ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2006 р. | № 45/113пн |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: | Кравчука Г.А. |
суддів: | Волковицької Н.О. |
Мачульського Г.М. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю “Організаційно-комерційна фірма “Цитадель” |
на постанову | Донецького апеляційного господарського суду від 02.08.2006р. |
у справі | № 45/113пн |
господарського суду | Донецької області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Організаційно-комерційна фірма “Цитадель”, м. Маріуполь |
до | 1). Маріупольської міської ради, м. Маріуполь 2). Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м. Маріуполь |
про | визнання права власності, - |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.06.2006р. (суддя Плотніцький Б.Д.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.08.2006р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Запорощенка М.Д., суддів Калантай М.В., Москальової І.В.) відмовлено повністю в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю “Організаційно-комерційна фірма “Цитадель”, м. Маріуполь, до Маріупольської міської ради, м. Маріуполь та Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м. Маріуполь про визнання права власності на нерухоме майно у вигляді окремо розміщеного блоку торгових павільйонів в Приморському районі м. Маріуполя по пр. Будівельників, 60, позначених в технічному паспорті БТІ під літ Я-1 та які містять наступні розміри: 1-32, 3 кв. м.; 2-29, 0 кв. м., 3-28, 3 кв. м., 4-28, 6 кв. м., 5-28, 9 кв. м. Також постановлено повернути позивачу надлишково сплачене державне мито у сумі 715 грн., сплачене платіжним дорученням №183 від 21.04.2006р.
В своїй касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані рішення і постанову та прийняти нове рішення, у відповідності до якого визнати право власності на самовільно збудований торгівельний павільйон, що складається з 6 магазинів, а саме: 1-32, 3 м. кв., 2-29, 0 м. кв., 3-28, 3 м. кв., 4-28, 6 м.кв., 5-28, 9 м.кв., 6-32, 7 м.кв., розташованих на території торгового комплексу “Застава”, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме: ст.ст. 13, 16, 316, 317, 319, 328, 375, 376, 392 Цивільного кодексу України, ст. 4 Закону України “Про власність”.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в позові виходив з того, що відсутність будь-якого оспорювання відповідачами прав позивача на спірні об’єкти нерухомості є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на ці об’єкти; позивач звертався до міської ради з листом про прийняття в експлуатацію блоку торгових павільйонів, а не з заявою про реєстрацію права власності на самочинне будівництво; у відповідності з Тимчасовим положенням “Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно” реєстрацію права власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації, а відтак місцевий господарський суд дійшов до висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 04.03.2004р. позивачу за рішенням відповідача-2 №547/9 від 17.12.2003р. виданий державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 2, 45 га, розташованою за адресою: пр. Будівельників, 60, м. Маріуполь, Приморський район, Донецька область. Земельна ділянка була надана для експлуатації та обслуговування ринку. 21.12.2005р. рішенням відповідача-2 №410/1 надано дозвіл позивачу на будівництво блоку торгових павільйонів з реалізації непродовольчих товарів на території підприємства на пр. Будівельників, 60 у Приморському районі міста. Позивачем було здійснено будівництво блоку на вказаній земельній ділянці без належного затвердження проекту. Визнання права власності на вказаний збудований об’єкт послужило причиною звернення з позовом до господарського суду.
Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Між тим, судами встановлено, що позивач звертався до міської ради з проханням прийняти в експлуатацію блок торгових павільйонів на території торгового комплексу “Застава”, розташованих за адресою: пр. Будівельників, 60, м. Маріуполь, а не із заявою про реєстрацію прав власності на самочинне будівництво. При цьому, приймаючи рішення суди виходили з того, що прийняття в експлуатацію та реєстрація прав власності є нетотожними за своєю суттю діями, які вчиняються особою відносно різних за своїм правовим статусом об’єктів нерухомості.
З матеріалів справи вбачається що суд апеляційної інстанції в порядку ст. ст.43, 47, 43, 101 ГПК України у їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази.
За вказаних обставин суд апеляційної інстанції всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з’ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, а відтак постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Організаційно-комерційна фірма “Цитадель” залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.08.2006р. у справі № 45/113пн Господарського суду Донецької області –без змін.
Головуючий Г. Кравчук
С у д д і Н. Волковицька
Г. Мачульський