ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.03.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/70/25

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І. Є., за участі секретаря судового засідання Феденько Н. М., учасника справи: начальника юридичного відділу Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - Сигляк І. Я. (самопредставництво позивача), розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 909/70/25 за позовом Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до фізичної особи-підприємця Костишина Василя Васильовича про стягнення 98 000,00 грн.

Суть спору.

Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" (документ сформований в системі "Електронний суд" 24.01.2025) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Костишина Василя Васильовича про стягнення 98 000,00 грн, з яких: 49 000,00 грн - штраф, 49 000,00 грн - пеня за прострочення сплати штрафу.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги мотивовано тим, що згідно з рішенням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 10.11.2023 № 63/119-р/к ФОП Костишин Василь Васильович вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону № 2210-III у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону; за вчинене порушення на ФОП Костишина Василя Васильовича накладено штраф у розмірі 49 000,00 грн.

ФОП Костишин Василь Васильович не сплатив зазначений вище штраф, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню згідно вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач заперечує проти позову з тих підстав, що нарахування та стягнення пені у розмірі, що фактично дорівнює розміру штрафу, суперечить засадам справедливості. Чинне українське законодавство про захист економічної конкуренції встановлює розмір пені за несвоєчасну сплату штрафу, який дорівнює 547,5% річних, багаторазово перевищує звичайні розміри процентних ставок і має яскраво виражений каральний характер, що зумовлює поширення на їх застосування положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо дотримання принципу справедливого балансу між вчиненим правопорушенням та накладеною санкцією. Застосування зазначеної пені, сума штрафу, накладеного позивачем подвоюється через 66 днів.

Відповідач у своїх доводах покликається на рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес), рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі A.S.R.L. v. Italy, №43509/08, §59, 27.09.2011, у справі A and B. v. Norway, №24130/11 та №29758/11, §17, [GC] 15.11.2016).

Також відповідачем подано заяву про розстрочення виконання рішення суду шляхом здійснення щомісячних платежів рівними частинами протягом року, у зв`язку з неможливістю його виконання одним платежем через фінансові труднощі відповідача та особливості ведення його підприємницької діяльності.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2025 справу № 909/70/25 передано для розгляду судді Горпинюку І. Є.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 909/70/25; суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 26.02.2025. Суд встановив сторонам строки на подання суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

Ухвалою від 14.02.2025 суд задовольнив клопотання Сигляк Іванни Ярославівни, яка діє від імені позивача, про її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У підготовчому засіданні 26.02.2025 в режимі відеоконференції взяла участь начальник юридичного відділу Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Сигляк І. Я. (самопредставництво позивача).

Відповідач своєї участі у підготовчому засіданні не забезпечив, однак 26.02.2025 від представника відповідача - адвоката Іванів-Магльованої І. Р. надійшла заява про вступ у справу як представника (вх. № 3215 від 26.02.2025), у якій, окрім іншого, заявлено клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату та час, зважаючи на неподання відповідачем відзиву, і що строки на подання такого не вичерпані.

Враховуючи, що копія ухвали суду від 30.01.2025 про відкриття провадження у справі вручена відповідачу 12.02.2025 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 06 011 079 438 66 від 03.02.2025), а отже встановлений судом строк на подання відзиву на позовну заяву закінчується 27.02.2025, суд, заслухавши думку Сигляк І. Я., яка взяла участь у підготовчому засіданні, дійшов висновку про неможливість вирішення всіх завдань підготовчого провадження у даному підготовчому засіданні та відклав підготовче засідання на 12.03.2025.

03.03.2025 до суду від представника відповідача - адвоката Іванів-Магльованої І. Р. надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 3430/25 від 03.03.2025).

У підготовчому засіданні 12.03.2025 в режимі відеоконференції взяла участь начальник юридичного відділу Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Сигляк І. Я. (самопредставництво позивача).

Відповідач своєї участі у підготовчому засіданні 12.03.2025 не забезпечив, однак 12.03.2025 від представника відповідача - адвоката Іванів-Магльованої І. Р. надійшла заява про проведення судового засідання без участі відповідача та його представника.

Враховуючи відсутність підстав для відкладення чи оголошення перерви в підготовчому засіданні, суд провів підготовче засідання 12.03.2025 у відсутності відповідача та його представника.

У підготовчому засіданні 12.03.2025 суд, заслухавши думку Сигляк І. Я., яка діє від імені позивача в порядку самопредставництва, з власної ініціативи продовжив відповідачу строк на подання відзиву та прийняв до розгляду відзив на позовну заяву (вх. № 3430/25 від 03.03.2025), поданий представником відповідача.

У такому рішенні суд керувався наступним.

Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Поновлення та продовження процесуальних строків унормоване статтею 119 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Правовий аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє дійти висновку про те, що учаснику справи гарантується право подати до суду відзив на позов протягом строку, встановленого судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Цей процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи за умови якщо таку заяву подано до його закінчення.

Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Водночас, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 2 статті 2 ГПК України, виконання завдань господарського судочинства превалює над іншими міркуваннями в процесі.

Згідно з статтями 7 та 13 ГПК України, рівність перед законом і судом, а також змагальність сторін змагальність та рівність визначені одними із засад судочинства у господарських судах.

Принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними складовими поняття «справедливий судовий розгляд» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції (див. рішення у справі Regner v. the Czech Republic [GC], № 35289/11, § 146, від 19 вересня 2017 року). Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні повинна бути надана розумна можливість представити свою справу в умовах, які не ставлять її в істотно невигідне становище порівняно з її опонентом або опонентами (див. рішення у справі Andrejeva v. Latvia [GC], № 55707/00, § 96, ECHR 2009).

Як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Як слідує з матеріалів справи, хоча строк на подання відзиву на позовну заяву закінчився 27.02.2025, однак такий відзив подано через два робочі дні після закінчення строку (1 та 2 березня 2025 року - вихідні дні), а отже допущено незначне порушення строку відповідачем.

При цьому, прийняття судом відзиву до розгляду не порушить процесуальних прав позивача, оскільки підготовче провадження у справі не завершено і позивач не позбавлений можливості подати відповідь на відзив у встановлений судом строк.

Враховуючи наведене, з метою повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин у даній справі, сприяння відповідачу у реалізації ним його процесуальних прав, суд дійшов висновку про необхідність продовжити відповідачу Костишину В. В. строку на подання відзиву та прийняти до розгляду відзив на позовну заяву (вх. № 3430/25 від 03.03.2025), поданий представником відповідача.

В підготовчому засіданні 12.03.2025 Сигляк І. Я., яка діє від імені позивача в порядку самопредставництва, зазначила, що позивач не буде користуватись правом на подання відповіді на відзив.

Вирішивши всі інші завдання підготовчого засідання та підготовчого провадження, суд ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання № 4190018 від 12.03.2025, постановив закрити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.03.2025.

28.03.2025 до суду від представника відповідача - адвоката Іванів-Магльованої І. Р., надійшла заява про розстрочення виконання рішення, у якій представник просить: розстрочити виконання рішення суду шляхом здійснення щомісячних платежів рівними частинами протягом одного календарного року від дати ухвалення рішення; здійснити подальший розгляд справи без участі відповідача.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті 28.03.2025 в режимі відеоконференції взяла участь начальник юридичного відділу Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Сигляк І. Я. (самопредставництво позивача).

У даному засіданні суд заслухав вступне слово Сигляк І. Я., її відповіді на питання суду, коротко оголосив доводи відзиву представника відповідача та її заяви про розстрочення виконання рішення суду, дослідив письмові докази, наявні в матеріалах справи, заслухав виступ Сигляк І. Я. в судових дебатах, після чого оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення. В судовому засіданні 28.03.2025 суд проголосив скорочене рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

10 листопада 2023 року Адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 63/119-р/к у справі №63/1-01-155-2020 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів», яким визнано дії фізичної особи-підприємця Костишина Василя Васильовича та фізичної особи-підприємця Нестерука Володимира Ярославовича щодо узгодження своєї поведінки під час участі в торгах на закупівлю «Послуги з захоронення (утилізації) твердих побутових відходів (за кодом CPV за ДК 021:2015:90510000-5: утилізація/видалення сміття та поводження зі сміттям) (номер ідентифікатора закупівлі UA-2020-03-17-000087-с) порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

Пунктом 2 цього ж рішення, на підставі статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладено на фізичну особу-підприємця Костишина Василя Васильовича штраф у розмірі 49 000,00 гривень.

У процесі розгляду справи №63/1-01-155-2020 Адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України встановлено, що фізичні особи-підприємці Костишин В. В. та Нестерук В. Я. на всіх стадіях підготовки тендерних пропозицій для участі в торгах узгоджували між собою поведінку, що підтверджується: спільним середовищем; телефонними з`єднаннями; використанням спільної ІР-адреси в торгах; синхронністю дій в торгах; особливостями формату файлів в торгах; особливостями документів пропозицій в торгах; особливостями формування цінових пропозицій в торгах. Зазначеним фізичні особи-підприємці Костишин В. В. та Нестерук В. Я. замінили ризик, який породжує конкуренція, на координацію своєї економічної поведінки.

Разом з супровідним листом від 16.11.2023 № 63-02/2650, посвідчена копія витягу з рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 10.11.2023 № 63/119-р/к у справі №63/1-01-155-2020 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів» була направлена фізичній особі-підприємцю Костишину В. В. засобами поштового зв`язку, та вручена останньому 22.11.2023 (поштове відправлення № 0600061283673).

У встановлений частиною 3 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» двомісячний строк, тобто до 22.01.2024, відповідач накладений на нього штраф в розмірі 49 000,00 грн не сплатив.

Разом з тим, фізична особа-підприємець Костишин В. В. оскаржував рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 10.11.2023 № 63/119-р/к у справі №63/1-01-155-2020 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» в порядку господарського судочинства.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.04.2024 по справі № 909/1182/23, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 та постановою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 13.11.2024, відмовлено в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця Костишина Василя Васильовича до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 10.11.2023 № 63/119-р/к.

За наслідками розгляду справи № 909/1182/23 суди визнали правильними висновки Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, що дії ФОП Костишина В. В. (позивача у справі 909/1182/23) та іншого учасника ФОП Нестерука В.Я., які полягали у: їхньому спільному середовищі (обоє є засновниками ВК «Сонячна громада»); здійснення у спірний період між вказаними особами телефонних з`єднань; використанні спільної ІР-адреси у торгах ( НОМЕР_1 ); синхронності дій у часі (розміщення заявок на електронному майданчику в один день з невеликим проміжком у часі, а також вхід у торги у однаковий час); особливостях формату файлів у торгах (JPEG (.jpg), за наявності можливих альтернатив; особливостях документів пропозицій та подібності в їх оформленні (текст, відступи, шрифт, помилки, тощо), а також однакове відхилення від зразків тендерної документації; особливостях формування цінових пропозицій в торгах, в їх сукупності є узгодженою поведінкою під час участі у торгах, яка полягає у спотворенні їх результатів, та порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій.

Розгляд справи № 909/1182/23 тривав:

- у Господарському суді Львівської області: з 15.01.2024 (дата відкриття провадження у справі) по 30.04.2024 (дата ухвалення рішення Господарського суду Львівської області);

- у Західному апеляційному господарському суді: з 10.06.2024 (дата відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ФОП Костишина В. В.) по 16.09.2024 (дата ухвалення постанови Західним апеляційним господарським судом);

- у Верховному Суді: з 13.11.2024 (дата відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ФОП Костишина В. В.) по 17.12.2024 (дата ухвалення постанови Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду).

Станом на час розгляду справи, відповідач штраф, накладений на нього рішенням Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 10.11.2023 № 63/119-р/к, не сплатив.

У зв`язку з простроченням сплати штрафу, у відповідності до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 49 000,00 грн, з урахуванням її можливого максимального розміру. Пеня нарахована за такі періоди прострочення: 01.05.2024-09.06.2024 (40 днів); 17.09.2024-12.11.2024 (57 днів) та 18.12.2021-31.12.2024 (14 днів).

Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.

У відповідності до ст. 51 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено суб`єкти відповідальності, види порушень та розмір штрафів за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, які накладаються органами Антимонопольного комітету України.

При цьому, частинами 3, 13 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» регламентовано, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу; протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Як підтверджується зібраними у справі доказами, рішенням Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 10.11.2023 № 63/119-р/к у справі №63/1-01-155-2020 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів» встановлено, що фізична особа-підприємець Костишин Василь Васильович та фізична особа-підприємець Нестерук Володимир Ярославович вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів при проведенні публічної закупівлі «Послуги з захоронення (утилізації) твердих побутових відходів (за кодом CPV за ДК 021:2015:90510000-5: утилізація/видалення сміття та поводження зі сміттям) (номер ідентифікатора закупівлі UA-2020-03-17-000087-с), у зв`язку з цим на фізичну особу-підприємця Костишина Василя Васильовича накладено штраф у розмірі 49 000,00 грн.

Згідно з положеннями частини 1 статті 56 «Про захист економічної конкуренції» рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що рішення органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання, а частиною третьою означеної статті Закону встановлено, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

При цьому, частиною 1 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено право заявника, відповідача, третьої особи повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.

Фізична особа-підприємець Костишин Василь Васильович у визначений законодавцем двомісячний строк скористався правом оскаржити рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 10.11.2023 № 63/119-р/к у справі №63/1-01-155-2020 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів», однак за наслідками розгляду справи № 909/1182/23 судами було підтверджено правомірність даного рішення.

Частиною 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Станом на момент розгляду справи штраф, накладений рішенням Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 10.11.2023 № 63/119-р/к у справі №63/1-01-155-2020 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів», відповідачем не сплачений, у зв`язку з чим позивачем за періоди прострочення: 01.05.2024-09.06.2024 (40 днів); 17.09.2024-12.11.2024 (57 днів) та 18.12.2021-31.12.2024 (14 днів) нараховано фізичній особі-підприємцю Костишину В. В. пеню в розмірі 49 000,00 грн, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розмір пені не може перевищувати розміру штрафу.

Приписами ч. 7 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що у разі несплати пені органи Антимонопольного комітету України стягують пеню в судовому порядку.

Як зазначено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/11550/18: «Абзацами третім - п`ятим частини п`ятої зазначеної статті Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Перевіривши правильність нарахування пені суд встановив дотримання позивачем зазначених вимог, а саме, що пеня не нараховувалась у періоди часу, протягом якого фактично здійснювався перегляд в судовому порядку рішення позивача про накладення штрафу (у Господарському суді Львівської області: з 15.01.2024 по 30.04.2024; у Західному апеляційному господарському суді: з 10.06.2024 по 16.09.2024; у Верховному Суді: з 13.11.2024 по 17.12.2024.

Відтак, оскільки судом встановлений факт несплати відповідачем штрафу за порушення антимонопольного законодавства суб`єктом, на якого покладено таку відповідальність, прострочення його сплати, що є підставою для нарахування пені, вимоги позивача є правомірними і підлягають до задоволення.

Стосовно доводів відповідача щодо суперечності засадам справедливості нарахування пені у розмірі штрафу, що ставка пені багаторазово перевищує звичайні розміри процентних ставок, то такі суд відхиляє, оскільки нарахування штрафу, пені за порушення законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється на підставі закону, який є доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. При цьому стягнення штрафу, пені здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, який включає інтерес держави в забезпеченні недопущення порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Крім того, відносини, пов`язані з притягненням до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, шляхом накладення штрафів та їх стягнення у судовому порядку органами Антимонопольного комітету України, не є господарськими (або цивільними) відносинами, оскільки в даному випадку орган Антимонопольного комітету України не виступає як суб`єкт господарсько-правових (або цивільно-правових) відносин, а реалізує повноваження, встановлені законодавством про захист економічної конкуренції.

Штраф у спірних правовідносинах є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані Антимонопольним комітетом України на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції" та не пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов`язання або зобов`язання щодо сплати податків і зборів, а тому не належать до цивільних правовідносин (позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/4585/19, від 17.12.2020 у справі №910/1548/19).

У застосуванні приписів ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (щодо стягнення з суб`єктів господарювання штрафу та пені у зв`язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції) необхідно враховувати, що названий Закон не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені (у разі їх правомірного нарахування) (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/20661/16, від 22.01.2019 у справі №915/304/18, від 19.03.2019 у справі №904/3536/18, від 27.11.2018 у справі №910/4081/18, від 17.06.2022 у справі №917/530/21).

Положення ч. 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" надають особі, до якої застосовано штраф, двомісячний строк на його оплату, що є достатнім періодом часу на відшукання коштів для його сплати. Крім того, пеня не нараховувалась також і в період розгляду справи № 909/1182/23.

У даному випадку, з часу прийняття рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 10.11.2023 № 63/119-р/к у справі №63/1-01-155-2020 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів» минуло більше року.

За наведеного, з урахуванням обмеження пені максимальним розміром, встановленням двомісячного строку на сплату штрафу, вимоги про стягнення пені в сумі штрафу не суперечать засадам справедливості, не є надмірними та не порушують балансу між допущеним відповідачем періодом прострочення та сумою нарахованої пені.

Щодо доводів відповідача про розстрочення виконання рішення, суд зазначає таке.

Як вказано вище, до суду 28.03.2025 від представника відповідача Іванів-Магльованої І. Р. надійшла заява про розстрочення виконання рішення шляхом здійснення щомісячних платежів рівними частинами протягом одного календарного року від дати ухвалення рішення.

В судовому засіданні позивач проти задоволення даної заяви заперечує, вважає викладені в ній доводи безпідставними.

Зазначена заява обґрунтована тим, що виконання відповідачем рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в один платіж є надмірно обтяжливим. Це зумовлено фінансовими труднощами та особливостями ведення підприємницької діяльності, що негативно спливає на його матеріальне становище. Згідно з податковою декларацією за 2024 рік доходи Костишина В. В. становить 3 495 000,00 грн, сума отримана за 12 місяців, сума єдиного податку, яку має сплатити відповідач за цей період складає 103500 грн. У ФОП Костишина В. В. також є інші додаткові витрати як у фізичної особи-підприємця.

За змістом п. 2 частини 6 статті 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду.

Згідно з частиною першою статті 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. (частини третя - п`ята статті 331 ГПК України).

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Отже, підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.

В рішенні Конституційного Суду України N 5-пр/2013 від 26 червня 2013 року зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява N 22774/93, п. 74).

Таким чином, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 квітня 2018 року у справі № 920/199/16.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочки.

Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому, положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 ГПК України.

Відповідно до вказаної статті, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Разом з тим, необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема:

- законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012);

- невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012);

- відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року, п. 40);

- за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V). Для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

З огляду на вищевикладене, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому, винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочення або відстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Тому, особа, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Водночас, питання щодо розстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду та є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та дослідження доказів.

Оцінюючи надані відповідачем обґрунтування про розстрочення виконання рішення суду разом із доказами, суд дійшов висновку, що наведені у заяві від 28.03.2025 (вх. № 5152/25 від 28.03.2025) аргументи відповідача не підтверджують наявності виняткових обставин у розумінні ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення, та які б могли бути підставою для розстрочення його виконання.

Доданою до заяви копії податкової декларації ФОП Костишина В. В. за 2024 рік підтверджується отримання ним у 2024 році доходу в розмірі 3 945 000 грн, який підлягає оподаткуванню за ставкою 5% у розмірі 197 250 грн (рядок 12 декларації). При цьому, сума єдиного податку що підлягає сплаті за підсумками четвертого кварталу 2024 року становить 103 500 грн, що свідчить про те, що більшу частину із доходу в розмірі 3 945 000 грн, ФОП Костишин В. В. одержав у четвертому кварталі 2024 році.

З урахуванням стягнутих судових рішенням сум (разом 100 422,40 грн), дана сума складає 2,54% річного доходу Костишина В. В. за 2024 рік (без урахування єдиного податку, який підлягає сплаті) та 2,67 % доходу Костишина В. В. за 2024 рік, який залишився після сплати єдиного податку.

Зазначене, на думку суду, спростовує доводи представника відповідача, що майновий стан Костишина В. В. не дозволяє виконати рішення суду одним платежем і свідчить про відсутність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для розстрочення виконання рішення.

Доводи представника відповідача про наявність інших додаткових витрат у відповідача, за відсутності доказів їх розміру, не дозволяють суду оцінити вплив таких витрат на можливість виконання рішення суду.

Складне фінансове становище заявника, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання рішення суду, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання рішення суду; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб`єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

Відповідачем не надані належні та допустимі докази тих виключних обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду згідно з ст. 331 ГПК України, а саме:

- відсутність коштів на рахунках;

- відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення;

- наявність реальної загрози банкрутства.

З огляду на вищевикладене, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги, що заявником (відповідачем) всупереч приписів ч. 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України не надано беззаперечних, неспростовних доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розстрочення виконання рішення суду та про відмову в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Судові витрати.

Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 990 від 23 грудня 2024 р. (а.с. 17).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн покладається на відповідача.

Дата складення повного судового рішення: 07.04.2025.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до фізичної особи-підприємця Костишина Василя Васильовича про стягнення 98 000,00 грн задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Костишина Василя Васильовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Державного бюджету України штраф у розмірі 49 000 (сорок дев`ять тисяч) грн 00 коп. та пеню у розмірі 49 000 (сорок дев`ять тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Костишина Василя Васильовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (79000, Львівська обл., м. Львів, вул. Коперника, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи: 20812013) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні заяви (вх. № 5152/25 від 28.03.2025) фізичної особи-підприємця Костишина Василя Васильовича про розстрочення виконання рішення відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І. Є. Горпинюк