Справа № 2-2828/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

11 листопада 2011 року Київський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого                                                                                   судді Гурідової Н.М.,

при секретарі                                                                                      Негрій І.І.,

за участю позивача                                                                       ОСОБА_1,

за участю відповідача                                                                       ОСОБА_2,

за участю представника відповідача                                                                   ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ сумісного майна подружжя, суд-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про поділ сумісного майна подружжя, мотивуючи свої вимоги тим, що з відповідачем було укладено шлюб 23.12.1995 року,який згідно рішення Київського районного суду м. Донецька було розірвано 04.09.2009 року, актовий запис № 310. Від сумісного життя мають неповнолітню дитину –ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. За період шлюбу у 1997 році позивачем та відповідачем було придбано майно, яке належить їм на праві сумісної власності: спірне майно –трьохкімнатна квартира загальною площею 71, 40 кв.м. , житловою площею –41,20 кв.м., що знаходиться за адресою : м.Донецьк –27 , АДРЕСА_1 . Вказана квартира оформлена на відповідача та належить йому згідно договору купівлі –продажу від 01.11.1997 року , реєстраційний № 2-2930. Між позивачем та відповідачем не досягнуто добровільного поділу майна. Позивач простить винести рішення, яким поділити сумісне майно з відповідачем спірне майно –квартиру загальною площею 71, 40 кв.м. , житловою площею –41,20 кв.м., що знаходиться за адресою : м.Донецьк –27 , АДРЕСА_1 порівну та визнати за позивачкою право власності на 1\2 частину спірної квартири.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала у повному обсязі та пояснила, що вона з відповідачем по справі з 23.12.1995року по 04.09.2009 року перебувала у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час шлюбу у 1997 році вони придбали трьохкімнатну квартиру №40 розташовану в домі №6 по вул.. Савченко в Київському районі м. Донецька. Дану квартиру вони придбали на сумісні кошти які отримали від продажу свого особистого майна, а саме вона 20.09.1997 року відповідно до договору купівлі-продажу продала квартиру №14 розташовану в домі №13 по вул.. Шахтобудівників в м. Донецьку,  якою володіла на підставі договору міни, а відповідач продав квартиру №51 в домі №146 по вул.. Артема в Київському районі м. Донецька, яка належала йому та його батьку. За отримані гроші від обох квартир вони сумісно з відповідачем 1.11.1997 році придбали квартиру №40 яка складається з трьох кімнат, загальною площею 69,60 кв.м., що розташована за адресою: м. Донецьк, вул.. Савченко, будинок №6. Дійсно відповідач в один день оформив два договору купівлі-продажу квартир, а вона оформила договір на продаж своєї квартири на місяць раніше, оскільки був покупець. Просила суд поділити сумісне майно з відповідачем, а саме: квартиру загальною площею 71, 40 кв.м. , житловою площею –41,20 кв.м., що знаходиться за адресою : м.Донецьк –27 , АДРЕСА_1 порівну та визнати за нею право власності на 1\2 частину спірної квартири.

В попередніх судових засіданнях відповідач ОСОБА_5 позов не визнав та пояснив, що дійсно він з позивачкою з 23.12.1995року по 04.09.2009 року перебував у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час шлюбу у 1997 році вони придбали трьохкімнатну квартиру №40 розташовану в домі №6 по вул.. Савченко в Київському районі м. Донецька, але вважає, що спірну квартиру вони придбали не за спільні кошти, а за його особисті які він отримав від продажі квартири, яка належала йому особисто та його батьку, який помер в 2010 р. і це підтверджується договором купівлі-продажу квартири №51 розташованої в домі №146 по вул.. Артема в Київському районі м. Донецька від 1.11.1997 року та договором купівлі-продажу квартири № №40 розташованої в домі №6 по вул.. Савченко в Київському районі м. Донецька від 1.11.1997року. Обидва договору були укладені в один день, тобто за гроші які він отримав від продажу свого особистого майна вони придбали квартиру по вул.. Савченко. Не заперечував проти того, що дійсно позивачка особисто володіла квартирою №14 розташованої в домі №13 по вул.. Шахтобудівників в м. Донецьку та яку вона продала 20.09.1997 року відповідно до договору купівлі-продажу, але гроші які вона отримала від продажу квартири вона не вносила при придбанні спірної квартири. Крім того, вважає, що його доходи значніше перевищували доходи позивачки, тому вважає, що спірна квартира не є їх спільною власністю, а є його особистою приватною власністю, тому просив суд відмовити у задоволенні позову. В подальшому відповідач в судове засідання не з’являвся. Про причини своєї не явки суду не повідомив.

Представник відповідача ОСОБА_3 діючий на підставі угоди (а.с.21) позов не визнав та надав аналогічні пояснення наданим відповідачем в судовому засіданні, просив суд відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що спірна квартира хоч і придбана у період шлюбу позивачки та відповідача, але є особистою власністю відповідача, оскільки придбана на гроші відповідача, які він отримав від продажу квартири, яка належала йому та його батьку.

 Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ сумісного майна подружжя підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд встановив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 23 грудня 1995 року по 04.09.2009 року, що крім показань сторін, підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.13) та копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.14). Від шлюбу мають доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.12).  

Судом встановлено, що в період перебування сторін у шлюбі 1.11.1997року ними на ім’я відповідача була придбана квартира №40, що розташована за адресою: м. Донецьк, вул.. Савченко, будинок №6, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 1.11.1997 року, посвідчений державним нотаріусом  Шостої донецької державної нотаріальної конторі, зареєстрованим в реєстрі за №2-2930 (а.с.10). Зазначений право чин був зареєстрований у встановленому порядку у КП «БТІ м. Донецька»11.11.1997році (а.с.11).

          Відповідно до ст.. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

          Таким чином, законодавець встановлює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності щодо майна, набутого подружжям у шлюбі і спростовує доводи відповідача та його представника в тієї частині, що на час перебування позивачки та відповідача у шлюбі у позивачки дохід буз значне меншим чим у відповідача.

          Згідно з ст.. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

          Відповідно до роз’яснень, які містяться в п.23,30 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»вирішуючи спори між подружжям про майно необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60,69 СК, ч.3 ст.368 ЦК), відповідно до частин 2,3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені із цивільного обороту), незалежно від того, на ім’я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

          Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартира, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов’язальними правовідносинами, тощо.

          Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об’єктом права його спільної власності, передбачено ч.1ст.63,ч1ст.65 СК України.

          При цьому суд не приймає доводи відповідача та його представника, які стверджували в судовому засіданні, про те, що спірна квартира була придбана на власні кошти відповідача, оскільки кожна річ, набута подружжям за час шлюбу, є об’єктом права спільної сумісної власності. ОСОБА_5 не довів у судовому засіданні факт придбання спірної квартири тільки за його особисті кошти, тому презумпція права спільної сумісної власності залишається непохитною. А крім того, дані доводи спростовуються встановленими в судовому засіданні обставинами.

          В судовому засіданні встановлено, що дійсно згідно договору №283\41 купівлі продажу від 1.11.1997 року відповідач ОСОБА_8 та ОСОБА_5 продали квартиру №51, що розташована за адресою: м. Донецьк, вул.. Артема, будинок №146, яка належала їм на праві спільної власності (а.с.29). Також в судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу від 20.09.1997року продала квартиру №14, що розташована за адресою: м. Донецьк, вул..  Шахтобудівників, будинок 13, яка належала їй на підставі договору міни (а.с.34-35).

          Таким чином суд приходить до висновку, оскільки обидва договору про продаж особистого майна сторін відбулися фактично в один і той же період з різницею в один місяць і сторони не заперечували, що кінцевою метою було отримання ними коштів за продане майно, доводи позивачки заслуговують на увагу, що продаж ними обох квартир, які належали кожному з них до реєстрації шлюбу та отриманні гроші були вкладені ними сумісно для покупки квартири №40, що розташована за адресою: м. Донецьк, вул.. Савченко, будинок №6.    

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Таким чином ОСОБА_4 має право на 1\2 частку спірної квартири.

Оскільки майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (на транспортний засіб, будинок, квартиру) лише на ім’я кожного із подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином суд приходить до висновку, що кожному з подружжя належить по 1\2 частини квартири №40, що розташована за адресою: м. Донецьк, вул.. Савченко, будинок №6.  

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.ч.1, 2 ст.60  ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлений цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, як беруть участь у справі.

Крім того, згідно з ч.1 ст.131 ЦПК України сторони зобов’язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів.

Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, сторонам під час розгляду справи було роз’яснено їх права та обов’язки, в тому числі положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів, сторонам було надано всі можливості для заявлення необхідних клопотань та надання доказів, що підтверджується журналом судового засідання.

Згідно ст.. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 та судовий збір у розмірі 523грн.55 коп.

       На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.60,61,70 СК України, керуючись ст..ст. 10,11,60,212,213,214,215 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на частку майна в сумісній власності – задовольнити.

Провести поділ майна, що належить на праві спільної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Визнати право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_2 за кожним з подружжя: ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 (сто двадцять) грн.   

          Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 523 (п’ятсот двадцять три) грн .55 коп..

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: