АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці «18 »жовтня 2011р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Семенюка К. М.
суддів Черновського О.К., Марчака В.Я.
при секретарі Волощуку О.В.
за участю прокурора Сулятицького І.С.
та засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора відділу підтримання державного обвинувачення в судах прокуратури Чернівецької області Іліки Д.І. на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 08 серпня 2011 року,-
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Чернівців, проживаючий на АДРЕСА_1, українець, громадянин України, із середньою освітою, розлучений, маючий на утриманні одну неповнолітню дитину, непрацюючий, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,-
засуджений:
- за ст. 286 ч. 2 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки;
- за ст. 135 ч. 1 КК України - 1 (один) рік позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки;
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього, відповідно до ст. 76 КК України, обов’язки, а саме: не виїжджатиме за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи, повідомлятиме ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтиметься для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Справа № 11-500/11 Головуючий у І інстанції: Гончарова І.М.
Категорія: ст. ст. 286 ч. 2, 135 ч. 1 КК України Доповідач: Семенюк К.М.
Міру запобіжного заходу засудженому до набрання вироком чинності залишено у виді підписки про невиїзд.
Вирішено питання з судовими витратами, речовими доказами та арештованим майном.
Згідно вироку, 04.09.2009 року, приблизно, о 21 годині, водій ОСОБА_1, керуючи технічно справним мотоциклом марки «Кавасакі», рухаючись по вул. Статюка м. Чернівців в напрямку від Проспекту Незалежності до вул. Чапаєва, наближаючись до буд №15 цього напрямку, в порушення вимог 2.1 (б), 2.3 (б), 12.3 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки, своєчасно не виявив небезпеку для руху, в результаті чого скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 048 від 15.03.2010 року (т. 2 а.с. 40-51) року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя в момент їх заподіяння та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв’язку з фактом настання смерті потерпілої ОСОБА_4
На вказаний вирок подана апеляція прокурором відділу підтримання державного обвинувачення в судах прокуратури Чернівецької області Іліком Д.І., в якій він просить вирок районного суду скасувати та постановити свій вирок. При цьому, ставить питання про скасування даного вироку у зв’язку із неправильною кваліфікацією дій засудженого та в частині звільнення засудженого ОСОБА_1 від призначеного покарання та застосування щодо останнього вимог ст. ст. 75, 76 КК України.
Обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на те, що суд першої інстанції, перекваліфіковуючи дії підсудного ОСОБА_1 з ч. 3 на ч. 1 ст. 135 КК України, безпідставно дійшов до висновку про відсутність складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 135 КК України, оскільки внаслідок ДТП ОСОБА_1 сам поставив потерпілу в небезпечний для життя стан, через який в подальшому наступила смерть потерпілої ОСОБА_4
Крім того, вказує на те, що суд першої інстанції призначив підсудному ОСОБА_1 надто м’яке покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості скоєних ним злочинів, характеру суспільної небезпечності та особі засудженого. Просить визнати винним останнього у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 135 КК України та призначити покарання за даною статтею у виді 3 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 286 КК України –4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст. 70 КК України остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 4 років і 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Заслухавши доповідача, прокурора про необхідність задоволення апеляції, посилаючись на обставини, наведені в ній, засудженого ОСОБА_1, котрий заперечував проти задоволення апеляції, провівши по справі часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи в межах поданої апеляції та обговоривши її доводи, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Вина засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, тобто у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_4 за обставин, викладених у вироку, доведена дослідженими судом першої інстанції доказами, яким дана правильна юридична оцінка та не оспорюється в апеляції. За таких обставин, судова колегія, відповідно до ст. 365 КПК України, не наводить доводів на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оспорено в апеляції.
Посилання апелянта на невірність перекваліфікації судом першої інстанції дій ОСОБА_1 з ч. 3 на ч 1 ст. 135 КК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, матеріалами справи встановлено та мотивовано районним судом у вироку, що ОСОБА_1, порушуючи правила безпеки дорожнього руху, вчинив наїзд на потерпілу ОСОБА_4, внаслідок чого та отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення, які мають прямий причинно-наслідковий зв'язок із настанням смерті, що підтверджено висновком судово-медичної експертизи від 15.03.2010 року (т. 2 а.с. 40-51).
Таким чином, небезпечний для життя стан потерпілої був зумовлений дорожньо-транспортною подією, а не залишенням без допомоги, а тому дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано судом першої інстанції за ч. 1 ст. 135 КК України, а не ч. 3 цієї норми.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що дослідженими районним та перевіреними апеляційним судом доказами, викладеними у вироку, повністю доведена вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, за наявності можливості надати таку допомогу, і якщо він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, а тому апеляцію прокурора слід відхилити за безпідставністю.
Мотивуючи необхідність застосування вимог ст. 75, 76 КК України, районний суд вказав на те, що враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, наслідки, які наступили. Щире каяття засудженого ОСОБА_1, часткове визнання вини та з’явлення зі зізнанням суд першої інстанції визнав, як пом’якшуючі його вину обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та врахував при призначені покарання. Також судом враховано обставини скоєння злочину, позитивну характеристику ОСОБА_1 за місцем проживання та наявність на утриманні неповнолітньої дитини.
Зваживши на вищевикладені обставини, а також беручи до уваги той факт, що один із злочинів, вчинених ОСОБА_1 є злочином невеликої тяжкості, а другий –тяжкий, що характеризується необережною виною, беручи до уваги той факт, що в ДТП є часткова вина потерпілої ОСОБА_4, оскільки остання, порушуючи Правила дорожнього руху, переходила дорогу поза межами пішохідного переходу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого ОСОБА_1 без відбування покарання та застосування щодо нього вимог ст. 75 КК України, тобто звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.
Таке покарання відповідає вимогам ст. 65 України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Колегія суддів не знаходить підстав для скасування вироку суду та застосування щодо ОСОБА_1 більш суворого покарання.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора відділу підтримання державного обвинувачення в судах прокуратури Чернівецької області Іліки Д.І. залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 08 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Головуючий Семенюк К.М.
Судді Черновський О.К.
Марчак В.Я.