РІШЕННЯ

 Іменем   УКРАЇНИ.

Справа номер 2-235/2007р.

30 липня 2007 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючого: МалишенкоТ.О., при секретарі Журавській Л.Ф. за участю адвокатаОСОБА_1

за участі сторін: позивача ОСОБА_2., її представника ОСОБА_3, позивача ОСОБА_4, її представникаОСОБА_5, відповідачів: ОСОБА_6,ОСОБА_7, представника третьої особи: ОСОБА_8

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявоюОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньоїОСОБА_9, ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_7- про виділ часток з майна, яке є спільною сумісною власністю та стягнення грошової компенсації вартості частки жилого приміщення,

встановив:

Позивачі звернулись до суду із позовними вимогами до відповідачів про виділ часток з майна, яке є спільною сумісною власністю та стягнення грошової компенсації вартості частки жилого приміщення.

В судовому засіданні позивачі і їх представники позовні вимоги підтримали в повному об'ємі, просили виділити по 1/5 частці у житловому приміщенні, яке розташоване за адресоюАДРЕСА_1, стягнути з відповідачів на користь позивачів грошову компенсацію вартості їх часток жилого приміщення.

Відповідачі в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, суду повідомили, що визнають вимоги в частині виділу по 1/5 частці майна ОСОБА_2, а також неповнолітньоїОСОБА_9 Крім того, згодні сплатити грошову компенсацію вартості частки ОСОБА_2 В іншій частині позовних вимог просили відмовити, так як у свідоцтві про право власності на квартиру вказано їх співвласникомОСОБА_9, правоустановчих документів на позивача ОСОБА_4 до суду не надано, тому її вимоги безпідставні в повному об'ємі. В частині стягнення грошової компенсації вартості частки неповнолітньої дівчинки ОСОБА_9вони проти, так як на даний час позивач ОСОБА_2 не надала доказів, що у дівчинки є також частка майна у іншому житловому приміщенні. Крім того, по справі вони є відповідачами і у позивачів немає права від їх імені виділяти їх частки у їх спільній сумісній власності.

Представник третьої особи Органу Опіки та Піклування - ОСОБА_8, позовні вимоги підтримала частково, в частині виділу частки майна неповнолітньоїОСОБА_9 ОСОБА_9не заперечувала, але відповідно до чинного законодавства, позивач  ОСОБА_2,   ні   в   орган   Опіки  та   Піклування   ні   до   суду   не   надала

підтверджуючих документів  про те,  що в  іншому місці  є  рівноцінна частка майна неповнолітньої, і тому позовні вимоги в цій частині вона не підтримує.

В судовому засіданні було встановлено, що 25.07.1996 року сторонам було передано у спільну сумісну власність на п'ятьох осіб житлове приміщення за адресою:АДРЕСА_1у вигляді чотирьохкімнатної квартири. У відповідності до Свідоцтва про право власності на житло від 25.07.1996 року, виданого на підставі розпорядження директора ВП "Чорнобильська АЕС" за № 316-пр. від 25.07.1996 року, власниками вказаного житлового приміщення на праві спільної сумісної власності єОСОБА_9,ОСОБА_10,ОСОБА_11ОСОБА_12,ОСОБА_13

Право власності сторін на дане житлове приміщення було зареєстровано у Славутицькому міському бюро технічної інвентаризації 13.09.1996 року в реєстровій книзі за № 167/109.

Відповідно до наданих документівОСОБА_10 на даний час є ОСОБА_2,ОСОБА_11 є ОСОБА_7, даний факт підтверджується свідоцтвами про шлюб і свідоцтвом про розірвання шлюбу.

Спірне житлове приміщення, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності, є чотирьохкімнатною квартирою, житлова площа якої складає 46,6 кв. м., 1-а кімната - 18,3 кв.м., 2-а кімната - 7,7 кв. м., 3-я кімната - 12,7 кв. м, 4-а кімната - 7,9 кв. м. Доля кожного у цьому приміщенні, враховуючи принцип рівності часток, складає 9,32 кв. м. житлової площі на кожного. Тому судом зроблено висновок, що встановити порядок користування житловим приміщенням без порушення норми житлової площі, яка припадає на кожного з співвласників, неможливо.

Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є в спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами або законом. З матеріалів справи вбачається, що ніякої домовленості, ні усної, ні письмової, щодо часток кожного із сторін у житловому приміщенні, під час його отримання у власність, у них не було. Тому суд зробив висновок, що частка кожного співвласника у майні, належному їм на праві спільної сумісної власності, складає 1/5 частку житлового приміщення.

Відповідно наданих документів суд вважає, що є підстави визнати за ОСОБА_2, і неповнолітньоюОСОБА_9 право власності на 1/5 частку кожній у вищезазначеному житловому приміщенні.

Позовні вимоги в частині визнання права власності на 1/5 частку у даному житловому приміщенні заОСОБА_4неможливо задовольнити, так як до суду не надано правовстановлюючих документів про те, щоОСОБА_9 являєтьсяОСОБА_10, посилання позивача і його представника на те, що є розпорядження виконавчого комітету Славутицької міської Ради Київської області про внесення змін у свідоцтво про

право власності про зміну прізвища, ім'я по-батькові зОСОБА_6на ОСОБА_4, є безпідставним, так як в даному випадку правоустановлючим документом є свідоцтво про право власності на житло із вказаними власниками житла. Відповідно довідки Бюро технічної інвентаризації від 27.07.2007 року одним із власників житлового приміщення за адресоюАДРЕСА_1 на 30.07.2007 року 2007 року єОСОБА_9, а не ОСОБА_4, підстава - свідоцтво про право власності від 25.07.1996 року , наказ номер 316 ВП "Чорнобильської АЕС" і виконком Славутицької міської Ради не мав права вносити уданий правоустановчий документ зміни, такі функції делеговані судам.

Відповідно ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Орган Опіки та піклування здійснює контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких право чинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Як з'ясовано у суді, позивач ОСОБА_2., до органу опіки та піклування не зверталась, представник даної організації повідомив, що такої згоди немає. До суду позивач ніяких підтверджуючих документів не надала, про те, що у неповнолітньої ОСОБА_9в іншому місце є такаж сама частка житлового приміщення. Тому суд в частині стягнення частки неповнолітньої дитини не може задовольнити   вимоги.

У судовому засіданні з'ясовано, що позивач ОСОБА_2., угоди з відповідачами про спосіб виділу своєї частки не досягла, поділити житлове приміщення в натурі неможливо, так само як і встановити порядок користування ним без порушення житлових прав /норми користування житловою площею/ співвласників, тому даний позивач має право згідно п. 2 ст. 364 ЦК України вимагати від відповідачів матеріальної компенсації вартості частки житлового приміщення.

Згідно роз'яснень, які надані Пленумом Верховного Суду України у п. 6 постанови № 7 від 04.10.1991 року "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок" при відсутності угоди між сторонами про розмір грошової компенсації вона визначається судом по дійсній вартості житлового приміщення на час розгляду справи.

Як вбачається із Звіту ТОВ "Влата Ріелтер" про проведення оцінки вартості спірного приміщення, затвердженого 14.12.2006 року, дійсна /ринкова/ вартість даної квартири на сьогоднішній день складає 141 783 гривні. Виходячи з цього, позивач ОСОБА_2., має право вимагати з відповідачів виплати грошової компенсації вартості тільки своєї частки, яка складає 1/5 частину спірного майна, в сумі 28 356 гривень 60 копійок.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Тому в даному випадку суд вважає, що відповідно до пропорційно задоволених позовних вимог, необхідно стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_6 і ОСОБА_7на користьОСОБА_2

вартість витрат за інформаційно технічне забезпечення розгляду цивільних справ у сумі 5 гривень, вартість судового збору 141 гривня 78 копійок, всього 141 гривня 78 копійок, в іншій частині відмовити.

На підставі наведеного і керуючись ст. ст. ст. ст. 11, 16, 364, 368 - 370 ЦК України, ст. 48 Закону України "Про власність", ст. ст. 10,11,212,213,214,215,218 ЦПК України, суд

вирішив :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/5 частку у житловому приміщені за адресою:АДРЕСА_1

Визнати заОСОБА_9право власності на 1/5 частку у житловому приміщені за адресою:АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_6 на користьОСОБА_2 компенсацію вартості долі у спільній сумісній власності в сумі 14 178 гривень ЗО копійок.

Стягнути з ОСОБА_7НАТАЛІ)' ІГОРІВНИ на користьОСОБА_2 компенсацію вартості долі у спільній сумісній власності в сумі 14 178 гривень ЗО копійок.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_6 і ОСОБА_7на користьОСОБА_2 вартість витрат за інформаційно технічне забезпечення розгляду цивільних справ у сумі 5 гривень, вартість судового збору 141 гривня 78 копійок, всього 141 гривня 78 копійок.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.