ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА         

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

                                          Перепічая В.С.,

                                                    Вовка І.В.,

                                           Гончарука П.А.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємця  ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного господарського суду   від 04.04.2006 року у справі №32/296 пд за позовом прокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради до Приватного підприємця ОСОБА_1, третя особа-Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2  про розірвання договору оренди,

В С Т А Н О В И В:

Подана Приватним підприємцем ОСОБА_1 касаційна  скарга  не відповідає вимогам розділу ХІІ¹ Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги (подання), до скарги додаються зокрема докази сплати державного мита у встановленому порядку і розмірі.

Як вбачається з матеріалів  касаційної скарги, докази сплати державного мита у встановленому розмірі відсутні  відсутні.

Відповідно до підпункту “в” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із позовних заяв у спорах, що виникають під час укладання, зміни або розірвання господарських договорів ставки державного мита встановлюються в розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

         Згідно підпункту “г” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач оспорює  судове рішення, щодо позову, предметом якого  є вимоги про розірвання договору оренди.

Отже, касаційна скарга на судове рішення у даній справі повинна бути оплачена   державним митом у розмірі 42,50 грн. за вимогу про розірвання господарського договору, а сплатив згідно  квитанції №93 від  04.05.2006 року  лише 25 грн. Тому   зазначена квитанція не може бути доказом сплати державного мита у встановленому  розмірі.

Таким чином, відповідачем до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому розмірі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 111³ ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.

За таких обставин, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та  підлягає поверненню.

Керуючись п. 4 ст.111³ Господарського процесуального кодексу України,  суд

У Х В А Л И В:

Касаційну  скаргу Приватного  підприємця ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного господарського суду   від 04.04.2006 року повернути без розгляду.

Судді                                                                                       В.Перепічай

                                                                                              І. Вовк                                                  

                                                                                                         П.Гончарук