Справа №  2-443/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2011 року Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого –судді Рибкіна О.А.,

при секретарі Конопльовій О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

            розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в залі суду в м. Димитров справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка»про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка»про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

           В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що він з 14.03.2009 р. по 30.09.2010 р. працював у відповідача учнем гірничого, гірничим робітником. 30.09.2010 р. трудовий договір було розірвано на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням. В день звільнення відповідач не провів з ним повний розрахунок. Після його неодноразових звернень до відповідача на підставі наданої відповідачем довідки від 24.02.2011 року йому стало відомо про утворену заборгованість по заробітній платі, а саме: за серпень 2010 року –у сумі 2895.70 грн., за вересень 2010 року –7755.53 грн., а усього 10651.23 грн., яка не виплачена йому до теперішнього часу. Також відповідно до ст.117 КЗпП України відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 16238.20 грн. з розрахунку: 147.62 грн. х 110 робочих днів = 16239.20 грн. Просив відновити строк звернення до суду, передбачений ст.233 КЗпП України, та визнати його з 28.02.2011 року, стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у сумі 10651.23 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку по день звернення до суду у сумі 16238.20 грн., а усього 26889.43 грн.

           В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, обґрунтовуючи їх викладеними в позовній заяві обставинами. Також пояснив, що в день звільнення 30.09.2010 року він не працював, оскільки в цей день він хворів, але він був не на лікарняному, а написав заяву про надання йому на цей день безоплатної відпустки, трудову книжку він отримав десь 3-5 числа наступного місяця.

           Представник відповідача до судового засідання не з’явився, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

           Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін і немає необхідності вислуховувати особисті пояснення представника відповідача.

           Вислухавши пояснення позивача, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 14.03.2009 р. по 30.09.2010 року знаходився у трудових відносинах з відповідачем і був звільнений за власним бажанням, що встановлено на підставі записів з трудової книжки позивача, пояснень позивача (а.с.6-11).

Згідно довідки відповідача від 24.02.2011 р., заборгованість по заробітній платі позивача складає 10651.23 грн., середньоденна заробітна плата позивача складає 147.62 грн. (а.с. 12).

  Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

           Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

           Таким чином, суд вважає, що на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в сумі 10651.23 грн.

В той же час, згідно пояснень позивача в день звільнення він не працював, оскільки в цей день знаходився у безоплатній відпустці. Тому відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України суд вважає встановленою обставиною, що в день звільнення позивач не працював. У зв’язку з цим, згідно ст.116 КЗпП України, сума заборгованості з заробітної плати та інші суми, що належали позивачу від підприємства, мали бути виплачені йому не пізніше наступного дня після пред’явлення вимоги про розрахунок. В даному випадку позивачем в судовому засіданні не надано доказів звернень до позивача після звільнення з  вимогою про розрахунок. Тому з урахуванням ст.10, 60 ЦПК України суд не має підстав застосовувати ст.117 КЗпП України, оскільки в судовому засіданні не доведено факту звернень позивача до відповідача з вимогою про розрахунок, не встановлено строку затримки розрахунку. Тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні необхідно відмовити.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача в доход держави судовий збір в сумі 106.51 грн. та витрати на  інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., оскільки позивач на підставі ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»та положень ч.3 ст.81 ЦПК України звільнений від  вказаних витрат при подачі позову до суду.

На підставі ст.ст.116, 117 КЗпП України, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 209, 212-215, 367 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка»про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка»на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 10651 (десять тисяч шістсот п’ятдесят одна) грн. 23 коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка»на користь держави судовий збір у сумі 106 (сто шість) грн. 51 коп. та на користь державного бюджету м. Димитров витрати з інформаційно-технічного забезпечення  розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн.

Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуто Димитровським міським судом Донецької області за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя