ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5,  м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79,  inbox@lg.arbitr.gov.ua

                                                   РІШЕННЯ

                                           ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 березня 2025 року                         м.Харків                                      Справа № 913/451/24

                                                                                     Провадження №10/913/451/24

Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи №913/451/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” (місцезнаходження: вул.Шолуденка, буд. 1, м.Київ, 04116)

до відповідача – Відділу освіти Білокуракинської селищної ради (місцезнаходження: вул.Паркова, буд. 33, смт.Білокуракине, Білокуракинський район, Луганська область, 92200)

про стягнення 1798460 грн 18 коп.

Секретар судового засідання Богуславська Є.В.

У засіданні брали участь:

від позивача – Пясецький Д.В., діє на підставі довіреності №143 від 12.12.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5017 від 28.03.2018.

від відповідача – представник не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Відділу освіти Білокуракинської селищної ради про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу №11-1072/21-БО-Т від 08.11.2021 в розмірі 1798460 грн 18 коп., з яких: 1106386 грн 26 коп. – заборгованість за основним зобов`язанням, 272002 грн 80 коп. – пеня, 87399 грн 16 коп. – 3% річних, 332671 грн 96 коп. – інфляційні втрати.

          В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору №11-1072/21-БО-Т від 08.11.2021 постачання природного газу, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 1106386 грн 26 коп., що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

          Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Масловському С. В.

          Ухвалою Господарського суду Луганської області від 21.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №913/451/24. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04 грудня 2024 року о  12:00 год.

          03.12.2024 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Господарського суду Луганської області від Відділу освіти Білокуракинської селищної ради надійшов відзив без номеру від 03.12.2024 на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив у зв`язку з його передчасністю та необґрунтованістю, виходячи з наступного.

          Відповідачем зазначено, що викладені позивачем в позові доводи не містять достатніх підтверджень й жодних належних доказів того, що у встановлений умовами та наданий із позовом до суду не в оригіналі, а виключно в копії договору №11-1072/21-БО-Т постачання природного газу строк, ним своєчасно було поінформовано відповідача про фактичний обсяг спожитого газу у вказаний спірний період та про необхідність сплатити визначену й підтверджену суму; також відповідачем зазначено, що складені позивачем в односторонньому прядку акти приймання – передачі природного газу мають повідомний характер, та в жодному випадку не є підтвердженням особистого вручення та доведення до відома відповідача про обсяг поставленого газу та суму до сплати, а тому відповідач позбавлений можливості узгодити та звірити вказані відомості в актах.

          Крім того, відповідач зазначає безпідставність та необґрунтованість штрафних санкцій та звільнення сторін від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором, посилаючись на дію обставин непереборної сили (форс – мажору, збройної агресії російської федерації проти України та введенням воєнного стану), що підтверджується листом Торгово – промислової палати України від 28.02.2022.

          03.12.2024 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Господарського суду Луганської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надійшла відповідь без номеру від 03.12.2024 на відзив на позовну заяву, в якому позивачем зазначено про необґрунтованість та безпідставність, викладених відповідачем у відзиві доводів, зокрема зазначено, що акти приймання – передачі природного газу направлялись на електронну пошту відповідача, вказану ним в укладеному договорі, при цьому у зв`язку з відсутністю підписаних актів відповідачем, враховуючи дані інформаційної платформи щодо обсягів спожитого природного газу є встановленими, а вартість природного газу визначена з урахуванням ціни такого газу, що узгоджена сторонами в договорі.

          Також, позивач звертає увагу, що відповідно до чинного законодавства та умов договору, відповідач був обізнаний про обсяги природного газу, що був ним спожитий у спірний період та вартість природного газу, яка мала бути ним сплачена за відповідний період та мав можливість здійснити таку оплату не очікуючи відповідного акту приймання – передачі природного газу.

          Щодо дії форс – мажору, позивачем зазначено, що відповідачем не доведено та не надано доказів дії обставин непереборної сили за укладеним договором №11-1072/21-БО-Т від 08.11.2021 постачання природного газу, при цьому лист Торгово – промислової палати України від 28.02.2022, на який посилається відповідач, не відповідає вимогам чинного законодавства щодо його оформлення.

          Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.12.2024 повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання суду на 09.01.2025 о 12 год. 20 хв.

          09.01.2025 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Господарського суду Луганської області від відповідача надійшло клопотання без номеру від 09.01.2025 про відкладення розгляду справи, через неможливість прибуття представника відповідача у судове засідання, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

          Розглянувши подане Відділом освіти Білокуракинської селищної ради клопотання про відкладення розгляду справи, господарський суд зазначає наступне.

          Відповідно до ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

          Відповідно до пункту 11 частини третьої    статті 2 Господарського процесуального України, однією із основних засад (принципів) господарського судочинства визначено неприпустимість зловживання процесуальними правами.

          Суд звертає увагу, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша    статті 43 Господарського процесуального кодексу України).

          Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 26.05.2020 у справі №1-24-7-5/297-06/7817 дійшов висновку, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

          Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

          Дослідивши подане Відділом освіти Білокуракинської селищної ради клопотання, оскільки зазначена відповідачем у клопотанні підстава для відкладення підготовчого засідання, не є підставою, визначеною нормами відповідної статті   Господарського процесуального України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи слід відмовити за необґрунтованістю.

          У судовому засіданні 09.01.2025 у справі №913/451/24 постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача без номеру від 09.01.2025 про відкладення розгляду справи; про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.02.2025 о 15 год 20 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

          04.03.2025 за допомогою підсистеми “Електронний суд” до Господарського суду Луганської області від відповідача надійшло клопотання без номеру від 04.02.2025 про зупинення провадження у справі до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №908/1162/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення.

          Клопотання мотивовано тим, що спірні правовідносини як у справі № 913/451/24 так і у справі № 908/1162/23 є подібними, оскільки йдеться про діяльність, що підпадає під ознаки, наведені у ч. 2 ст. 13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”; також в обох справах йдеться про території, окуповані з лютого 2022 року, за відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24.02.2022, а висновок у справі № 908/1162/23 сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права.

          У судовому засіданні 05.02.2025 суд розглянувши клопотання Відділу освіти Білокуракинської селищної ради про зупинення провадження у справі зазначає наступне.

          Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

          Суд зазначає, що метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

          Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясувати, як пов`язана справа, яка розглядається іншим судом, з даною справою, а також чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду даної справи. Сама лише взаємопов`язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду даної справи та прийняття у ній рішення.

          Необґрунтоване зупинення провадження у справі з цих підстав призведе до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

          Відповідно до ст. 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” (далі за текстом – Закон) правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

          Тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) – це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації (п. 7 ч. 11     Закону).

          Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії російської федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб (ст. 2 Закону).

          Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих російською федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку; 4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1-3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

          За приписами абз. 2 ч. 3 ст. 4 Закону в умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, визначається, змінюється і скасовується Кабінетом Міністрів України.

          Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

          Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абз. 2 ч. 2 ст. 215 ЦК України.

          Частиною 2 ст. 131 “Особливості переміщення товарів на/з тимчасово окупованої території” Закону на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 4 цієї статті.

          У відповідності до ч. 1 ст. 131 Закону положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.

          В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

          Аналогічні положення містить і ч. 1 ст. 13 “Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території” Закону.

          У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” № 2102-ІХ від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє на даний час.

          06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову № 1364 “Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією”, відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військової адміністрації.

          Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 (чинного на день розгляду судом клопотання) затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією

          Разом з цим, господарським судом встановлено, що ухвалою Касаційного господарського суду   у складі Верховного Суду від 27.03.2024 передано справу №908/1162/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі №910/9680/23, щодо того, що достатнім для застосування ч. 2 ст. 13 та ч. 2 ст. 131 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи ст. 2 Закону. Колегія суддів у справі №908/1162/23 вважала, що положення статей 13 та 131 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування ч. 1 цих статей, а саме, за рішенням Кабінету Міністрів України.

          Спірні правовідносини у справі № 908/1162/23 стосуються стягнення заборгованості за спожитий у листопаді-грудні 2022 року обсяг електроенергії з підприємства, розміщеного у місті Мелітополь (яке було окуповане з 25.02.2022), та яке з серпня 2022 року здійснювало свою діяльність на території міста Запоріжжя.

          Ухвалою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 прийнято до розгляду справу №908/1162/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІМК” на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023.

          Приймаючи справу №908/1162/23 до свого розгляду, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що характер спірних правовідносин у справах №908/1162/23 та № 910/9680/23 в контексті застосування ч. 2 ст. 13 та ч. 2 ст. 131 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” не є очевидно неподібним, а доводи, викладені в ухвалі від 27.03.2024 щодо необхідності передачі цієї справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не є вочевидь неприйнятними.

           В той же час, за обставинами справи № 913/451/24, що розглядається, позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за поставлений Відділу освіти Білокуракинської селищної ради природний газ у лютому 2022 року.

          Разом з цим, судом встановлено, що місцезнаходженням відповідача – Відділу освіти Білокуракинської селищної ради, відповідно до інформації, отриманої з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є: вул.Паркова, буд. 33, смт.Білокуракине, Луганська область.

          При цьому, відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, яким затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані російською федерацією, територія Білокуракинської селищної територіальної громади Сватівського району Луганської області є тимчасово окупованою з 05.03.2022 й до теперішнього часу.

          Таким чином, спірний період постачання природного газу у цій справі не підпадає під період знаходження відповідача на тимчасово окупованій території.

          Враховуючи той факт, що правовідносини у справах № 913/451/24 та № 908/1162/23 не є подібними через різні обставини справи та характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження у даній справі, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання Відділу освіти Білокуракинської селищної ради без номеру від 04.02.2025 про зупинення провадження у справі слід відмовити.

          У судовому засіданні 05.02.2025 постановлено ухвалу про: відмову у задоволенні клопотання представника відповідача без номеру від 04.02.2025 про зупинення провадження у справі; оголошення перерви з розгляду справи по суті на 04.03.2025 о 12 год 00 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

          У судовому засіданні 04.03.2025 постановлено ухвалу про оголошення перерви з розгляду справи по суті на 20.03.2025 о 12 год 00 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

          19.03.2025 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Господарського суду Луганської області від Відділу освіти Білокуракинської селищної ради надійшло клопотання без номеру від 19.03.2025 про відкладення розгляду справи, через неможливість прибуття представника відповідача у судове засідання, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

          Представник позивача в судовому засіданні 20.03.2025 проти клопотання Відділу освіти Білокуракинської селищної ради про відкладення розгляду справи заперечив, та зазначив, що при дослідженні поданого відповідачем клопотання, встановлено, що інше судове засідання, в якому має взяти участь представник відповідача, призначене на 13 год. 30 хв., в той час, коли засідання у даній справі призначено на 12 год. 20 хв, а тому представник відповідача має технічну можливість взяти участь в даному судовому засіданні; також, позивачем зазначено, що при дослідженні іншої справи, встановлено, що адвокатом Коряк Ігорем Юрійовичем не було подано за власним підписом жодної заяви по суті справи, що в свою чергу може свідчити про ухилення від участі в судовому  засіданні, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

          Розглянувши подане Відділом освіти Білокуракинської селищної ради клопотання про відкладення розгляду справи, господарський суд зазначає наступне.

          Відповідно до ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

          Відповідно до пункту 11 частини третьої    статті 2 Господарського процесуального України, однією із основних засад (принципів) господарського судочинства визначено неприпустимість зловживання процесуальними правами.

          У главі  3  розділу  ІІІ Господарського процесуального кодексу України  закріплені положення, які встановлюють порядок реалізації принципу "диспозитивності господарського судочинства" у підготовчому засіданні. Він полягає в тому, що кожен учасник справи може довести певні обставини справи, подавши відповідні докази, надавши пояснення чи заперечення саме під час підготовчого провадження. Це зумовить чітко визначене загальне спрямування судового розгляду, окреслить коло питань, що підлягають розв`язанню на стадії судового розгляду та дозволить процесуально зекономити час розгляду справи. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суд від 12.08.2021 у справі №910/17567/19, від 09.11.2021 у справі №913/20/21.

          Після закриття підготовчого провадження суд призначає справу до судового розгляду по суті (пункт 3 частини другої  статті 185 ГПК України).

          Відповідно до  статті 194 ГПК України  завданнями розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

          За таких обставин, оскільки відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, враховуючи, що сторони у справі скористались своїми процесуальними правами на подання заяв по суті справи та суд перейшов до розгляду справи по суті, при цьому явка в судове засідання сторін не визнавалась обов`язковою, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи слід відмовити за необґрунтованістю.

          Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області, –

ВСТАНОВИВ:

          08.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” (постачальник) та Відділом освіти Білокуракинської селищної ради (споживач) було укладено договір постачання природного газу №11-1072/21-БО-Т (далі – договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

          Згідно з п. п. 2.1, 2.1.3, 2.2, 2.3 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з жовтня 2021 по грудень 2022 року в кількості 752,604 тис. куб. метрів.   Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору. Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п.2.1 цього договору повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2 цього договору. Відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на споживача. Підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.

          За змістом   п. 2.4 договору перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення   замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором. В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5. цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.

          Згідно з п. п.3.1, 3.5 договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ. Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

          Умовами пп. 3.5.2, 3.5.3 п. 3.5 передбачено, що на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника. Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

          Відповідно до пп. 3.5.4. п. 3.5 договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

          Відповідно до п.4.1., п.4.3. договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ -13658 грн 42 коп.; крім того ПДВ за ставкою 20%; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу газотранспортної системи – 124 грн 16 коп. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом – 136 грн 576 коп., крім того ПДВ – 20%, всього з ПДВ – 163 грн 86 коп. за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за договором становить 16554 грн 00 коп. Загальна вартість договору на дату укладання становить 10382172 грн 18 коп., крім того ПДВ 2076434 грн 44 коп., разом з ПДВ – 12458606 грн 62 коп.

          Згідно з п. 5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за   місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

          Приписами п. 7.1, п. 7.2 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і договором. У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

          Згідно з п. п. 10.1- 10.4 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх. Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов`язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства. Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України.

          Відповідно до п. 13.1 договору даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до “ 31” грудня 2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

          На виконання умов договору постачання природного газу №11-1072/21-БО-Т від 08.11.2021 позивач поставив відповідачу природний газ в грудні 2021 за актом приймання – передачі від 31.12.2021 в обсязі 91,55600 тис.куб.метрів на загальну суму 1515617 грн 58 коп. з ПДВ, в січні 2022 за актом приймання – передачі від 31.01.2022 в обсязі 98,72789 тис.куб.метрів на загальну суму 1634341 грн 02 коп. з ПДВ та в лютому 2022 року за актом приймання-передачі від 28.02.2022 в обсязі 77,78500 тис.куб.метрів на загальну суму 1287652 грн 51 коп. з ПДВ, на підтвердження обсягів споживання природного газу позивач долучив до матеріалів справи роздруківки з інформаційної платформи щодо остаточної алокації відборів споживача.

          Позивачем зазначено, що вищезазначені акти приймання – передачі відповідачем підписані не були, у зв`язку з чим, обсяг спожитого газу позивачем було встановлено на підставі даних з інформаційної платформи щодо обсягів спожитого природного газу, а вартість визначена з урахуванням ціни такого газу, що узгоджена сторонами в договорі.

          Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу №11-1072/21-БО-Т від 08.11.2021 щодо повної та своєчасної оплати за поставлений газ, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

          Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

          За змістом ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

          Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

          За умовами ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

          До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

          Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

          Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

          Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

          За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Положеннями ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Частиною 7 ст. 193 ГК України унормовано, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

          Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

          Пунктом 28 частини 1 статті 1 Закону України “Про ринок природного газу”   визначено, що постачання природного газу господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

          Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

          Згідно п.3 розділу І постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 “Про затвердження Правил постачання природного газу” постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

          У відповідності до п.1 розділу ІІ постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді.

          Постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

          Відповідно до п.12, п.13 розділу ІІ 12. постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 “Про затвердження Правил постачання природного газу” розрахунки споживача за поставлений природний газ здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору постачання природного газу.

          У випадку недоплати вартості природного газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок відповідно до умов договору постачання природного газу. У разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу.

          Датою оплати рахунка (здійснення розрахунку) є дата, на яку були зараховані кошти на рахунок постачальника.

          За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог      Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.

          На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.

          Взаємовідносини між постачальником і Оператором ГТС щодо обміну інформацією про фактичні обсяги споживання природного газу споживачем регулюються Кодексом газотранспортної системи та окремим договором транспортування природного газу, укладеним між постачальником та Оператором ГТС.

          Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.

          У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку.

          До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника.

          Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

          Господарським судом встановлено, що на виконання умов укладеного між ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” та Відділом освіти Білокуракинської селищної ради договору постачання природного газу №11-1072/21-БО-Т від 08.11.2021, позивач поставив відповідачу природний газ загальним об`ємом 268,06889 тис.куб.метрів на загальну суму 4437611 грн 11 коп., а саме: в грудні 2021 – природний газ в обсязі 91,55600 тис.куб.метрів на загальну суму 1515617 грн 58 коп., в січні 2022 - природний газ в обсязі 98,72789 тис.куб.метрів на загальну суму 1634341 грн 02 коп. з ПДВ та в лютому 2022 - природний газ в обсязі 77,78500 тис.куб.метрів на загальну суму 1287652 грн 51 коп. з ПДВ.

Судом враховано, що акти приймання-передачі природного газу за грудень 2021, січень –лютий 2022 були направлені позивачем на електронну адресу відповідача, яку було зазначено в договорі, у визначений договором строк споживач не повернув підписані акти приймання-передачі, а також не надав мотивовану відмову від їх підписання, матеріали справи не містять будь-яких заперечень щодо обсягів споживання відповідачем природного газу, факт постачання природного газу у визначених обсягах за спірний період відповідачем не спростовано, а тому такі акти вважаються прийнятими відповідачем згідно з п. 3.5. договору № 11-1072/21-БО-Т від 08.11.2021.

          Крім того, факт включення відповідача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС та обсяг спожитого відповідачем газу підтверджується листом оператора ГТС  ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” №ТОВВИХ-24-9130 від 18.06.2024 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00015CDFD00Z; відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00015CDFD00Z (надано у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).

За відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача –Відділ освіти Білокуракинської селищної ради, зазначено ЕІС-код споживача природного газу – 56XS00015CDFD00Z.

          Згідно з листом ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00015CDFD00Z підтверджено, що у період з 21.11.2021 по 01.03.2022 відповідач був закріплений за постачальником ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”.

          Також в даному листі вказано, що обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56XS00015CDFD00Z, внесені в алокацію вказаного постачальника  та становлять в період з 11.11.2021 по 30.11.2021 – 23437,22 м3, з 01.12.2021 по 31.12.2021 – 91556,00 м3; з 01.01.2022 по 31.01.2022 – 98727,89 м3, з 01.02.2022 по 28.02.2022 – 77785,00 м3.

          Разом з цим, суд звертає увагу, що згідно з умовами п.п. 3.5.1 п. 3.5 договору споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

          У пункті 5.1 договору сторони погодили зокрема, що у разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

          Таким чином, на споживача покладений обов`язок з надання постачальнику копії акту надання послуг з розподілу/транспортування газу на підставі даних комерційного вузла обліку, відповідно до якого постачальник складає та направляє споживачеві акт приймання-передачі природного газу.

          За таких обставин, оскільки відповідачем не було надано позивачу актів розподілу природного газу, позивачем, керуючись приписами п.3.5 договору постачання природного газу №11-1072/21-БО-Т від 08.11.2021, визначено обсяг спожитого споживачем природного газу у спірний період відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС, та  складено акт приймання передачі природного газу в грудні 2021 від 31.12.2021 в обсязі 91,55600 тис.куб.метрів на загальну суму 1515617 грн 58 коп., в січні 2022 від 31.01.2022 в обсязі 98,72789 тис.куб.метрів на загальну суму 1634341 грн 02 коп. з ПДВ та акт приймання передачі природного газу в лютому 2022 року від 28.02.2022 в обсязі 77,78500 тис.куб.метрів на загальну суму 1287652 грн 51 коп. з ПДВ. При цьому, будь яких заперечень, претензій, зауважень щодо складених актів приймання-передачі та обсгу поставленого природного газу, зазначеного в актах, відповідачем на адресу позивача не направлялось, обґрунтованої відмови від підписання вказаних актів відповідачем не заявлялось. Таким чином, не надавши позивачу обґрунтовану відмову від підписання актів приймання передачі природного газу в грудні 2021, січень - лютий 2022, відповідач фактично погодив поставку природного газу за період з грудня 2021 по лютий 2022 в розмірі 268,06889 тис.куб.метрів на загальну суму 4437611 грн 11 коп. Доказів того, що використані позивачем дані, розміщені Оператором ГТС на Інформаційній платформі щодо остаточної алокації відбору газу відповідача за спірний період, є неповними чи недостовірними, або такими, що відрізняються від даних самого споживача, відповідачем до суду надано не було.

          За таких обставин, враховуючи дані Інформаційної платформи щодо остаточної алокації відборів споживача – Відділ освіти Білокуракинської селищної ради (ЕІС-код 56XS00015CDFD00Z), спожитий відповідачем природний газ у період з грудня 2021 по лютий 2022 в загальному обсязі 268,06889 тис.куб.метрів, є встановленим, а вартість природного газу, отриманого відповідачем у грудня 2021-лютому 2022 року, визначена з урахуванням ціни такого газу, що узгоджена сторонами в договорі.

          Проте, Відділ освіти Білокуракинської селищної ради свої зобов`язання за укладеним договором, зі своєчасної та повної оплати за поставлений природний газ належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість за поставлений природний газ в січні - лютому 2022 в розмірі 1106386 грн 26 коп.

          Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив про наявність форс – мажорних обставин, а саме неможливість виконання зобов`язань за укладеним договором у зв`язку з повномасштабною військовою агресією російської федерації проти України.

          Надаючи оцінку наведеним доводам судом враховано наступне.

          Зі змісту ст. 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” вбачається, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

          28.02.2022 Торгово-промислова палата України оприлюднила лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким на підставі ст.14 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” від 02.12.1997, Статуту Торгово-промислової палати України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану відповідно до   Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”. Враховуючи це, Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

          Суд зазначає, що вказаний лист Торгово-промислової палати України підтверджує невідворотність, непередбачуваність, об`єктивність обставин, тобто, наявність форс-мажору.

Поряд з цим, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.06.2021 у справі №910/9258/20, про те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку виконання зобов`язання.

          Також, судом прийнято до уваги, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 21.09.2022 у cправі №911/589/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

          Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17.

          У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, наведено висновок щодо застосування ст.14-1 Закону “Про торгово-промислові палати в Україні”, відповідно до якого доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

          Суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.05.2022 у cправі №922/2475/21, де Верховний Суд констатує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

          Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 31.08.2022 у cправі №910/15264/21, де вказано:

- відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

- надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

- невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

- між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

- Верховний Суд неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення введеного карантину до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 (п.40), від 03.08.2022 у справі №914/374/21 (п.99).

- для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за Договором були порушені / невиконані та причину такого невиконання.

          Відповідно до ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

          Зі змісту листа Торгово-промислової палати України  № 2024/02.0-7.1  від 28.02.2022 вбачається, що він не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність форс-мажорних обставин (введення військового стану в Україні). Також вказаний лист торгово-промислової палати видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між настанням вказаних обставин та неможливістю виконання відповідачем конкретного зобов`язання (сплати заборгованості за спожитий газ). При цьому відповідачем, зі свого боку, не надано будь-яких доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання ним своїх зобов`язань за договором постачання природного газу №11-1072/21-БО-Т від 08.11.2021.

          Господарський суд зазначає, що сама наявність обставин, підтверджених листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022№ 2024/02.0-7.1, не є підставою для звільнення Відділу освіти Білокуракинської селищної ради від належного виконання основного зобов`язання щодо сплати заборгованості за поставлений природний газ.

          Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем свої зобов`язання щодо поставки природного газу були виконані належним чином, в свою чергу, відповідачем зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ в лютому 2022 на суму 1287652 грн 51 коп. належним чином виконані не були, здійснивши часткову оплату в сумі 181266 грн 25 коп., господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення основного боргу за поставлений природний газ за лютий 2022 в сумі 1106386 грн 26 коп. є законною обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

          Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 272002 грн 80 коп. суд зазначає наступне.

          Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

          За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

          Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

          Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення   господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

          Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

          Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

          За умовами п. 7.2. договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1  та/або строків оплати за п.8.4 договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

          Таким чином, приписами законодавства та умовами укладеного сторонами договору постачання природного газу встановлена відповідальність відповідача у випадку порушення строків оплати за поставлений природний газ.

          Судом встановлено, що згідно з п. 5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

          Проте, в порушення п.5.1. укладеного договору, Відділом освіти Білокуракинської селищної ради оплата поставленого природного газу в січні 2022 була здійснена 29.12.2021 в сумі 181266 грн 25 коп., 03.03.2022 в сумі 1453030 грн 67 коп., та 03.11.2022 в сумі 44 грн 10 коп., у зв`язку з чим, позивачем нарахована пеня за загальний період з 16.03.2022 по 15.09.2022 в розмірі 8 грн 25 коп.

          Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за зобов`язанням січня 2022 за загальний період з 16.03.2022 по 15.09.2022   на суму 44 грн 10 коп. в розмірі 8 грн 25 коп., суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним та зробленим відповідно до умов договору та норм чинного законодавства.

          Також, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за зобов`язанням лютого 2022 на суму 1287652 грн 51 коп. за загальний період з 16.04.2022 по 15.010.2022  в розмірі 271994 грн 55 коп., суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним та зробленим відповідно до умов договору та норм чинного законодавства.

          За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2727002 грн 80 коп. є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

          Також позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 87399 грн 16 коп.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          При цьому, в силу вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

          Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

          Перевіривши, наданий позивачем розрахунок 3% річних за зобов`язанням січня 2022 за загальний період з 16.03.2022 по 15.09.2022 на суму 44 грн 10 коп. в розмірі 0 грн 67 коп., суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним та зробленим відповідно до умов договору та норм чинного законодавства.

          Перевіривши, наданий позивачем розрахунок 3% річних за зобов`язанням лютого 2022 на суму 1287652 грн 51 коп. за загальний період з 16.04.2022 по 30.10.2024  в розмірі 87398 грн 49 коп., суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним та зробленим відповідно до договору та норм чинного законодавства.

          За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі  87399 грн 16 коп. є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

          Крім того, позивачем, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, були нараховані інфляційні втрати в загальному розмірі 332671 грн 96 коп.

          Перевіривши, наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за зобов`язанням січня 2022 за загальний період з 01.04.2022 по 31.1009.2022 на суму 44 грн 10 коп. в розмірі 7 грн 10 коп., суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним та зробленим відповідно до умов договору та норм чинного законодавства.

          Також, перевіривши, наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за зобов`язанням лютого 2022 на суму 1287652 грн 51 коп. за загальний період з 01.05.2022 по 30.09.2024  в розмірі 332664 грн 86 коп., суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним та зробленим відповідно до умов договору та норм чинного законодавства.

          За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 65744 грн 65 коп. є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, та такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме: з відповідача слід стягнути на користь позивача основну заборгованість в сумі 1106386 грн 26 коп., пеню в сумі 272002 грн 80 коп., 3% річних в сумі 87399 грн 16 коп. та інфляційні втрати в сумі 332671 грн 96 коп.

          Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

          Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

           1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” до Відділу освіти Білокуракинської селищної ради про стягнення 1798460 грн 18 коп.  – задовольнити повністю.

           2. Стягнути з Відділу освіти Білокуракинської селищної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” заборгованість за договором постачання природного газу №11-1072/21-БО-Т  від 08.11.2021 в розмірі 1798460 грн 18 коп., з яких: 1106386 грн 26 коп. – заборгованість за основним зобов`язанням, 272002 грн 80 коп. – пеня, 87399 грн 16 коп. – 3% річних, 332671 грн 96 коп. – інфляційні втрати, витрати зі сплати судового збору в сумі 21581 грн 52 коп.

           3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

          Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

          Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” (місцезнаходження: вул.Шолуденка, буд. 1, м.Київ, 04116, ідентифікаційний код юридичної особи 42399676).

          Відповідач: Відділ освіти Білокуракинської селищної ради (місцезнаходження: вул.Паркова, буд. 33, смт.Білокуракине, Білокуракинський район, Луганська область, 92200, ідентифікаційний код юридичної особи 41445553).

Повне рішення складено 31.03.2025

Суддя                                                                       Сергій МАСЛОВСЬКИЙ