ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2006 р. | № 2-8/2538-2005 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Карабаня В.Я. |
суддів : | Ковтонюк Л.В., Чабана В.В. |
у відкритому судовому засіданні за участю представників |
Приватного підприємства “Беркут” | не з'явився |
ЗАТ “Агрофірма “Крим” | не з'явився |
розглянувши касаційну скаргу | Приватного підприємства “Беркут” |
на постанову | Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.05.2006 |
у справі | № 2-8/2538-2005 |
господарського суду | Автономної Республіки Крим |
за позовом | Приватного підприємства “Беркут” |
до | ЗАТ “Агрофірма “Крим” |
про | усунення перешкод в користуванні майном |
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 11.03.-18.03.2005 позов задоволено.
Севастопольський апеляційний господарський суд (судді Гонтарь В.І., Горошко Н.П., Щепанська О.А.) переглянув вказане рішення і постановою від 25.05.2006 скасував його і в позові відмовив.
Приватне підприємство “Беркут” вважає постанову апеляційної інстанції такою, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, тому просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Приватним підприємством “Беркут” заявлено позов до Закритого акціонерного товариства “Агрофірма “Крим” про усунення перешкод в користуванні майном.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на те, що 08.05.2003 він уклав з відповідачем договір безоплатного користування майном відповідача строком до 21.05.2004.
Того ж дня, стверджує позивач, між сторонами було укладено такий самий договір, але вже строком до 2013 року.
За твердженням позивача, передане йому у безоплатне користування майно він відремонтував, але в травні 2004 року відповідач став вимагати повернення спірного майна.
До розгляду спору по суті, позивач неодноразово уточнював свої вимоги і в кінцевому результаті просив суд зобов'язати відповідача не чинити перешкод у користуванні майном, а саме:
- їдальні, 250 кв.м., розташованої за адресою Бахчисарайський район, с. Берегове, інвентарний номер 2407-4551, рік будівництва 1972-1987, балансова вартість 71 480 грн.;
- магазином-ларьком (біля автостанції) –120 кв.м., розташованим за адресою Бахчисарайський район, с. Пісочне, інвентарний номер б/н, рік будівництва 2000, балансова вартість 3 0000 грн.;
- ларьком –30 кв.м., розташованим за адресою Бахчисарайський район, с. Віліно-1, інвентарний номер № 5083, рік будівництва 1992, балансова вартість 24 960 грн.;
- ларьком –40 кв.м., розташованим за адресою Бахчисарайський район, с. Віліно-2, інвентарний номер № 2824, рік будівництва 1977, балансова вартість 13 720 грн.;
- складськими приміщеннями (два складських приміщення по 86 кв.м. кожних), розташовані за адресою Бахчисарайський район, с. Віліно-2, винзавод, територія продскладу, інвентарний номер № 365, рік будівництва 1948, балансова вартість 1 000 грн. за одну одиницю;
- кіоск –40 кв.м., розташований за адресою Бахчисарайський район, с. Берегове, вул. В. Морська, інвентарний номер № 4567, рік будівництва 1975, балансова вартість 2 000 грн.
Крім того, позивач просить зобов'язати відповідача звільнити спірні приміщення, які раніше були передані йому у безоплатне користування.
Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що сторони у своїх правовідносинах повинні керувати умовами договору в редакції зі строком дії до 2013 року.
Із змісту рішення місцевого господарського суду випливає, що суд дійшов до такого висновку виходячи з того, що сторони підписали спірний договір в редакції зі строком дії до 2013 року пізніше ніж договір в редакції зі строком дії до 21.04.2004.
Однак, при цьому судом не зроблено відповідного обґрунтування такої позиції.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в позові, апеляційна інстанція дійшла висновку, що позивачем належним чином не доведено існування договору від 08.05.2003 зі строком дії до 08.05.2013, тому позовні вимоги визнані необґрунтованими.
Вказаний висновок апеляційного господарського суду відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства, тому колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. ст. 111 ГПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.05.2006 у справі № 2-8/2538-2005 господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємства “Беркут” - без задоволення.
Головуючий суддя В.Карабань
Судді Л.Ковтонюк
В.Чабан