Справа №  1-934/11

Провадження №11/0390/765/11 Головуючий у 1 інстанції:Остапук В.І.

Категорія:ч.1 ст.185 КК України Доповідач: Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

09 грудня 2011 року місто Луцьк  

          Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді: Борсука П.П.

суддів: Фідрі О.М., Матата О.В.,

з участю прокурора: Старчука В.М.,

            засудженого: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у справі в суді першої інстанції на вирок Луцького міськрайонного суду від 03 жовтня 2011 року, яким, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Кисельовськ Кемеровської області, Російської Федерації, мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою освітою, одружений, непрацюючий, раніше не судимий, засуджений за ч.1 ст.185 КК України на два роки позбавлення волі.

за ч.2 ст. 185  КК України –виправданий.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1-го (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки:

-          не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

-          повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи;

-          періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід засудженому залишено попередній – підписку про невиїзд.

Речові докази: металеві конструкції загальною вагою 1 055 кг –залишено за належністю власнику. 

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів,-

                            встановила:          

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що він керуючись єдиним умислом,  05 та 09 серпня 2011 року, шляхом вільного доступу таємно викрав з автомобільного моста на вул. Данила Галицького в м. Луцьку, чавунні поручні, відповідно 7,5 м.п. (3 секції) та 10 м.п. (4 секції), чим завдав матеріальної шкоди департаменту житлово-комунального господарства м. Луцька на суму 506 гривень 24 коп.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції просить вирок скасувати, справу направити на новий судовий розгляд у зв’язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням кримінального закону. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно виправдав ОСОБА_1 за ч.2 ст.185 КК України, а при призначенні покарання за ч.1 ст.185 КК України  не врахував, положення статті 69-1 КК України.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляції, думку прокурора на підтримання апеляції, засудженого, який просив залишити судове рішення без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду у таємному викраденні чужого майна, вчинене  ОСОБА_1 стверджується зібраними у справі доказами.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 здійснюючи крадіжки чавунних поручнів з автомобільного моста на вул. Данила  Галицького в м. Луцьку, вчиняв тотожні діяння, які мали загальну мету, а саме –таємне викрадення чужого майна та охоплювалися єдиним умислом, тобто він вчиняв продовжуваний злочин.

           Як стверджував в судовому засіданні ОСОБА_1, він 05 серпня 2011 року, мав намір викрасти сім секцій чавунних поручнів, однак вони не поміщалися в його автомобіль, а тому для доведення вказаного злочину до кінця решту поручнів викрав ще й 09 серпня 2011 року.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про виправдання ОСОБА_1 за пред’явленим обвинуваченням - ч.2 ст. 185 КК України, оскільки в його діях відсутня повторність вчинення злочинів.

При призначенні ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції  у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України врахував те, що він вчинив злочин середньої тяжкості, як особа за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, обставини, які пом’якшують покарання: щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що покарання у виді двох років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на один  рік ОСОБА_1 суд першої інстанції призначив правильно, воно є необхідним і достатнім для виправлення винного та попередження нових злочинів.

Доводи прокурора про суворе призначення ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст. 185 КК України безпідставні.

Відповідно до ст.69-1 КК України за наявності обставин, що пом’якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні підсудним своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Призначене судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі на строк два роки, не перевищує двох третин максимального строку передбаченого санкцією частини першої статті 185 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які б були підставою для скасування вироку, колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів судової палати, -

                                          УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора, який брав участь в суді першої інстанції залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 03 жовтня 2011 року –без зміни.

Головуючий                     

Судді