Справа № 201/2153/25

Провадження № 3/201/1030/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2025 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Гончаренко В.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП НП України, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнутого за ч. 2 ст. 130 КУпАП, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 17 грудня 2024 року о 23 годині 50 хвилин, керуючи автомобілем «БМВ», н/з НОМЕР_1 , рухався в районі буд. № 27-к по вул. Космічна в м. Дніпрі, перебуваючи при цьому в стані наркотичного сп`яніння, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України повторно протягом року.

ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак до суду не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності, оскільки це буде відповідати вимозі розгляду справи судом в розумні строки, що є складовою права на справедливий судовий розгляд для усіх учасників процесу. Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов`язки». Згідно рішення Європейського суду з прав людини в справі «Смірнов проти України» від 08 листопада 2005 року слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Отже, враховуючи принцип судочинства, зазначені в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про винуватість правопорушника ОСОБА_1 з огляду на наступне.

Так, винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності підтверджується: рапортом інспектора патрульної поліції, яким було виявлено правопорушення; матеріалами відеозапису з портативного відеореєстратора патрульного поліції, на якому зафіксовані обставини направлення та проходження водієм ОСОБА_1 у закладі охорони здоров`я огляду на стан сп`яніння; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують угаву та швидкість реакції № 4620, складеним о 00 годині 30 хвилин 18 грудня 2024 року, відповідно до якого ОСОБА_1 знаходився в стані наркотичного сп`яніння, а також відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії АБА № 121589 за ч. 2 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , чим в сукупності доводиться, що останній дійсно вчинив правопорушення за зазначених обставин.

Повторність правопорушення в діях ОСОБА_1 , який протягом року піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП, підтверджується копією постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2024 року по справі № 202/9838/24.

Отже, враховуючи, що згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про доведеність вини правопорушника в керуванні транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, вчинене особою, яка повторно протягом року піддавалась адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тобто у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

При визначені виду і розміру стягнення враховую характер та систематичність вчиненого правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його вини, майновий стан і обставини, що пом`якшують та обтяжують його відповідальність.

З урахуванням викладеного вважаю за необхідне накласти на правопорушника адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави з позбавлення права керування транспортними засобами без оплатного вилучення транспортного засобу.

Водночас враховуючи, що ОСОБА_1 вчинив інкриміноване правопорушення до закінчення строку дії позбавлення права керування транспортними засобами за постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2024 року по справі № 202/9838/24, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення, на підставі ч. 3 ст. 30 КУпАП, слід приєднати невідбуту частину такого стягнення.

Крім того, відповідно до ст. 4 Закону Україні «Про судовий збір», із змінами та доповненнями, стягнути з правопорушника судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 283, 284, 299 КУпАП, суд–

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накласти на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі тридцяти чотирьох тисяч гривень з позбавлення права керування транспортними засобами строком на три роки без оплатного вилучення транспортного засобу.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 КУпАП до накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення приєднати невідбуту частину стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами за постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2024 року по справі № 202/9838/24.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі шестисот п`яти гривень шістдесяти копійок.

Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 місяці з дня її винесення.

Постанова набрала чинності:

Суддя: В.М. Гончаренко