УХВАЛА

31 березня 2025 року

м. Київ

справа № 0603/2-162/11

провадження № 61-3423ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», в інтересах якого діє адвокат Зелена Наталія Юріївна, на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 жовтня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 лютого 2025 року у справі за скаргою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на постанову державного виконавця Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Задорожнюк Олени Володимирівни про закінчення виконавчого провадження, за участю боржника - ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - АТ «Укрексімбанк») звернулось до суду зі скаргою, в якій просило визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Бердичівському ВДВС у Бердичівському районі Житомирської області ЦМУ МЮ (м. Київ))

Задорожнюк О. В. про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1

від 10 червня 2024 року.

Скарга обґрунтована тим, що рішенням Бердичівського районного суду Житомирської області від 26 вересня 2012 року по справі № 2-162/11 задоволено позов АТ «Укрексімбанк» та стягнуто із ОСОБА_1 на користь банку заборгованість у розмірі 258 694,87 грн, в тому числі: 29 328,40 доларів - заборгованість по кредиту (в еквівалентному відношенні 232 427,57 грн),

2 832,58 доларів (еквівалент - 22 448,20 грн) - заборгованість по процентам, 61,10 доларів (еквівалент 484,22 грн) - прострочені відсотки, пеня - 3 334,88 грн.

02 лютого 2024 року державним виконавцем Бердичівського ВДВС у Бердичівському районі Житомирської області ЦМУ МЮ (м. Київ)

Задорожнюк О. В. за результатами розгляду заяви про примусове виконання судового рішення відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрексімбанк» борг 258 694,87 грн, в тому числі: 29 328,40 доларів - заборгованість по кредиту (в еквівалентному відношенні - 232 427,57 грн), 2 832,58 доларів (еквівалент - 22 448,20 грн) - заборгованість по процентам, 61,10 доларів (еквівалент - 484,22 грн) - прострочені відсотки, пеня - 3 334,88 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 700 грн.

16 лютого 2024 року в.о. начальника Бердичівського ВДВС у Бердичівському районі Житомирської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Більський О. Л. звернувся до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області із заявою, в якій просив надати роз`яснення резолютивної частини рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 вересня 2012 року у справі № 2-162/11 за позовом ПАТ «Укрексімбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, роз`яснивши в якому розмірі та в якій валюті судом визначено до стягнення грошові кошти.

23 лютого 2024 року ОСОБА_1 сплатив банку борг у розмірі 258 694,90 грн, який вважав достатнім для виконання судового рішення.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області

від 03 квітня 2024 року, яка залишена без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 10 червня 2024 року, у задоволенні заяви виконуючого обов`язки начальника Бердичівського ВДВС у Бердичівському районі Житомирської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Більського О. Л. про роз`яснення судового рішення відмовлено.

10 червня 2024 року державним виконавцем Бердичівського ВДВС у Бердичівському районі Житомирської області ЦМУ МЮ (м. Київ)

Задорожнюк О. В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». У своїй постанові державний виконавець вказала, що рішення суду виконано (квитанції № 11, 12 від 23 лютого 2024 року), а залишок нестягненої суми за виконавчим документом складає 0 грн. Боржником ОСОБА_1 до ВДВС 10 червня 2024 року надано квитанцію про сплату боргу у розмірі 258 694,87 грн.

Вважає постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження незаконною, оскільки між стягувачем та боржниками існувало валютне грошове зобов`язання і заборгованість за кредитним договором була стягнута судом в іноземній валюті - доларах США, а тому державний виконавець зобов`язаний був під час примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду, керуватися положеннями статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області

від 31 жовтня 2024 року, залишеною без змін постановою Житомирського апе6ляційного суду від 17 лютого 2025 року, у задоволені скарги

АТ «Укрексімбанк» відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що під час виконання виконавчого листа №0603/2-162/11 від 19 жовтня 2012 року розмір заборгованості, визначений у рішенні Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області у справі

№ 2-162/11 від 26 вересня 2012 року, яке банк не оскаржив та яке набрало чинності, становив 258 694,87 грн, і на виконання якого видано дублікат виконавчого листа від 15 листопада 2019 року, який виконано в повному обсязі, оскільки боржник сплатив борг в розмірі 258 694,87 грн. Суди вважали, що оскаржена постанова та дії державного виконавця Задорожнюк О. В. щодо закінчення виконавчого провадження вчинені відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», в межах повноважень державного виконавця.

17 березня 2025 року через підсистему Електронний суд представник

АТ «Укрексімбанк» - адвокат Зелена Н. Ю. подала касаційну скаргу на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 жовтня

2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 лютого

2025 року.

Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати, ухваливши по справі нове судове рішення про задоволення вимог скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням Бердичівського районного суду Житомирської області від 26 вересня 2012 року по справі № 2-162/11 з ОСОБА_1 на користь банку було стягнуто заборгованість по кредиту саме у доларах США, а не в національній валюті гривні. Заявник вказує, що судами було проігноровано факт того, що стягуючи загальну суму заборгованості, суд першої інстанції зазначив складові боргу у валюті кредиту. При цьому судове рішення не може змінювати зміст договірного зобов`язання, яке існувало між сторонами, а саме укладений 24 жовтня 2007 року кредитний договір

№ 52107С126 між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 , відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 31 450 доларів США строком до 16 жовтня 2028 року.

Враховуючи викладене, заявник вважає, що державний виконавець зобов`язаний був під час примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду, керуватися положеннями статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки між стягувачем та боржником існувало валютне грошове зобов`язання і заборгованість за кредитним договором була стягнута в іноземній валюті - доларах США.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами норм права в оскаржених судових рішеннях є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом (пункт 2 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до положень статті 447 ЦПК України (в редакції, чинній на момент звернення АТ «Укрексімбанк» зі скаргою на дії та рішення державного виконавця) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до положень частини другої та третьої статті 451 ЦПК України (в редакції, чинній на момент звернення АТ «Укрексімбанк» зі скаргою на дії та рішення державного виконавця) у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частина перша, пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до положень частини третьої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.

Відповідно до положень пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі

№ 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18) вказано, що «правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті. Із матеріалів справи убачається, що, ухвалюючи рішення у справі, Шевченківський районний суд визначив суму боргу в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення. Тобто, визначаючи характер грошового зобов`язання, судом було визначено стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду про необхідність відступити від правової позиції Верховного Суду України щодо застосування пункту 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV у подібних правовідносинах, викладеного в постанові від 13 вересня 2017 року у справі

№ 6-1445цс17».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) зазначено, що: «особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у

статті 49 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження». Відповідно до частини третьої вказаної статті у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця. Саме таким чином необхідно діяти у випадку примусового виконання грошового зобов`язання, визначеного в іноземній валюті, про що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду

від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18). З наведених підстав вказівка в резолютивній частині рішення суду першої інстанції про стягнення відповідних сум з конвертацією цієї суми в національну валюту на день здійснення платежу є помилковою, тому з резолютивної частини рішення суду першої інстанції слід виключити слова «з конвертацією цієї суми у національну валюту на день здійснення платежу» у всіх випадках їх застосування)».

У розглядуваній справі рішенням Бердичівського районного суду Житомирської області від 26 вересня 2012 року по справі № 2-162/11 позов

АТ «Укрексімбанк» до ОСОБА_1 задоволено та стягнуто із ОСОБА_1 на користь банку заборгованість у розмірі 258 694,87 грн.

02 лютого 2024 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрексімбанк» борг 258 694,87 грн.

23 лютого 2024 року ОСОБА_1 сплатив банку суму боргу по кредиту у розмірі 258 694,90 грн.

10 червня 2024 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Дослідивши рішення Бердичівського районного суду Житомирської області

від 26 вересня 2012 року по справі № 2-162/11, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що сума заборгованості за кредитним договором була визначена судом та стягнута саме в національній валюті - гривні, а не в доларах США.

Посилання заявника на те, що резолютивна частина рішення від 26 вересня 2012 року по справі № 2-162/11 хоч і містить загальний розмір стягнутої заборгованості в гривні, проте також містить складові заборгованості, зазначені в доларах США з еквівалентом у гривні, а тому саме в доларах США повинно бути виконане це судове рішення, колегія суддів відхиляє як необґрунтоване, оскільки сума заборгованості була визначена і стягнута в гривні. При цьому банк, звертаючись до суду із позовом до ОСОБА_1 у цій справі, просив стягнути борг в сумі 258 694,87 грн.

Також колегія суддів звертає увагу, що державний виконавець, до закінчення виконавчого провадження, звернувся до суду для роз`яснення рішення Бердичівського районного суду Житомирської області від 26 вересня 2012 року у цій справі.

Житомирський апеляційний суд у постанові від 10 червня 2024 року, залишаючи без змін ухвалу Бердичівського районного суду Житомирської області від 03 квітня 2024 року, вказав, що відмовляючи у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення суд першої інстанції виходив з того, що рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області

від 26 вересня 2012 року щодо розміру боргу, який підлягає до стягнення -

258 694,87 грн, є зрозумілим та не підлягає роз`ясненню.

За цих обставин враховуючи, що боржником була сплачена сума боргу, визначена рішенням суду та виконавчим документом, державний виконавець, в межах своїх повноважень та відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», правомірно ухвалив 10 червня 2024 року постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами норм права при вирішенні скарги

АТ «Укрексімбанк» на дії та рішення державного виконавця є очевидним та не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 388, 389, 394, 406 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», в інтересах якого діє адвокат Зелена Наталія Юріївна, на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 жовтня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 лютого 2025 року у справі № 0603/2-162/11.

Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников