Справа 2-323/2007

Рішення

іменем України

23 липня       2007 року   Славутицький міський   суд Київської області у складі: головуючої- судді Теремецької Н.Ф., при секретарі Воробей М.М., з участю:

прокурора Василенка СВ., позивача ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2

представника органу опіки та піклування виконкому Славутицької міської ради Київської областіОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Славутичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доОСОБА_2 про припинення права на стягнення аліментів на утримання дитини, стягнення на його користь аліментів на утримання дитини та визначення місця проживання дитини з ним,-

УСТАНОВИВ:

В жовтні 2006 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач просив припинити стягувати з нього аліменти на користь відповідачки на утримання малолітньої дитини та стягнути з відповідачки на його користь аліменти на утримання малолітнього сина в твердій грошовій сумі в розмірі 500 гривень щомісяця.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги уточнив та просив припинити стягувати з нього аліменти на користь відповідачки на утримання малолітньої дитини та стягнути з відповідачки на його користь аліменти на утримання малолітнього сина в твердій грошовій сумі в розмірі 500 гривень щомісяця, визначити місце проживання дитини разом з ним та призначити його управляти майном дитини.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Суду пояснив, що вони з відповідачкою після розірвання шлюбу проживають в одній квартирі. Відповідно до рішення Славутицького міського суду він повинен сплачувати аліменти на утримання сина в твердій грошовій сумі в розмірі 300 гривень щомісяця, які сплачував до жовтня 2006 року, але перестав виплачувати, оскільки відповідачка витрачає аліменти не за цільовим призначенням. Він займається належним вихованням та утриманням сина, відповідачка не піклується про дитину, ухиляється від надання матеріальної допомоги, не займається вихованням дитини.

Відповідачка позов визнала частково. Суду пояснила, що вона визнає позовні вимоги в частині припинення стягнення аліментів з позивача на її користь, оскільки після винесення рішення судом про стягнення з нього аліментів вона не зверталася з виконавчим листом до виконавчої служби, тому що позивач добровільно приймає участь у матеріальному утриманні дитини. В іншій частині позовних вимог вона позов не визнала, посилаючись на те, що вона, як і позивач, приймає участь в утриманні та вихованні дитини. Але він перешкоджає їй приймати участь у вихованні дитини, намагається сам розпоряджатися коштами дитини, намагаючись показати, що ніби-то тільки він опікується дитиною, маючи на меті добитися тим самим того, щоб вона покинула квартиру. Позивач постійно здійснює на дитину психологічний тиск, надаючи

йому обіцянки щодо придбання дорогих речей, вимагаючи взамін цього надання пояснень проти неї, що не відповідають дійсності.

Представник органу опіки та піклування виконкому Славутицької міської ради Київської області позовні вимоги не підтримала. Суду пояснила, що обоє батьків приймають участь у вихованні та утриманні дитини.

Вислухавши пояснення позивача, відповідачки, представника органу опіки та піклування виконкому Славутицької міської ради Київської області, показання свідків, думку прокурора, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачка є матір'ю, а позивач - батьком дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, копія якого долучена до матеріалів справи.

Позивачка та відповідач перебували у шлюбі, який було розірвано 25 жовтня 2006 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, Україна актовий запис № 99, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 09.03.2006 року з ОСОБА_1, позивача у справі, стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 відповідачки у справі, на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі 300 гривень щомісяця, починаючи з 09.02.2006 року і до досягнення ним повноліття.

Як вбачається з пояснень відповідачки, виконавчий лист для примусового стягнення аліментів до ДВС не подавала, оскільки позивач добровільно сплачував аліменти, про що вона писала йому відповідні розписки, копії яких долучені до матеріалів справи. З жовтня 2006 року він аліменти не платить. Почав сам готувати їжу для дитини, купувати продукти харчування, одяг, проте став чинити їй перешкоди у вихованні та утриманні дитини, але вона також купує дитині продукти харчування, займається утриманням та вихованням сина.

Згідно рішення Славутицького міського суду Київської області від 23.02.2006 року за ОСОБА_2 відповідачкою у справі, визнано право власності на 1/2 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, де сторони проживають з дитиною.

Сторони в судовому засіданні пояснили, що вони проживають разом з дитиною в трикімнатній квартирі. Порядок користування квартирою визначений між ними добровільно. У кожного з них є в користуванні кімната, дитина також користується ізольованою кімнатою, інші приміщення знаходяться в спільному користуванні.

Відповідно до ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров"я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім"ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов"язані піклуватися про стан здоров"я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов"язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Відповідно до ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Згідно до ст.157 СК України питання виховання дитини мають вирішуватися батьками спільно. Кожен з батьків має право спілкуватися з дитиною,

зобов"язаний брати участь у її вихованні і не має права перешкоджати у цьому один одному.

Допитаний в судовому засіданні малолітній свідок ОСОБА_2 суду показав, що в його утриманні та вихованні приймають участь як мама, так і тато, він обох їх любить, з ними обома спілкується, а тому хотів би жити разом із мамою та із татом, але хоче, щоб його майном розпоряджався тато, оскільки, коли він купує йому речі, то запитує його думку.

Згідно ст.177 СК України якщо у малолітньої дитини є майно, батьки управляють ним без спеціального на те повноваження. Батьки зобов"язані вислухати думку дитини щодо способів управління її майном. Батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно.

Показаннями свідків ОСОБА_5таОСОБА_6 підтверджено факт того, що і позивач, і відповідачка займаються утриманням та вихованням дитини, обоє піклуються про нього.

Показання свідків ОСОБА_2 таОСОБА_1, суд вважає необгрунтованими та такими, що суперечать дослідженим обставинам справи.

Як вбачається з характеристики малолітньогоОСОБА_1, учня ЗОШ №1, мати цікавиться навчанням, поведінкою сина, відвідує всі батьківські збори, часто заходить у школу, телефонує класному керівникові. Батько став проявляти увагу до виховання та освіти сина з 2005 року. Це сприяло тому, що він почав краще вчитися, не пропускає уроків. Дитина доглянута, батьки піклуються про неї (а.с.17 ).

Актом обстеження житлово-побутових умов життя і виховання неповнолітніх від 12 липня 2007 року підтверджено, що між батьками малолітнього сина склалися неприязнені відносини, між батьками виникають сварки через непорозуміння, батька і маму він любить, тому не хоче віддавати переваги одному з батьків у виборі місця проживання, продуктами харчування забезпечують обоє батьків(а.с. 132).

Відповідно до висновку ради опіки та піклування виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області від 19.07.2007 року в інтересах малолітнього ОСОБА_1. проживання його доцільне з обома батькамиОСОБА_1 та ОСОБА_2. (а.с. 131).

ОСОБА_2 відповідачка у справі, знаходиться на обліку в Славутицькому міському центрі зайнятості та одержує допомогу по безробіттю в розмірі 498 гривень, що підтверджується довідкою Славутицького міського центру зайнятості (а.с. 119).

ОСОБА_2, позивач у справі, працює агентом з нерухомості у ЗАТ "ПР і Консалтинг", його дохід становить 30 % від сплаченої клієнтом суми за надані послуги, що підтверджується трудовою угодою, копія якої долучена до матеріалів справи(а.с. 35). Як пояснив позивач у суді, його заробітна плата становить 400-500 гривень щомісяця.

Зазначені докази свідчать про те, що обоє батьків матеріально утримують дитину, приймають участь у вихованні дитини, піклуються про його духовний, фізичний та моральний розвиток.

За таких обставин суд вважає, що позов підлягає частковому задовленню в частині припинення стягнення з позивача аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач добровільно надає допомогу на утримання дитини. В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено неналежним чином виконання обов'язків відповідачкою по вихованню та утриманню дитини, передбачених ст.150 СК України по вихованню та розвитку дитини, та необхідність місця визначення проживання дитини разом з ним, а також позивачем не наведено переконливих доказів того, що саме він повинен управляти майном малолітнього сина.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 209, 213-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користьОСОБА_2 на утримання малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, які стягувались відповідно до рішення Славутицького міського суду Київської області від 9 березня 2006 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заява про апеляційне оскарження цього рішення може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Славутицький міський суд.