ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

        

11 жовтня 2006 р.

№ 34/293-44/252

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Суддів:

Невдашенко Л.П. Михайлюка М.В. Дунаєвської Н.Г.

перевіривши  касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства “Київцемент”

на постанову

від 19.07.2006 Київського апеляційного господарського суду

у справі

№ 34/293-44/252 господарського суду міста Києва

за позовом

Відкритого акціонерного товариства “Київцемент”

до	Закритого акціонерного товариства “Нива України”

про та за зустрічним позовом до про

стягнення 589048,77 грн. Закритого акціонерного товариства “Нива України” Відкритого акціонерного товариства “Київцемент” визнання недійсною угоди та стягнення 174 000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Київцемент” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 р.

У резолютивній частині касаційної скарги оскаржувач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 року у справі № 34/293-44/252 повністю. Предметом позовних вимог у даній справі за первісним позовом з урахуванням уточнень є стягнення 356356,95 грн. боргу та 18247,42 грн. відсотків, а за зустрічним позовом –визнання угоди недійсною та стягнення 174000 грн.

Згідно вимог ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 №7-93  (в редакції від 25.03.2005 року), розміри ставок державного мита із касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами становлять - 50 відсотків ставки, що підлягає  сплаті у разі  подання   заяви, для  розгляду  спору в першій інстанції, а із спорів  майнового  характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, державне мито сплачується в таких розмірах: 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян і не  більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного  характеру; із заяв кредиторів про порушення справ про банкрутство, а також із заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки заявником оскаржується постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 року в повному обсязі, то кожна  із  заявлених сторонами та розглянутих судом позовних вимог підлягає оплаті державним митом у встановленому розмірі.

Разом з тим, як вбачається із доданого до касаційної скарги платіжного доручення №891 від 28.07.2006 року, зазначені вимоги заявником не дотримані.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню. Після усунення зазначених недоліків скаржник має право повторно подати  належно оформлену касаційну скаргу у порядку, встановленому розділом ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 86, п. 4 ч. 1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, суд       

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу з доданими до неї документами повернути скаржнику, а справу - до господарського суду міста Києва.

Головуючий                                                                                             Л.Невдашенко

Судді:                                                                                                 М.Михайлюк

                                                                                          

                                                                                          Н.Дунаєвська