ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
16 червня 2006 р. | № 07/401-05 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С.,
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес-Альянс” на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2006 року у справі №07/401-05 за позовом Спільного російсько-українського підприємства “Вікторія” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес-Альянс” та Приватного підприємства “Антар” про визнання недійсними договорів купівлі-продажу,
В С Т А Н О В И В:
Подана Товариством з обмеженою відповідальністю “Бізнес-Альянс” скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги (подання), до скарги додаються зокрема докази сплати державного мита у встановленому порядку і розмірі.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, докази сплати державного мита відсутні.
Згідно підпункту “г” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28 квітня 1978 року №3 ( із змінами) “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” позови про визнання угод недійсними оплачуються державним митом залежно від вартості майна або розміру грошових сум, обумовлених угодою.
Відповідно до п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (в редакції із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 25.03.2005 року №2505-ІV) ставки державного мита із заяв, що подаються до господарських судів встановлюються в таких розмірах: а) із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю “Бізнес-Альянс” оспорює судове рішення щодо позову, предметом якого є вимоги про визнання недійсними договору №1 від 10.11.2004 року купівлі-продажу майна на суму 150 000 грн. та договору №19 від 10.11.2004 року купівлі-продажу майна на суму 150 000 грн.
Отже, касаційна скарга на судове рішення у даній справі повинна бути оплачена державним митом у розмірі 1500 грн., а сплатив згідно платіжного доручення № 23 від 04.04.2006 року лише 42,50 грн. Тому зазначена квитанція не може бути доказом сплати державного мита у встановленому розмірі.
Таким чином, відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю “Бізнес-Альянс” до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому розмірі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.
За таких обставин, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.
Керуючись п. 4 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес-Альянс” на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2006 року повернути без розгляду.
Судді В.Перепічай
І. Вовк
П.Гончарук