Справа № 2-а-4543 2008 рік
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 квітня 2008 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Дмитренко А.М. при секретарі судового засідання Музиченко О.О. розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Білій Церкві залі суду № 1 справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до управління Пенсійного Фонду України в м.Білій Церкві про зобов”язання відповідача провести перерахунок доплати до пенсії,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що він є інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов”язаного з Чорнобильською катастрофою, і згідно законодавства розмір його пенсії відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не може бути нижчим ніж 8 мінімальних пенсій за віком, тоді як відповідачем виплачується йому пенсія у значно нижчому розмірі, крім того, він також має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров”ю, розмір якої згідно Закону становить 75 % від мінімальної пенсії за віком. За ст.39 вказаного вище Закону пенсія підвищується на розмір однієї мінімальної заробітної плати. Але відповідач відмовився провести йому перерахунок пенсії, додаткової пенсії та доплати, а тому позивач просив суд зобов”язати відповідача провести перерахунок його пенсії, встановивши її на рівні 8 мінімальних пенсій за віком, провести перерахунок додаткової пенсії і встановити її на рівні 75 % від мінімальної пенсії за віком з 01.11.2006 року, зобов”язати відповідача провести перерахунок доплати до пенсії, встановивши її на рівні однієї мінімальної заробітної плати 375 грн. з 01.07.2006 року.
Згідно письмового клопотання позивача в судовому засіданні за ухвалою суду від 08.04.2008 року було залишено позов без розгляду в частині вимог щодо зобов”язання відповідача провести перерахунок пенсії, встановивши її на рівні 8 мінімальних пенсій за віком та провести перерахунок додаткової пенсії і встановити її на рівні 75 % від мінімальної пенсії за віком.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача до суду не з”явився, про час розгляду справи повідомлявся належним чином, суду надано письмові заперечення відповідача на позов та клопотання щодо розгляду справи без участі представника відповідача.
Заслухавши пояснення позивача, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з слідуючих підстав.
Так, по справі встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні ПФУ в м.Білій Церкві як непрацюючий пенсіонер, що відповідачем не оспорюється.
З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрований і постійно проживає в м.Білій Церкві, яке згідно постанови КМ України від за № 106 віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення , підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.
А згідно ч.1 даної статті громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
-у зоні посиленого радіоекологічного контролю-одна мінімальна заробітна плата.
Отже, позивач, як непрацюючий пенсіонер, відповідно до Закону мав право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Судом також встановлено, що вказана доплата до пенсії проводиться відповідачем у розмірі 5 грн. 20 коп., передбаченому постановою КМ України від 26.07.1996 року за № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При вирішенні даного спору судом не можуть прийматися до уваги посилання відповідача в письмових запереченнях з приводу того, що неможливо при виплаті зазначеної доплати застосовувати мінімальну заробітну плату як розрахункову величину.
Так, незважаючи на те, що розмір мінімальної заробітної плати за період з 1996 року неодноразово змінювався, вказана доплата залишалася незмінною протягом всього цього часу.
Розмір мінімальної заробітної плати визначався в Законах України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати» на відповідний рік та в Законах України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки, і в жодному з цих законів не було обмежень щодо застосування розміру мінімальної заробітної плати як розрахункової величини при визначенні компенсаційних виплат відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Так, в Законі України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2000 рік» було вказано на те, що до прийняття ВР України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, КМ України здійснювати перегляд цих норм виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України.
В Законі України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік» було дано доручення КМ внести пропозиції про внесення змін до законів України, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата.
Але, як вказано вище, жодних законодавчих актів з цих питань КМ України починаючи з 1996 року не приймалося, розмір вказаної доплати не змінювався тривалий час.
Відповідно до Закону України від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було доповнено вказаний Закон ст.71, згідно якої дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.
Відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію ст.39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Але за рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в т.ч. п.30 ст.71 цього Закону, яким було зупинено дію статті 39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішення Конституційного Суду є обов»язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Крім того, в п.5 зазначеного рішення вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
А постанова КМ України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є підзаконним нормативноправовим актом, а у разі виникнення колізії між її нормами та нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягають положення Закону.
Не може бути підставою для відмови в задоволенні позову і те, що на даний час не збільшено видатки на вказані доплати, на що посилається відповідач в своїх запереченнях, оскільки відсутність належного фінансування не може бути підставою для відмови у виплаті передбачених законом доплат.
Відповідно до ст.101 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», згідно якої КМ України надано право в 2007 році встановлювати розміри соціальних виплат, які за законодавством визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Але, як зазначено вище в постанові, починаючи з 1996 року розмір доплати за проживання на території радіоактивного забруднення, визначений КМ України, до даного часу не змінювався, також і на 2007 рік КМ України ця доплата у новому розмірі не передбачена.
Але суд вважає, що право на доплату до пенсії на рівні однієї мінімальної заробітної плати позивач набув тільки з 09.07.2007 року, тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом вказаного вище рішення, оскільки за ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Про це також вказано і в п.3 зазначеного рішення Конституційного Суду від 09.07.2007 року.
Згідно Закону України від 15.03.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визначено розмір мінімальної заробітної плати з 1 липня 2007 року-440 гривень.
Але вказане рішення Конституційного Суду України стосувалося положень Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік», який діяв протягом бюджетного 2007 року.
Відповідно до п.9 ст.28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» у Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесені наступні зміни, а саме: частини першу та другу статті 39 замінено однією частиною такого змісту: громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Як передбачено в Прикінцевих положеннях до вказаного Закону, зазначені зміни діють з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, тобто, на 2008 бюджетний рік.
Отже, з врахуванням всього наведеного суд приходить до висновку, що позивач має право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі 440 грн. щомісячно за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, оскільки, як вказано вище, в Закон «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 2008 рік були внесені відповідні зміни, в т.ч. і щодо виплати доплати за проживання на території радіоактивного забруднення.
На підставі ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито» позивач звільнений від сплати держмита /судового збору/ на користь держави.
Керуючись ст.ст.19,113, 152 Конституції України, ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп, Законом України від 15.03.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, ст.ст. 6,9,17, 158-163, 167,185,186 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити частково.
Зобов»язати управління Пенсійного Фонду України в м.Білій Церкві провести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_1згідно ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати з розрахунку 440 грн. щомісячно за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Від сплати держмита /судового збору/ позивача звільнити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя Дмитренко А.М.