ЦИВІЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО                                                                  Справа № 2 - 175/2007

Позовне провадження

Категорія : Спори про поновлення на роботі - 39

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

17 липня 200б року                         Любомльський районний суд Волинської області в

складі головуючого - судді ЧИШІЯ С. С.  при секретарі СЕМЕНЮККМ.  з участю позивача ОСОБА_1,  представника позивача ОСОБА_2,  представника відповідача РАДОВЕЦЬ І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Любомль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Волиньзооветпромпостач» про поновлення на роботі,  стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та мора­льної шкоди,

встановив:

У суд з позовом звернувся ОСОБА_1,  який просить постановити рішення про понов­лення його на посаді завідуючого Любомльською ветаптекою №5 ВАТ «Волиньзооветпромпо­стач»,  стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та 2000 гривень моральної шкоди.

Вимоги обґрунтував тим,  що в аптеці працює з 1977 року,  а на останній посаді завіду­ючого з 1994 року. Вважає незаконним наказ від 11.04.2007року про його звільнення на підставі п.3  ст. 40 КЗпП України,  оскільки систематичного невиконання свої посадових обов'язків не до­пускав. Оскільки 0512.2006 року отримував у Володимир-Волинській аптеці №2 ветліки,  а пі­сля повернення продавав їх в очолюваній аптеці,  вважає незаконним накладення на нього о6.і2.200б року догани як дисциплінарного стягнення за відсутність на робочому місці. Крім цього,  визначає наказ про звільнення як незаконний та упереджений,  оскільки в ньому не вка­зано конкретних порушень з його боку. Стверджує,  що самим фактом звільнення та позбав­лення засобів для існування йому заподіяно моральну шкоду.

і інстанція                                                                                                                    Код суду - 0312

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову підтримали. Пред­ставник відповідача позов не визнала.

Позивач в судовому засіданні пояснив,  що вважає незаконним притягнення до дисциплі­нарної відповідальності з оголошенням догани 06.12.2006 року,  оскільки в цей день до 11-12 го­дини був на робочому місці,  після чого за вказівкою завскладом ВАТ їздив у місто Володимир-Волинський по службових питаннях. Після повернення біля 15 години ще певний час знаходився на роботі. Тому вважає,  що прогулу та відсутності на робочому місці протягом дня не допу­стив. Заперечує звинувачення у використанні підроблених проїзних документів. Часто по службових питаннях їздив у відрядження у місто Луцьк. Добові адміністрація ВАТ не виплачу­вала,  натомість відшкодовувало витрати за проїзд. Дійсно бували випадки,  коли не зберігав придбані квитки особисто,  тому користувався аналогічними інших осіб з того ж маршруту. Тому вважає висунуті до нього претензії безпідставними,  а звільнення незаконним.

Представник позивача пояснив,  що поданими стороною позивача доказами підтвер­джено,  а відповідачем не спростовано факт перебування позивача на робочому місці 05.12.2006 року,  а його відсутність протягом кількох годин зумовлена службовою необхідніс­тю. Тому вважає накладення на ОСОБА_1 06.12.2006 року догани незаконним.  Крім цього,  вважає безпідставними та необгрунтованими твердження відповідача про використання по­зивачем підроблених автобусних квитків,  а відшкодування ОСОБА_1 витрат на відряджен­ня проводилось в межах вартості проїзду.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснила,  що позивач 05.12.2006 року протягом робочого дня був відсутній на робочому місці,  що встановлено комісією ВАТ,  яка приїжджала для проведення перевірки. На підставі встановлених комісією відомостей ОСОБА_1. оголошено догану,  яку він у встановленому порядку не оскаржив. Вважає притягнення позивача 06.12.2006 року до дисциплінарної відповідальності чинним і законним,  через що на­кладене стягнення не повинно бути предметом розгляду в даній справі. Крім цього,  в лютому 2007року бухгалтером ВАТ було виявлено,  що позивач подавав для відшкодування витрат на відрядження у місто Луцьк підроблені автобусні квитки. Даний факт в усній формі був під­тверджений адміністрацією автостанції міста Луцьк. Як підставу для висновку про вчинен­ня порушення трудової дисципліни позивачем брались до уваги його авансові звіти за року. В той же час самі факти службових поїздок позивача у вказані дні з місця проживання та робо­ти у місто Луцьк не оспорюються. Оскільки чинною була догана від 06.12.2006 року,  головою правління позивач був звільнений за систематичне порушення трудової дисципліни. При цьо­му враховувались попередні дисциплінарні стягнення позивача,  численні скарги не його трудо­ву діяльність та поведінку в побуті від покупців та сусідів.

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

Згідно з протоколом від 07.11.2005 року №і загальних зборів первинної профспілкової організації ВАТ «Волиньзооветпромпостач» профспілкова організація ВАТ розпущена.

У ветеринарній аптеці №5 позивач працює з 10.01.1977 року,  на посаді завідуючого -ів.07-1994 року. Посадові обов'язки завідуючого затверджені головою правління ВАТ та дове­дені позивачу під розписку 03.01.2006 року.

Згідно з наказом від 06.12.2006 року №77-ос позивачу оголошено догану через його від­сутність на робочому місця протягом робочого дня.

Згідно із оглянутою в судовому засіданні стрічкою касового апарата ветаптеки за 05.12.2006року проводився відпуск препаратів з 08.51 годину по 11.06 годину та з 15-03 по 16.30 годину,  коли проведення операцій по касі було припинено.

Згідно із рахунками-фактурами від 05-12.2006 року аптекою №5 прийнято ветпрепа-рати та спецодяг та повернуто надлишки препарату «Премікс».

Згідно із звітами про використання коштів,  наданих на відрядження або під звіт,  за 5 жовтня,  и листопада,  06 грудня 2006,  05 січня 2007 року вбачається,  що позивачу відшкодо­вувались суми за проїзд в однаквому розмірі в сумі 33, бо гривень з ПДВ включно. При цьому всі звіти перевірялись адміністрацією ВАТ.

Згідно з довідкою Любомльської автостанції вартість проїзду від станції Любомль до станції Луцьк залежно від маршруту та класу автобуса складає від 14-10 до 17 гривень.

 Згідно з наказом від 11.04.2007року №і6-ос позивач звільнений з посади за системати­чні невиконання без поважних причин обов'язків,  покладених трудовим договором.  Підставою звільнення вказано наказ Ш77-ОС,  доповідну бухгалтера,  пояснення ОСОБА_1

Таким чином,  по справі встановлено,  що позивачем доведено та обґрунтовано письмо­вими доказами факт перебування на робочому місці 0512.2007 року. Представник відповідача висловила сумнів щодо касової стрічки та підстав виїзду позивача у місто Володимир-Волинський. Однак ці сумніви об'єктивно не підтверджені доказами,  а про необхідність їх здо­буття за сприяння суду клопотання не заявлялись. Посилання ж на доповідну та акти членів комісії суд вважає недостатніми для визнання факту відсутності позивача на робочому місці протягом дня без поважних причин. Вказані акти складено 05-06.12.2006 року за участі пра­цівників ВАТ,  які є підпорядкованими адміністрації товариства. Пояснення ж позивача ствер­джені документально,  в тому числі касовою стрічкою,  за якою він проводив відпуск ветпрепа-ратів,  та рахунками-фактурами,  за якими він у службових питаннях дійсно виїжджав у міс­то Володимир-Волинський.

З врахуванням викладеного суд вважає,  що стягнення на позивача 06.12.2006 року на­кладено необґрунтовано та безпідставно.

Зазначеного висновку достатньо для визнання незаконним звільнення позивача за п.3 ч.1  ст. 40 КЗпП України,  оскільки протягом року до 11.04.2007року дисциплінарні стягнення на нього не накладались.

Однак судом досліджувались і підстави визнання адміністрацією ВАТ порушення пози­вачем трудової дисципліни шляхом подачі недостовірних проїзних документів. Як пояснила представник відповідача,  ВАТ визнає той факт,  що позивач дійсно їздив у місто Луцьк по службових питаннях. Визнається також той факт,  що добові при одноденних відрядженнях не виплачувались,  натомість ВАТ відшкодовувало своїм працівникам вартість проїзду. Порів­няння авансових звітів позивача та довідки автостанції міста Любомль про вартість проїз­ду свідчить,  що жодного разу перевищення суми відшкодування такій вартості не було. За таких обставин той факт,  що ним використовувались не власні квитки,  а сторонніх осіб,  не дає підстав для висновку про порушення ОСОБА_1. трудової дисципліни. Факт же підробки проїзних документів та використання їх стороною відповідача не доведено.

Не заслуговують уваги і твердження представника відповідача про скарги на роботу позивача з боку третіх осіб,  оскільки такі факти не підтверджені жодними доказами.

Таким чином,  на підставі наведених доказів суд приходить до висновку,  що обставини,  які послужили підставою для висновку адміністрації ВАТ про систематичне невиконання по­зивачем трудових обов'язків,  свого об'єктивного підтвердження не знайшли.

Згідно із  ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно,  своє­часно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу,  додержу­вати трудової і технологічної дисципліни,  вимог нормативних актів про охорону праці,  дбай­ливо ставитися до майна власника,  з яким укладено трудовий договір.

Згідно з п.3 ч.1  ст. 40 КЗпП України трудовий договір,  укладений на невизначений строк,  а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розі­рвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невико­нання працівником без поважних причин обов'язків,  покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку,  якщо до працівника раніше застосовува­лися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Згідно з Ч.Ч.1,  2  ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або неза­конного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом,  який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі ор­ган,  який розглядає трудовий спір,  одночасно приймає рішення про виплату працівникові сере­днього заробітку за час вимушеного прогулу

З врахуванням викладеного,  позов в частині поновлення на роботі та стягнення заро­бітку за час вимушеного прогулу підлягає задоволенню.

Згідно з поданою позивачем довідкою його середньомісячний заробіток складатиме 453, 67 гривень((407, 6о+499>73):2),  середньоденний заробіток - 41, 44 гривні((407, 6о+499, 73 грн.):42 дні).

Заробіток позивача за час вимушеного прогулу складатиме 2721, 84 гривні(41, 27x66 днів).

Згідно з п.2 ч.1  ст. 367 ЦПК України рішення про стягнення місячного заробітку підля­гає негайному виконанню.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди суд прийшов до наступного.

Згідно із  ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним орга­ном моральної шкоди працівнику провадиться у разі,  якщо порушення його законних прав при­звели до моральних страждань,  втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

На думку суду,  сам факт незаконного звільнення привів до вказаних у вказані нормі за­кону наслідків: моральних страждань позивача та необхідності додаткових зусиль для орга­нізації життя його сім'ї.

З врахуванням стажу роботи позивача на займаній посаді,  його віку,  попереднього зві­льнення з роботи в тій же організації його дружини(згідно з наказом №77~ос від 06.12.2006 ро­ку),  суд вважає,  що вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди як по суті,  так і за­явленого її розміру є обгрунтованими та законними.

Таким чином,  з вищенаведених міркувань суд приходить до висновку,  що позов підлягає повному задоволенню.

Згідно зі  ст. 88 ЦПК України судові витрати у формі держмита та витрат на інфор­маційно-технічне забезпечення слід покласти на відповідача.

Керуючись cm.cm.10,  11,  60,  212, 213, 367 ЦПК України,  на підставі cm.cm.40, 139, 235, 2371 КЗпП України суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Поновити ОСОБА_1 на посаді завідуючого Любомльською ветеринарною аптекою №5 ВАТ «Волиньзооветпромпостач» з и квітня 2007року. До роботи ОСОБА_1 приступити 8 липня 2007року.

Стягнути з ВАТ «Волиньзооветпромпостач» в користь ОСОБА_1 2721(дві тисячі сімсот двадцять одну) гривню 84 копійки заробітку за час вимушеного прогулу та 2000(дві тисячі) гривень моральної шкоди.

Стягнути з ВАТ «Волиньзооветпромпостач» в користь держави 7б(сімдесят шість) гривень so копійок судового збору та зо (тридцять) гривень за інформаційно-технічне забез­печення справи до Любомльського районного суду.

Рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення в його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу в ча­стині місячного заробітку в сумі 453(чoтиpиcтa п'ятдесят три) гривні 67 копі­йок звернути до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеля­ційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була по­дана у 20-денний строк,  рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Уразі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає законної си­ли після розгляду справи апеляційним судом.

Протягом ю днів з дня проголошення рішення може бути подано заяву про його апеля­ційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після по­дання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається у строк,  встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду Волинської області через Любомльський районний суд.