Справа № 2а-2903/2009р.

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 жовтня 2009 року в місті Горлівка Донецької області Калінінський районний суд міста Горлівка Донецької області у складі: головуючого судді Дундар І.О.

при секретарі Бушніной В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Горлівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Калінінському районі міста Горлівка про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2009 року позивач звернувся з даною позовною заявою, в якій вказав, що відноситься до категорії дітей війни. Відповідно до Закону „Про соціальний захист дітей війни", починаючи з 1 січня 2006 року відповідач повинен сплачувати йому щомісячну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Але не робив цього. Недоплата складає: за 2006-2008 роки складає 4471 грн 20 коп. Просив визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов"язати його нарахувати та сплатити недоплачену допомогу.

У судове засідання сторони не з’явилися, надали суду заяви з проханням розглянути справу без їх участі.

Представник третьої особи - Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області в судове засідання не з"явився, надав суду клопотання, в якому просив розглянути справу без його участі.

Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.

З матеріалів справи та наявних в неї доказів судом встановлено наступне. Позивач має статус дитини війни (арк.спр.6), що підтверджується записом в пенсійному посвідченні.

Статтею 58 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов’язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки встановлює Закон України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дію статті 6 зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 p. N 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» пункт 17 статті 77.

Стаття 110 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» встановлює, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодження Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте у 2006 році, в порядку визначеному Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік», Кабінетом Міністрів України не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому підвищення пенсії не провадилося.

Дані положення Закону не визнавались неконституційними. Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 році і в задоволенні позовних вимог в цій частині належит відмовити.

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції.

Таким чином, за період з 1 січня 2007 року до 31 грудня 2007 року, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.

За період з 1 січня 2007 року по 9 липня 2007 року порушень вимог закону з боку відповідача не було, він діяв в порядку, передбаченому пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» і в задоволенні позовних вимог в цій частині належит відмовити.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-Ш, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, для розрахунку доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" відповідач повинен був виходити з положень частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Тобто, за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року відповідач повинен був би нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".

На підставі ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою 14 серпня 2009 року, тобто він пропустив строк звернення до суду. При цьому позивач не просив поновити строк звернення до суду, не вказав на причини, з яких він його пропустив.

Представник відповідача в поданих до суду запереченнях просив відмовити в задоволенні позовних вимог за 2007 рік саме з причини пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Таким чином в частині позовних вимог щодо визнання неправомірними дій даного відповідача щодо недоплати з державної соціальної допомоги дітям війни за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та стягнення заборгованості по неї за даний період належит відмовити в зв"язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року пунктом 41 розділу 2 внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання: державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Таким чином, вимоги позивача щодо зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м.Горлівка здійснити перерахунок підвищення до пенсії «дитини війни» у 2008 році є обгрунтованими лише з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Але враховуючи те, що позивач звернувся до суду лише 14 серпня 2009 року, на підставі положень ст.ст.99, 100 КАС України позовні вимоги підлягають задоволенню лише за період з 14 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

На підставі ст.7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Враховуючи, що позивачу, починаючи з 01 січня 2008 року, сплачується підвищення до пенсії в сумі 47 грн, з 1 квітня 2008 року - 48 грн 10 коп, з 1 липня 2008 року - 48 грн 20 коп, з 1 жовтня 2008 року - 49 грн 80 коп (арк.спр.4), за період з 14 серпня 2008 року до 31 грудня 2008 року відповідач повинен зробити перерахунок, виходячи з вимог Закону за рахунок коштів Державного бюджету України і в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

За період з 1 січня 2008 року по 14 серпня 2008 року порушень вимог закону з боку відповідача не було, він діяв в порядку, передбаченому внесеними пунктом 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року змінами до Закону України „Про соціальний захист дітей війни" і в задоволенні позовних вимог в цій частині належит відмовити.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обгрунтування правомірності невиконання своїх зобов"язань перед позивачем.

В порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком. Отже відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань не є підставою для відмови в позові.

На підставі ст.ст.З, 6, 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", керуючись ст.ст. 8-12, 99, 100, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Калінінському районі міста Горлівка про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Калінінському районі міста Горлівка Донецької області по ненарахуванню та невиплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни" з 14 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі міста Горлівка Донецької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни" з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 14 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року за рахунок коштів Державного бюджету України.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга до Донецького апеляційного адміністративного суду через Калінінський районний суд м.Горлівка протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання в повному обсязі.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.