Охтирський міськрайонний суд Сумської області    

                            Справа № 2-78/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2011 р.                     Охтирський міськрайонний суд Сумської області

в складі:судді:          Кудін А. М.  

за участю секретаря судового засідання –Якубович В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою

Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра»в особі філії  ПАТ КБ «Надра»Сумське регіональне управління «Слобожанщина»до ОСОБА_2,  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ «АРВ»

про стягнення заборгованості

та за зустрічним позовом

ОСОБА_2 до  Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра»в особі філії  ПАТ КБ «Надра»Сумське регіональне управління «Слобожанщина», треті особи  Національний банк України,  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ «АРВ»

про визнання договору удаваним правочином

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до договору «Автопакет»від 03.06.2008 р. № 05/2008/4355050/372 відповідачці ОСОБА_2 банком надано кредит у сумі  245912,00 доларів США  та відкрито кредитну лінію з лімітом 16476,60 доларів США строком до 02.06.2015 р. на умовах сплати  нею 13,5 % річних за користування кредитом, та 1,69 % - плата за користування коштами в рамках ліміту кредитної лінії. ОСОБА_2 мала повернути, не пізніше 02.06.2015 р.,  отримані в рамках кредиту кошти відповідно до умов кредитного договору, однак  свої зобов’язання вона не виконала. 03.09.2009 р. позивач звернувся до Охтирського міськрайонного суду Cумської області з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_2,  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ «АРВ», в результаті чого 20.02.2010 року судом було видано виконавчий лист за яким з вищевказаних осіб було стягнуто на користь банку суму заборгованості в розмірі 1950467,28 грн., проте з 03.09.2009 року по 19.08.2010  року згідно кредитного договору відповідачу продовжували нараховуватися відсотки за користування кредитом і тому станом на 19.08.2010 року сума заборгованості за відсотками за користування кредитом становить 6885,51 доларів США, крім того за невиконання облов’язків кредитного договору відповідачу нарахована пеня в сумі 4722,54 доларів США, штраф в сумі 24591,20 доларів США. У забезпечення умов виконання кредитного договору позивальником, банком були укладені  договори поруки з  ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТОВ «АРВ»та договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_5 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: чотирьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, житловою площею 47,7 кв.м, загальною площею 85,9 кв.м., тому прохають стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2,  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ «АРВ» на користь ПАТ КБ «Надра»в особі філії ПАТ КБ «Надра»Сумського регіонального управління «Слобожанщина»заборгованості за кредитним договором від 03.06.2008 р. № 05/2008/435050/372 в сумі 285612,08 грн.

Відповідачами до суду було подано зустрічну позовну заяву в якій вони прохають визнати договір «Автопакет»№ 05/2008/435050/372 від 03.06.2008 р., укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та  ВАТ КБ «Надра»- удаваним правочином, визнати договір «Автопакет»№ 05/2008/435050/372 від 03.06.2008 р., укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та  ВАТ КБ «Надра», укладеним у валюті України в сумі кредиту 1193165,02 грн. та кредитної лінії в розмірі 79908,06 грн., всього 1273073,08 грн. на умовах, визначених в договорі, мотивуючи тим, що банк, відповідно до законодавства України, не мав права надавати ОСОБА_2, резиденту України, кредит в іноземній валюті для розрахунків цією валютою з іншими резидентами України, укладати договір купівлі-продажу автотранспортного засобу за іноземну валюту. Вважають, що насправді договір був укладений з метою приховання іншого правочину, а саме надання ОСОБА_2  кредиту в національній валюті України, про це свідчить те, що договір в його теперішньому стані наявно суперечить діючому законодавству України і банк усвідомлював, що насправді валюта виступає не  як засіб платежу, а як еквівалент валюти України, необхідної для використання кредиту за цільовим призначенням. Фактично позичальник на руки  кредитні кошти не отримував, оскільки банк перерахував вартість  автотранспортного засобу в валюті України –гривни безпосередньо продавцю. Таким чином, валюта в якій видавався кредит фактично не вибувала з володіння банку та залишалась у нього, отже договір  був укладений заздалегідь незаконною метою, що наявно суперечить  Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»№ 15-93 від 19.02.1993 р., а тому є усі необхідні підстави визнати його удаваним правочином та застосувати  до нього правила, що застосовуються до кредитних договорів, валютою яких є національна валюта України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, прохала задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову прохала відмовити, мотивуючи тим, що  07.05.2008 р. до банку з анкетною заявою про видачу кредиту на придбання автомобіля в сумі 245912,00 доларів США звернулася ОСОБА_2, після чого 03.06.2011 р. між ВАТ  КБ «Надра» Сумське регіональне управління «Слобожанщина»та ОСОБА_2 було укладено договір «Автопакет» за умовами якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 245912,00 доларів США та відкрив кредитну лінію з лімітом 16476,60 доларів США для придбання автомобіля та оплати страхових платежів. Таким чином, волевиявлення позивача було направлено на отримання грошових коштів саме в іноземній валюті, для чого вона уклала кредитний договір. Також зазначила, що операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія)  на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Національний банк України надав ВАТ КБ «Надра»в 2002 році банківську ліцензію № 21 від 23.08.2002 р. та письмовий Дозвіл № 21-2 від 04.11.2005 р. відповідно до яких банк має право здійснювати банківські операції визначені ч. 1 та п.5-11 ч. 2 ст. 47 закону України «Про банки та банківську діяльність». Вказала на те, що на сьогодні, згідно діючого законодавства меж термінів та сум надання чи одержання кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено порядок отримання ліцензії при наданні кредиту у іноземній валюті та законодавчо не врегульовано, тому вважає, що банк діяв правомірно при укладенні договору  та видачі кредиту ОСОБА_2 в іноземній валюті, а відтак кредит був виданий відповідно до вимог чинного законодавства. Щодо визначення спірного договору удаваним правочином зазначила наступне, що згідно заяви про видачу готівки № 11 від 003.06.2008 р. банком було видано ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 245912 доларів США, про що свідчить її підпис. Згідно квитанції № 29 NPK4 від 03.06.2008 р. ОСОБА_2 здійснила валютно-обмінну операцію 245912 доларів США на гривну  та отримала 1160704,64 грн. Отримані грошові кошти у вищевказаній сумі у гривнах ОСОБА_2, згідно заяви на переказ готівки в гривні № 11 від 03.06.2008 р. внесла готівкою на рахунок банку для подальшого перерахування їх за автомобіль по договору. Меморіальним ордером № 11 від 03.06.2008 р. банком були перераховані грошові кошти в сумі 1160704,64 грн. В рахунок оплати за автомобіль по договору купівлі-продажу автомобіля  №  852606044, дані факти підтверджують ту обставину, що сторони взяли на себе певні зобов’язання, а саме банк –надати кредит, а ОСОБА_2 – повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку, розмірах та строках, встановлених умовами кредитного договору, в той час як в удаваному правочині воля сторін спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, при цьому ОСОБА_2 повинна вказати, який інший правочин приховується з допомогою укладеного  правочину, крім того ОСОБА_2 не надано документів, які б підтверджували, що воля позивача та відповідача не була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені кредитним договором, оскільки валюта кредиту не змінює в будь-якому випадку форму правочину та не створює інших цивільно-правових наслідків, ніж ті, які встановлюються кредитним договором, також ОСОБА_2 в позові не довела факт наявності розбіжності між її волею на отримання кредиту у відповідній валюті та її зовнішнім виявом, оскільки документи на видачу кредиту містять підтвердження наявності у ОСОБА_2 волі на отримання кредиту в іноземній валюті, а саме в доларах США, що підтверджується відповідною анкетою-заявою ОСОБА_2 та зовнішнім її виявом –фактично укладеним між позивачем та відповідачем кредитного договору.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник у судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнали, оскільки вважають, що договір «Автопакет»№ 05/2008/435050/372 від 03.06.2008 р., укладений між відповідачкою та позивачем є удаваним правочином, тому  підтримали зустрічний позов та прохали його задовольнити.

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, представник ТОВ «АРВ»в судове засідання не з’явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Представник Національного банку України в судове засідання не з’явився, надав суду письмове заперечення, де прохає відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що банк який у встановленому порядку отримав генеральну ліцензію Національного банку та за умови отримання письмового дозволу Національного банку на здійснення валютних операцій, має достатні юридичні підстави та законне право для надання  резидентам України кредитів як в національній, так і в іноземній   валюті.

Суд, перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, вважає, що позов  ПАТ КБ «Надра»підлягає повному задоволенню,  а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 слід залишити без задоволення за безпідставністю вимог, при цьому суд виходить з наступного.          

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 03.06.2008 року року ОСОБА_2 уклала із ВАТ КБ  „Надра”  кредитний договір «Автопакет» № 05/2008/435050/372 за яким їй банком надано кредит у сумі  245912,00 доларів США  та відкрито кредитну лінію з лімітом 16476,60 доларів США строком до 02.06.2015 р. на умовах сплати  нею 13,5 % річних за користування кредитом, та 1,69 % - плата за користування коштами в рамках ліміту кредитної лінії (а.с. 6-8).

В забезпечення виконання умов вказаного кредитного договору ОСОБА_2 банком з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ «АРВ»03.06.2008 р.  були укладені договори поруки, згідно з якими поручителі зобов’язуються перед банком за належне виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов’язань, що витікають з договору «Автопакет», 05.06.2008 року з ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки № 09/2008/434050/372, відповідно до якого ОСОБА_5 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: чотирьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, житловою площею 47,7 кв.м, загальною площею 85,9 кв.м.

  03.09.2009 р. позивач звернувся до Охтирського міськрайонного суду Cумської області з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_2,  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ «АРВ», за невиконання позичальником своїх зобов’язань по кредитному договору.

20.02.2010 року судом  було прийняте рішення за вказаним вище позовом та видано виконавчий лист за яким з відповідачів було стягнуто на користь банку суму заборгованості в розмірі 1950467,28 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором по процентах за користування кредитом за період  з 03.09.2009 р. по 19.08.2010 р.  відповідачі перед банком станом на 19.08.2010 р. мають заборгованість у сумі 285612,08 грн., з яких заборгованість по відсотках –54326,67 грн.; пеня за прострочення сплати кредиту –37260,84 грн., 194024,57 грн. –штраф за порушення вимог кредитного договору.  

Представник відповідача вказав, що відповідно до вимог ст. 267 ЦК України сплив строк позовної давності, щодо стягнення неустойки, проте суд вважає, що строки позовної давності в даному випадку не закінчився, адже договір належним чином не виконувався.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі ч. 2 ст. 1054 до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України.

Так, згідно із ч. 1 ст. 1048 позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання який установлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до статті 526  Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частина перша статті 533 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого грошове зобов’язання має бути  виконане у гривнях. Між тим, диспозиція норми частини третьої цієї статті дозволяє використання іноземної валюти,  а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями, у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Зокрема, ч. 2 ст. 524 ЦК України встановлено, що сторони можуть визначити гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статті 47 та 49 Закону України «Про банки» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно  від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії, а тому з цих підстав суд вважає за необхідне в зустрічному позові ОСОБА_4 про визнання договору удаваним правочином –відмовити.

Отже, сторони свідомо, з певною метою, документально уклали кредитний договір і таким чином взяли на себе певні зобов’язання встановлені умовами даного договору, однак ОСОБА_2  умови кредитного договору належним чином не виконувала,  таким чином, вимоги позивача підлягають повному задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує із другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. За таких обставин слід стягнути з відповідачів на користь позивача по 364 грн. судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049, ст. 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218, 224 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра»в особі філії  ПАТ КБ «Надра»Сумське регіональне управління «Слобожанщина» -   задовольнити.

Стягнути  в солідарному порядку з ОСОБА_2,  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ «АРВ» заборгованість за кредитним договором на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра»в особі філії  ПАТ КБ «Надра»Сумське регіональне управління «Слобожанщина»від 03.06.2008 року № 05/2008/435050/372   в сумі  285612,08 гривень.

Стягнути  з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ «АРВ»  на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра»в особі філії  ПАТ КБ «Надра»Сумське регіональне управління «Слобожанщина»понесені судові витрати по 364 гривни з кожного.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до  Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра»в особі філії  ПАТ КБ «Надра»Сумське регіональне управління «Слобожанщина», треті особи  Національний банк України,  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ «АРВ» про визнання договору автопакету  № 05/2008/435050/372   від 03.06.2008 року укладеного між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ВАТ КБ «Надра»та визнання договору авто пакету №  05/2008/435050/372   від 03.06.2008 року укладеного між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ВАТ КБ «Надра»у валюті України  в сумі кредиту 1193165,02 гривень та кредитної лінії в розмірі 79908,06 гривень, а всього 1273073,08 гривень на умовах визначених у договорі    -  залишити без задоволення у зв»язку з безпідставністю заявлених вимог.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Сумської області через Охтирський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу  протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 04.11.2011 року.

СуддяА. М. Кудін