ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/532/25

Провадження № 3/131/252/2025

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2025 р.         м. Іллінці

Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Олексієнко О.Ю., розглянувши  матеріали справи про адміністративне правопорушення, які складені відносно військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Капустинці, Чортківського району, Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, не судимого, раніше 20.12.2024 року притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,

передбачене частиною 3 статті 172-20 КУпАП, -   

                                                               ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 27 березня 2025 року, близько 20:30 год., перебував на військового об`єкту №283, військової частини  НОМЕР_1   в стані алкогольного сп`яніння в особливий період, чим своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.172-20 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, надав суду заяву про проведення судового засідання без його участі, в якій свою вину визнав повністю.

Дослідивши зміст протоколу про адміністративне правопорушення від 31 березня 2025 року НГУ № 164523   (а.с. 1), витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 334 від 28.11.2023 року (а.с. 4), витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 67 від 06.03.2025 року (а.с. 5), висновок амбулаторного медичного огляду від 27 березня 2025 року з результатом алкогольне сп`яніння (а.с.6), оцінивши зазначені належні та допустимі докази в сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно положень статті 7 КУпАП провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписами КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

За змістом статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Змістом частини першої статті 3 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 р. № 548-ХІV передбачено, що військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України.

Статтею 13 даного Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров`я звичок. Згідно статті 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

У відповідності до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок та проходження військової служби» початком проходження військової служби вважається: день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Згідно змісту пунктів 1, 5 частини третьої статті 24 даного Закону України військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 р. № 551-ХІV передбачено, що військова дисципліна – це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Положеннями абзацу 7 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

У відповідності до частини четвертої статті 15 КУпАП за вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Диспозиція частини першої статті 172-20 КУпАП передбачає наступні склади адміністративного правопорушення: 1) розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів; 2) поява військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння; 3) виконання військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння; 4) відмова військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

При цьому, диспозиція частини 3 статті 172-20 КУпАП передбачає, що дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Об`єктом правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 КУпАП, є суспільні відносини у сфері військової дисципліни, належне несення військової служби.        

Об`єктивна сторона правопорушення виражається в умисних діях – розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв військовослужбовцями, на території військових об`єктів. Кваліфікуюча ознака – вчинення правопорушення в умовах особливого періоду.

Змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що особливий період – період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 р. № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 р. № 1126-VI, в Україні оголошено часткову мобілізацію, отже з того часу настав особливий період, який триває по теперішній час, оскільки Президент України відповідного рішення про скасування особливого періоду та переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

Аналогічний за своїм змістом правовий висновок наведений Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 14 лютого 2018 р. у справі № 131/1449/16-ц (провадження № 61-4157св18), від 14 лютого 2018 р. у справі № 727/2187/16-ц (провадження № 61-3951св18), від 20 лютого 2018 р. у справі № 640/4439/16-ц (провадження № 61-4304св18), від 21 лютого 2018 р. у справі № 211/1546/16-ц (провадження № 61-4255св18), від 25 квітня 2018 р. у справі № 205/1993/17-ц (провадження № 61-1664св17), від 30 травня 2018 р. у справі № 521/12726/16-ц (провадження № 61-16144св18).

У відповідності до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, оскільки Верховний Суд, забезпечуючи єдність правозастосовної практики, сформував правову позицію, щодо тривалості особливого періоду та його дії на теперішній час, з огляду на положення частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», слід констатувати, що в Україні діє особливий період.

Крім того, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 24 лютого 2022 р.  В подальшому, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

В свою чергу, порядок підтвердження вчинення військовослужбовцями адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбаченого частиною третьою статті 173-20 КУпАП, встановлено Інструкцією зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 23.10.2021 р. № 329, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2021 р. за № 1622/37244.  

Відповідно до частини 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до висновку амбулаторного медичного огляду КНП «Іллінецька ЦРЛ» від 27 березня 2025 року у ОСОБА_1 виявлено алкогольне сп`яніння (а.с.6).

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії НГУ №164523 від 31 березня 2025 року, ОСОБА_1 27 березня 2025 року, близько 20:30 год., перебував на військового об`єкту №283, військової частини  НОМЕР_1   в стані алкогольного сп`яніння, чим своїми діями вчинив адміністративне правопорушення передбачене 3 статті 172-20 КУпАП (а.с. 1). 

З письмових пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності  у зазначеному протоколі вбачається, що він ознайомився із змістом даного протоколу, зі змістом зазначеного процесуального документу згідний, свою провину визнав повністю, факт вживання спиртних напоїв на території військового об`єкту не заперечує.

З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вищенаведеним вказаним доказам, які були дослідженні у судовому засіданні. Сукупність зазначених вище доказів узгоджуються між собою. Зазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному законом порядку.

Протокол про адміністративне правопорушення серії НГУ №164523 від 31 березня 2025 року складений згідно з положеннями статті 256 КУпАП, його форма та зміст відповідають вимогам діючого законодавства, в тому рахунку вимогам Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 23.10.2021 р. № 329, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2021 р. за № 1622/37244.  

Окрім цього, зазначений протокол оформлений та підписаний уповноваженою на те військовою посадовою особою та підтверджує подію і обставини правопорушення.

З урахуванням наведеного та з огляду на встановлені у своїй сукупності обставини справи, зокрема те, що старший солдат ОСОБА_1 перебував на території військового об`єкту у стані алкогольного сп`яніння в умовах особливого періоду, суд приходить до висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 КУпАП. 

Положеннями статті 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

З огляду на зазначене суд, врахувавши характер вчиненого правопорушення, відомості про особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, відношення останнього до вчиненого правопорушення прийшов до висновку, що достатнім для виправлення останнього та запобігання вчинення нових адміністративних правопорушень буде призначення стягнення у виді штрафу в межах санкції частини 3 статті 172-20 КУпАП, оскільки саме такий вид адміністративного стягнення досягне мети, визначеної статтею 23 КУпАП.

У відповідності до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Разом із тим, змістом пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються  військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

У даному випадку старший солдат ОСОБА_1 самостійно до суду за захистом своїх прав не звертався та є особою, яка притягнута до адміністративної відповідальності, оскільки відносно нього складений протокол про вчинення військового адміністративного правопорушення, а відтак дана справа не пов`язана із захистом його прав, а тому відповідно до статті 40-1 КУпАП та частини п`ятої статті 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 (шістсот п`ять гривень 60 коп.) грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 25, 27, 40-1, 172-20, 283, 284, 287 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя - 

                                                               ПОСТАНОВИВ:

Визнати старшого солдата ОСОБА_1 винним у вчинені військового адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за  частиною 3 статті 172-20 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000,00 (сімнадцять тисяч гривень 00 коп.) грн.   

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 (шістсот п`ять гривень 60 коп.) грн.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності.

Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Олександр ОЛЕКСІЄНКО