Справа № 191/5721/24

Провадження № 2/191/2133/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 квітня 2025 року                                                         м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Форощук С.А.

за участю секретаря Вехник С.Л.

згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Синельникове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Дніпровського державного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання, -

В С Т А Н О В И В :

Представник Дніпровського державного медичного університету Г. Іванова звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на підставі рішення приймальної комісії наказом ректора Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України №658-ОС від 11 серпня 2014 року ОСОБА_1 зарахований на перший курс Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України. 01 вересня 2014 року між позивачем та відповідачем укладено угоду №116 про підготовку фахівців з вищою освітою.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України №473 від 16 березня 2021 року змінено тип та перейменовано Державний заклад «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України ДЗ «ДМА» на Дніпровський державний медичний університет. На підставі цього внесені зміни до ЄДРПОУ. Згідно з умовами укладеної Угоди відповідач зобов`язується прибути після закінчення вищого закладу освіти на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років, а у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати відповідно до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку. Зазначений правочин укладено зі згоди і за домовленістю з відповідачем та він відповідає вимогам Цивільного кодексу України щодо свободи договору.

Згідно наказу позивача №380-ос від 22.06.2020р. «Про завершення навчання» відповідачу присуджено освітньо-кваліфікаційний рівень за спеціальністю, видано документ про вищу освіту у зв`язку із завершенням навчання. Згідно Направлення на роботу №71 від 18.05.2020 року, виданого Міністерством охорони здоров`я України, відповідач був направлений до КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №6» Криворізької міської ради, для роботи на посаді лікаря загальної практики - сімейний лікар. Згідно листа Департаменту охорони здоров`я населення Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 16.05.2024 року №3990/0/29-24 відповідач станом на 01.05.2024 року- не звертався до Департаменту охорони здоров`я з приводу зарахування в інтернатуру та не працевлаштований. Тобто не відпрацював три роки за направленням.

Таким чином, відповідач не дотримав умов Угоди про підготовку фахівців з вищою освітою від 01 вересня 2014 року №116, укладеної між позивачем та відповідачем, в частині зобов`язання відпрацювати після закінчення вищого навчального закладу три роки відповідно до направлення на роботу, тобто він порушив добровільно взяті на себе цивільно-правові зобов`язання.

Відповідно до розрахунку грошових коштів, які підлягають поверненню за навчання за державним замовленням витрачено коштів з державного бюджету на навчання відповідача в закладі вищої освіти позивача всього витрачено 250 091грн. 70 коп.

У зв"язку з чим, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 витрати на навчання у розмірі 250 091 гри, 70 коп. та витрат на судовий збір у розмірі 3751грн. 38 коп.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, попередньо надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити. Проти розгляду справи в заочному порядку не заперечує.

Відповідач, в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом розміщення оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування) невідоме на сайті Судової влади. Про причини неявки суд не повідомив.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалою суду від 02.04.2025 року постановлено проведення заочного розгляду даної справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільним законодавством визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509  ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 1, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 52 Закону України «Про освіту» 1991 року (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов`язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 52 Закону України «Про освіту» 1991 року (в редакції, чинній з 23.03.1996 по 06.09.2014, зокрема, на час укладення угоди від 01.09.2014), пункту 2 Указу Президента № 77/96, пункту 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів (редакція чинна на час укладення угоди від 01.09.2014) та пункту 21 Порядку працевлаштування № 367 (в редакції чинній на час укладення угоди від 01.09.2014) випускник має обов`язок відшкодувати у встановленому порядку до Державного або місцевого бюджетів вартість його навчання та компенсувати замовникові його навчання всі витрати цього замовника на це навчання за наступних умов, погоджених між ним та відповідним навчальним закладом, який здійснив відповідне навчання за рахунок Державного бюджету, а саме: випускник після отримання вищої освіти повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні його на роботу, та відпрацювати обумовлений угодою на його навчання термін; цього випускника звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої. При цьому незгода цього випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов`язку прибути на роботу за відповідним призначенням.

У разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням, звільнення із служби за контрактом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду або рішенням суду про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, через службову невідповідність, у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, за порушення дисципліни, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, особою рядового і начальницького складу протягом трьох років випускник зобов`язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати (відповідно до пункту 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів).

Крім того, пунктом 21 Порядку працевлаштування № 367 (в редакції чинній на час укладення угоди від 01.09.2014), передбачено обов`язок особи, яка не відпрацювала встановлений трирічний строк, компенсувати, крім вартості навчання, також всі витрати на освіту, тобто і виплати академічної стипендії.

Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23.01.2018 (справа № 607/9099/15-ц), від 19.09.2018 (справа № 607/3690/17), від 31.10.2018 (справа № 607/3681/17-ц), від 15.05.2019 (справа № 598/760/17), від 30.01.2019 (справа № 607/3682/17), від 26.06.2019 (справа № 607/7122/17-ц).

Суд зазначає, що отриману випускником вищого навчального закладу під час навчання академічну стипендію слід вважати такою, що входить до складу витрат, які випускник такого закладу має компенсувати замовникові його навчання у разі неприбуття цього випускника за направленням або його відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (зокрема, відпрацювати три роки в закладі охорони здоров`я, куди випускник направлений за розподілом).

Зобов`язання випускника вищого навчального закладу щодо повернення здійснених на навчання витрат, які випускник такого закладу має компенсувати замовникові його навчання у разі його неприбуття за направленням або відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (зокрема відпрацювати три роки в закладі охорони здоров`я, куди випускник направлений за розподілом) є мірою цивільно-правової відповідальності цього випускника і водночас, способом захисту майнових прав та інтересів замовника навчання.

До спірних правовідносин між випускником вищого навчального закладу та замовником його навчання щодо повернення здійснених витрат на це навчання підлягає застосуванню відповідна норма статті 52 Закону України «Про освіту», чинна на момент виникнення між відповідними випускником та вищим навчальним закладом правовідносин щодо навчання випускника, якщо відповідна міра цивільно-правової відповідальності передбачена укладеним договором про надання освітніх послуг.

Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 (справа № 607/3693/17).

Судом встановлено, що 01 вересня 2014 року між Дніпропетровською державною медичною академією МОЗ України та ОСОБА_1 укладено угоду №116 про підготовку фахівців з вищою освітою.

З угоди вбачається, що ОСОБА_1 після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації забезпечується місцем працевлаштування в державному секторі народного господарства, де він зобов`язаний відпрацювати не менше трьох років.

Студент зобов`язується: володіти всіма видами професійної діяльності, передбаченими кваліфікаційною характеристикою фахівця за напрямом підготовки – медико – профілактична справа; прибути після закінчення вищого навчального закладу на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років; у разі відмови їхати за призначенням відшкодувати до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку.

Зміни та доповнення до цієї угоди вносяться шляхом підписання додаткових угод.

Угода набирає чинності з моменту підписання і завершується по закінченню навчання, з дня видання наказу про виключення з числа студентів та видачі диплома встановленого зразка, що всі зобов`язання за цією Угодою виконано у повному обсязі.

З наказу №658-ос від 11.08.2014 року виданого ректором Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» вбачається, що на підставі Правил прийому до вищого навчального закладу Державний заклад «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» у 2014 році та рішення приймальної комісії від 11 серпня 2014 року, протокол №19 ОСОБА_1 зарахований з 01.09.2014 року студентом перший курс денної форми навчання за державним замовленням.

З наказу №3800ос від 22 червня 2014 року ректора ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗУ» вбачається, що ОСОБА_1 присуджено освітньо-кваліфікаційний рівень за спеціальністю, видано документ про вищу освіту у зв`язку із завершенням навчання.

Згідно Направлення на роботу №71 від 18.05.2020 р., виданого Міністерством охорони здоров`я України, ОСОБА_1 був направлений до КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №6» Криворізької міської ради, для роботи на посаді лікаря загальної практики - сімейний лікар.

Згідно повідомлення Департаменту охорони здоров`я населення Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 16.05.2024 року №3990/0/29-24 ОСОБА_1 станом на 01.05.2024 року не звертався до Департаменту охорони здоров`я з приводу зарахування в інтернатуру та не працевлаштований.

Згідно розрахунку грошових коштів, які підлягають поверненню за навчання за державним замовленням, на навчання студента медичного факультету Дніпровського державного медичного університету ОСОБА_1 ( випуск 2020 року) за навчальні роки 2014-2020 становить 250 091, 70 грн. фінансування з держбюджету включає витрати на фонд оплати праці, витрати на комунальні послуги, стипендію.

ОСОБА_1 добровільно підписуючи угоду від 01 вересня 2014 року, погодився на працевлаштування його навчальним закладом, отримав направлення на роботу та, навчаючись за кошти Державного бюджету, погодився відшкодувати вартість свого навчання у разі відмови відпрацювати не менше трьох років.

Вирішуючи цей спір, суд вважає, що відповідачем не було дотримано вимог законодавства України та угоди від 01 вересня 2014 року в частині його зобов`язання відпрацювати після закінчення Медуніверситету три роки (відповідно до направлення на роботу) та необхідності ОСОБА_1 відшкодування вартості його навчання у Медуніверситеті.

 Отриману випускником вищого навчального закладу під час навчання академічну стипендію слід вважати такою, що входить до складу витрат, які випускник такого закладу має компенсувати замовникові його навчання у разі неприбуття цього випускника за направленням або його відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (зокрема, відпрацювати три роки в закладі охорони здоров`я, куди випускник направлений за розподілом).

  Зобов`язання випускника вищого навчального закладу щодо повернення здійснених на навчання витрат, які випускник такого закладу має компенсувати замовникові його навчання у разі його неприбуття за направленням або відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (зокрема відпрацювати три роки в закладі охорони здоров`я, куди випускник направлений за розподілом) є мірою цивільно-правової відповідальності цього випускника і водночас, способом захисту майнових прав та інтересів замовника навчання.

Отже, судом встановлено, що відповідач, закінчивши навчання на бюджетній формі у Дніпропетровському державному медичному університеті не звертався до Департаменту охорони здоров`я з приводу зарахування його в інтернатуру та не працевлаштований.  Отже, відповідачем не було дотримано вимог законодавства України та типової угоди про підготовку фахівця з вищою освітою від 01.09.2014 року в частині зобов`язання відпрацювати після закінчення вищого навчального закладу три роки відповідно до направлення на роботу, тобто він порушив добровільно взяті на себе цивільно-правові зобов`язання.

Крім того, заборгованість відповідача за навчання складає 250 091, 70 грн., правильність проведення позивачем розрахунку цієї заборгованості відповідачем не спростовано, нового розрахунку не надано, у зв`язку з чим, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити в повному обсязі як законно обґрунтовані та підтверджені документально.

Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються : у разі задоволення позову - на відповідача. Оскільки позивачем при зверненні до суду з даною позовною заявою був сплачений судовий збір в розмірі 3 751, 38 грн., тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь Дніпровського державного медичного університету документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.,19,43,150 Конституції України,  ст.ст. 509, 526, 610,ст. 611, ст. 625, ст. 629 ЦК України, ст.ст.2,4,12,13,141,263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Дніпровського державного медичного університету, код ЄДРПОУ : 02010681, р/р : UA498201720313241002201017931, Банк : ДКСУ м. Київ, витрати на навчання в розмірі 250 091 (двісті п`ятдесят тисяч дев`яносто одну) грн.. 70 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Дніпровського державного медичного університету, код ЄДРПОУ : 02010681, р/р : UA178201720343131002200017931, Банк : ДКСУ м. Київ, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 751 (три тисячі сімсот п`ятдесят одну) грн. 38 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя С. А. Форощук