03.04.2025        

Справа № 331/1861/25

Провадження № 1-кп/331/511/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«03» квітня 2025 року колегія суддів Жовтневого районного суду м. Запоріжжя в складі:

Головуючого – судді                                 ОСОБА_1

Суддів:                                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю секретаря судового засідання         ОСОБА_4

за участі:        прокурора                         ОСОБА_5

               потерпілої                         ОСОБА_6 – в режимі відеоконференції

               обвинуваченого                 ОСОБА_7

               захисника                         ОСОБА_8

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025080000000019 від 06.01.2025 року відносно ОСОБА_7 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 14, п.п. 6, 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

До Жовтневого районного суду м. Запоріжжя із Запорізької обласної прокуратури надійшов затверджений прокурором обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 14, п.п. 6, 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.

При проведенні підготовчого судового засідання, прокурор просив постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, зазначивши, що підсудність даного кримінального провадження визначена правильно, під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України і підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачається.

Потерпіла, обвинувачений та його захисник не заперечували проти призначення судового розгляду.

Колегія суддів, вислухавши думку учасників судового процесу, перевіривши матеріали обвинувального акту з додатками, дійшла висновку, що вказане кримінальне провадження направлено до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з порушенням правил територіальної підсудності.

Згідно з положеннями п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про направлення обвинувального акту до відповідного суду для визначення підсудності у випадках встановлення непідсудності кримінального провадження.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо порушено правила підсудності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.

Загальною нормою, передбаченою ч . 1 ст. 32 КПК України, визначено, що кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Зі змісту обвинувального акта слідує, що ОСОБА_7 , перебуваючи на тимчасово окупованій території в м. Бердянськ Запорізької області, діючи умисно, з корисливих мотивів, добровільно надав згоду представнику іноземної держави на виконання завдань, направлених на проведення підривної діяльності проти України, в умовах воєнного стану щодо здійснення візуального спостереження за транспортними засобами, які використовують у своїй діяльності військовослужбовці Сил оборони України, а також готування та вчинення умисних дій, направлених на протиправне заподіяння смерті іншій людині з числа громадян України. З цією метою він приїхав до міста Києва з тимчасово окупованої території. Готування до вчинення умисного вбивства на замовлення громадянки Українки ОСОБА_6 . ОСОБА_7 здійснював за адресою: АДРЕСА_1 , також за вищевказаною адресою він переніс та незаконно зберігав зброю, бойові припаси та вибуховий пристрій з метою вчинення умисного вбивства на замовлення.

Кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 111, п.п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України відноситься до тяжких злочинів.

З наведеного слідує, що останнє за часом особливо тяжке кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 14, п.п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_7 , вчинено останнім за адресою: АДРЕСА_1 .

Також колегія суддів звертає увагу на те, що спеціальною нормою, передбаченою ч. 9 ст. 615 КПК України, визначено, що під час дії воєнного стану обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності скеровуються та розглядаються судами, у межах територіальної юрисдикції яких вчинено кримінальне правопорушення, а в разі неможливості з об`єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством.

З наведеного слідує, що під час дії воєнного стану законодавцем визначені та підлягають застосуванню загальні правила територіальної підсудності розгляду кримінальних проваджень, а саме, розгляд обвинувального акту здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.

В судовому засіданні встановлено, що місце вчинення кримінального правопорушення за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, буд. 1-Д, кв. 122-Д відноситься до територіальної юрисдикції Дарницького районного суду м. Києва, робота якого на даний час не зупинена, інформація про те, що вказаний суд з об`єктивних причин не може здійснювати правосуддя відсутня.

Отже, направлення даного обвинувального акта прокурором до суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, є помилковим та не відповідає ані вимогам ст. 32 КПК України, ані положенням ч. 9 ст. 615 КПК України,

У відповідності до ч. 3 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне вказане кримінальне провадження направити до Запорізького апеляційного суду для вирішення питання щодо внесення подання до Верховного Суду про його передачу на розгляд до Дарницького районного суду м. Києва.

Разом з тим, в судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , обґрунтоване наявністю беззаперечних ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений, при обранні йому іншого запобіжного заходу може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Тому прокурор вважає, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленим ризикам та не забезпечать цілей кримінального провадження.

Потерпіла ОСОБА_6 підтримала клопотання прокурора, наполягала на його задоволенні.

Захисник – адвокат ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_7 не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.

Заслухавши клопотання прокурора, з`ясувавши думку учасників судового провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07.02.2025 року відносно обвинуваченого ОСОБА_7 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якої закінчується 07.04.2025 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно до положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Стаття 194 КПК України передбачає, що під час розгляду клопотання суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи; репутацію обвинуваченого, його майновий стан; наявність судимостей; дотримання обвинуваченим умов запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Так, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність осіб на утриманні.

Аналізуючи обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, колегія суддів приймає до уваги, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину в умовах воєнного стану, за який законом передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, систематично виїжджав на тимчасово окуповану територію України в м. Бердянськ Запорізької області, тобто розуміє маршрут виїзду на непідконтрольну українській владі територію України та є особою, яка за віком може вільно перетинати державний кордон України, що дає колегії суддів підстави вважати, що залишаючись на волі, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та невідворотність покарання за його вчинення в разі доведення вини, обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення можливого покарання. Вказана позиція узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», згідно з яким суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Крім того, колегія суддів бере до уваги, що наразі частина території Запорізької області тимчасово не контролюється українською владою, що може спонукати обвинуваченого до переховування саме на цій території.

Крім того, стороною обвинувачення підтверджений ризик незаконного впливу на потерпілу шляхом вмовлянь або залякувань з метою уникнення відповідальності, оскільки йому достеменно відомо місце проживання останньої.

Також, в судовому засіданні прокурором доведений ризик можливого продовження злочинної діяльності, оскільки ОСОБА_7 може надалі сприяти представникам іноземної держави в проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану у разі застосування до нього іншого запобіжного заходу.

За наявності існування трьох очевидних ризиків, колегія суддів вважає клопотання прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки більш м`які запобіжні заходи не здатні запобігти настанню встановлених ризиків.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, колегія суддів вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшились.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому та позбавляє обвинуваченого можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема і запобіганню спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу, продовжувати злочинну діяльність, беручи до уваги відсутність тяжких хвороб, які б перешкоджали обвинуваченому знаходитись в місцях попереднього ув`язнення, колегія суддів вважає за необхідне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 строком на 60 діб.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави у даному кримінальному провадженні до обвинуваченого колегією суддів не визначається.

З огляду на те, що обвинувальний акт підлягає направленню для визначення підсудності, інші питання, які підлягають вирішенню під час підготовчого судового засідання, колегією суддів не вирішуються.

Керуючись ст. ст. 177, 183, 194, 314, 315, 372 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025080000000019 від 06.01.2025 року відносно ОСОБА_7 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 14, п.п. 6, 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України направити до Запорізького апеляційного суду для вирішення питання щодо внесення подання до Верховного Суду про його передачу на розгляд до Дарницького районного суду м. Києва.

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 – задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянськ Запорізької області, громадянина України строком на 60 (шістдесят) діб – по 01 червня 2025 року включно в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» за місцем утримання обвинуваченого.

Ухвала в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, прокурором безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

       Головуючий        суддя                                                         ОСОБА_1

       Судді:                                                                         ОСОБА_2

                                                                                ОСОБА_3