ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2006 р. | № 42/205 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Суддів | Невдашенко Л.П., Михайлюка М.В., Дунаєвської Н.Г., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | відкритого акціонерного товариства "Харківгаз" |
на рішення | від 17.05.2006 господарського суду міста Києва |
у справі | №42/205 господарського суду міста Києва |
за позовом | відкритого акціонерного товариства "Харківгаз" |
до | дочірнього підприємства "Газ-тепло" |
про | стягнення 3681735,51 грн. |
за участю представників сторін : |
позивача | Галигіна В.М., |
відповідача | Корнєєв М.В., |
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду м. Києва (суддя: Паламар П.І.) від 17.05.2006 року у справі № 42/205 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати, посилаючись на те, що судом при прийнятті рішення порушені норми матеріального права.
Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановив та зазначив господарський суд, 1 жовтня 2005 р. сторони у справі уклали договір № 16/05-415 на транспортування природного газу, згідно з якими позивач зобов'язався надати відповідачу протягом 2005-2006 років послуги по транспортуванню природного газу в обсязі 171013000 куб.м., а останній - прийняти і оплатити вартість цих послуг.
Позивачем не доведено факту невиконання відповідачем умов алгоритму перерахування коштів згідно п. 6.2 договору.
За таких обставин, враховуючи, що строк остаточної оплати за договором станом на час розгляду справи не настав, господарський суд відмовив у задоволенні позову про стягнення оплати за спірним договором відповідно до вимог ст.ст. 530, 622 ЦК України. Оскільки у позові відмовлено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України покладено на позивача.
Однак, погодитися з таким рішенням неможливо, оскільки предметом позову є стягнення заборгованості 3 681 735,51 грн. за договором на транспортування природного газу № 16/05-415 від 01.10.2005 р. - за надані послуги у період: січень - лютий 2006 р.
В позові було відмовлено з тих, зокрема, підстав, що "строк остаточної оплати за договором станом на час розгляду справи не настав".
При цьому, суд послався на пункт 6.3 Договору: остаточні розрахунки за послуги з транспортування газу здійснюються до 01.10.2006 р.
Разом з тим, суд не звернув уваги, що п. 6.2 спірного договору оплату послуг з транспортування природного газу передбачено проводити шляхом перерахування відповідачем коштів на розрахунковий рахунок позивача по мірі їх надходження від споживачів теплової енергії на розподільчий рахунок відповідно до затвердженого алгоритму. Різниця між вартістю послуг з транспортування та коштів, перерахованих відповідачем, підтверджується відповідними актами в період з 10 по 25 числа місця, наступного за місцем постачання газу, та оплачується останнім згідно графіка, підписаного уповноваженими представниками сторін. Пунктом 6.3 договору передбачено, що остаточні розрахунки за надані за договором послуги з транспортування природного газу здійснюються відповідачем до 1 жовтня 2006 р.
Отже, п.6.3 договору не замінює собою п.6.2 договору, який ставиться в залежність до обов’язку ДП “Газ-тепло” сплатити вартість послуг.
За правилами ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В порушення статті 692 ЦК України суд зробив неправильний висновок: строк остаточної оплати за договором не настав.
В даному випадку, суд також неправильно застосував до спірних правовідносин й статтю 530 ЦК України: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У п.6.3 договору не встановлений строк виконання зобов'язання. У пункті 6.3 договору встановлено, що остаточні розрахунки за послуги з транспортування здійснюються до 01.10.2006 р.
Поняття "строк оплати товару" та "остаточні розрахунки" не є тотожними поняттями, в зв'язку з чим умови щодо цих визначень розмежовані у різних пунктах: п.6.2 та п.6.3. договору.
В даному випадку: в п.6.2 договору була встановлена відсилка щодо встановлення строку оплати до графіка, підписаного уповноваженими представниками сторін.
Оскільки відповідач є зобов'язаною стороною у договорі щодо розрахунків (п.3.3.3. договору); та виходячи з того, що відповідач (а не позивач) володіє даними щодо стану своїх розрахунків зі споживачами теплової енергії, він мав запропоновувати конкретний графік погашення заборгованості, не чекаючи пропозицій ВАТ "Харківгаз". Договором не встановлено, що саме ВАТ "Харківгаз" має звертатися до відповідача з пропозицією щодо укладання графіка погашення заборгованості відповідача.
Оскільки в п. 3.3.3. договору встановлено, що відповідач зобов'язаний сплатити ВАТ "Харківгаз" вартість послуг згідно обсягів, вказаних в щомісячних Актах викопаних послуг у строки передбачені п.6.2 договору, однак графік підписаний не був, є законні підстави (стаття 692 ЦК України) вважати, що інший строк оплати товару сторонами не був встановлений у відповідності до п.6.2 договору; та згідно зі статтею 692 ЦК України відповідач зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, по фактам, зафіксованим у щомісячних актах виконаних робіт .
Пункти 2.6., 2.6.2, 2.8. договору: фактична кількість газу, протранспортованого у відповідному місяці, затверджується актом виконаних послуг з транспортування природного газу, підписаного представниками ВАТ "Харківгаз" та ДП "Газ-тепло" на підставі реєстру. Цей акт є підставою для розрахунків між сторонами договору.
Пункт 6.1 договору: вартість наданих ВАТ "Харківгаз" послуг з транспортування газу у звітному місяці визначається на підставі актів виконаних робіт з транспортування та тарифів, зазначених в п.5.1 договору.
Отже, в актах виконаних послуг з транспортування природного газу, що складаються до 5-го числа наступного за звітним місяця (п.2.8. договору), сторони фіксують факт прийняття покупцем товару в обумовленому обсязі у кожному звітному місяці, після чого, на підставі статті 692 ЦК України, ДП "Газ-тепло" щомісячно зобов'язано оплачувати товар після його прийняття.
Крім того, існує законодавче визначення розрахункового періоду - календарний місяць, за який здійснюється оплата за поставлений та реалізований споживачу газ відповідно до умов договору (Наказ Міністерства палива та енергетики України "Про затвердження Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання (розд.3) від 27.12.2005 № 618).
Отже, розрахунки мають проводитися протягом всього терміну дії договору, по факту щомісячної передачі газу, а остаточні розрахунки за надані протягом всього року (а не за окремі місяці) послуги - у вказаний в п.6.3 договору строк. Наведене свідчить про неповне з’ясування обставин справи.
Також, оскільки відповідач не доручав ВАТ "Харківгаз" проводити роботи по обмеженню обсягів газопостачання Підприємствам, які заборгували за теплову енергію, вироблену, із спожитого природного газу, відсутні підстави стверджувати, що оплата відповідачем послуг згідно з п.6.2 Договору не здійснювалась саме через не надходження коштів від споживачів теплової енергії.
До того ж, у відповідності до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. ДП "Газ-тепло" таких доказів суду не надавало.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд прийняв рішення з порушенням загальних засад цивільного законодавства та спеціальних норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини - ст.692 ЦК України.
З огляду на викладене та враховуючи, що відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що судове рішення підлягає скасуванню, з передачею справи на новий розгляд місцевому господар ському суд.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117,1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2006 р. у справі № 42/205 скасувати, а матеріали справи передати до місцевого господарського суду для нового розгляду.
Головуючий, суддя Л.Невдашенко
Судді: М. Михайлюк
Н. Дунаєвська