АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 листопада 2011 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючої Перепелюк І.Б.
суддів: Яремка В.В., Чупікової В.В.
секретар Злой В.П.
за участю представника Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 25 серпня 2011 року, у цивільній справі за позовом Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про повернення автомобіля,
В С Т А Н О В И Л А :
В липні 2011 року Головне управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про повернення автомобіля, отриманого інвалідом як гуманітарна допомога.
Позовні вимоги обґрунтовувались слідуючими обставинами.
Комісія з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України протоколом № 26/ГД-10829/К від 01 червня 2006 року автомобіль „Ауді”, 1998 року випуску визнала гуманітарною допомогою для передачі інваліду 2 групи Великої Вітчизняної війни ОСОБА_2
Відповідно до накладної № 129 від 15.06.2006р. ОСОБА_2 отримав зазначений автомобіль з наданням права керування автомобілем ОСОБА_1 без права продажу, або передачі іншій особі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Пунктом 41 абз. 7 „Постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2006р. № 999 „Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями” визначено, що після смерті інваліда автомобіль, отриманий як гуманітарна допомога, повертається (вилучається) Головному управлінню соціального захисту населення.
Відповідач ОСОБА_1 відмовився добровільно повернути Головному управлінню праці та соціального захисту населення отриманий автомобіль.
Позивач просив вилучити у ОСОБА_1 автомобіль марки „Ауді” 1998 року випуску, об”єм двигуна 1800 см-3, держномер НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_1 та передати його в розпорядження позивача на зберігання, а також вилучити документи на автомобіль та свідоцтво про його реєстрацію.
Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 25 серпня 2011 року в задоволенні позову відмовлено за спливом строку позовної давності.
На рішення Головне управлінням праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації подало апеляційну скаргу, просить його скасувати та задовольнити позовні вимоги.
Апелянт, вважає, що суд, при ухваленні рішення, неповно з”ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Посилається на те, що строк позовної давності пропущено з поважних причин, оскільки позивач звертався за захистом своїх прав в органи прокуратури, однак йому було відмовлено, крім того були відсутні кошти для звернення із позовом до суду.
В апеляційній скарзі апелянт також просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що правочин щодо надання права на передачу керування автомобілем є недійсним та нікчемним, а тому слід застосовувати ч.4ст.258 ЦК України.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є безпідставною і задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Розглядаючи позовні вимоги, суд першої інстанції повно і всебічно з»ясував обставини справи, дав вірну оцінку зібраним по справі доказам та правильно застосував до даних правовідносин норми матеріального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до накладної № 129 від 15.06.2006р. ОСОБА_2, як інвалід 2 групи Великої Вітчизняної війни, отримав автомобіль „Ауді”, 1998 року випуску як гуманітарну допомогу.
Зазначений автомобіль був отриманий з наданням права керування автомобілем ОСОБА_1 без права продажу, або передачі іншій особі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
ОСОБА_1 відмовився повертати автомобіль позивачу, про що 07.08.2007р. був складений акт № 2.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач ОСОБА_1 заявив клопотання про застосування строку позовної давності.
Дослідивши всі обставини по справі та враховуючи заявлене відповідачем клопотання, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову за спливом строку позовної давності звернення до суду.
Колегія вважає, що застосування судом ст.267 ЦК України, при розгляді справи, є правильним.
Відповідно до положень цієї статті, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причинами пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Акт про відмову ОСОБА_1 повернути автомобіль позивачу був складений 07.08.2007р., і саме з цього моменту розпочинається перебіг строку позовної давності, оскільки позивачу стало відомо про порушення його прав та про особу, яка їх порушила. Строк позовної давності, відповідно до ст.257 ЦК України встановлено в три роки,
Позивач звернувся в суд 21.07.2011р., отже після спливу строку позовної давності.
При розгляді справи в суді першої інстанції поважність причин пропуску цього строку позивачем не зазначена.
Суд першої інстанції, враховуючи зазначені вище обставини, правильно посилався в рішенні на те, що позивач не надав суду доказів, що строк позовної давності ним пропущено з поважних причин.
Враховуючи це, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що слід відмовити в задоволенні позову за спливом строку позовної давності.
Доводи апелянта про невірне застосування судом норм матеріального права, а також про поважність причин пропуску позовної давності є безпідставними, оскільки звернення до правоохоронного чи державного органу із заявою або скаргою на неправомірні дії іншої особи, з метою захисту чи поновлення своїх прав та законних інтересів, не є поважною причиною пропущення позовної давності.
Не є поважною причиною також і відсутність фінансування для звернення із позовом до суду, на яку посилається апелянт, оскільки це питання вирішується відповідно до норм ЦПК України.
Безпідставним є посилання апелянта на те, що суд першої інстанції повинен був застосувати при розгляді справи ч.4ст.258 ЦК України, посилаючись на недійсність та нікчемність правочину, оскільки таких вимог позивачем не було заявлено в суді першої інстанції.
Враховуючи ці обставини, рішення суду винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Головного Управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації відхилити.
Рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 25 серпня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: