Справа № 11-а 491 2006 р. Головуючий у 1 інстанції Лобода А.Є.
ч.І ст. 122КК України Доповідач Хлапук Л.І.
УХВАЛА іменем України
19 вересня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі: Головуючого-судді Хлапук Л.І., суддів Матвієнко Н.В., Силки Г.І. з участю прокурора Артиша Я.Д. засудженого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2, помічника прокурора Ківерцівського району, який приймав участь у справі, на вирок Ківерцівського районного суду від 20 червня 2006 року, яким ОСОБА_1, 1948 року народження, уродженець АДРЕСА_1Локачинського району, житель АДРЕСА_2 Ківецівськогс району Волинської області, не Судимий, -засуджений за ч. 1 ст. 122 КК України до 1 року позбавлення волі.
На підставі ст.75, 76 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням протягом однорічного - іспитового строку та зобов'язано його періодично з'являтись в органи .кримінально-виконавчої системи для реєстрації та повідомляти ці органи про зміну місця роботи і проживання.
Стягнено з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 в відшкодування моральної шкоди 1 тисячу грн.,
встановила:
ОСОБА_1визнаний винним в тім, що вранці наприкінці квітня 2003 року на території Липлянської школи-інтернату Ківерцівського району, коли ОСОБА_2, жартуючи, натягнув йому кепку на очі, у відповідь взяв того за руки в ділянці передпліччя та відсторонив від себе, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді гострого післятравматичного брахіплексиду, плече-лопаточного періатрозу з стійким больовим синдромом.
В своїх апеляціях на даний вирок:
- засуджений ОСОБА_1вказує, що судом не здобуто доказів вчинення ним злочину, не звернуто уваги на постійну зміну потерпілим своїх показань щодо обставин, заподіяння йому тілесних ушкоджень, отримання ним їх до події злочину . Прохає вирок скасувати;
-потерпілий ОСОБА_2 посилається на м'якість обраного ОСОБА_1 покарання без врахування того, що він вини своєї не визнавав, збитки не
відшкодував, на нестягнення судом заподіяних йому матеріальних збитків та
надто малу суму в відшкодування моральної шкоди. Просить вирок скасувати,
постановивши новий;
- помічник прокурора Ківерцівського району, який приймав участь у розгляді справи, посилається на невмотивованість вироку, відсутність в ньому аналізу доказів та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи , призначення ОСОБА_1 надто м'якого покарання. Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляцій, пояснення потерпілого ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1, які підтримали свої апеляції, заперечивши проти доводів апеляційних скарг один одного, прокурора, який підтримав апеляцію помічника прокурора Ківерцівського району, колегія суддів вважає, що дані апеляції підлягають до часткового задоволення.
Як встановлено по справі, ОСОБА_1засуджувався за вироком Ківерцівського районного суду від 13.12.2004 року за заподіяння ОСОБА_2 30.04.2003р. середньої тяжкості тілесних ушкоджень з необережності. Ухвалою Верховного Суду України від 06.09.2005р. ...даний вирок за касаційною скаргою засудженого скасовано, а справа направлена на додаткове розслідування з вказівками про встановлення точної дати отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, механізму та причину їх утворення, причетність до цього ОСОБА_1, виявлення наявності, чи відсутності в діях ОСОБА_1 складу злочину, правильної кваліфікації його дій і пред'явлення конкретного обвинувачення.
Не зважаючи на те, що в силу ст. 399 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку є обов'язковими для органів досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої інстанції при повторному розгляді справи, дані вказівки Верховного Суду досудовим слідством та судом виконані не були. Ні перший, ні другий так і не встановили часу заподіяння ОСОБА_2 травми правої руки, яка ускладнилася післятравматичним брахіплексидом, плече-лопаточним періатрозом з стійким больовим синдромом. Не усунуто розбіжності в показаннях засудженого, потерпілого, свідків -очевидців події щодо дати, коли відбувся конфлікт між ОСОБА_1 і ОСОБА_2. Потерпілий твердить, що це відбулося ЗО квітня 2003 року. Досудовим слідством взято за основу показання засудженого про час конфлікту 24 квітня 2003 року. Суд у своєму вироку послався на подію, що відбувалася в кінці квітня 2003 року, без наведення мотивів такого висновку. Не вияснено, .який проміжок часу пройшов від конфлікту засудженого з потерпілим до часу звернення ОСОБА_2 в лікувальний заклад з приводу травми правої руки. І чи могли за цей час розвинутись у нього вищевказані захворювання.
Ні досудовим слідством, ні судом не встановлено механізму заподіяння ОСОБА_2 травми правої руки.
В ході досудового та судового слідства потерпілий ОСОБА_2 міняв свої показання щодо обставин нанесення йому середньої тяжкості тілесні ушкодження. Спочатку заявляв, що ОСОБА_1 їх.- заподіяв йому, взявши за передпліччя і вдаривши спиною об двері гаража. Пізніше став твердити про їх заподіяння внаслідок викручування засудженим його правої руки.
Свідок ОСОБА_3 заявляв, що ОСОБА_1обнімав ОСОБА_2 руками за тулуб в ділянці передпліччя, зімкнувши їх за його спиною, та притиснув того до гаража, що підтверджував і засуджений в одних із своїх показань.
Досудовим слідством проведено з кожним із них відтворення обстановки обставин події. Однак участі в цих слідчих діях судово-медичний експерт не приймав. Додаткова судово-медична експертиза проведена без врахування отриманих в їх результаті даних.
Ні досудовим слідством, ні судом не витребувано історію хвороби ОСОБА_2, не зроблено рентгенівського знімку травмованого органу та не враховано їх даних в ході додаткової судово-медичної експертизи.
Крім того, враховуючи суперечливість зібраних по справі доказів, тривалого часу, який минув з моменту заподіяння потерпілому травми, колегія суддів вважає, що для дачі відповіді на вищевказане питання та питання щодо механізму заподіяння ОСОБА_2 травми правої руки, причин та строку виникнення наявних в нього ускладнень, у вигляді брахіплексиду, плече-лопаточного періатрозу до участі в судово-медичній експертизі слід залучити хірурга-травматолога. Однак ні досудове слідство, ні суд цього не зробили.
У відповідності з ст. 327, 324 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена. При цьому його мотивувальна частина повинна містити формулювання обвинувачення з зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків злочину, форми вини, обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину та докази, на яких ґрунтується висновок суду.
Всупереч даним вимогам, кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КК України, суд фактично не сформулював обвинувачення, визнане ним доведеним. Не розкрив у вироку об'єктивну і суб'єктивну сторони злочину: характеру та способу заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, їх тяжкості, мотивів та направленості умислу винного.
Не вирішив заявлений ОСОБА_2 цивільний позов про відшкодування матеріальних збитків, не навів мотивів часткового задоволення даного позову в частині відшкодування моральної шкоди.
Крім того, ні органи досудового слідства, пред'являючи обвинувачення ОСОБА_1 І.П. за ч. 1 ст. 122 КК України, ні прокурор, затверджуючи обвинувальний висновок, ні суд, кваліфікуючи за даним законом дії засудженого, не звернули уваги на те, що попереднім вироком, який був скасований в касаційному порядку Верховним Судом України за скаргою засудженого, дії останнього були кваліфіковані як менш тяжкий злочин за ст. 128 КК України з обранням покарання 1 рік виправних робіт. Крім того в порушення вимог ст. 400 КПК України застосували закон про більш тяжкий злочин при пред'явленні ОСОБА_1 обвинувачення та при новому судовому розгляді При цьому суд призначив значно суворіше покарання ніж за попереднім вироком, Це є неприпустимим, оскільки при вищевказаних обставинах суд не вправі погіршити становище засудженого і обрати більш суворіше покарання, ніж призначене за попереднім вироком. Тому посилання прокурора в апеляції на призначення ОСОБА_1 оскаржуваним вироком надто м"якого покарання не ґрунтується на законі.
З врахуванням допущених органами досудового слідства і суду порушень норм матеріального і процесуального права, вирок підлягає до скасування, а справа направленню прокурору для проведення додаткового слідства, в ході якого необхідно дати належну оцінку доказам по справі, виконати зазначені в даній ухвалі та ухвалі Верховного Суду України від 06.09.2005р. дії для встановлення місця, обставин події, конкретного механізму утворення, наявних у потерпілого, тілесних ушкоджень, їх причини, провести комплексну судово-медичну експертизу з участю хірурга-травматолога з наданням експертам судово-медичної документації потерпілого та зібраних даних про варіанти дій щодо нього, встановити причинний зв'язок між даними тілесними ушкодженнями і діями ОСОБА_1а та правильно кваліфікувати дії останнього з врахуванням положень ст. 400 КПК України, вирішити заявлений цивільний позов.
Керуючись ст. ст. 365-366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції засудженого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2, помічника прокурора Ківерцівського району задовольнити частково.
Вирок Ківерцівського районного суду від 20 червня 2006 року щодо ОСОБА_1п скасувати, а справу направити Ківерцівському районному прокурору для проведення додаткового розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити попередній - підписку про невиїзд.
Головуючий: Хлапук Л.І.
Судді: Матвієнко Н.В.
Силка Г.І.
Оригіналу відповідає:
Суддя апеляційного суду Волинської області Хлапук Л.І.