Справа № 201/1298/25

Провадження № 3/201/780/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2025 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Гончаренко В.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП НП України, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнутого за ч. 1 ст. 130 КУпАП, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 15 січня 2025 року о 22 годині 10 хвилин, керуючи автомобілем «ДЕУ», д/н НОМЕР_1 , рухався в районі буд. № 12 по вул. Високовольтна в м. Дніпрі з явними ознаками наркотичного сп`яніння (зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці), після чого, будучи зупиненим співробітником поліції, ухилився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у відповідності до встановленого порядку, шляхом відмови від його проходження на вимогу останнього із застосуванням технічних засобів відеозапису, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак до суду не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності, оскільки це буде відповідати вимозі розгляду справи судом в розумні строки, що є складовою права на справедливий судовий розгляд для усіх учасників процесу. Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов`язки». Згідно рішення Європейського суду з прав людини в справі «Смірнов проти України» від 08 листопада 2005 року слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Отже, враховуючи принцип судочинства, зазначені в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про винуватість правопорушника ОСОБА_1 з огляду на наступне.

Так, винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності підтверджується: відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 222013 від 15 січня 2025 року; рапортом інспектора патрульної поліції, яким було виявлено правопорушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15 січня 2025 року, у якому зазначені ознаки наркотичного сп`яніння, які повністю зіставляються з ознаками, вказаними у даному протоколі; матеріалами відеозаписів з портативних відеореєстраторів патрульних поліції, на яких зафіксовані обставини після зупинки водія ОСОБА_1 , якому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння через виявлені у нього ознаками сп`яніння, однак останній ухилився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння із застосуванням технічних засобів відеозапису, що відповідно не вимагало присутності двох свідків згідно з вимогами п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ № 57 від 20.01.2023, чим в сукупності доводиться, що ОСОБА_1 дійсно вчинив правопорушення за зазначених обставин.

Оцінюючи як доказ зазначений відеозапис обставин адміністративного правопорушення, потрібно звернути увагу, що відповідні дані зафіксовані на відео повністю зіставляються з фактичними обставинами справи, викладеними в протоколі, які дозволяють безпосередньо пересвідчитися суду у зафіксованих в ньому відомостях, зокрема про те, що водій ОСОБА_1 дійсно знаходився з ознаками наркотичного сп`яніння та на вимогу патрульних поліції із застосуванням технічних засобів відеозапису ухилився від проходження огляду на стан сп`яніння, що в свою чергу дозволяє зробити висновок про належність та допустимість такого доказу, який відповідно доводить наявність порушень п. 2.5 Правил дорожнього руху України в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Враховуючи, що ухилення водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння відбулось відповідно до встановленого порядку, а саме із застосуванням технічних засобів відеозапису, то суд вважає доведеною поза розумним сумнівом винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. У зв`язку з доведеністю означених фактів, слід вважати, що всі альтернативні пояснення представлених доказів надзвичайно малоймовірні.

Отже, враховуючи, що відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про доведеність вини правопорушника у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто у відмові особи, керуючої транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

При визначені виду і розміру стягнення враховую характер вчиненого правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його вини, майновий стан і обставини, що пом`якшують та обтяжують його відповідальність.

З урахуванням викладеного вважаю за необхідне накласти на правопорушника адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави з позбавлення права керування транспортними засобами.

Крім того, відповідно до ст. 4 Закону Україні «Про судовий збір», із змінами та доповненнями, стягнути з правопорушника судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 283, 284, 299 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі сімнадцяти тисяч гривень з позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі шестисот п`яти гривень шістдесяти копійок.

Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 місяці з дня її винесення.

Постанова набрала чинності:

Суддя: В.М. Гончаренко