Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

03 квітня 2025 року                                                             Справа№200/612/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Аляб`єва І.Г.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,

                                                         УСТАНОВИВ:

28.01.2025 до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області в якому позивач просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з серпня 2024 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області поновити нарахування та виплату щомісячної пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з серпня 2024 року шляхом перерахування на поточний рахунок, відкритий у АТ «Ощадбанк» НОМЕР_2 ; допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати пенсії за один місяць.

Ухвалою суду від 03.02.2025 відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано у відповідача належним чином завірені копії: пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), рішення про припинення нарахування та виплату пенсії, а також документи, що стали підставою для ухвалення спірного рішення..

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку відповідача, яким виплата пенсії за зазначений період не здійснювалась. Позивач вважає зазначену бездіяльність відповідача протиправною, з огляду на те, що виплату пенсії було припинено не з підстав, передбачених статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», вважає свої права на пенсійне забезпечення порушеними.

Відповідач позов не визнав та надав відзив на позовну заяву, зі змісту якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції зазначив, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (дислокація — м. Слов`янськ), як внутрішньо переміщена особа з 01 квітня 2015 року.

Пенсійне забезпечення внутрішньо переміщених осіб здійснюється згідно з чинним законодавством, у тому числі з урахуванням вимог Закону України від 20.10.2014 №1706 «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Право внутрішньо переміщених осіб на отримання соціальних виплат визначається Законом №1706 і відповідними нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Постановою №637 передбачено, що призначення та продовження виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509.

Згідно зі статтею 12 Закону №1706 підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - ЄІБДВПО) є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла кримінальне правопорушення: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; вчинення кримінального правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку або військового кримінального правопорушення; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймає керівник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та повідомляє внутрішньо переміщену особу протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до ЄІБДВПО відомості про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено з 01 травня 2018 року.

Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22- 1 (далі Порядок №22-1) внутрішньо переміщені особи подають заяви з урахуванням вимог Постанови №637.

Відповідно до пункту 1.1 Порядку №22-1 заява про поновлення, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб. Разом із заявою для поновлення виплати пенсії надаються оригінали наступних документів: паспорт; ідентифікаційний код; актуальна довідка внутрішньо переміщеної особи, видана відповідно до Порядку №509 та банківські реквізити згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596.

Таким чином, для поновлення виплати пенсії позивачці необхідно звернутись особисто до територіального органу Пенсійного фонду України та надати заяву про поновлення пенсії та документи, необхідні для поновлення пенсії.

Постановою №637 передбачено, що під час звернення внутрішньо переміщених осіб з заявою про призначення, відновлення чи продовження виплати пенсії та документом, що посвідчує особу, територіальні органи Пенсійного фонду України ідентифікують особу заявника, фіксують місце і час її звернення, порівнюють отримані дані з даними, що обробляються в базах даних про внутрішньо переміщених осіб у порядку, який затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики.

Інформаційний обмін з органами соціального захисту населення щодо отримання інформації з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб продовжується з метою отримання інформації про скасування довідок, визнання довідок недійсними, зняття внутрішньо переміщених осіб з обліку в уповноважених органах.

Після надання позивачкою заяви про поновлення пенсії та отримання відомостей з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, Головним управлінням буде прийнято рішення щодо виплати йому пенсії.

Таким чином, на думку відповідача, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області є правомірними, Управління діяло в межах своєї компетенції та відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (дислокація — м. Слов`янськ), як внутрішньо переміщена особа з 01 квітня 2015 року.

Відповідно до довідки від 25.04.2016 №1429047974 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживанням позивачки є АДРЕСА_1 .

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.01.2025 № 1785/02-16 повідомлено представника позивача, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні як внутрішньо переміщена особа та як одержувач пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком, призначеної відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 33 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058).

Пенсійне забезпечення внутрішньо переміщених осіб здійснюється згідно з чинним законодавством, у тому числі з урахуванням вимог Закону України від 20.10.2014 №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі – Закон №1706); постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

З 01.05.2018 ОСОБА_1 було призупинено виплату пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком згідно із статтею 12 Закону №1706.

За поновленням виплати пенсії ОСОБА_1 не зверталась.

У відповідності з пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року (далі – Порядок 22-1), заява на поновлення виплати пенсії подається заявником особисто до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України.

До заяви про поновлення виплати пенсії надаються документи, передбачені підпунктами 2,3 пункту 2.1 та пунктом 2.9 Порядку 22-1, а саме: документи, що посвідчують особу та реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника; документи про місце проживання (реєстрації); діючу довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; заяву про відкритий рахунок для виплати пенсії у АТ «Ощадбанк».

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №788 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету міністрів України» поновлення виплати пенсії здійснюється на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

Здійснивши оцінку обставин справи та надавши їм юридичної кваліфікації, суд прийшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», відповідно до преамбули якого цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 4 вказаного Закону визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно зі ст. 5 вказаного Закону виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Право позивача на отримання пенсії відповідачем не заперечується.

Підстави для припинення виплати пенсії визначені ст. 49 вказаного Закону, згідно з якою виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, припинення виплати пенсії можливе лише на підставі відповідного рішення, що прийнято органом Пенсійного фонду або судом, і лише з підстав визначених статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перелік яких є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав виключно у випадках, передбачених законом.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підстави для припинення (призупинення) виплати пенсії не встановлені.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» органи, що здійснюють державні виплати, мають такі повноваження як приймати рішення щодо припинення або продовження державних виплат реципієнтам за результатами опрацювання рекомендацій, наданих органом, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат.

Частиною 3 ст. 16 зазначеного Закону визначено, що за результатами опрацювання наданих рекомендацій орган, що здійснює державні виплати, приймає рішення щодо:

1) призначення (перерахунку) державної виплати;

2) припинення нарахування та/або здійснення державної виплати;

3) поновлення нарахування та/або здійснення державної виплати;

4) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.

Прийняття рішення про припинення державних виплат, а також про перегляд розміру або строку їх призначення приймається органом, що здійснює державні виплати, відповідно до законодавства, що регламентує здійснення державних виплат.

Проте, Законом України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» підстави для припинення (призупинення) виплати пенсії також не встановлені.

В судовому порядку виплата пенсії позивачу не припинялася.

Органом Пенсійного фонду рішення про припинення виплати пенсії з встановлених законом підстав не приймалося.

Посилання відповідача на те, що відбулося призупинення виплати пенсії позивача, є неприйнятними, оскільки таке зупинення з подальшим поновленням виплати пенсії законом передбачено лише щодо пенсії по інвалідності в разі зміни групи інвалідності (ст.35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Посилання відповідача на підзаконні нормативно-правові акти як на підставу припинення виплати пенсії є неприйнятним, оскільки суперечать ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що з 01.02.2015 виплату пенсії ОСОБА_1 автоматично призупинено на підставі статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014 (форма рішення територіального органу Пенсійного фонду про припинення пенсії чинним законодавством не затверджена).

Суд зазаначає, що статтею 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Відповідно до частини першої Розділу 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» в абзаці дев`ятому статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» слова «довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи» виключено.

Пунктом 4 частини 2 розділу І Закону України від 24.12.2015 «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» доповнена частина 1 статті 4 Закону України від 20.10.2014 «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яка наголошує, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

З наведеного вбачається, що з часу набрання чинності вказаним Законом, а саме з 13.01.2016, проставляння територіальними підрозділами Державної міграційної служби України відмітки про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці, не передбачено законом, оскільки саме Міністерство соціальної політики визначено відповідальним за забезпечення формування та ведення Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб. На структурні підрозділи з питань соціального захисту населення покладено завдання щодо вирішення питання стосовно видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, реєстрації та постановки її на облік в Єдиній інформаційній базі.

За приписами пункту 71 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014, у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

В матеріалах справи відсутні докази про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивача від 25.04.2016 №1429047974 органом, який її видав.

Враховуючи наведене, орган Пенсійного фонду безпідставно не виплачує позивачу пенсію.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В даному спорі наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні його пенсії, яка призначена у зв`язку з трудовою діяльністю, і потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, які не передбачені законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікації особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення, тощо.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 8, ч.2 ст. 19 Конституції України).

Верховний Суд України 06.10.2015 ухвалив постанову в справі №608/1189/14-а, де зазначив, що держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право (право на отримання пенсії) незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.07.2004 в справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров`я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, встановив, що право на отримання пенсії як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття «майно» охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (п. 74 рішення від 02.03.2005 у справі «Von Maltzan and Others v. Germany»). Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність. Таким чином, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань».

Припиненням виплати пенсії позивачу відбулося не у спосіб, що передбачений законом, і з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Припиненням виплати пенсії з підстав, що не передбачені законом, порушено право позивача на отримання пенсії, на що позивач мав законні очікування.

З огляду на наведене такі дії суб`єкта владних повноважень підлягають визнанню протиправними, а порушені права захисту шляхом зобов`язання відповідача поновити нарахування та виплату позивачу пенсії зі сплатою заборгованості по ній з дня припинення її виплати.

Вирішуючи спір судом враховані правові висновки, що викладені у рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18), які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Нормами ст.371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки у вказаній справі спір стосувався поновлення виплати вже призначеної пенсії, а не присудження її виплати, то негайне виконання рішення суду в цьому випадку не застосовується. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.09.2020 по справі №694/683/17.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 133, 139, 143, 215, 241-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністратвний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з серпня 2024 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області поновити нарахування та виплату щомісячної пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з серпня 2024 року шляхом перерахування на поточний рахунок, відкритий у АТ «Ощадбанк» НОМЕР_2

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )  судовий збір в розмірі 968,96 гривень.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 03.04.2025 року.

Суддя                                                                                   І.Г. Аляб`єв