ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2006 р. | № 29/118-06-3111 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: | Кравчука Г.А. |
суддів: | Волковицької Н.О. |
Мачульського Г.М. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Кримм’ясо” |
на постанову | Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2006р. |
у справі | № 29/118-06-3111 |
господарського суду | Одеської області |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Кримм’ясо” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Нортроп” |
про | стягнення 25 012, 65 грн., |
за участю представників
- позивача: | Цівінського А.В. (довіреність від 05.10.2006р.) |
- відповідача: | Пастухова Д.М. (довіреність №1 від 14.04.2006р.), - |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.05.2006р. (суддя Аленін О.Ю.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2006р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Андрєєвої Е.І., суддів Мацюри П.Ф., Ліпчанської Н.В.) в позові відмовлено повністю.
В своїй касаційній скарзі позивач, з урахуванням доповнення до касаційної скарги, просить скасувати вказані рішення і постанову і направити справу на новий розгляд посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме: ст. 8 Конституції України, ст.ст. 629, 914, 920, 924 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 52 Закону України “Про автомобільний транспорт”, ч. 2 ст. 14 Закону України “Про транспортно-експедиційну діяльність”, ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між сторонами було укладено договір про надання послуг з організації міжнародних та міжміських вантажних перевезень від 12.09.2005р., згідно умов якого відповідач зобов’язувався організувати перевезення вантажу, вжити всіх заходів щодо збереження вантажу. На виконання умов договору та у відповідності з довіреністю позивача №19 від 21.09.2005р. відповідачем здійснено експедирування контейнеру №TTNU5332855, який надійшов з Китаю в Одеський морський торговельний порт на адресу позивача. Відповідно до відвантажувального листа від 08.06.2005р., коносаменту №NCLTA0411664, комерційного рахунку №SP019 кількість вантажу в контейнері №TTNU5332855 склала 1 200 мішків загальною вагою 24 000 кг. в порту при перевантаженні контейнеру на автомашину №50938ОВ, п/п ВН0154 ХХ, було здійснено зважування автомобілю з вантажем, в результаті чого була встановлена вага вантажу 24 335 кг. Відповідно до товарно-транспортної накладної CMR№13 від 01.11.2005р. водій автомашини Кордон І.П. прийняв вантаж у кількості 1 200 мішків вагою 24 240 кг. Після прибуття автомашини до м. Сімферополя під час приймання товару на митний склад для тимчасового зберігання була встановлена нестача вантажу в кількості 127 мішків. Позивач, дійшовши до висновку про утворення нестачі з вини відповідача, посилаючись на акт експертизи Э-409 від 03.11.2005р., згідно якого фактична кількість мішків склала 1 073 шт. загальною вагою 21 460 кг, та здійснивши розрахунки нестачі згідно яких вона складає 2 540 кг на суму 4 953 доларів США або 25 012, 65 грн., звернувся до господарського суду з позовом про стягнення вказаної суми з відповідача.
Місцевий господарський суд відмовляючи в позові виходив з того, що згідно умов договору відповідач зобов’язується організувати перевезення вантажу та вжити всіх заходів щодо збереження вантажу і несе повну матеріальну відповідальність по відшкодуванню шкоди, завданої втратою або пошкодженням вантажу лише у випадку його вини; наведені позивачем докази свідчать лише про невідповідність кількості місць вантажу, заявлених в товарно-транспортних документах фактичній кількості місць (мішків); при прийнятті контейнеру з вантажем до перевезення кількість місць сторонами не перевірялась, розкриття контейнеру не здійснювалось, а згідно контрольного зважування автомобілю з вантажем в Одеському морському торговому порту вага вантажу склала 24 335 кг; після здійсненого перевезення при розкритті контейнеру зважування вантажу не здійснювалось; згідно висновків експерта фактична кількість місць склала 1 073 мішки загальною вагою 21 460 кг, однак вага визначалась експертом розрахунковим методом виходячи з фактичної кількості мішків та маркірувальних даних про вагу одного мішку (20 кг) без здійснення зважування мішку з метою визначення відповідності цих маркірувальних даних фактичній вазі, а відтак місцевий господарський суд, з врахуванням приписів ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновків, що позивач, стверджуючи про нестачу вантажу в кількості 2 540 кг цих обставин суду не довів через ненадання суду належних доказів, які б підтверджували факт нестачі вантажу в кількості 2 540 кг. Зважаючи на викладене місцевий господарський суд дійшов висновків, що позовні вимоги є необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.
Апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду, зокрема зазначивши в своїй постанові, що оскільки вантаж був доставлений перевізником у справному контейнері з непошкодженими пломбами і прийнятий позивачем, що підтверджується відповідним актом виконаних робіт, підписаного сторонами, місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив в позові. Також як зазначено в постанові, зважування проведене в ході експертизи, повинно було бути проведене таким же чином, як і при прийомі вантажу для перевезення і лише в тому разі, якщо мало місце пошкодження пломб чи контейнеру, чого, згідно акту експертизи, фактично не було –пломба відправника не пошкоджена, контейнер в технічному і комерційному відношенні справний, сліди відкриття контейнеру й доступу до вантажу відсутні.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно ст.924 ч.2 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Як встановлено судами попередніх інстанцій згідно умов договору відповідач зобов’язується організувати перевезення вантажу та вжити всіх заходів щодо збереження вантажу і несе повну матеріальну відповідальність по відшкодуванню шкоди, завданої втратою або пошкодженням вантажу лише у випадку його вини. Судами також встановлено що вантаж був доставлений перевізником у справному контейнері з непошкодженими пломбами і прийнятий позивачем, що підтверджується відповідним актом виконаних робіт, підписаного сторонами. Судами встановлено відсутність вини перевізника у нестачі товару.
Відповідно до ст.920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Статтею 134 Статуту автомобільного транспорту Української РСР передбачено, що автотранспортне підприємство або організація звільняються від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу в разі, коли вантаж прибув у справному автомобілі (контейнері) за справними пломбами вантажовідправника. В цьому випадку автотранспортне підприємство або організація несе відповідальність за незбереження вантажу, якщо пред’явник претензії доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися з вини автотранспортного підприємства або організації.
З викладеного вбачається що суд апеляційної інстанції в порядку ст. ст.43, 47, 43, 101 ГПК України у їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
За вказаних обставин суд апеляційної інстанції всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з’ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, а відтак постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Кримм’ясо” залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2006р. у справі № 29/118-06-3111 Господарського суду Одеської області –без змін.
Головуючий Г. Кравчук
С у д д і Н. Волковицька
Г. Мачульський