Провадження № 2-а/933/9/25

Справа № 933/164/25

РІШЕННЯ

Іменем України

28 березня 2025 року селище Олександрівка

Олександрівський районний суд Донецької області

у складі:

головуючого - судді Попович І.А.

за участю:

секретаря судового засідання - Камака О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду селища Олександрівка адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до  ІНФОРМАЦІЯ_1  про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

13.03.2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого просить скасувати постанову № 1898 винесену 27.11.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

18.03.2025 року ухвалою судді позивачу поновлено строк звернення до суду і відкрито провадження по справі.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідно до постанови № 1898 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесеної 27.11.2025 року начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 , полковником ОСОБА_2 , позивача, було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за те, що позивач був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_2 повісткою № 6121 від 13.09.2024 року, за викликом у строк зазначений у повістці, без поважних на то причин не з`явився, про причини неявки не повідомляв, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 210-1 КУпАП. У зв`язку з чим до позивача було застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.

З оскаржуваною постановою позивач по справі категорично не згоден з причин її безпідставності та необґрунтованості. Вважає, що під час розгляду справи посадова особа відповідача, не встановила в належний спосіб всі суттєві обставини справи, не надав їм належної оцінки, в результаті чого ним було прийнято незаконне рішення по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності, а саме - по суті.

Так дійсно, 21.11.2025 року позивач дізнався, від працівників поліції, що він знаходиться в розшуку в зв`язку з неявкою до відповідача по справі по повістці. Позивача було доставлено до відповідача. ОСОБА_1 уточнив дані та пройшов військово-лікарську комісію. Про оскаржувану постанову позивач дізнався 10.02.2025 року, коли отримав від державного виконавця постанову про відкриття виконавчого провадження та повідомлення про арешт коштів позивача.

Позивач вважає, що відповідачем по справі при розгляді адміністративної справи не з`ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винний в його вчиненні позивач, чи підлягає він адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжуються відповідальність, не встановлено наявність інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Позивач запевняє, що ніякої повістки від 13.09.2024 року від відповідача не отримував. Жодного доказу отримання цієї повістки в матеріалах адміністративної справи немає. Крім, того оскаржувана постанова була винесена за відсутності позивача. Відповідно до норм ст. 285 КУпАП, не була надіслана позивачу по справі.

Просить скасувати постанову №1898, винесену 27.11.2024 року начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , про притягнення його до адмінвідповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

У судове засідання позивач не з`явився, надав суду заяву, в якій просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити (а.с.54).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав до суду відзив на позовну заяву (а.с.25-35), відповідно до якого у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови відмовити в повному обсязі.

У відзиві зазначив, що відповідно до порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 визначено:

(п. 41.) Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

13.09.2024 повістка № 6121 відправлена засобами поштового зв`язку, рекомендованим листом з повідомленням. Вказане поштове відправлення не отримано ОСОБА_3 . Відповідно до вказаної повістки військовозобов`язаний зобов`язаний був прибути 30.09.2024. Відомостей щодо поважності/неможливості прибуття до відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 не надавав.

Враховуючи викладене 11.10.2024 до ГУНП направлено електронне звернення за № 08/15886, щодо доставлення/супроводження громадянина військовозобов`язаного ОСОБА_1 .

21.11.2024 року військовозобов`язаний ОСОБА_1 був доставлений/супроводжений до відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 працівниками НПУ.

Відповідно до ст. 38 Кодексу України про адміністративне правопорушення а саме абзацу сьомого вказаної статті визначено строк накладення адміністративного стягнення

Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Тобто з матеріалів адміністративної справи встановлено:

виявлено вчинення адміністративного правопорушення 21.11.2024 (виявлено особу правопорушника та встановлено відсутність поважних причин не прибуття за повісткою)

Таким чином в діях ОСОБА_1 присутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП

Враховуючи викладене 21.11.2024 уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 складено протокол, щодо вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП

Тобто 21.11.2024 року виявлено (встановлено) особу правопорушника та складено протокол щодо вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП

При складанні протоколу військовозобов`язаний, ознайомившись з протоколом був ознайомлений зі своїми правами та обов`язками, визначеними у ст. 63 Конституції України, ст. 256, 268 КУпАП.

Військовозобов`язаний копію протоколу отримав особисто, у протоколі надав особисті пояснення.

Відповідно до протоколу до правопорушника доведено про розгляд справи, який призначено на 10:00 годину 27.11.2024 року, під особистий підпис.

Будучі ознайомленим про час, дату і місце розгляду справи ОСОБА_1 27.11.2024 на розгляд справи не прибув. Розгляд справи відбувся за відсутності правопорушника. Будь-яких клопотань, заяв, додаткових пояснень з приводу складеного протоколу та вчиненого правопорушення не надавав. Будь-яких клопотань, заяв, додаткових пояснень з приводу перенесення, відкладення розгляду справи не надавав.

За результатами розгляду справи копію постанови правопорушнику направлено засобами поштового зв`язку.

Вважає, що заявлені посилання позивача, про неявку за повісткою у зв`язку з бронюванням, не відповідає дійсності, так-як відповідно до частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII (діючого на час вчинення) громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово_лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних Документ сформований в системі «Електронний суд» 21.03.2025 12 підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

В свою чергу, позивач власною поведінкою продемонстрував протиправну бездіяльність, яка стосується власної (особистої) неявки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що по своїй суті унеможливлює фіксацію уточнення облікових даних.

Вважає, що дії та рішення відповідача узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не порушують прав позивача.

Позивач надав до суду відповідь на відзив (а.с.51-52), згідно якої, вважає, що відповідач порушив порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення та визнав його винним за відсутності належних, допустимих та достатніх доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Так, до протоколу, який був розглянутий посадовою особою відповідача, не було додано жодного доказу, які б свідчили про наявність або відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. Постанова не містить посилання на саму повістку, не вказано дату виклику, яка була зазначена в цій повістці. Також зі змісту постанови не вбачається, в який саме день і час позивач не з`явився до відповідача. Також в постанові не зазначено яким чином позивач був оповіщений про повістку.

До свого відзиву, відповідач надав матеріали адміністративної справи, в якому як на правомірність своїх дій, посилається на конверт в якому була надіслана повістка та саму повістку. Але сторона позивача наполягає що зазначених документів не було пред`явлено позивачу при складані протоколу і вони не були предметом розгляду адміністративної справи при винесені постанови № 1898 винесену 27.11.2024 року. Доказом цього є те, що дані документи не додані до протоколу, відповідно до інструкції. В даному випадку незрозуміло як ці докази взагалі опинилися в адміністративній справ. А відповідно до тих доказів які додано до протоколу № 1898 від 21.11.2024 року посадова особа відповідача неправомірно притягнула позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно доданого конверту, яким на думку відповідача по справі була направлена повістка, зазначено адреса: АДРЕСА_1 . Відповідно до інформації яка міститься в військово-обліковому документі (резерв+), і яка була вказана при оновлені даних позивачем, місце проживання позивача – АДРЕСА_2 . Доказів сповіщення позивача за наявним номером телефону про надходження рекомендованого листа суду не надано, вказане свідчить про те, що позивач дійсно міг не знати про направлення йому повістки з вимогою прибути до ТЦК. Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, дослідивши матеріали справи, відзив, відповідь на відзив, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до звернення позивача до Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області від 11.10.2024 року, адресою за якою проживає позивач зазначено АДРЕСА_3 (а.с.42зв.).

21.11.2024 року відносно позивача було складено протокол № 189845 у зв`язку з присутніми в його діях ознаками адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у зв`язку з неприбуттям до ТЦК та СП у строк зазначений у повістці.

Копію протоколу позивач отримав 21.11.2024 року, і надав пояснення "Не з`явився за викликом за повісткою тому що її не отримував (а.с.41-42).

Згідно постанови № 1898 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України, винесеної 27.11.2024 року начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 , полковником ОСОБА_2 , позивача, було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за те, що позивач, отримавши повістку від 13.09.2024 за № 6121 керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 про прибуття, за викликом у строк, зазначений у повістці, без поважних на то причин не з`явився, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 210-1 КУпАП.

Копію оскаржуваної постанови, направленої за адресою: АДРЕСА_2 , позивач не отримав, повернувся лист з відміткою про невручення з причини відсутності адресата за вказаною адресою (а.с.40).

Про оскаржувану постанову позивач дізнався 10.02.2025 року, коли отримав від державного виконавця постанову про відкриття виконавчого провадження та повідомлення про арешт коштів позивача (а.с.16).

Начальником відділу Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мироновою М.В. постановою від 10.02.2025 року відкрито виконавче провадження за постановою № 1898 від 27.11.2024 року(а.с.8)

Згідно фіскального чеку та опису вкладеного, повістку про виклик до ТЦК та правила в/о, позивачу було направлено 13.09.2024 року з м. Краматорська за адресою: АДРЕСА_4 (46зв.-47).

Відповідачем до відзиву долучено копію поштового відправлення без відміток про його вручення адресату та копію конверту з адресою АДРЕСА_4 (а.с.47зв.-48).

Згідно паспортних даних, ОСОБА_1 зареєстрований у АДРЕСА_2 з 28.10.2010 року (а.с.5-6).

Відповідно до ст. 287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Так, ч. 1 ст. 8 КУпАП беззаперечно визначено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

За приписами ч. 2 ст. 8 КУпАП закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Згідно з п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Проаналізувавши вищевказану норму в контексті обставин цієї справи, суд зазначає, що повістку надіслано позивачу засобами поштового зв`язку за трек-номером 8430700910664 від 13.09.2024 року за адресою: Новодонецьке, Краматорський район Донецької області, належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.

Із наданої відповідачем копії конверту слідує, що поштове відправлення № 8430700910664 було направлено за адресою: Новодонецьке, Краматорський район Донецької області (бланк повідомлення) на конверті зазначено неповну адресу: « АДРЕСА_5 ». Адреса на конверті закреслена. Відомості про його вручення адресату відсутні (а.с.47зв.-48).

Згідно фіскального чеку, повістку про виклик до ТЦК, позивачу було направлено 13.09.2024 року з АДРЕСА_5 .

Доказів направлення повістки ОСОБА_1 за місцем його реєстрації у АДРЕСА_2 , суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не надано доказів про направлення позивачеві повістки за місцем його реєстрації.

Відтак, в розумінні п. 41 Порядку № 560, ОСОБА_1 при надісланні повістки за неналежною адресою, не вважається належно оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що спростовує зазначену у постанові № 1898 винесеної 27.11.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , інформацію про те, що ОСОБА_1 був належним чином оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.09.2024 року, але не з`явився за викликом.

Відповідачем не надано суду доказів, що позивач не повідомив територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання, ніж та за якою була направлена повістка.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 повісткою від 13.09.2024 року (на яку дату у постанові не зазначено), ним не було порушено абз. 1 ч. 1 та абз. 12 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» під час дії особливого періоду, тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

Враховуючи, що у ході розгляду справи відповідачем, на якого у даному випадку покладено обов`язок щодо доказування, не доведено правомірності прийнятого стосовно позивача рішення, суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови із закриттям провадження в справі про адміністративні правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та необхідність їх задоволення, справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 247 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 8, 9, 77, 90, 139, 159, 229, 241-246, 255, 268, 269, 286, 288, 293, 294, 297 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - задовольнити.

Постанову № 1898 від 27.11.2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, - скасувати.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, - за відсутністю складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Вступну та резолютивну частини рішення ухвалено у приміщені суду 28 березня 2025 року.

Повний текст рішення суду складено 02 квітня 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , юридична адреса: АДРЕСА_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя Олександрівського

районного суду І.А. Попович