Справа №  2-1958/11

                                                                 Р І Ш Е Н Н Я

                                                     І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

02 листопада 2011 року                                                                                        місто Маріуполь

Орджонікідзевський  районний  суд   міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Костромітіної О.О.

при секретарі - Степовій Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду в місті Маріуполі Донецької області  цивільну справу за  позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа ЖКП «Азовжитлокомплекс», про зміну договору найму жилого приміщення та вселення, зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа ЖКП «Азовжитлокомплекс», про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-

   В С Т А Н О В И В :

У травні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа ЖКП «Азовжитлокомплекс», про зміну договору найму жилого приміщення та вселення посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_1 має житлову площу 27,5 кв.м. і складається з 2-х житлових кімнат розміром 10.2 кв.м. та 17.3 кв.м., кухні розміром 7,7 кв.м., коридору 5,0 кв.м., санвузла роздільного з ванною кімнатою та є лоджія. Квартира має центральне опалення та каналізацію. Загальна площа вищезазначеної квартири становить 44,72 кв.м.
Згідно з копією особового рахунку № 223 в спірній квартирі зареєстровані і фактично проживають чотири людини. Основний квартиронаймач є його сестра ОСОБА_5. Крім того, в квартирі також зареєстровані її чоловік ОСОБА_6 та її син ОСОБА_7. Він також зареєстрований в даній квартирі, але не проживає. Вищевказану квартиру отримували їх батьки ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у листопаді 1978 року. 12 грудня 1992 року померла їх мати ОСОБА_8, а 15 травня 1993 року помер батько ОСОБА_9. Його сестра ОСОБА_5 після смерті батьків встановила над ним опіку, так як він був на той час неповнолітнім. В рішенні виконкому про встановлення опіки в пункті 2 було передбачено, що за ним зберігається житлова площа за вищевказаною адресою. Як йому пізніше стало відомо, що ще за життя їх батьків сестра зареєструвалася в спірній квартирі, а після народження свого сина 31 січня 1992 року зареєструвала і його. Коли йому було 12 років відповідачка переоформила на себе особовий рахунок на підставі рішення виконкому 291/2 від 27 вересня 1995 року, а 21 липня 2000 року зареєструвала в спірній квартирі свого чоловіка ОСОБА_6, що обмежувало його інтереси. Всі ці роки він проживав з племінником ОСОБА_7 в залі житловою площею 17.3 кв.м., а ОСОБА_5 зі своїм чоловіком займали окрему кімнату - спальню 10,2 кв.м. Вважає, що зал це кімната загального користування, в ній перебуває телевізор, в ньому приймають гостей. Чоловік його сестри постійно дивиться телевізор пізно ввечері та вночі, з цього приводу між ними виникали конфлікти. Сам він не міг запросити до себе в квартиру гостей, так як відповідачі були проти цього. Між ними склалися неприязні відносини через те, що відповідачі не визнають за ним самостійних прав на користування вказаною вище квартирою, відмовляються від її приватизації або розділу, щоб він не мав можливості здійснювати свої права на спірну квартиру. В даний час він змушений знімати квартиру, що ущемляє його права та інтереси. Так як проживати в одній квартирі з сім'єю його сестри стало неможливо, постійні скандали, крики, докори, образи, приниження в його сторону морально травмували його. Добровільно змінити договір найму спірного жилого приміщення відповідачка відмовляється. Тому він просить суд задовольнити позовні вимоги і змінити договір найму житлового приміщення квартири АДРЕСА_1; визнати його наймачем житлової кімнати площею 10,2 кв.м, а ОСОБА_5 –наймачем кімнати площею 17,3 кв.м., підсобні приміщення - коридор, санвузол, ванну, кухню залишити в спільному користуванні; зобов'язати ЖКП «Азовжитлокомплекс»укласти з ним окремий договір найму житлового приміщення на кімнату розміру 10,3 кв.м. і відкрити на його ім'я окремий особовий рахунок; усунути перешкоди у здійсненні ним права користування і розпорядження його частиною квартирою 23 в будинку 2/13 по вулиці Горлівській міста Маріуполя; вселити його в квартиру АДРЕСА_2.

В свою чергу, відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10 звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання останнього втратившим право користування жилим приміщенням, в якому заперечуючи проти заявлених до них вимог, посилаються на те, що основним квартиронаймачем спірної квартири є ОСОБА_5 Квартира не є власністю сторін, тому і немає жодних підстав для усунень перешкод у розпорядженні та користуванні власністю. Відповідач проживав у спірній квартирі до реєстрації свого шлюбу з ОСОБА_11 14 липня 2006 року. Після того, як відповідач одружився, він залишив спірну квартиру і більше в квартирі жодного разу не з'являвся. У спірній квартирі відповідач не проживає більше 5-ти років, в квартирі відсутнє будь-яке його майно, комунальні платежі відповідач не здійснює, а оплачують їх вони за всю квартиру повністю. У відповідача на руках знаходяться ключі від спірної квартири, він має безперешкодний доступ до неї, але протягом 5-ти років після вселення в квартиру своєї дружини за адресою АДРЕСА_3, відповідач в квартирі не проживає і навіть не з'являється. Квартира подружжя відповідача за вказаною адресою є державною квартирою, складається з 3-х житлових кімнат площею 43,5 кв.м., загальною площею 59.8 кв.м. Житлова площа зазначеної квартири дозволяє проживати відповідачу зі своєю дружиною та членами її родини. Факт не проживання відповідача в спірній квартирі підтверджується актом з місця проживання в спірній квартирі та актом з місця проживання відповідача в квартирі своєї дружини. Добровільно припинити свою реєстрацію в спірній квартирі відповідач не бажає, тому вони змушені звернутися до суду з цим позовом. Вважають, що відповідач втратив право користування житловим приміщенням у спірній квартирі, тому що не проживає в ній більше 5-ти років у зв'язку з переїздом в квартиру своєї дружини, тобто інше жиле приміщення в місті Маріуполі. Відповідач хоча і є її братом, але фактично членом її родини не вважається. Вони не ведуть спільного господарства, не підтримують родинні відносини, не мають спільного бюджету, тому що відповідач проживає однією сім'єю зі своєю дружиною за іншою адресою. Просять суд визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_4 у ??місті Маріуполі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1  повністю підтримав свої позовні вимоги та дав пояснення аналогічні його позовній заяві. Просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, він заперечував проти задоволення зустрічного позову з тих підстав, що також викладені в його основному позові та добавивши, що після свого одруження він не мав змоги привести дружину до спірної квартири та проживати в ній разом з відповідачами, так як їм в цьому останні перешкоджали. Між ним та відповідачами склалися неприязні стосунки і тому він був вимушений переїхати жити в квартиру дружини. Ключі від спірної квартири він віддав відповідачам. Після розірвання шлюбу він намагався повернутися проживати в спірну квартиру, але відповідачі перешкоджали йому в цьому.

   Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судовому засіданні наполягали на задоволені зустрічного позову, давши, кожен окремо, пояснення, аналогічні змісту зустрічного позову, та заперечували проти задоволення основного позову ОСОБА_1 з тих підстав, що викладені в зустрічному позові. Крім того добавили, що позивачу ніхто не перешкоджав у вселені в спірну квартиру, він до одруження безперешкодно проживав в ній та мав особисті ключі від вхідних дверей. Але, коли він одружився та створив свою сім,ю, то всі вирішили, що недоцільно двом окремим сім’ям проживати в двокімнатній квартирі.

Представник третьої особи, Житлово –комунального підприємства «Азовжитлокмплекс», до судового засідання не з’явився по невідомим суду причинам, але надав суду заяву з проханням розглядати дану справу без його участі. Вирішення справи залишають на розсуд суду.       

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою сторін та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1. Понад чотирьох років позивач не проживає в квартирі, так як він одружився та виїхав проживати до своєї дружини. Даний факт їй відомий зі слів ОСОБА_5 Спірна квартира складається з двох жилих кімнат та вона дійсно є дуже малою для проживання в ній двох окремих сімей. Вона ніколи не чула суперечок та скандалів, які б доносились від сусідів.   

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що вона також є сусідкою сторін та проживає з ними в одному будинку. Позивача вона може охарактеризувати, як скромну, привітну, ввічливу та не скандальну людину. Декілька разів він ночував у неї, так як відповідачка ОСОБА_5 не пускала його до дому. Останній раз вона зустріла його взимку приблизно о 00.00 годині, він сидів на лавці в дворі дому, і так як його в черговий раз відповідачі не пустили додому, вона його запросила переночувати до себе.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що вона також є сусідкою сторін та проживає з ними в одному будинку. Знає, що ОСОБА_1 не проживає в спірній квартирі понад чотирьох років, але причина цього їй не відома. В спірній квартирі ніколи не була та про конфлікт сторін  нічого не знає.  

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що вона знає сторони та підтримує з ними приятельські відносини. Ніколи не бачила, щоб між ОСОБА_1 та відповідачами були неприязні відносини. Їй не відомо де зараз проживає ОСОБА_1. В спірній квартирі вона була декілька разів, вона складається з двох окремих кімнат, але є малогабаритною, і там не можливо проживати двом окремим сім’ям.   

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що вона може припустити, що ОСОБА_1 на теперішній час проживає разом зі своєю дружиною в квартирі АДРЕСА_5, так як вона декілька разів бачила, як він вигулює собаку в дворі будинку. Зі слів своєї дочки їй відомо, що спірна квартира складається з двох окремих малогабаритних кімнат і там неможливо проживати двом сім’ям.      

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що позивач ОСОБА_1 проживає з ним по сусідству в квартирі АДРЕСА_5 разом зі своєю дружиною. Точно сказати не може, чи постійно ОСОБА_1 проживає у вищевказаній квартирі, чи тимчасово, але періодично його в дворі будинку зустрічає.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що він є сусід сторін та проживає з ними в одному будинку. Знає, що ОСОБА_1 не проживає в спірній квартирі, так як він одружився, а відповідачі не дозволили їм проживати в спірній квартирі разом з ними. Знає багато випадків, коли позивача не пускали до спірної квартири, декілька разів він ночував у нього з тієї же причини.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи позивача та заперечення відповідачів суд прийшов до висновку, що основний позов ОСОБА_1 про зміну договору найму жилого приміщення  квартири АДРЕСА_6 та зобов’язання ЖКП «Азовжитлокомплекс»укласти з ОСОБА_1  окремий договір найма жилого приміщення на кімнату  10,2 кв.м., про визнання ОСОБА_1 наймачем кімнати площею 10,2 кв.м. в квартирі АДРЕСА_6, про усунення перешкод у користуванні частиною квартири та вселення в квартиру АДРЕСА_6, задовольнити частково, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_1 особою, що втратила право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_6, слід відмовити. Свій висновок суд обґрунтовує наступним.

У відповідності до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 47 ч. 3 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 64 Житлового кодексу України (далі за текстом –ЖК України) члени сім"ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть обов"язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. За частиною 2 наведеної норми матеріального закону до членів сім"ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.   

Відповідно до ст. 65 ЖК України особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім"ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім"ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім"ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до особистого рахунку № 223 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 наймачем житла є ОСОБА_5; у якості членів сім"ї наймача зареєстровані на цій жилій площі: її чоловік –ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, син з- Мельников ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_3, та її брат –ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 р. (а.с. 5).     

Отже, рівного з наймачем права користування жилим приміщенням набули як її чоловік і син так і її брат, позивач по справі.

Позивач, уклавши шлюб 14 липня 2006 року з ОСОБА_11, був змушений виїхати зі спірної квартири та проживати у своєї дружини, так як дана квартира є малогабаритна і, з урахуванням пояснень сторін та свідків, між позивачем та відповідачами виникло непорозуміння щодо проживання двох окремих сімей в спірній квартирі.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії І-НО № 146600, виданого 16 лютого 2009 року Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 розірваний 16 лютого 2009 року, про мається актовий запис № 37 (а.с.34)

Після розірвання шлюбу позивач намагався вселитися до спірної квартири, але відповідачі перешкоджали йому в цьому, цей факт підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_18    

Відповідно до ст. 107 ч. 2  ЖК, на яку в обґрунтування заявлених вимог посилаються відповідачі в своїй зустрічній позовній заяві, у разі  вибуття  наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле  приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Зважаючи на принцип змагальності сторін, відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.   

Втім, відповідачі в судовому засіданні не надали жодного належного і допустимого доказу в сенсі ст.ст. 58-59 ЦПК України з приводу добровільного вибуття ОСОБА_1 на постійне місце проживання до іншого жилого приміщення, у зв'язку з чим не довили підстав для визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Суд визнає причину не проживання позивача ОСОБА_1  в спірній квартирі поважною, так як він в 2006 році одружився та переїхав проживати до своєї дружини, адже габарити спірної квартири та не бажання відповідачів жити разом, не позволяли залишитися та проживати в ній в подальшому.

Так, з акту ЖКП «Азовжитлокомплекс»від 21 липня 2011 р. вбачається, що в квартирі АДРЕСА_7 ОСОБА_1 зареєстрований, але не проживає понад п’ять років (а.с. 23). За актом ЖКП "Азовжитлокомплекс" від 21 липня 2011 р. факт постійного проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 встановити не надалось можливим (а.с.24).

Вищевказані обставини підтверджують доводи позивача щодо тимчасового вимушеного проживання в квартирі колишньої дружини, і спростовують доводи відповідачів щодо його виїзду зі спірної квартири добровільно до іншого постійного місця проживання.   

Також у судовому засіданні встановлено що відповідачі здійснювали оплату за квартиру та комунальні послуги  за усіх зареєстрованих членів сім’ї, зокрема за ОСОБА_1 навіть, якщо він і не проживав деякий час у спірній квартирі, що суд визнає обставинами які свідчать про визнання позивачами за відповідачем право користування жилою площею у спірній квартирі.   

Також, судом встановлено, що відповідачі звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 в порядку самозахисту свого суб"єктивного права, а до цього часу  не ставили питання у передбаченому законодавством порядку з приводу позбавлення його права користування житлом або його виселення  у відповідності з нормами ЖК України.

Підсумовуючи вищенаведене суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в частині його вселення в квартиру АДРЕСА_6, чим усунути перешкоди у користуванні ним квартирою № 23 у будинку № 2/13 по вулиці Горлівській у м. Маріуполі, а у задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання ОСОБА_1 втратившим право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_7 –відмовити.

Відповідно до ст. 104 ЖК України член сім"ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найма, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам ст. 63 цього Кодексу.   

     Згідно ст. 63 ЖК України, не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (ч. 1 ст. 48) частина кімнати, або кімната зв’язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення.   

            Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України»договір найму житлового приміщення може бути укладений з членом сім’ї наймача, якщо приміщення має житлову площу, що припадає на нього не менше норми жилої площі на одну особу (13,65 кв.м.), є окремою квартирою або ізольованим жилим приміщенням. Поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов.   

           Тому суд приходить до обґрунтованого висновку, що визначення порядку користування спірним житловим приміщенням, на якому наполягає позивач згідно з позовними вимогами, шляхом виділення йому у користування окремої ізольованої кімнати площею 10,2 кв.м. та укладання з ним окремого договору найму житлового приміщення, суттєво порушить житлові права відповідачів і вважає необхідним в задоволенні цієї частини основного позову ОСОБА_1 відмовити.    

Відповідно до вимог ст. 88  ЦПК України відшкодуванню підлягають понесені позивачем  судові витрати, які необхідно стягнути в рівних частинах з відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь позивача ОСОБА_20 судовий збір у розмірі 8,50 гривень по 2,83 гривень с кожного та витрати на ІТЗ у розмірі 37 гривень по 12,33 гривень с кожного.

Керуючись ст. ст.  213-215 ЦПК України , суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа ЖКП «Азовжитлокомплекс», про зміну договору найму жилого приміщення  квартири АДРЕСА_6 та зобов’язання ЖКП «Азовжитлокомплекс»укласти з ОСОБА_1  окремий договір найма жилого приміщення на кімнату  10,2 кв.м., про визнання ОСОБА_1 наймачем кімнати площею 10,2 кв.м. в квартирі АДРЕСА_6, про усунення перешкод у користуванні частиною квартири та вселення в квартиру АДРЕСА_6, задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_6, чим усунути перешкоди у користуванні ним квартирою № 23 у будинку № 2/13 по вулиці Горлівській у м. Маріуполі.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа ЖКП «Азовжитлокомплекс», про визнання ОСОБА_1 особою, що втратила право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_6, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 8,50 гривень по 2,83 гривень с кожного та витрати на ІТЗ у розмірі 37 гривень по 12,33 гривень с кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його оголошення  або у разі неприсутності сторін під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                            О.О.Костромітіна