ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

24 березня 2025 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/382/24

Головуючий у першій інстанції – Пархоменко П. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/36/25

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.   

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.

секретар: Мальцева І.В.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

треті особи: Сільськогосподарське товариство з обмеженою

відповідальністю”Надія”, приватний нотаріус Ніжинського районного

нотаріального округу Чернігівської області Дмитренко Віта

Михайлівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області у складі судді Пархоменка П.І. від 05 червня 2024 року, місце ухвалення рішення м.Бахмач, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки,

                         В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки. В обґрунтування вимог заявленого позову, із врахуванням заяви про доповнення підстав позову (а.с. 224-226 том 1), ОСОБА_1 вказувала, що 23.07.2024 року між ОСОБА_2 та СТОВ ”Надія” було укладено договір оренди землі, за змістом якого, СТОВ ” Надія ” набуло у користування земельну ділянку загальною площею 2,6155 га, кадастровий номер 7420388000:04:000:0296, із цільовим призначенням для товарного сільськогосподарського виробництва. 05.11.2015 року на підставі додаткового договору до вищевказаного договору було внесено зміни, зокрема, продовжено строк дії договору оренди до 10 років та змінено розмір орендної плати. 10.09.2021 року між СТОВ ”Надія” та ОСОБА_1 було укладено договір про передачу переважного права, за змістом якого, ОСОБА_1 набула переважне право купівлі земельної ділянки загальною площею 2,6155 га, кадастровий номер 7420388000:04:000:0296, яке було зареєстровано 14.09.2021 року, номер запису про обтяження 43936103. За доводами ОСОБА_1 , вона є суб`єктом переважного права купівлі земельної ділянки другої черги. Позивач зазначала, що 29.11.2022 року приватний нотаріус Дмитренко В.М. надіслала на адресу ОСОБА_1 та СТОВ ”Надія” повідомлення про намір ОСОБА_2 щодо продажу вказаної земельної ділянки за ціною 206 559 грн., надавши проект договору купівлі-продажу, та повідомивши, що письмова відповідь має бути надіслана протягом одного місяця з дня отримання даного повідомлення. 09.01.2023 року позивач повідомила нотаріуса про намір скористатися своїм переважним правом купівлі земельної ділянки, і нотаріус отримала вказане повідомлення 17.01.2013 року. Проте, як вказує ОСОБА_1 , на її адресу не надходило повідомлення нотаріуса про час та дату укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки. 22.03.2023 року нотаріус повторно надіслала позивачу та СТОВ ”Надія” повідомлення про намір ОСОБА_4 щодо продажу земельної ділянки за аналогічною ціною, яке було отримано позивачем 13.04.2023 року. 10.05.2023 року ОСОБА_1 вдруге надіслала нотаріусу повідомлення про свій намір скористатися переважним правом купівлі земельної ділянки, яке надійшло у точку доставки 17.05.2023 року, та було отримано нотаріусом 19.05.2023 року. Позивач зазначає, що згідно ч.2 статті 255 ЦК України, письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв`язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані вчасно. Позивач ОСОБА_1 стверджує, що вона двічі своєчасно повідомила приватного нотаріуса ОСОБА_5 про свій намір скористатися переважним правом купівлі земельної ділянки, власником якої був ОСОБА_2 . Проте, незважаючи на надіслані позивачем нотаріусу повідомлення, 18.05.2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Дмитренко В.М. За даних обставин, ОСОБА_1 вважає, що зазначений вище договір купівлі-продажу землі було укладено із порушенням її переважного права на придбання земельної ділянки, у зв`язку з чим, позивач просила суд: перевести з ОСОБА_3   на ОСОБА_1 права та обов`язки покупця на земельну ділянку площею 2,6155 га, кадастровий номер 7420388000:04:000:0296 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 18.05.2023 року, посвідченим приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Дмитренко В.М. за № 460; виплатити  ОСОБА_3 вартість земельної ділянки площею 2,6155 га, кадастровий номер 7420388000:04:000:0296, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.05.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Дмитренко В.М. № 460, у розмірі  206 559 грн., внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок Бахмацького районного суду Чернігівської області, згідно платіжної інструкції АТ ”ОТП БАНК” № 1 від 02.02.2024 року. Позивач також ставила питання про розподіл судових витрат у справі, у порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України.

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 05.06.2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки. Судом стягнуто зі ОСОБА_1 на користь  ОСОБА_3   витрати  на  правничу  допомогу  адвоката  в  розмірі 5 000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції від 05.06.2024 року у справі № 728/382/24, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Доводи апеляційної скарги вказують, що рішення суду першої інстанції від 05.06.2024 року ухвалено із порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, із неповним з`ясуванням обставин справи, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. В доводах апеляційної скарги апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції відносно незаконності передачі переважного права купівлі земельної ділянки, у зв`язку із неповідомленням про його передачу власнику земельної ділянки, як того вимагає ч.5 статті 130-1 ЗК України. Положення вказаної норми Закону визначають, що переважне право купівлі земельної ділянки вважається набутим іншою особою після укладення договору про його передачу та здійснення державної реєстрації права, що було зроблено позивачем та підтверджується матеріалами справи. Апелянт стверджує, що положення даної статті жодним чином не ставлять в залежність набуття переважного права купівлі земельної ділянки особою, якій таке право передано, від здійснення повідомлення власнику земельної ділянки про передачу такого права іншій особі. За доводами апелянта, відповідно до п.2.3 договору про передачу переважного права, передача переважного права вважається здійсненою після державної реєстрації в порядку, передбаченому законом. Отже, позивач набула переважне право в порядку, передбаченому законом, відтак твердження про його незаконність не відповідають дійсності. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та вдався до спростування набутого позивачем переважного права купівлі земельної ділянки, при цьому, здійснив оцінку законності його набуття позивачем, що могло бути зроблено лише у разі заявлення позовних вимог про його скасування, проте, в межах даної справи, вимог про скасування набутого позивачем права заявлено не було. Апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо визнання ”незаконним” набутого позивачем переважного права купівлі земельної ділянки, за даних обставин, суперечать положенням матеріального і процесуального закону. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не надав правової оцінки недобросовісній поведінці приватного нотаріуса Дмитренко В.М. щодо позивача, з метою недопущення реалізації її права на придбання земельної ділянки, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, і даних обставин нотаріусом не спростовано.      

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач Римжа А.М. просить подану апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, у зв`язку із її безпідставністю, та залишити без змін рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 05.06.2024 року.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Пустовіт О.Ю. підтримав вимоги та доводи поданої апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Литвин В.В. просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, у зв`язку із її безпідставністю, та залишити без змін рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 05.06.2024 року.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ”Надія”, приватний нотаріус Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Дмитренко В.М., належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явились. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що відповідно до договору оренди землі від 23.07.2014 року (а.с.7-9, том 1), акта визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 23.07.2014 року (а.с.10, том 1), акта приймання-передачі земельної ділянки в оренду (а.с.10, том 1), ОСОБА_2 надав, а СТОВ ”Надія” прийняло у строкове платне користування терміном на 5 років земельну ділянку загальною площею 2,6155 га, яка складається з ріллі площею 2,6155 га, кадастровий номер 7420388000:04:000:0296, та розташована на території Стрільницької сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, і була надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно із Витягом з Державного реєстру речових право на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 34216149 від 26.02.2015 року (а.с.11, том 1), право оренди спірної земельної ділянки зареєстровано 26.02.2015 року, номер запису про інше речове право 8873157, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 202433574203.

05.11.2015 року між ОСОБА_2 та СТОВ ”Надія” було укладено додатковий договір (додаткову угоду) до договору оренди землі від 23.07.2014 року (номер запису про інше речове право 8873157) (а.с.12, том 1), якою продовжено строк дії договору оренди до 10 років, та змінено розмір сплати орендної плати, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових право на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 47869144 від 18.11.2015 року (а.с.13, том 1).

Відповідно до Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №368698613 від 06.03.2024 року (а.с.116-121, том 1), 16.08.2021 року було винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59857906 від 16.08.2021 року, приватний нотаріус Кухта Д.О., Ніжинський районний нотаріальний округ, Чернігівська область, на підставі подання проекту договору купівлі-продажу земельної ділянки (номер запису про обтяження: 43505889). 20.08.2021 року ОСОБА_2 було зареєстровано новий намір щодо продажу: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 60468036 від 20.08.2021 року, приватний нотаріус Кухта Д.О., Ніжинський районний нотаріальний округ, Чернігівська область (номер запису про обтяження: 44050199).

10.09.2021 року між СТОВ ”Надія” та позивачем було укладено договір про передачу переважного права купівлі спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення (а.с.14, том 1). При цьому, 14.09.2021 року було зареєстровано обтяження за номером: 43936103 щодо передачі переважного права купівлі земельної ділянки (а.с.15, том 1).

14.09.2021 року та 22.10.2021 року позивач направляла приватному нотаріусу Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Кухті Д.О. повідомлення про бажання скористатися переважним правом купівлі спірної земельної ділянки (а.с.115, 213, 217, том 1).

Копіями матеріалів нотаріальної справи (а.с.156-199, том 1) підтверджується реєстрація двох намірів ОСОБА_2 щодо продажу спірної земельної ділянки від 16.08.2021 року та 20.09.2021 року.

29.11.2022 року та 22.03.2023 року приватним нотаріусом Дмитренко В.М. направлялось СТОВ ”Надія” та позивачу повідомлення про намір щодо продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення за № 211/02-02, із копією проекту договору купівлі-продажу земельної ділянки (а.с.18-21, 28-30, том 1), що підтверджується описом вкладення (а.с.21, 31, том 1), копією поштового конверта (а.с.22, том 1) та фіскальним чеком (а.с. 32, том 1), яким повідомлялось позивача про намір ОСОБА_2 щодо продажу спірної земельної ділянки, із зазначенням її ціни, та яким запропоновано позивачу скористатися своїм переважним правом.

Витягами із офіційного сайту АТ ”Укрпошта” відстеження поштового відправлення за трек-номером поштових відправлень (а.с.23, 33 том 1) підтверджується отримання позивачем вказаних повідомлень, відповідно, 14.12.2022 року та 13.04.2023 року.

09.01.2023 року та 13.04.2023 року позивач направляла приватному нотаріусу Дмитренко В.М. листи (а.с.24, 34, том 1), якими повідомила про свій намір скористатися переважним правом купівлі земельної ділянки за ціною, встановленою у повідомленні, що підтверджується описом вкладення та фіскальними чеками (а.с.25-26, 35, том 1).

Витягами із офіційного сайту АТ ”Укрпошта” відстеження поштового відправлення за трек-номером поштових відправлень: 0407142021440, 0101911019036 (а.с.27, 36, том 1) підтверджується отримання вказаних листів приватним нотаріусом Дмитренко В.М. особисто, 17.01.2023 року та 19.05.2023 року.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.05.2023 року, який зареєстрований у реєстрі за №460 та посвідчений приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Дмитренко В.М. (а.с.37-38, том 1), ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 прийняла у власність належну ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,6155 га, кадастровий номер 7420388000:04:000:0296.

Згідно із відповідями АТ ”Укрпошта” на адвокатські запити представника позивача від 02.11.2023 року (а.с.39, том 1) та 14.11.2023 року (а.с.40, том 1), поштове відправлення ”Укрпошта Експрес” за №0101911019036 від 10.05.2023 року на ім`я ОСОБА_5 надійшло 17.05.2023 року до відділення поштового зв`язку Носівка із індексом 17100 та цього ж дня об 14 год. 31 хв. на телефон адресата (одержувача) ( НОМЕР_1 ), що був зазначений на бланку супровідної адреси, автоматично направлене sms/viber - повідомлення про надходження зазначеного поштового відправлення з текстом, яке у своєму змісті містило вказівку про надходження даного листа від ОСОБА_1 та відділення пошти, яке здійснює видачу.

Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-9930706682023 від 30.10.2023 року (а.с.41-46, том 1) підтверджуються загальні відомості про спірну земельну ділянку.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за № 361579491 від 11.01.2024 року (а.с.50-51, том 1), за ОСОБА_3 державним реєстратором зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку 18.05.2023 року.

Витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-9900858412024 від 11.01.2024 року (а.с.47, том 1), довідкою про оцінку вартості об`єкта нерухомості від 05.02.2024 року (а.с.48-49, том 1), підтверджується вартість земельної ділянки з кадастровим номером 7420388000:04:000:0296.

Згідно платіжної інструкції №1 від 02.02.2024 року (а.с.6, том 1), позивачем внесено на депозитний рахунок Бахмацького районного суду Чернігівської області грошову суму в розмірі 206 559 грн., яку повинен сплати покупець за придбання земельної ділянки.

Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 05.06.2024 року, відмовляючи у задоволенні заявленого ОСОБА_1 позову, суд першої інстанції зазначив, що між сторонами виник спір, в якому позивач вважає порушеним її переважне право купівлі земельної ділянки, і як спосіб захисту, вона обрала переведення на неї прав та обов`язків покупця. При цьому, в даному випадку суд першої інстанції досліджував ”законність” (дотримання відповідної процедури) передачі переважного права купівлі земельної, оскільки це, на думку суду, впливає на право позивача вимагати переведення на неї прав та обов`язків покупця. Суд першої інстанції зазначив, що у спірних правовідносинах, для того, щоб позивач набув переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, є необхідним дотримання положень статті 130-1 Земельного кодексу України, частина п`ята якої закріплює положення про те, що: переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення може бути передано його суб`єктом іншій особі, яка відповідно до закону може набути у власність таку земельну ділянку; передача переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення здійснюється за письмовим договором між суб`єктом переважного права та особою, якій передається таке право; переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, передане іншій особі, підлягає державній реєстрації в порядку, передбаченому для державної реєстрації обтяжень речових прав на земельні ділянки; про передачу переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення особа, яка передає переважне право, зобов`язана письмово повідомити власника земельної ділянки протягом трьох робочих днів з дня державної реєстрації переходу такого права; повідомлення здійснюється цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення або особисто під розписку. Суд першої інстанції також прийняв до уваги, що при укладенні договору про передачу переважного права купівлі спірної земельної ділянки, визначаючи порядок його виконання, сторони погодили між собою, що СТОВ ”Надія” зобов`язано повідомити власника про передачу переважного права купівлі спірної земельної ділянки. Таким чином, наведена процедура закріплена, як імперативне правило, на рівні Закону та погоджена сторонами при укладенні договору, проте, як зазначив суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні від 05.06.2024 року, в порушення вказаних вимог, у даній справі не надано доказів того, що особа, яка передала переважне право, виконала обов`язок письмово повідомити власника земельної ділянки протягом трьох робочих днів, з дня державної реєстрації переходу такого права, відсутні докази того, що повідомлення було здійснено цінним листом, з описом вкладень та повідомленням про вручення або особисто під розписку. Вказане свідчить, що порушена ч.5 статті 130-1 Земельного кодексу України (див. пункт 44), наслідком чого є незаконність передачі переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що впливає на право позивача вимагати судового захисту за порушення переважного права купівлі спірної земельної ділянки. При цьому, суд першої інстанції вказав, що наявність діючого договору про передачу переважного права купівлі спірної земельної ділянки (див. пункти 17-18) не заміняє собою імперативну норму частини, яка в спірних правовідносинах була порушена. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв`язку із встановленими порушеннями, доводи позовної заяви не можуть бути підставою для задоволення позову. На підставі положень статей: 137, 141 ЦПК України, судом першої інстанції стягнуто із позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_3 5 000 грн., в рахунок часткового відшкодування понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги відносно того, що висновок оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 05.06.2024 року про відмову в задоволенні вимог заявленого ОСОБА_1 позову, не узгоджується із фактичними обставинами справи та нормами права, які регулюють спірні правовідносини, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи. 

В доводах апеляційної скарги апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції відносно незаконності передачі переважного права купівлі земельної ділянки, у зв`язку із неповідомленням про його передачу власнику земельної ділянки, як того вимагає ч.5 статті 130-1 ЗК України. Положення вказаної норми Закону визначають, що переважне право купівлі земельної ділянки вважається набутим іншою особою після укладення договору про його передачу та здійснення державної реєстрації права, що було зроблено позивачем та підтверджується матеріалами справи. Апелянт стверджує, що положення даної статті жодним чином не ставлять в залежність набуття переважного права купівлі земельної ділянки особою, якій таке право передано, від здійснення повідомлення власнику земельної ділянки про передачу такого права іншій особі. За доводами апелянта, відповідно до п.2.3 договору про передачу переважного права, передача переважного права вважається здійсненою після державної реєстрації в порядку, передбаченому законом. Отже, позивач набула переважне право в порядку, передбаченому законом, відтак твердження про його незаконність не відповідають дійсності. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та вдався до спростування набутого позивачем переважного права купівлі земельної ділянки, при цьому, здійснив оцінку законності його набуття позивачем, що могло бути зроблено лише у разі заявлення позовних вимог про його скасування, проте, в межах даної справи, вимог про скасування набутого позивачем права заявлено не було. Апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо визнання ”незаконним” набутого позивачем переважного права купівлі земельної ділянки, за даних обставин, суперечать положенням матеріального і процесуального закону. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не надав правової оцінки недобросовісній поведінці приватного нотаріуса Дмитренко В.М. щодо позивача, з метою недопущення реалізації її права на придбання земельної ділянки, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, і даних обставин нотаріусом не спростовано.      

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами ч.1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, провадження №14-144цс18, від 22.10.2019 року у справі № 923/876/16, провадження № 12-88гс19.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто, забезпечити відсутність необхідності звернення  до  суду  для  вжиття  додаткових  засобів  захисту. Такі  висновки  сформульовані  в  постановах  Великої  Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі №910/3009/18, провадження №12-204гс19, від 16.02.2021 року у справі № 910/2861/18, провадження № 12-140гс19.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За змістом ч.2  статті 373 ЦК України, право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Пунктом ”а” ч.1  статті 90 Земельного кодексу України встановлено, що власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність.

За положеннями статті 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Приписами ч.2 статті 158 Земельного кодексу України передбачено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Як вбачається зі статті 153 Земельного кодексу України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Положеннями ч.1, ч.2, ч.3 статті 9 Закону України ”Про оренду землі” встановлено, що орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки, за умови, що він сплачує ціну, за якою вона продається, а в разі продажу на аукціоні - якщо його пропозиція є рівною з пропозицією, яка є найбільшою із запропонованих учасниками аукціону.

Орендодавець зобов`язаний повідомити в письмовій формі орендаря про намір продати земельну ділянку третій особі із зазначенням її ціни та інших умов, на яких вона продається.

У разі відмови орендаря від свого переважного права на придбання орендованої земельної ділянки до нового власника такої земельної ділянки переходять права та обов`язки орендодавця за договором оренди цієї земельної ділянки.

27.05.2021 року набрав чинності Закон України ”Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин” №1423-IX від 28.04.2021 року (далі Закон №1423-IX), яким, поміж іншим, статтю 9 Закону України ”Про оренду землі” доповнено ч.6 наступного змісту: ”реалізація переважного права купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України. ”

01.07.2021 року набрав чинності Закон України ”Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення” № 552-IX від 31.03.2020 року, і п.15 Розділу X Перехідні положення ЗК України викладено у новій редакції, у зв`язку із чим, підпункт ”б” цього пункту, має наступний зміст:  ”до 1 січня 2024 року забороняється купівля-продаж або відчуження в інший спосіб на користь юридичних осіб земельних ділянок, які перебувають у приватній власності і віднесені до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім переходу до банків права власності на земельні ділянки як предмет застави, передачі земельних ділянок у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 371 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та відчуження земельних ділянок для суспільних потреб. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), встановленої цим підпунктом, у частині їх купівлі-продажу та відчуження в інший спосіб на користь юридичних осіб, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на користь юридичних осіб на майбутнє (у тому числі укладення попередніх договорів), є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Крім того, 06.07.2021 року набрав чинності Закон України ”Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо продажу земельних ділянок та набуття права користування ними через електронні аукціони” №1444-IX від 18.05.2021 року (далі Закон №1444-IX), яким, поміж іншим, внесено зміни до ч.1, ч.2 статті 9 Закону України ”Про оренду землі”, шляхом викладення в наступній редакції: ”орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки, за умови, що він сплачує ціну, за якою вона продається. У разі продажу земельної ділянки на земельних торгах реалізація переважного права купівлі земельних ділянок на земельних торгах здійснюється на умовах та в порядку, визначеному статтями 135-139 Земельного кодексу України. Орендодавець зобов`язаний повідомити в письмовій формі орендаря про намір продати земельну ділянку третій особі із зазначенням її ціни та інших умов, на яких вона продається. У разі продажу земельної ділянки на земельних торгах орендар повідомляється про намір продати земельну ділянку на умовах та в порядку, визначених статтею 135 Земельного кодексу України. У разі продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення (крім продажу її на земельних торгах) орендар повідомляється у порядку, визначеному статтею 130-1 Земельного кодексу України. ”

Також, Законом № 1423-IX, який набрав чинності з 27.05.2021 року, внесено зміни та доповнення до Земельного кодексу України, в тому числі, Земельний кодекс України доповнено статтею 130-1, а до статті 131 Земельного кодексу України внесено зміни.

Так, відповідно до ч.1, ч.3  статті 130-1 Земельного кодексу України, переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають такі суб`єкти: а) у першу чергу - особа, яка має спеціальний дозвіл на видобування корисних копалин загальнодержавного значення (металічні руди кольорових металів, металічні руди благородних металів, металічні руди рідкіснометалевих та рідкісноземельних металів, радіоактивних металів, електро- та радіотехнічна сировина), якщо відповідно до інформації, отриманої з Державного земельного кадастру, така земельна ділянка знаходиться в межах ділянки надр, наданої такій особі у користування, крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності особи, яка використовує земельну ділянку на праві власності, оренди, емфітевзису, суперфіцію, а також крім земельних ділянок для садівництва; б) у другу чергу - орендар земельної ділянки.

Суб`єкт переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення другої черги може реалізувати таке право у разі відсутності суб`єкта першої черги або відмови суб`єкта першої черги від реалізації такого права.

У разі, якщо відповідно до закону особа, зазначена у пунктах ”а” і ”б” цієї частини, не може набувати у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення, вона може в порядку, визначеному частиною п`ятою цієї статті, передати своє переважне право купівлі такої земельної ділянки іншій особі, яка відповідно до закону може набувати у власність таку земельну ділянку.

За наявності переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, її власник зобов`язаний не пізніш, як за два місяці до дня укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, зареєструвати намір щодо продажу земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У разі, якщо продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення здійснюється не на земельних торгах, заява про державну реєстрацію такого наміру подається у визначений цією частиною строк нотаріусу, який здійснюватиме нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу, разом з проектом такого договору. Нотаріус зобов`язаний протягом трьох робочих днів повідомити про такий намір суб`єктів переважного права цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення або особисто під розписку. Суб`єкт переважного права вважається повідомленим про зазначений намір також у разі його відмови отримати повідомлення, про що є відповідна позначка, або якщо повідомлення повернулося до нотаріуса у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Суб`єкти переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення першої черги встановлюються шляхом отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. У разі, якщо в такому витягу відсутня інформація про наданий відповідний спеціальний дозвіл на користування надрами, вважається, що власник такого дозволу не має переважного права купівлі такої земельної ділянки.

Суб`єкти переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення другої черги встановлюються шляхом отримання відомостей із Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суб`єкт переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, який бажає скористатися таким переважним правом, зобов`язаний повідомити про це нотаріуса цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення або особисто під розписку. Протягом місяця, з дня отримання такого повідомлення, нотаріус за погодженням із продавцем земельної ділянки повинен призначити день і час укладення договору купівлі-продажу та повідомити про це суб`єкта переважного права купівлі земельної ділянки, який виявив бажання скористатися таким правом, цінним листом з описом вкладень та повідомлення про вручення.

У разі, якщо протягом місяця з дня, коли суб`єкт переважного права був належним чином повідомлений нотаріусом про намір щодо продажу земельної ділянки, такий суб`єкт не повідомив належним чином нотаріуса про своє бажання скористатися переважним правом або відмовився від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, або не з`явився для укладення такого договору у день і час, призначені нотаріусом (за умови отримання повідомлення про вручення суб`єкту переважного права повідомлення про призначення дати та часу укладення договору купівлі-продажу або повідомлення про відмову від отримання такого повідомлення або якщо повідомлення повернуто нотаріусу у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання), вважається, що такий суб`єкт переважного права відмовився від свого переважного права.

У разі зміни власником земельної ділянки ціни та інших умов договору купівлі-продажу процедура, передбачена абзацами другим - четвертим цієї частини, здійснюється повторно.

Вимоги цієї частини не поширюються на випадки продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення: суб`єкту переважного права купівлі земельної ділянки першої черги; суб`єкту переважного права купівлі земельної ділянки другої черги, за умови відсутності суб`єкта переважного права купівлі земельної ділянки першої черги або у разі надання ним письмової відмови від реалізації свого переважного права.

У разі, якщо протягом місяця з дня спливу строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини, договір купівлі-продажу земельної ділянки не був укладений, процедура, передбачена абзацами другим - четвертим цієї частини, здійснюється повторно.

Частинами   4,  5   та   7   статті   130-1   Земельного   кодексу   України встановлено, що у разі продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення з порушенням переважного права її купівлі суб`єкт переважного права, який відповідно до цієї статті може реалізувати таке право, має право пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором купівлі-продажу повинен сплатити покупець.

Переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення може бути передано його суб`єктом іншій особі, яка відповідно до закону може набути у власність таку земельну ділянку.

Передача переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення здійснюється за письмовим договором між суб`єктом переважного права та особою, якій передається таке право. Переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, передане іншій особі, підлягає державній реєстрації в порядку, передбаченому для державної реєстрації обтяжень речових прав на земельні ділянки.

До особи, якій передано переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, переходять усі права та обов`язки попереднього суб`єкта такого права за правовідносинами, пов`язаними з реалізацією такого права.

Положеннями ч.5  статті 130-1 Земельного кодексу України, поміж іншим, встановлено, що передача переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення здійснюється за письмовим договором між суб`єктом переважного права та особою, якій передається таке право. Переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, передане іншій особі, підлягає державній реєстрації в порядку, передбаченому для державної реєстрації обтяжень речових прав на земельні ділянки. До особи, якій передано переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, переходять усі права та обов`язки попереднього суб`єкта такого права за правовідносинами, пов`язаними з реалізацією такого права. У разі, якщо після повідомлення нотаріусом суб`єкта переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення про намір власника щодо її продажу, суб`єкт переважного права передав таке право іншій особі, суб`єкт переважного права зобов`язаний повідомити особу, якій таке право передане, про такий намір.

Частиною 3 статті 130-1 ЗК України визначено правовий механізм, який визначає порядок повідомлення орендаря про намір власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення реалізувати її, та забезпечує реалізацію переважного права купівлі земельної ділянки таким орендарем, а саме:

1)власник зобов`язаний не пізніш як за два місяці до дня укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки зареєструвати намір щодо продажу земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2)заява про державну реєстрацію такого наміру подається у вищезазначений строк нотаріусу, який здійснюватиме нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу, разом з проектом такого договору;

3)нотаріус зобов`язаний протягом трьох робочих днів повідомити про такий намір суб`єктів переважного права цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення або особисто під розписку;

4)суб`єкт переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, який бажає скористатися таким переважним правом, зобов`язаний повідомити про це нотаріуса цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення або особисто під розписку.

За положеннями ч.5 статті 130-1 Земельного кодексу України, протягом місяця з дня отримання такого повідомлення нотаріус за погодженням із продавцем земельної ділянки повинен призначити день і час укладення договору купівлі-продажу та повідомити про це суб`єкта переважного права купівлі земельної ділянки, який виявив бажання скористатися таким правом, цінним листом з описом вкладень та повідомлення про вручення. При цьому, у разі якщо протягом місяця з дня, коли суб`єкт переважного права був належним чином повідомлений нотаріусом про намір щодо продажу земельної ділянки, такий суб`єкт не повідомив належним чином нотаріуса про своє бажання скористатися переважним правом або відмовився від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, або не з`явився для укладення такого договору у день і час, призначені нотаріусом (за умови отримання повідомлення про вручення суб`єкту переважного права повідомлення про призначення дати та часу укладення договору купівлі-продажу або повідомлення про відмову від отримання такого повідомлення або якщо повідомлення повернуто нотаріусу у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання), вважається, що такий суб`єкт переважного права відмовився від свого переважного права.

Крім того, у разі, якщо протягом місяця з дня спливу строку, зазначеного в абз.1 ч.3 статті 130-1 Земельного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки не був укладений, процедура здійснюється повторно.

Приписами ч.3, із врахуванням вимог ч.5 статті 130-1 Земельного кодексу України встановлено, що продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення із забезпеченням реалізації права суб`єкта переважного права купівлі такої земельної ділянки, має відбутися у строк не пізніше ніж протягом трьох місяців з моменту реєстрації наміру власника щодо продажу земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, інакше процедура здійснюється повторно.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даним позовом, просила перевести на неї права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки, який було укладено 18.05.2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , при цьому позивач зазначала, що при укладенні договору купівлі-продажу землі, власником було порушено переважне право орендаря на купівлю цієї земельної ділянки, передбачене статтею 130-1 Земельного кодексу України. При цьому, згідно платіжної інструкції № 1 від 02.02.2024 року (а.с.6, том 1), позивачем внесено на депозитний рахунок Бахмацького районного суду Чернігівської області грошову суму в розмірі 206 559 грн., яку повинен сплатити покупець за придбання земельної ділянки.

У справі, яка переглядається, встановлено, що відповідно до договору оренди землі від 23.07.2014 року (а.с.7-9, том 1) ОСОБА_2 надав, а СТОВ ”Надія” прийняло в строкове платне користування, терміном на 5 років, земельну ділянку загальною площею 2,6155 га, яка складається з ріллі площею 2,6155 га, кадастровий номер 7420388000:04:000:0296, та розташована на території Стрільницької сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, і була надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 05.11.2015 року між ОСОБА_2 та СТОВ ”Надія” було укладено додатковий договір (додаткову угоду) до договору оренди землі від 23.07.2014 року (номер запису про інше речове право 8873157) (а.с.12, том 1), якою продовжено строк дії договору оренди до 10 років, та змінено розмір сплати орендної плати.

16.08.2021 року було винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59857906 від 16.08.2021 року, приватний нотаріус Кухта Д.О., Ніжинський районний нотаріальний округ, Чернігівська область, на підставі подання проекту договору купівлі-продажу земельної ділянки (номер запису про обтяження: 43505889) (а.с.116-121, том 1). 20.08.2021 року ОСОБА_2 було зареєстровано новий намір щодо продажу: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 60468036 від 20.08.2021 року, приватний нотаріус Кухта Д.О., Ніжинський районний нотаріальний округ, Чернігівська область (номер запису про обтяження: 44050199). Копіями матеріалів нотаріальної справи (а.с.156-199, том 1) підтверджується реєстрація двох намірів ОСОБА_2 щодо продажу спірної земельної ділянки від 16.08.2021 року та від 20.09.2021 року.

10.09.2021 року між СТОВ ”Надія” та ОСОБА_1 було укладено договір про передачу переважного права купівлі спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення (а.с.14, том 1). При цьому, 14.09.2021 року було зареєстровано обтяження за номером: 43936103 щодо передачі переважного права купівлі земельної ділянки (а.с.15, том 1).

14.09.2021 року та 22.10.2021 року позивач направляла приватному нотаріусу Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Кухті Д.О. повідомлення про бажання скористатися переважним правом купівлі спірної земельної ділянки (а.с.115, 213, 217, том 1).

29.11.2022 року та 22.03.2023 року приватним нотаріусом Дмитренко В.М. направлялось СТОВ ”Надія” та позивачу повідомлення про намір щодо продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення за № 211/02-02, із копією проекту договору купівлі-продажу земельної ділянки (а.с.18-21, 28-30, том 1), що підтверджується описом вкладення (а.с.21, 31, том 1), копією поштового конверта (а.с.22, том 1) та фіскальним чеком (а.с. 32, том 1), яким повідомлялось позивача про намір ОСОБА_2 щодо продажу спірної земельної ділянки, із зазначенням її ціни, та яким запропоновано позивачу скористатися своїм переважним правом.

Витягами із офіційного сайту АТ ”Укрпошта” відстеження поштового відправлення за трек-номером поштових відправлень (а.с.23, 33 том 1) підтверджується отримання позивачем вказаних повідомлень, відповідно, 14.12.2022 року та 13.04.2023 року.

09.01.2023 року та 13.04.2023 року позивач направляла приватному нотаріусу Дмитренко В.М. листи (а.с.24, 34, том 1), якими повідомила про свій намір скористатися переважним правом купівлі земельної ділянки за ціною, встановленою у повідомленні, що підтверджується описом вкладення та фіскальними чеками (а.с.25-26, 35, том 1). Витягами із офіційного сайту АТ ”Укрпошта” відстеження поштового відправлення за трек-номером поштових відправлень: 0407142021440, 0101911019036 (а.с.27, 36, том 1) підтверджується отримання вказаних листів приватним нотаріусом Дмитренко В.М. особисто, 17.01.2023 року та 19.05.2023 року. Згідно із відповідями АТ ”Укрпошта” на адвокатські запити представника позивача від 02.11.2023 року (а.с.39, том 1) та 14.11.2023 року (а.с.40, том 1), поштове відправлення ”Укрпошта Експрес” за №0101911019036 від 10.05.2023 року на ім`я ОСОБА_5 надійшло 17.05.2023 року до відділення поштового зв`язку Носівка із індексом 17100 та цього ж дня об 14 год. 31 хв. на телефон адресата (одержувача) ( НОМЕР_1 ), що був зазначений на бланку супровідної адреси, автоматично направлене sms/viber - повідомлення про надходження зазначеного поштового відправлення з текстом, яке у своєму змісті містило вказівку про надходження даного листа від ОСОБА_1 та відділення пошти, яке здійснює видачу.

Як вбачається із наведеного вище, ОСОБА_2 неодноразово висловлював намір щодо продажу власної земельної ділянки, кадастровий номер 7420388000:04:000:0296, яка перебувала у користуванні СТОВ ”Надія”, на підставі договору оренди землі від 23.07.2014 року та додаткової угоди до нього від 05.11.2015 року, та переважне право купівлі якої було належним чином зареєстровано за позивачем ОСОБА_1 , на підставі договору про передачу переважного права купівлі спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 10.09.2021 року, укладеного між СТОВ ”Надія” та ОСОБА_1 . При цьому, отримавши 13.04.2025 року повідомлення приватного нотаріуса про намір ОСОБА_2 щодо продажу земельної ділянки, позивач ОСОБА_1 , як суб`єкт переважного права купівлі земельної ділянки, 10.05.2023 року, тобто в межах встановленого приписами статті 130-1 Земельного кодексу України місячного строку, повідомила належним чином нотаріуса про своє бажання скористатися переважним правом купівлі спірної земельної ділянки.

Проте,  не  зважаючи  на  вищевказані  обставини,  за  договором купівлі-продажу земельної ділянки від 18.05.2023 року, який зареєстрований в реєстрі за № 460 та посвідчений приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Дмитренко В.М. (а.с.37-38, том 1), ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 прийняла у власність належну ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,6155 га, кадастровий номер 7420388000:04:000:0296. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за № 361579491 від 11.01.2024 року (а.с.50-51, том 1), за ОСОБА_3 державним реєстратором зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку 18.05.2023 року.

Враховуючи викладене вище, в ході апеляційного розгляду даної цивільної справи знайшли своє підтвердження доводи апелянта відносно необґрунтованості висновку оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 05.06.2024 року про незаконність передачі переважного права купівлі земельної ділянки, у зв`язку із неповідомленням про його передачу власника земельної ділянки, як того вимагає ч.5 статті 130-1 Земельного кодексу України.

Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу, що положення вказаної вище норми Закону визначають, що переважне право купівлі земельної ділянки вважається набутим іншою особою після укладення договору про його передачу та здійснення державної реєстрації права, що було зроблено позивачем, та підтверджується матеріалами справи. Положення даної статті жодним чином не ставлять у залежність набуття переважного права купівлі земельної ділянки особою, якій таке право передано, від здійснення повідомлення власника земельної ділянки про передачу такого права іншій особі. Крім того, відповідно до п.2.3 договору про передачу переважного права від 10.09.2021 року, укладеного між СТОВ ”Надія” та ОСОБА_1 , передача переважного права вважається здійсненою після державної реєстрації в порядку, передбаченому законом. Отже, позивач набула переважне право в порядку, передбаченому законом, відтак, висновок про його незаконність, є помилковим.

В ході апеляційного перегляду даної справи знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги відносно того,  що  суд першої інстанції при розгляді справи вийшов за межі позовних вимог, та вдався до спростування набутого позивачем переважного права купівлі земельної ділянки, здійснивши оцінку законності його набуття позивачем, що могло бути зроблено лише у разі заявлення позовних вимог про його скасування. При цьому, в межах даної справи, відповідних вимог про скасування набутого позивачем права, заявлено не було. За даних обставин, є обґрунтованими доводи апеляційної скарги відносно того, що висновки суду першої інстанції щодо визнання незаконним набутого позивачем переважного права купівлі земельної ділянки, за вказаних вище обставин, не узгоджуються із положеннями норм матеріального та процесуального права. 

Приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, встановлені судом фактичні, документально підтверджені обставини справи, вказані вище приписи Закону, які регламентують спірні правовідносини, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог заявленого ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 позову про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , необхідно задовольнити. При цьому, рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 05.06.2024 року - скасувати. За даних обставин, апеляційний суд вважає за необхідне ухвалити постанову, якою позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки, задовольнити. Перевести з  ОСОБА_3 на ОСОБА_1 права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 18.05.2023 року, посвідченим приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Дмитренко Вітою Михайлівною за № 460, щодо земельної ділянки, площею 2,6155 га, кадастровий номер 7420388000:04:000:0296. При цьому, виплатити ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 206 559 (двісті шість тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн., внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок Бахмацького районного суду Чернігівської області, згідно платіжної інструкції АТ ”ОТП БАНК” №1 від 02.02.2024 року, в рахунок компенсації вартості земельної ділянки, площею 2,6155 га, кадастровий номер 7420388000:04:000:0296, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.05.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Дмитренко В.М. за № 460.

Відповідно до приписів ч.1, ч.13 статті 141 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 1 032 (одна тисяча тридцять дві) грн. 80 коп., із кожного, в рахунок відшкодування документально підтверджених (а.с.1, том 1) понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. Також необхідно стягнути із ОСОБА_2 , ОСОБА_3   на  користь  ОСОБА_1 по 1 549 (одна тисяча п`ятсот сорок дев`ять) грн. 20 коп., із кожного, в рахунок відшкодування документально підтверджених (а.с.173, том 2) понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями: 141, 367, 368, 374; п.4 ч.1, ч.2 статті 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

                      П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 05 червня 2024 року - скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки, задовольнити.

Перевести з  ОСОБА_3 на  ОСОБА_1 права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 18 травня 2023 року, посвідченим приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Дмитренко Вітою Михайлівною за № 460, щодо земельної ділянки, площею 2,6155 га, кадастровий номер 7420388000:04:000:0296.

Виплатити  ОСОБА_3   грошові  кошти  в  розмірі 206 559 (двісті шість тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн., внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок Бахмацького районного суду Чернігівської області, згідно платіжної інструкції АТ ”ОТП БАНК” № 1 від 02 лютого 2024 року, в рахунок компенсації вартості земельної ділянки, площею 2,6155 га, кадастровий номер 7420388000:04:000:0296, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 травня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Дмитренко Вітою Михайлівною за № 460.

Стягнути із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 1 032 (одна тисяча тридцять дві) грн. 80 коп., із кожного, в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 1 549 (одна тисяча п`ятсот сорок дев`ять) грн. 20 коп., із кожного, в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий:                                            Судді: