ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
19 жовтня 2006 р. | № 6/644 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: суддів: | Кравчука Г.А. Коробенка Г.П. Мачульського Г.М., |
перевіривши матеріали касаційної скарги | Комунального підприємства “Служба замовника житлово-комунальних послуг” Оболонського району у м. Києві |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду |
від 19.07.2006р. |
у справі господарського суду | № 6/644 м. Києва |
за позовом | Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” |
до | Комунального підприємства “Служба замовника житлово-комунальних послуг” Оболонського району у м. Києві |
про | стягнення 99 772, 69 грн., - |
В С Т А Н О В И В :
До Вищого господарського суду України надійшла повторно подана через відділення поштового зв’язку касаційна скарга Комунального підприємства “Служба замовника житлово-комунальних послуг” Оболонського району у м. Києві на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006р. Господарського суду м. Києва, однак вказана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки вона не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.08.2006р. попередньо подана касаційна скарга Комунального підприємства “Служба замовника житлово-комунальних послуг” Оболонського району у м. Києві на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006р. Господарського суду м. Києва була повернута особі, що її подала відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України. Підставою для повернення послужило те, що до попередньо поданої касаційної скарги був доданий примірник платіжного доручення №631 від 28.07.2006р. про сплату 449, 55 грн. державного мита з касаційної скарги на рахунок УДК в м. Києві, однак з врахуванням суми заявлених позовних вимог, змісту судових рішень господарських судів попередніх інстанцій та вимог, викладених в касаційній скарзі, державне мито, сплачене з касаційної скарги у зазначеному вище розмірі, з врахуванням приписів ст.ст. 46, 55 Господарського процесуального кодексу України та Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року №7-93, було сплачене не у встановленому розмірі.
До повторно поданої касаційної скарги Комунального підприємства “Служба замовника житлово-комунальних послуг” Оболонського району у м. Києві доданий примірник платіжного доручення №697 від 19.08.2006р. про сплату 449, 55 грн. державного мита з касаційної скарги на рахунок УДК в м. Києві. Інші будь-які докази сплати державного мита в матеріалах повторно поданої касаційної скарги відсутні, однак держмито знов сплачено не у встановленому розмірі, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи №6/644, позов пред’явлений про стягнення заборгованості у розмірі 99 772, 69 грн. (86 166, 54 грн. –сума основного боргу, 10 995, 37 грн. інфляційна складова боргу, 2 610, 78 грн. –три відсотки річних). Рішенням місцевого господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задоволений частково. Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 89 916, 95 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 1 287, 95 грн. три проценти річних, 912, 04 грн. державного мита та 107, 87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову постановлено відмовити. В своїй касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані рішення і постанову та передати справу №6/644 на новий розгляд до Господарського суду м. Києва, тобто виходячи з викладеного оспорюваною сумою по справі є сума заявленого позову - 99 772, 69 грн., оскільки відповідач в своїй касаційній скарзі просить скасувати судові рішення як в частині задоволених вимог, так і в частині відмови в задоволенні позову.
Згідно ст. 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Відповідно до ст.3 п.2 пп. “а” Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року №7-93 із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів державне мито сплачується у розмірі одного відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошей ціна позову визначається стягуваною сумою.
Згідно ст.3 п.2 пп. “г” Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року №7-93 із касаційних скарг на рішення та постанови державне мито сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –у розмірі 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Отже державне мито з касаційної скарги належить обчислювати та сплачувати до державного бюджету з врахуванням вимог вказаних норм Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року №7-93.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Крім того, виходячи із змісту ч. 3 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України сторона у справі, після повернення їй касаційної скарги відповідно до приписів цієї статті, вправі повторно подати касаційну скаргу після усунення обставин, викладених в цій же статті, що послужили причиною повернення цієї скарги, однак Комунальне підприємство “Служба замовника житлово-комунальних послуг” Оболонського району у м. Києві, повторно подаючи касаційну скаргу, фактично не усунуло недоліки щодо сплати державного мита, викладені в ухвалі Вищого господарського суду України від 22.08.2006р.
Зважаючи на викладене, а також те, що державне мито з повторно поданої касаційної скарги Комунального підприємства “Служба замовника житлово-комунальних послуг” Оболонського району у м. Києві сплачено не у встановленому розмірі, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що вказана касаційна скарга підлягає поверненню згідно пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. 86, пунктом 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
У Х В А Л И В :
Повторно подану касаційну скаргу Комунального підприємства “Служба замовника житлово-комунальних послуг” Оболонського району у м. Києві на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006р. у справі №6/644 Господарського суду м. Києва повернути особі, що її подала, а справу №6/644 - до місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Г.П. Коробенко
Г.М. Мачульський