Справа № 145/374/25

Провадження №11-сс/801/269/2025

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2025 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 21 березня 2025 року,

якою задоволено клопотання слідчого та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення застави до

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гнівань Тиврівського району Вінницької області, українця, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, неодруженого, безробітного, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Клопотання слідчого мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025025080000028 від 12 березня 2025 року.

Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_8 , будучи обізнаним у тому, що указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Законом України про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 на території України введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався, востаннє - Законом України від 15.01.2025 № 4220-ІХ, яким затверджено Указ Президента України від 14.01.2025 № 26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 08.02.2025 строком на 90 діб (тобто до 09.05.2025) - вчинив умисний злочин проти власності із застосуванням насильства щодо потерпілого за наступних обставин.

11.03.2025 приблизно о 19:00 годині ОСОБА_8 , перебуваючи на вул. Соборній у м. Гнівань Гніванської територіальної громади Вінницького району Вінницької області, побачив невідомого йому чоловіка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в цей час йшов по вулиці в напрямку вулиці Привокзальна, після чого у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров`я особи.

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на напад із застосуванням насильства, яке є небезпечним для здоров`я потерпілого, з метою викрадення майна, діючи з прямим умислом і корисливим мотивом, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення потерпілому матеріальних збитків та бажаючи настання таких наслідків, ОСОБА_8 прослідував за ОСОБА_9 , якого наздогнав поблизу пасажирської платформи № 1 залізничної станції «Гнівань», що розташована по вул. Привокзальна, 5, у м. Гнівань Вінницького району Вінницької області.

Помітивши, як ОСОБА_9 взяв у праву руку мобільний телефон марки та моделі «Samsung Galaxy А15», ОСОБА_8 вирішив ним незаконно заволодіти. Підійшовши ззаду до ОСОБА_9 , який в цей час знаходився в положенні обличчям до перону та залізничних колій, ОСОБА_8 , раптово та несподівано для потерпілого, завдав з-за спини удар кулаком руки в праву частину обличчя, від якого ОСОБА_9 впав на землю та втратив свідомість.

ОСОБА_8 , скориставшись перебуванням ОСОБА_9 у безпорадному нерухомому стані, шляхом вільного доступу, заволодів належним ОСОБА_9 мобільним телефоном марки та моделі «Samsung Galaxy А15», вартістю 5947 грн, в якому знаходилась сім картка мобільного оператора «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_1 та карта пам`яті стандарту MicroSD 8 GB та, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, залишив місце скоєння розбійного нападу, розпорядившись майном на власний розсуд.

Унаслідок вищеописаних кримінально протиправних дій ОСОБА_8 , ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді крововиливу в тім`яній ділянці зліва, на правій щоці травматичний набряк м`яких тканин, синець, крововилив та рану, на чолі зліва з переходом на ділянку лівої скроні синець, на лівій верхній кінцівці в проекції плечового та ліктьового суглобів синці, садно на тильній поверхні правої кисті.

0.03.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, тобто у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбої), вчиненому в умовах воєнного стану.

Підставою застосування вказаного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 21 березня 2025 року- задоволено клопотання слідчого. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Гнівань Тиврівського району Вінницької області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 19 травня 2025 року (включно) без визначення розміру застави.

В обґрунтування постановленого рішення слідчий суддя зазначив про те, що оголошена підозра ОСОБА_8 є обґрунтованою, прокурором слідчим доведено ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного. Також слідчий суддя відповідно до ст. 183 КПК України не визначив підозрюваному розмір застави на підставі п. 1 ч. 4 ст.183 КПК України, оскільки злочин у якому підозрюється ОСОБА_8 , вчинений із застосуванням насильства до потерпілого.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що слідчим не доведено необхідності застосування найсуворішого запобіжного заходу, не надано жодного доказу, що підтверджує вказані в клопотанні ризики. Також вважає, що слідчим суддею не враховано того, що підозрюваний має постійне місце проживання, раніше не судимий, має стійкі соціальні зв`язки, зокрема матір, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

Посилається на те, що слідчим суддею не враховано стан здоров`я підозрюваного, який перебуває на обліку в лікаря-психіатра, потребує постійного лікування та нагляду лікаря, оскільки постійно хворіє, три рази на добу приймає ліки, а в місцях позбавлення волі такої можливості немає.

Позиції учасників судового розгляду

У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити з підстав, наведених у ній, не заперечував щодо проведення судового розгляду у відсутність підозрюваного ОСОБА_8 .

Прокурор ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника, просив залишити ухвалу слідчого судді без змін.

Мотиви і висновки апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді, виступ захисника на підтримку апеляційної скарги, прокурора, який заперечив щодо її задоволення, перевіривши матеріали судового провадження та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ч.1 ст.404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування чи/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу.

Статтею 194 КПК України передбачено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Колегія суддів вважає, що зазначені вимоги слідчим суддею належно дотримані.

Як убачається із апеляційної скарги, захисником не оскаржується обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яким йому висунуто підозру, а тому колегія суддів, керуючись вимогами ст. 404 КПК України, не наводить доводів на підтвердження тих обставин, які ніким не оспорено, та вважає висновки слідчого судді у цій частині правильними.

Що стосується встановлених слідчим суддею ризиків, то всупереч доводам захисника, такі обґрунтовано існують.

Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний, обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.

Так, апеляційний суд погоджується із висновками слідчого судді про існування ризику переховування ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та/або суду і ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, у нього немає постійного джерела доходу, відсутні стійкі соціальні зв`язки, а тому він може в будь-який момент без зайвих труднощів покинути місце свого проживання та продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Також апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що ОСОБА_8 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ураховуючи те, що об`єкт злочину - мобільний телефон марки «Samsung Galaxy А15», разом з сім-картою потерпілого, на даний час не віднайдено.

Окрім того, наявний ризик незаконного впливу на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни ними своїх первинних показань на користь підозрюваного з метою пом`якшення або уникнення відповідальності за вчинення інкримінованого ним кримінального правопорушення.

Отже, доводи захисника про відсутність у даному кримінальному провадженні ризиків не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Апеляційний суд звертає увагу і на те, що вимоги апеляційної скарги захисника, який заперечує доведеність передбачених ст.177 КПК України ризиків та одночасно просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, у цій частині є суперечливими оскільки за змістом ст.194 КПК України будь-який запобіжний захід може бути застосований лише за наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із наведених ризиків.

За таких обставин, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Підстав для застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, апеляційний суд, не знаходить, з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , його особу, а також установлені слідчим суддею ризики. Крім того, на думку апеляційного суду, такий запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного в майбутньому.

Посилання адвоката на те, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, раніше не судимий, має стійкі соціальні зв`язки, зокрема матір, яка має ІІ групу інвалідності, ураховані апеляційним судом, проте такі не свідчать про зменшення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а відтак не можуть бути підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Також як убачається із ухвали, слідчий суддя, скориставшись своїм правом, передбаченим ч.4 ст. 183 КПК України, правильно не визначив альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, пов`язаного із застосовуванням насильства до потерпілого.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_8 за медичними показаннями не може утримуватись під вартою, апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.

Дані про те, що підозрюваний ОСОБА_8 за станом здоров`я чи з інших причин не може утримуватися під вартою в матеріалах судового провадження відсутні.

Апеляційний суд зазначає, що проведення медичного обстеження підозрюваного та оперативне лікування за його зверненням являється однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів особи, яка тримається під вартою.

Відповідно до Розділу VI Правил внутрішнього розпорядку в ізоляторах тимчасового тримання Національної поліції України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 вересня 2023 року № 777, якщо особа, яка поміщається або вже утримується в ІТТ, скаржиться на поганий стан здоров`я або її поведінка вказує на ознаки захворювання, або в разі наявності тілесних ушкоджень та необхідності надання допомоги таким особам поліцейські ІТТ зобов`язані негайно забезпечити надання домедичної допомоги та здійснити виклик екстреної (швидкої) медичної допомоги особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їхнього життя чи здоров`я. Екстрена медична допомога утримуваним особам надається бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги за викликом поліцейських ІТТ. Лікарські засоби, призначені лікарями утримуваним особам, зберігаються в кімнаті для надання медичної допомоги (крім препаратів для безперервної терапії) та приймаються хворим у присутності лікаря чи старшого наряду (помічника).

Окрім того, у разі переведення підозрюваного ОСОБА_8 до СІЗО порядок надання медичної допомоги останньому буде регулюватися положеннями Закону України «Про попереднє ув`язнення», відповідно до якого особам, які утримуються у слідчому ізоляторі, забезпечується надання первинної лікувально-профілактичної допомоги, яка включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув`язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав, які б перешкоджали наразі утримувати підозрюваного ОСОБА_8 у ІТТ або СІЗО, оскільки законодавством чітко визначений порядок обстеження та надання медичної допомоги особам, узятим під варту, і забезпечення виконання зазначеного порядку покладено саме на керівництво ІТТ та СІЗО.

За таких обставин, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 21 березня 2025 року - залишити без змін.

Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4