Справа № 344/2772/25

               Провадження № 1-кп/344/756/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року                                                    м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі

головуючої судді                                                         ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання                    ОСОБА_2 ,

прокурора                                                                     ОСОБА_3 ,

обвинуваченого                                                           ОСОБА_4 ,

захисника                                                                     ОСОБА_5 ,

розглянувши під час судового засідання в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, має на утриманні матір та батька пенсіонерів, депутатом, адвокатом та особою з інвалідністю не є, проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , військове звання - солдат, РНОКПП: суду невідомо, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану.

Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.

Так, 01.05.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 призвано на військову службу за мобілізацією відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію».

У подальшому, солдат ОСОБА_4 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яку 19.06.2024 самовільно залишив, в умовах воєнного стану, з приводу чого проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024140110002043 від 01.11.2024.

Разом з тим, Законом України «Про внесення зміни до глави XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо умов продовження військової служби під час дії воєнного стану окремим категоріям військовослужбовців» (далі – Закон) від 21.11.2024 № 4087-IX встановлено, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини чи місця проходження служби або дезертирували до набрання чинності даного Закону та які добровільно прибули не пізніше 01 січня 2025 року до відповідних військових частин (місць проходження військової служби), визначених центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, і висловили готовність продовжити військову службу, командир (начальник) військової частини не пізніше 72 годин з дня їх прибуття до військової частини чи місця проходження служби продовжує відповідно військову службу, дію контракту, а також поновлює виплату грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення. З моменту продовження військової служби таким військовослужбовцям поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.

Відповідно до положень вищевказаного Закону солдат ОСОБА_4 , який самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 , 05.12.2024 прибув до військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідно до наказу командира військової частини від 05.12.2024 № 354 зарахований на котлове забезпечення.

Надалі, згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.12.2024 № 370 солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу даної військової частини у розпорядження командира та поставлено на всі види забезпечення.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб на всій території України.

У подальшому, строк дії введеного на території України воєнного стану неодноразово продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та триває на даний час.

Таке рішення було ухвалено у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Про введення в дію воєнного стану солдату ОСОБА_4 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.

Статтями 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.

Згідно з статтями 1 і 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовим статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.

Відповідно до статті 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі - Статуту) військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок та беззастережно виконувати накази командирів (начальників) виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.

Проходячи військову службу солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 11, 30, 37, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Однак, солдат ОСОБА_4 , будучи обізнаним із вище зазначеними вимогами законодавства, вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.

Так, 09.01.2025 року приблизно о 13 год. 40 хв. заступником командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_6 на території вказаної військової частини за адресою: АДРЕСА_2 , особовому складу під час його шикування, зокрема солдату ОСОБА_4 , доведено наказ командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 № 41 від 09.01.2025 «Про виконання вимог наказу командувача Національної гвардії України від 03.01.2025 №2 о/с» щодо необхідності вибуття 09.01.2025 для подальшого проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 ).

Однак, 09.01.2025 року приблизно о 13 год. 40 хв. солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, будучи ознайомленим із наказом командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 № 41 від 09.01.2025 «Про виконання вимог наказу командувача Національної гвардії України від 03.01.2025 №2 о/с», перебуваючи на території вказаної військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), відкрито відмовився виконати законний наказ командира даної військової частини № 41 від 09.01.2025, після чого, демонструючи свою зверхність, демонстративно не вибув у встановлений строк (09.01.2025 до 14 год. 00 хв.) до нового місця служби.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю і беззастережно, не заперечуючи кваліфікацію, підтвердив усі без винятку викладені в обвинувальному акті обставини вчиненого. Пояснив, що в травні 2024 року його було призвано ІНФОРМАЦІЯ_3 та у подальшому направлено до військової частини НОМЕР_2 , яку 19.06.2024 самовільно залишив. Однак, 05.12.2024 року він добровільно повернувся на військову службу до військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначив, що 09.01.2025 року на шикуванні особовому складу командиром було доведено наказ про необхідность вибуття 09.01.2025 року для подальшого проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 ). Проте, він відкрито, перед особовим складом заявив, що відмовляється виконувати такий наказ. Зауважив, що готовий продовжити військову службу та виконувати накази командирів. До вчиненого обвинувачений ставиться негативно, вважає, що зробив помилку і більше так вчиняти не буде, щиро каявся, просив суворо не карати.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом встановлено порядок дослідження доказів в даному кримінальному провадженні та визнано недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. Суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу, дають можливість вирішити долю речових доказів та питання процесуальних витрат. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Отже, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушенні знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 402 КК України, як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану.

Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; дані про особу, який характеризується позитивно, критичне ставлення обвинуваченого до вчиненого; його молодий вік; стан здоров`я та майновий стан; він неодружений; проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , військове звання - солдат, з середньою освітою, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває; має на утриманні матір та батька пенсіонерів, депутатом, адвокатом та особою з інвалідністю не є; раніше не судимий.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Отже, враховуючи вищенаведене, думку прокурора, який просив врахувати  пом`якшуючу обставину, а саме щире каяття та відсутність обтяжуючих обставин, призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, думку обвинуваченого, який просив суворо не карати, щиро кається у вчиненому, захисника, який просив врахувати молодий вік обвинуваченого, злочин вчинив вперше, має постійне місце проживання, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше ні до кримінальної відповідальності, ні до адміністративної відповідальності не притягувався, а також, обставини, що пом`якшують покарання: повне визнання, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, готовність виконувати накази командира та бажання проходити військову службу, відсутність обставин, що обтяжують покарання та застосувати положення ст. 69 КК України та 75 КК України, призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі, заставу повернути заставодавцю.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403,405,407,408,429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Відтак, обмеження, передбачені ч. 1 ст. 75 КК України на даний випадок не поширюються.

У той же час враховуючи особу винного, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, його щире каяття, активне сприяння розслідуванню кримінального правопорушення, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, а тому до нього слід застосувати ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, поклавши на нього відповідні обов`язки, і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так й іншими особами.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати, речові докази у даному кримінальному провадженні - відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 судом не обирався.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_4 , звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 163 Кримінально-виконавчого кодексу України  контроль за поведінкою ОСОБА_4 протягом іспитового строку покласти на командира відповідної військової частини за місцем проходження військової служби ОСОБА_4 , а у разі звільнення ОСОБА_4 з військової служби до спливу іспитового строку контроль за виконанням вироку суду покласти на уповноважений орган з питань пробації.

У разі звільнення ОСОБА_4 з військової служби до спливу іспитового строку згідно з ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати останнього періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк обчислюється відповідно до положень ст. 165 КВК України з моменту проголошення вироку.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк відбуття покарання термін його попереднього ув`язнення, а саме з моменту його фактичного затримання 09.01.2025 року до 23.01.2025 року (включно) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Заставу, яка була визначена слідчим суддею Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.01.2025 року (справа № 344/496/25, провадження 1-кс/344/328/25) та сплачена 23.01.2025 року в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень - повернути заставодавцю ОСОБА_7 .

Вирок може бути оскаржено з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення, інші учасники мають право отримати його копію.

Головуюча суддя                                                                ОСОБА_8