Справа № 686/10896/24

Провадження № 2/673/68/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

29 січня 2025 р. м.Деражня

Деражнянський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючий - суддя Дворнін О.С.,

за участі секретаря судового засідань - Демчишиній Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

АТ «А-Банк» звернулось до Деражнянського районного суду Хмельницької області з позовом, в якому просить стягнути на свою користь з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 15.03.2021 року у розмірі 52 554,68 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.03.2021 року ОСОБА_1 приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачкою ініційовано встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачці надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. АТ «А-БАНК» зобов`язання за договором та угодою виконані в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі відповідно до умов договору. Відповідачка не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення в розрахунку заборгованості за договором.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором, відповідачка станом на 28.03.2024 року має заборгованість в розмірі 52 554 грн. 68 коп., яка складається з: 37 661 грн. 36 коп. - заборгованість за кредитом; 14 893 грн. 32 коп. - заборгованість по відсоткам. Відповідачка ухиляється від виконання зобов`язання в добровільному порядку, заборгованість не погашає, в зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом в якому просить стягнути заборгованість в примусовому порядку.

Згідно з ухвалою суду від 25.06.2024 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу – відповіді на відзив.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 та її адвокат Величко В.І. позовні вимоги не визнали. Останній зазначив, що 15.03.2021 року ОСОБА_1 дійсно була підписана анкета -заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК», проте, ця анкета-заява не містила умов щодо розміру кредитного ліміту, а також розміру, підстав та порядку нарахування процентів. Паспорт споживчого кредиту, який додається до позовної заяви, підписаний працівником АТ «А-БАНК», проте відповідачка не підписувала вказаного паспорту, а банк не надав достовірних та об`єктивних доказів про те, що цей паспорт був підписаний нею за допомогою електронного підпису. Водночас, адвокат вказав, що вказаний паспорт споживчого кредиту не є частиною кредитного договору, а виступає способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця. Отже, за відсутності достатніх та конкретних умов та правил надання банківських послуг, відсутності у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір кредитного ліміту, порядків і строків його повернення, розмір і порядок нарахування процентів, надані банком документи не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заперечення, з якого вбачається, що останній вважає пояснення представника відповідача такими, що не підлягають задоволенню. Вказав, що відповідачка в Анкеті – Заяві про приєднання до умов і Правил надання банківських послуг (яка разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами складають кредитний договір №Б/Н від 15.03.2021р) в А-Банк підтвердила під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та забов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті банку.

Суд, вислухавши представника відповідачки, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що факт укладення між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору від 15.03.2021 року підтверджується письмовою Анкетою - заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», підписаною уповноваженою банком особою та відповідачкою, відповідно до якої остання погоджується, що дана заява разом із

Умовами та Правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк» між нею та АТ «А-Банк» становить договір про надання банківських послуг.

Як слідує із довідки за картами АТ «Акцент-Банк», відповідачці відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: 1) НОМЕР_2 , строком дії до жовтня місяця 2027 року; 2) № НОМЕР_3 , строком дії до жовтня місяця 2027 року.

Згідно з довідкою за лімітами АТ «Акцент-Банк» ОСОБА_1 15.03.2021 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 18 000 грн., який неодноразово змінювався, останній раз 30.08.2023 року до 47 430,00 грн. збільшувався.

Із виписки по карті ОСОБА_1 за період з 15.03.2021 року по 28.03.2024 року вбачається, що відповідачка отримувала кредитні кошти та користувалася ними, періодично погашаючи заборгованість.

За розрахунком банку, доданим до позову, станом на 28.03.2024 року відповідачка має кредитну заборгованість в розмірі 52 554,68 грн., із них: 37 661,36 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 14 893,32 грн. - заборгованість за відсотками.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

У силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як передбачено ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зауважує, що позивачем не доведено узгодження між сторонами договору № б/н від 15.03.2021 року таких істотних умов, як суму кредиту, розмір відсотків за користування кредитними коштами, так і порядок їх нарахування та сплати, адже підписана відповідачкою ОСОБА_1 анкета-заява від 15.03.2021 року не містить узгодженої сторонами договору ні суми кредиту, ні розміру процентної ставки.

При цьому матеріали справи не містять належних доказів, що саме з цією редакцією Витягу з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» та Витягу з Тарифів користування кредитною карткою, що додані до матеріалів справи, ознайомилася і погодилася відповідачка, підписуючи Анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.

Так, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд вважає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді анкети - заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору, а тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору банком було дотримано вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови

кредитування та узгодження із відповідачкою саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У зв`язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права.

Проте, як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17), якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Враховуючи дані з виписки по карті ОСОБА_1 за період з 15.03.2021 року по 28.03.2024 року та провівши власний розрахунок, суд констатує, що сума сплачених відповідачкою коштів перевищує фактично отриманих від позивача.

Таким чином, позивачем у порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України не доведено належними доказами наявність на дату звернення банку з позовом до суду заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 15.03.2021 року з фактично отриманих та неповернутих коштів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що немає правових підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором із відповідачки.

Відповідно до ст.ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.

На підставі викладеного, керуючись статтями, 2, 5, 48, 51, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Акцент - Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи, які при проголошенні рішення суду суддя не оголошує:

позивач – Акціонерне товариства «Акцент-Банк»,

адреса: вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро,

відповідач – ОСОБА_1 ,

зареєстроване місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

Суддя: О. С. Дворнін