Справа № 2-26/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И                                  

09 листопада 2011  року

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого – судді Шелєхової Г.В.

при секретарі – Куришко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за  позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»про визнання недійсними кредитного договору, договору  іпотеки та договорів поруки, -

                                                                    ВСТАНОВИВ:

Позивач, за первісним позовом, остаточно уточнивши свої вимоги, мотивує їх тим, що згідно договору про надання споживчого кредиту № 1117539700 від 26.06.2007 року  відповідачу   ОСОБА_1 був в наданий кредит в розмірі 73 000,00 шв. франків на строк користування  з 26.06.2007 року по 25.06.2018 року. ОСОБА_1 зобов’язався повернути вказані грошові кошти у строки, зазначені в кредитному договорі.  Забезпеченням виконання зобов’язань по кредитному договору  було укладено договір іпотеки, предметом  якого нерухоме майно –житловий будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1. В забезпечення виконання зобов”язань по  кредитному договору з ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договори поруки, згідно з якими вони зобов”язалися нести відповідальність за виконання обов”язків по кредитному договору. Але зобов’язання по кредитному договору ОСОБА_1 не виконуються, порушуються порядок і строки сплати кредиту. А тому позивач просить суд постановити рішення яким стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість по кредиту та судові витрати понесені при подачі позовної заяви.

          В судовому  засіданні уточнені позовні вимоги в повному обсязі підтримав представник позивача. Проти зустрічного позову заперечує.

       ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом, який в ході судового розгляду уточнив та просить визнати недійсним кредитний договір № 1117539700 від 26.06.2007 року. Мотивує свої вимоги тим, що договір укладений з порушенням вимог закону, а саме, АКІБ «УкрСиббанк»порушив зобов»язання за договором про надання споживчого кредиту, замість валютного кредиту було видано кредит в гривнях. За отриманий кредит в гривнях ОСОБА_1 повинен сплачувати його в Швейцарських франках за офіційним курсом НБУ, який значно виріс.  Крім того, для надання та одержання кредиту в іноземній валюті суб’єкти кредитних правовідносин відповідно до чинного законодавства повинні мати індивідуальну ліцензію. Вважає, що у спірному договорі, умови якого є несправедливими для позивача, порушено принцип рівності сторін.

       В судовому засіданні заявлені зустрічні позовні вимоги підтримав ОСОБА_1 та його представник.

       ОСОБА_3 в повному обсязі проти позову публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»заперечує, наполягає на тому, що договір поруки ним не був підписаний. Пояснив, що він дійсно з»явився в банк, знайомився з договором, але оскільки у нього виникли питання, забрав зразок договору для ознайомлення і більше до банку для укладення договору не повертався. Через півтора року на прохання ОСОБА_1 відвідував банк для вирішення формальностей. Тому просить в позові відмовити.

        ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилася, про день та час слухання справи сповіщалася.

         Суд, вивчивши матеріали справи, вважає,  що первісний  позов публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»підлягає  задоволенню в повному обсязі, зустрічний позов  ОСОБА_1 задоволенню не підлягає   виходячи  з   наступного:

         Судом встановлено, що публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»є правонаступником всіх прав та обов”язків  акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк».

          26.06.2007 року між  акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»в особі начальника відділення  ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності  зареєстрованої в реєстрі за № 1375 від 26.02.2007 року та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1117539700,  згідно якого останньому був наданий кредит в розмірі 73 000,00 шв. франків на строк користування  з 26.06.2007 року по 25.06.2018 року ( т. 1 а. с. 9-11).  

           Відповідно до умов договору ( п. 1.1.)  ОСОБА_1  взяв на себе зобов»язання щодо своєчасного повернення  кредиту та сплати процентів за його користування, у встановлені терміни. Але взятих на себе зобов»язань у встановлені договором строки не виконав, заборгованість за кредитом не сплатив.

Умови договору  ( сума кредиту ,  строки, процентна ставка,  тощо )  були погоджені  між  сторонами, відповідач діяв  свідомо,  без  стороннього  впливу  та  примусу. Протягом дії договору позичальник  з угодою погоджувався, її умови ніколи не оспорювалися до моменту звернення банку до суду з даним позовом.

В забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором № 1117539700  між  акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»в особі начальника відділення  ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності  зареєстрованої в реєстрі за № 1375 від 26.02.2007 року та ОСОБА_2, ОСОБА_3 були укладені  договіри поруки № 122509,  № 122510,  ( а. с. 16-17).

           ОСОБА_2, ОСОБА_3, діючи на підставі особистого волевиявлення, відповідно до умов договору поруки  взяли на себе  обов”язок  відповідати за зобов”язання ОСОБА_1, що випливають із кредитного договору № 1117539700  від 26.06.2007 року.  

           Договором поруки  передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник за всіма зобов»язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу ( в т.ч. суми кредиту регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною.  

02.02.2009 року ОСОБА_3 була укладена додаткова угода до договору поруки № 122510 від 26.06.2007 року /згода забезпечувати  змінене зобов»язання/ , в якій зазначено всі істотні умови договору поруки, а також зазначено в п. 2, що ОСОБА_3 зобов'язується за виконання ОСОБА_1 усіх його зобов'язань перед банком. Крім того, п.4 додаткової угоди до договору поруки № 1 від 02.02.2009 року вказано, що всі умови договору поруки залишаються без змін і сторони підтверджують свої зобов»язання за ними. / а. с. 62 т.1/

            Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

           Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов”язання повинні виконуватись належним чином в установлений строк відповідно до вказівок, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник повинен повернути позикодавцеві позику  у строк та в порядку, що встановлені договором.

          Судом встановлено, що позичальник у встановлений угодою термін ( та на час розгляду справи також) кредит в повному обсязі не повернув, не проводив поетапного повернення коштів та відсотків за користування кредитом, тривалий час ухилявся від добровільного вирішення спору.

           Ст. 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.               Частина 1 ст. 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.  

            Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

            Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд виходить з того, що укладення договору кредиту в іноземній валюті не протирічить діючому законодавству.

            Право на здійснення операцій в іноземній валюті, в тому числі і надання кредитів в іноземній валюті, передбачено ч. 3 ст. 533 ЦК України, Законом України “Про банки і банківську діяльність” ( ст.ст. 2, 47-49 Закону), Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993 N 15-93, постановою НБУ № 200 від 30.05.2007 року  “ Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного  банку України ”, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність банків.  

           Зокрема, Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління НБУ від 14.10.2004 №483, надає право уповноваженим банкам використовувати іноземну валюту як засіб платежу без отримання індивідуальної ліцензії за умови, що банк є ініціатором або отримувачем за валютною операцією.

            Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність », банки мають право на підставі банківської ліцензії здійснювати банківські операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, при цьому ст. 2 цього закону встановлено, що терміни «кошти»у цьому Законі вживається у значенні –«гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент». Даний пункт дозволяє банкам на власний ризик, при наявності ліцензії, проводити операції з кредитування, і не зобов’язує банки брати на себе будь-які ризики пов’язані з цим кредитуванням.

           Зазначена ліцензія за № 75 від 28.10.1991 року отримана відповідачем 01.12.2001 року йому надано дозвіл № 75-2 Національного Банку України на право здійснення операцій з валютними цінностями.

           Згідно з п.  1  листа НБУ від 01.09.94 р. №19013/2124 видавати кредити в іноземній валюті резидентам України може уповноважений банк України, в додатку до генеральної ліцензії якого передбачене таке право.

            Невід'ємною частиною банківської ліцензії №75, виданої відповідачу 01.12.2001 року Національним Банком України, є Дозвіл за № 75-2 від 09.11.2002 року в якому наведено перелік операцій, які має право здійснювати   АКІБ «УкрСиббанк»( нині АТ «УкрСиббанк») з валютними цінностями.   

           Відповідно до Дозволу №  75-2 від 09.11.2002  року, АТ «УкрСиббанк»  має право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема шляхом залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

          Таким чином, правових перешкод для того, щоб АТ «УкрСиббанк»укладав кредитні договори та видавав кредити в іноземній валюті, немає.

          Щодо посилання позивача на обов'язкову наявність індивідуальної ліцензії у відповідача на підставі п. п. «в»ч. 4 ст. 5 Декрету КМУ,  згідно з яким «індивідуальної ліцензії потребують в тому числі, операції щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі», то слід зазначити наступне.

           Згідно з листом НБУ від 29.05.2001 р. №28-313/2178 щодо вимог підпункту «в»пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, повідомляємо:  на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті. Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії .  

           Отже, відсутнє будь-яке обмеження та необхідність наявності індивідуальної ліцензії  для видачі кредитів в іноземній валюті  банками, що мають банківську ліцензію НБУ та дозвіл.

      ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «УкрСиббанк»08.06.2011 року, тобто більш, ніж через три роки після вчинення зазначеного правочину.

        При цьому ОСОБА_1 не подано клопотання для поновлення пропущеного строку для захисту його прав при подачі позову про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки недійсними, а також докази поважності пропуску позовної давності.

          Ст. 256 ЦК України дає визначення терміну «позовна давність»: позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Ч. 2 ст. 267 ЦК України передбачає, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Проте суд має застосовувати позовну давність за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.З ст. 267 ЦК України). Сплив позовної давності, про за9тосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України). Суд вважає, що ОСОБА_1 дізнався про порушення свої прав саме в день укладення кредитного договору, зокрема в позовній заяві вказано, що 26.06.2007р. йому було видано 300 060,00 грн. замість 73 000 шв. франків, при цьому, згідно змісту позову, ОСОБА_1 в день отримання кредиту намагався зобов'язати Банк виконати свої зобов'язання за Договором, але вказані вимоги зі сторони Банку були проігноровані.

          Суд не може погодитися з доводами ОСОБА_1 про отримання ним кредиту не у франках, а у національній валюті і через те, що позивач подавав заявку на отримання кредиту саме в шв. Франках / а. с. 48 . 2/, представником банку суду надана копії заяв ОСОБА_1 про купівлю іноземної валюти від 12.07.2007 року, 02.08.2007 року, 20.08.2007 року, в якій зазначена підстава для купівлі іноземної валюти –погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № 11175397000 від 26.06.2007 року. Тобто ОСОБА_1 погодився з умовами кредитного договору та приступив до його виконання і для цього придбавав валюту в банку для проведення оплати кредиту.

          Ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

           Згідно 1, 2, 3 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. ОСОБА_1 не доведено порушення позивачем ст. 203, 215 ЦК  України умов оспорюваних договорів в момент їх укладення.

 Суд не бере до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що умови вищенаведеного кредитного договору є несправедливими, так як через значне підвищення курсу Швейцарського франка до української гривні   він в даний час змушений сплачувати значно більшу суму тіла кредиту в гривні, ніж фактично отриману від банку, виходячи з наступного. Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долару США до національної валюти - гривні. Відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національний Банк України», офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Нацбанком. Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», валютні курси встановлюється Національним Банком України за погодженням з Кабінетом міністрів України.   

            Поряд с цим, Положенням  «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів», затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 496 від 12.11.2003р., визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.  

               Таким чином, укладаючи договір в іноземній валюті ( доларах США ) та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, сторони за договором, (перш за все позивач), повинні були усвідомлювати, що курс національної валюти України до долару США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинні були передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.

               ОСОБА_1 згідно з ч. 2 ст. 1056 Цивільного кодексу України, мав право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця. Окрім того, відповідно до п. 6 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів», у  нього існувала можливість в 14-денний термін відмовитись від кредиту, проте цим правом він не скористався.

              Згідно з п. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,  ОСОБА_1  в своїй зустрічній позовній заяві не довів тих обставин, на які він посилається як на законні підстави для визнання кредитного договору  та договору застави недійсним.

              Беручи до уваги зазначене вище, суд приходить до висновку, що кредитний договір, та договори поруки відповідають діючому законодавству та обґрунтованих підстав для визнання їх недійсними немає.

             Не можна погодитися і з запереченнями відповідача  ОСОБА_3 про те, що він не укладав договору поруки, оскільки не підписував другий його аркуш.

09.02.2011 р. Ковпаківським районним судом м. Суми ОСОБА_3 було відмовлено в задоволенні позову до банку про визнання нікчемним договору поруки №122510 від 26.06.2007 р. Зазначене рішення підтверджено ухвалою апеляційного суду Сумської області від 16.03.2011 р. Згідно ч. З ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, оскільки ОСОБА_3 не заперечується підписання першої сторінки договору поруки, на якій викладено всі істотні умови договору, а також додаткової угоди договору поруки № 1 (згода забезпечувати змінене зобов'язання), в якій зазначено також всі істотні умови договору поруки, а також зазначено в п. 2, що ОСОБА_3 зобов'язується за виконання ОСОБА_1 усіх його зобов'язань перед банком.

Крім того, п.4 додаткової угоди до договору поруки № 1 від 02.02.2009 року вказано, що всі умови Договору поруки залишаються без змін і сторони підтверджують свої зобов»язання за ними.

Таким чином, в межах заявлених вимог, стягненню підлягає :   64 683 швейц. франки 15 сан., що за курсом НБУ станом на 22.09.2011 року становить 576 094,20 гри. - заборгованість за простроченим кредитом;

18 104 швейц. франків 22 сан. , що за курсом НБУ станом на 22.09.2011 року становить 161 243,48 грн.- заборгованість по прострочених процентах за користування кредитом;

728 швейц. франків 29 сан., що за курсом НБУ станом на 22.09.2011 року становить 6 486,43 грн. - пеня за несвоєчасне ноі аніенни кредиту;

1 918 швейц. франка 30 сан., що за курсом НБУ станом на 22.09. 2011 року становить 17 085,16 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах за користування кредитом; неустойка (штраф) за порушення зобов'язань - 500, 00 грн.

          Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів необхідно стягнути на  користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»250 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування  витрат з ІТЗ  та  1 700 грн. 00 коп.  в рахунок відшкодування  судового збору, сплаченого при поданні заяви.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 572, 589-590, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про іпотеку»№ 898-ІУ від 05.06.2003 року, ст. ст. 4, 10, 11, 57-60, 88, 212, 214-215, 218  ЦПК України, суд,

                                                                 В И Р І Ш И В:

           Позов публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»задовольнити  в повному обсязі .

         Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на  користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»заборгованість: 64 683 швейц. франки 15 сан., що за курсом НБУ станом на 22.09.2011 року становить 576 094,20 гри. - заборгованість за простроченим кредитом; 18 104 швейц. франків 22 сан. , що за курсом НБУ станом на 22.09.2011 року становить 161 243,48 грн.- заборгованість по прострочених процентах за користування кредитом; 728 швейц. франків 29 сан., що за курсом НБУ станом на 22.09.2011 року становить 6 486,43 грн. - пеня за несвоєчасне ноі аніенни кредиту; 1 918 швейц. франка 30 сан., що за курсом НБУ станом на 22.09. 2011 року становить 17 085,16 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах за користування кредитом; неустойка (штраф) за порушення зобов'язань - 500, 00 грн.; витрати з ІТЗ - 120 грн. 00 коп., судовий збір -  1 700 грн. 00 коп.  в солідарному порядку.

          В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в зв”язку з їх необгрунтованістю

         Рішення  суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.   Особи,  які  брали  участь  у  справі,  але не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час  проголошення  судового  рішення, можуть  подати  апеляційну  скаргу  протягом  10  днів  з  дня  отримання  копії  цього  рішення.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Суддя                                                                                            Г.В. Шелєхова