Справа  2-412/11  року                                                                            

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 жовтня 2011 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Сича М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Ковальової Н.Є.,

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представника виконавчого комітету Судацької міської ради Біжко К.О.,

представника відділу приватизації Судацької міської ради Логінової Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Судаку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5, виконавчого комітету Судацької міської ради Автономної Республіки Крим, третя особа - відділ приватизації Судацької міської ради Автономної Республіки Крим, про визнання приватизації частково недійсною, зобов’язання вчинити певні дії, 

В С Т А Н О В И В:  

ОСОБА_1 звернувся в червні 2011 року до суду з позовом до ОСОБА_5, виконавчого комітету Судацької міської ради, третя особа - відділ приватизації Судацької міської ради, про визнання приватизації частково недійсною, зобов’язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності № 10-11 від 18.06.2003 року належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1

Відповідачу – ОСОБА_5 належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується свідоцтвом про право власності № 2811 від 16.12.2002 року.

Посилаючись на те, що при приватизації квартир сторін відповідачу надано ѕ частки санвузлу, а позивачу лише його ј частка, позивач вважає, що його право порушено у виділі меншої частки приміщення загального користування, яке було спільним до приватизації, а тому він звернувся з зазначеним позовом, в якому просить: визнати приватизацію санвузла незаконною та скасувати її; зобов’язати відповідача поновити загальний санвузол.

Резолютивна частина позовної  заяви містить також клопотання про поновлення строку позовної давності.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити виходячи з викладених у позові обставин.   

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив.

Представник виконавчого комітету Судацької міської ради Біжко К.О. в судовому засіданні позов не визнала, просила залишити його без задоволення та застосувати строки позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом.   

Представник відділу приватизації Судацької міської ради Логінова Н.І. заперечувала проти задоволення позову, пояснила, що під час проведення приватизації було дотримано порядок, передбачений діючим на час здійснення законодавством. Розпорядження  органу приватизації не оспорене, є дійсним. Підстави ставити під сумнів правильність набутого права власності при таких обставинах – відсутні.   

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, повно та всебічно з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.  

          Судом встановлено, що відповідно до розпорядження Судацької міської ради №28п від 16 грудня 2002 року, розглянувши заяви громадян на приватизацію житла, надані документи та у відповідності з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», передано в приватну власність квартири, зокрема, ОСОБА_5, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, склад сім’ї один чоловік, загальна площа квартири – 40,2 кв.м., житлова площа – 15,3 кв.м.

          На підставі заяви ОСОБА_5 від 05 листопада 2002 року здійснено розрахунок площі безкоштовно приватизованої квартири від 16 грудня 2002 року №28п підписані відповідальною за розрахунок особою та наймачем приватизованої квартири ОСОБА_5

          16 грудня 2002 року виконавчим комітетом Судацької міської ради відповідно до розпорядження №28п від 16 грудня 2002 року ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності на житло – квартиру АДРЕСА_2

          Розпорядженням Судацької міської ради № 10п від 18 червня 2003 року в порядку безкоштовної приватизації передано в приватну власність квартири, зокрема, ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 склад сім’ї один чоловік, загальна площа квартири – 35,1 кв.м., житлова площа – 23,9 кв.м.

          На підставі заяви ОСОБА_1 від 05 червня 2003 року здійснено розрахунок площі безкоштовно приватизованої квартири від 18 червня 2003 року №10п підписані відповідальною за розрахунок особою та наймачем приватизованої квартири ОСОБА_1

          18 червня 2003 року виконавчим комітетом Судацької міської ради відповідно до розпорядження №10п від 18 червня 2003 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на житло – квартиру АДРЕСА_1

          Статтею 65-1 ЖК України визначено, що наймачі жилих приміщень у будинках   державного чи громадського житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з ними, придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством.   

          Приватизація державного житлового фонду за ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» - це відчуження квартир (будинків), квартир у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв та інше) державного житлового фонду на користь громадян України.   

          Відповідно до ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.   

          Приватизація в силу ст. 3 даного Закону здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов. При цьому право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків за ст. 5 ч. 4 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. За громадянами, які не виявили бажання приватизувати займане ними житло, згідно зі ст. 7 зберігається чинний порядок одержання і користування житлом на умовах найму.  

          Згідно зі ст. 8 ч. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.   

          Пунктом 5 Положення «Про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян», затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56 (зі змінами, внесеними згідно з Наказом Держжитлокомунгоспу № 72 від 05 серпня 1994 року) визначено, що передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну (для одиноких наймачів) та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх (віком від 18 і більше років) членів сім'ї з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).   

          Приватизація житла ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відбулася  на підставі розпоряджень Судацької міської ради.   

          Розпорядження органу приватизації не  визнані недійсними, є чинними у всіх його частинах, у тому числі в затвердженні розміру загальної площі  квартир №№ 6, 7 за проведеним  розрахунком, що приватизовані сторонами у справі.   

          В межах цієї справи вимоги  щодо визнання недійсними розпоряджень органу приватизації, за яким видані свідоцтва про право власності на житло ОСОБА_1, ОСОБА_5 – не заявлені.   

          Підстави вважати, що свідоцтва, видані на підставі чинних розпоряджень – відсутні.

          Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

          Приписами ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.   

          У відповідності до ст. 3 ЦПК України  кожна особа має право в порядку, встановлену  цивільно-процесуальним кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів.   

          Статтею 64 Конституції України передбачено, що право на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод не підлягає обмеженню. Дане право гарантоване усім фізичним та юридичним особам, права і свободи чи інтереси яких порушені, невизнані або оспорені.   

          Згідно ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у спосіб визначений законами України.   

          Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим у відповідності до норм цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін.   

          Частиною 3 ст. 10 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.                   

          Судом були надані рівні права  сторонам процесу щодо подання доказів, їх дослідження і доведення перед судом їх переконливості роз’яснені права у тому числі щодо можливості зміни підстав та предмету позову.   

          Отже, дослідивши наведені обставини, перевіривши їх наданими допустимими та належними доказами, суд дійшов висновку про  відсутність правових підстав для визнання незаконною приватизації санвузла, на підставі дійсного розпорядження органу приватизації, яке не оспорюється.   

          З урахуванням встановлених обставин та положень закону, який регулює спірні правовідносини, спосіб захисту порушеного права позивачем обраний невірно, заявлені ним вимоги передчасні і в заявлених межах задоволеню не підлягають.   

          Суд також дослідив заяву відповідача щодо застосування строку позовної давності та відмови у задоволенні позову  внаслідок його  порушення.

          Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач просив подовжити строк позовної давності, передбачений статею 257 ЦК України, тривалістю у три роки для звернення до суду, посилаючись на те, що зазначений строк ним було пропущено з поважної причини, оскільки дізнався про порушення його прав вже після закінчення трирічного строку на звернення до суду.

          Проте доводи, наведені позивачем про наявність у нього поважних причин для пропуску строку на звернення до суду з позовом про  визнання неправомірною приватизації спростовуються поясненнями осіб, які беруть участь у справі, та матеріалами справи. Як вбачається з заяви про згоду про розрахунок житлової площі від 18 червня 2003 року №10п позивач надав особисто підписавши його власноручно.

          Питання про порушення його права згідно частки спірного житла не ставив та на момент вирішення цього питання надав свою згоду та не оспорював її, тому посилання позивача про те, що він пропустив строк позовної давності з поважних причин не може бути прийняте судом до уваги.

          Інших доказів про наявність поважних причин пропуску встановленого законом строку для звернення до суду з позовом про визнання приватизації частково недійсною, зобов’язання вчинити певні дії, позивачем суду не надано.

          У відповідності до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

          Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про відмову позивачу  у задоволенні позову, оскільки він без поважних причин пропустив передбачений ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності звернення до суду з позовом, а відповідачем заявлено клопотання про застосування позовної давності.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 3, 11-16 ЦК України, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. ст.  10, 11, 57-61, 88, 909, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_5, виконавчого комітету Судацької міської ради Автономної Республіки Крим, третя особа - відділ приватизації Судацької міської ради Автономної Республіки Крим, про визнання приватизації частково недійсною, зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Судацький міський суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя