦК України, п.п. “б” п.12.3 Правил водокористування. Твердження відповідача про те, що ТОВ “Інфокс” та його філія “Інфоксводоканал” не являються комунальними підприємствами і неможливе застосування положень п.12.3 Правил водокористування судом не прийнято до уваги, оскільки відповідно до п.1.1 Статуту ТОВ “Інфокс” є правонаступником КП “Одесводоканал”.
Одеський апеляційний господарський суд постановою від 20 червня 2006 року (колегія суддів: головуючий –Таценко Н.Б., судді –Сидоренко М.В., Мишкіна М.А.) рішення господарського суду Одеської області від 10 травня 2006 року у справі № 28/15-06-364 залишив без змін, апеляційну скаргу відповідача –без задоволення, погодившись з висновками господарського суду Одеської області.
У касаційній скарзі відповідач просить рішення господарського суду Одеської області від 10 травня 2006 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20 червня 2006 року у справі № 28/15-06-364 скасувати в частині стягнення 149694,23 грн., вважає невірним застосування ст.ст. 11, 525, 526, 527 ЦК України.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, рішення господарського суду Одеської області від 10 травня 2006 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20 червня 2006 року у справі № 28/15-06-364 залишити без змін, посилаючись, зокрема, на п.п.2.4.9, 2.1, договору, п.12.3 Правил водокористування, рішення Одеської міськради № 260 від 02 жовтня 2002 року.
Вищим господарським судом України ухвалою від 7 серпня 2006 року у справі № 28/15-06-364 порушено касаційне провадження.
Розпорядженням Першого заступника Голови Вищого господарського суду України Демченка С.Ф. від 02 жовтня 2006 року у справі № 28/15-06-364 призначено наступну колегію суддів: Самусенко С.С. –головуючий (доповідач), Панченко Н.П., Плюшко І.А.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини у справі № 28/15-06-364.
Відповідно до п.1.1 Статуту ТОВ „Інфокс” є правонаступником всіх прав і обов`язків реорганізованого КП „Одесводоканал” на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу КП „Одесводоканал” від 17 грудня 2003 року.
27 серпня 2004 року ТОВ „Інфокс” в особі начальника служби „Водозбут” філії „Інфоксводоканал” (водоканал), діючого на підставі Положення про Філію „Інфоксводоканал” і довіреності від 21 червня 2004 року, та Житлово-комунальна контора Селекційно-генетичного інституту міста Одеси (абонент) уклали договір про послуги водопостачання і водовідведення (населення) № 4004/1 про надання водоканалом послуг постачання питної води і водовідведення на об`єкти абонента згідно з дислокацією об`єктів та своєчасну оплату абонентом наданих йому послуг водопостачання та водовідведення, експлуатацію всіх приладів у порядку згідно з встановленими Правилами, переліченими в п.2.1 даного договору.
З 27 серпня 2004 року по 27 серпня 2007 року Абонент зобов`язався щомісячно у встановленій формі з 25 по 30 числа у письмовому вигляді надавати відомості про водоспоживання абонента і фактичну оплату населенням послуг водовикористання за попередній місяць, при ненаданні яких в строк водоканал здійснює розрахунок згідно п.п.2.4.9 Правил водовикористання.
Відповідно до п.3.4 договору оплата послуг водопостачання і водовідведення здійснюється з моменту підписання цього договору щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок водоканалу.
17 січня 2006 року ТОВ „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал” звернулося до господарського суду Одеської області з уточненою позовною заявою про стягнення з Житлово-комунальної контори Селекційно-генетичного інституту міста Одеси боргу за послуги водопостачання та водовідведення в сумі 162 317 грн. 89 коп., а саме за постачання питної води і водовідведення, холодної води, котра йде на гаряче водопостачання, та за водовідведення під час споживання мешканцями будинків гарячої води за період з 01 грудня 2004 року по 01 грудня 2005 року у зв`язку з несплатою відповідачем в повному обсязі наданих йому послуг в порушення ст.ст. 525, 526 ЦК України.
Рішенням господарського суду Одеської області від 10 травня 2006 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20 червня 2006 року, вищезазначені позовні вимоги задоволені в повному обсязі з мотивів правомірності позовних вимог.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають чинному законодавству, матеріалам та обставинам справи, а доводи касаційної скарги не знаходять свого підтвердження, оскільки не враховують положень п.5.2 належним чином укладеного договору про послуги водопостачання і водовідведення (населення) №4004/1, згідно якому по всім питанням, які не врегульовані даним договором, сторони керуються Правилами водовикористання, Правилами приймання стічних вод і діючим законодавством України.
Апеляційна інстанція звернула увагу на зміст п.2.1 даного договору, за яким сторони мають керуватися Законом України „Про питну воду та питне водопостачання”, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення, Правилами приймання виробничих стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації міста Одеси, наявними ДЕСТ, іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому чинним законодавством порядку.
Відповідно до п.п. “б” п.12.3 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України розрахунки за воду здійснюються з житлово-експлуатаційними організаціями та ЖБК один раз на місяць, в т.ч. за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, що вищевикладеним спростовуються доводи відповідача про неукладення сторонами договору на поставку холодної води, яка повинна використовуватися для гарячого водопостачання.
Колегія суддів Вищого господарського суду України також погоджується з висновком попередніх судових інстанцій про правомірність застосування при обліку спожитої питної води 6-значних показань лічильників, що підтверджується експертним висновком ДП „Одесастандартметрологія” № 03-05 від 09 березня 2005 року, згідно якому цифровий індикатор лічильника (ДЕСТ № 14167-83) містить 6 десяткових розрядів: 6 цифр м3.
Відповідно до ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судові інстанції визначили, що позовні вимоги базуються на чинному договорі № 4004/1, зобов`язання за яким підлягають виконанню відповідно до ст.526 ЦК України.
Враховуючи вищенаведені встановлені господарськими судами попередніх інстанцій обставини у даній справі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірними висновки місцевого та апеляційного господарського судів, що вимоги позивача про стягнення 162 317 грн. 89 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З огляду на викладене Вищий господарський суд України вважає рішення господарського суду першої інстанції та постанову господарського суду апеляційної інстанції такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Житлово-комунальної контори Селекційно-генетичного інституту міста Одеси залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 10 травня 2006 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20 червня 2006 року у справі № 28/15-06-364 залишити без змін.
Головуючий суддя С. Самусенко
Судді: Н. Панченко
І. Плюшко