ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

23.10.06 р.                                                                             Справа № 37/331

11 годин 55 хвилин                             

Постанова прийнята, складена і підписана в нарадчій кімнаті в повному обсязі та проголошена в судовому засіданні у приміщенні господарського суду Донецької області у присутності позивача та відповідача (м. Донецьк, вул. Артема, 157, кабінет 210)

за позовом        державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

до відповідача комунального підприємства „Тепломережа”, м. Донецьк      

про стягнення заборгованості по податку на додану вартість на загальну суму 1613883 грн. – основний платіж.   

Суддя господарського суду Донецької області Яманко Валентина Григорівна

при секретарі судового засідання Шкурідіній  І. О.

Представники:

від позивача:      Присяжний С.М. – за дов. від 23 жовтня 2006 року,

                           Чернишова С.В. – за дов. № 17/24 від 23 жовтня 2006 року,

від відповідача:  Овчаренко А.Г. – за дов. від 23 жовтня 2006 року,

                            Чеверда Г.О. – за дов. від 23 жовтня 2006 року

  

СУТЬ СПОРУ:

      Позивач звернувся до господарського суду Донецької області 16 жовтня 2006 року з позовною заявою № 13478/10/10-013-2 від 13 жовтня 2006 року (арк. справи 3-5) до комунального підприємства „Тепломережа”, м. Донецьк про стягнення заборгованості по податку на додану вартість на загальну суму 1613883 грн. – основний платіж, розгляд якої згідно пунктів 6 та 7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, до початку діяльності окружного адміністративного суду підвідомчий  господарському суду Донецької області.              

         16 жовтня 2006 року ухвалою господарського суду Донецької області (арк. справи 1-2) було відкрито провадження в адміністративній справі № 37/331 та призначено попереднє судове засідання на 23 жовтня 2006 року.

           Також, позивачем було заявлено клопотання (арк. справи 6-7) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки відповідача в установах банків, транспортні засоби, будівлі. Оскільки позивачем належним чином не були обґрунтовані підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі зазначив, що відповідно до статей 117, 118 Кодексу адміністративного судочинства розгляне заявлене клопотання позивача після належного його оформлення та обґрунтування.  

      Під час попереднього судового засідання 23 жовтня 2006 року, на яке прибули представники позивач та відповідача, були вирішені необхідні для розгляду питання та у відповідності до частини 3 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем та відповідачем надана письмова заява (арк. справи 40) про надання згоди щодо проведення судового розгляду у той же день. 23 жовтня 2006 року відбувся  судовий розгляд справи № 37/331. Позивач підтримав позовні вимоги, примирення сторони не досягли. Відповідач надав клопотання (арк. справи 39) про відстрочення виконання постанови в частині стягнення  заборгованості по податку на додану вартість на загальну суму 1613883 грн. – основний платіж строком до 31 грудня 2006 року у зв’язку з узгодженням податкової заборгованості та тим, що комунальне підприємство „Тепломережа”, м. Донецьк є комунальною власністю міста і дотаційним підприємством, не отримує допомогу від бюджетів як місцевого так і державного рівня, надає послуги з теплопостачання населенню та бюджетним установам та отриманням бюджетного фінансування з метою погашення боргів у листопаді – грудні 2006 року. Позивач проти зазначеного клопотання не заперечував. У зв’язку з тим, що судом 23 жовтня 2006 року за згодою сторін адміністративна справа № 37/331 була розглянута по суті з прийняттям постанови про задоволення позовної заяви державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька № 13478/10/10-013-2 від 13 жовтня 2006 року (арк. справи 3-5) до комунального підприємства „Тепломережа”, м. Донецьк про стягнення заборгованості по податку на додану вартість на загальну суму 1613883 грн. – основний платіж, а також відсутністю обгрунтування підстав накладення арешту у відповідності до вимог статей 117, 118 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відхиляє клопотання позивача щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки відповідача в установах банків, транспортні засоби, будівлі.        

        Позивач – державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька є органом державної влади та відповідно в розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, що створений Указом Президента України "Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій" № 760/96 від 22 серпня 1996 року зі змінами та доповненнями внесеними Указом Президента України від 20 квітня 2000 року N 605/2000. Позивач діє на підставі Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509 – ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року зі змінами та доповненнями станом на 1 січня 2006 року, пунктом 11 частини 1 статті 10 якого передбачено, що державні податкові інспекції на виконання своїх функцій подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами.

        Позивач у позовних вимогах зазначив, що податкова заборгованість по податку на додану вартість на загальну суму 1613883 грн. виникла на підставі самостійно задекларованих та узгоджених відповідачем сум податків та зборів.  

        Відповідач - комунальне підприємство „Тепломережа”, м. Донецьк зареєстроване 31 січня 2001 року виконавчим комітетом Донецької міської Ради як юридична особа, про що було видане свідоцтво про державну реєстрацію (арк. справи 14). Відповідач включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 05473192, про що свідчить довідка Донецького обласного управління статистики від 22 лютого 2001 року (арк. справи 15). Відповідно до статуту (арк. справи 11-13) місцезнаходження відповідача: 83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 109. Відповідач є платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво форми № 2-Р № 08042380 серії НБ № 310456 (арк. справи 37). Відповідно до довідки форми № 4-ОПП № 938/28-112-7 від 2 лютого 2004 року (арк. справи 38) комунальне підприємство „Тепломережа”, м. Донецьк перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька. В листі комунального підприємства бюро технічної інвентаризації № 4513 від 8 серпня 2006 року (арк. справи 16) зазначено, що за комунальним підприємством „Тепломережа”, м. Донецьк зареєстровано право власності на об’єкти нерухомого майна, що перелічені в зазначеному листі. Позивачем до матеріалів справи наданий лист державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах” № 35-13/591 від 1 вересня 2006 року (арк. справи 17) в якому зазначено, що за даними Державного земельного кадастру комунальне підприємство „Тепломережа”, м. Донецьк як землекористувач не зареєстроване. В  листі головного управління МВС України в Донецькій області № 9/5750 від 18 серпня 2006 року (арк. справи 18-22) перелічений автотранспорт, зареєстрований за відповідачем. Згідно акту № 189 від 23 жовтня 2006 року (арк. справи 35) відповідач здійснює господарську діяльність за адресою: 83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 109.             

        Представники сторін клопотань про повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявили, у зв'язку з чим на підставі пункту 2-1 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до  Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-IV від 6 жовтня 2005 року судовий розгляд був проведений без технічної фіксації.

        Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, -

ВСТАНОВИВ:

         Відповідно до статті 1 протоколу № 1 від 20 березня 1952 року до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року,  кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів.

         За Конституцією України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (стаття 67), система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини 2 статті 92).     

         Завданням органів державної податкової служби є виконання функцій щодо здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів, для чого у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, позивач має право проводити перевірки суб'єктів підприємницької діяльності, застосовувати фінансові (штрафні) санкції за встановлені порушення та стягувати примусово до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені та штрафних санкцій, що передбачено статтями 2, 10, 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”  № 509 – ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року зі змінами та доповненнями.

         Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 – ІІІ від 21 грудня 2000 року зі змінами та доповненнями передбачено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

         Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податковий борг (недоїмка) це податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

         Згідно підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

      Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює по податку на додану вартість календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

      Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5  Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.  

         Пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації вважається узгодженим з дня подання такої декларації. Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закон визначено, що податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення – рішення або після закінчення адміністративного чи судового оскарження при незгоді платника податків з визначеними податковим органом сумами податків (зборів) та штрафних (фінансових) санкцій.

        У пункті 10.1 статті 10 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року зазначено, що платники податку на додану вартість несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.  

        Судом були дослідженні надані позивачем докази наявності податкового боргу відповідача перед бюджетом та встановлено наступне.

       Сума заборгованості по податку на додану вартість в розмірі 1613883 грн.  складається з основного платежу, який самостійно заявлений відповідачем до сплати у податкових деклараціях сум податку на додану вартість з якого:

-          853270 грн. – за декларацією за грудень 2005 року вх. № 64522 від 20 січня 2006 року (арк. справи 23-25). У зв’язку з тим, що відповідач частково сплатив зазначену суму боргу в розмірі 10000 грн., сума залишку боргу, заявлена позивачем, за зазначеною декларацією склала 843270 грн.;

-          583319 грн. – за декларацією за червень 2006 року вх. № 30189 від 20 липня 2006 року (арк. справи 26-29);

-          187294 грн. – за декларацією за липень 2006 року вх. № 35266 від 21 серпня 2006 року (арк. справи 30-31).                           

         Позивачем та відповідачем була звірена заявлена сума заборгованості по податку на додану вартість на загальну суму 1613883 грн. – основний платіж, розбіжностей не встановлено та станом на 23 жовтня 2006 року підписаний без заперечень акт звірки (арк. справи 36).

        Виходячи з вищезазначеного суд дійшов до висновку, що сума заявленої позивачем заборгованості сторонами узгоджена, повноваження щодо звернення до суду податкового органу, право на примусове стягнення заявленої суми підтверджені та відповідають вимогам закону, тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

         Суд, керуючись статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства, задовольняє клопотання відповідача щодо відстрочення виконання постанови в частині стягнення заборгованості по податку на додану вартість на загальну суму 1613883 грн. – основний платіж строком до 31 грудня 2006 року.

        Судові витрати відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на те, що позов заявлений суб'єктом владних повноважень до юридичної особи, що не є суб'єктом владних повноважень, та те, що органи державної податкової служби звільнені від сплати судових витрат, не стягуються.

         Керуючись статтею 1 протоколу № 1 від 20 березня 1952 року до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року,  статтею 67, пунктом 1 частини 2 статті 92,  статтями 2, 10, 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”  № 509 – ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року зі змінами і доповненнями,  підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, пунктом 5.1, підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5  Закону України „Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року із змінами та доповненнями, статтями 6-14, 23, частиною 4 статті 94, статтями 11, 60, 112, 121, 158-163, 167, 185,186, 254, 263, пунктами 2-1, 6, 7 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до  Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-IV від 6 жовтня 2005 року, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

      Позов державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька до комунального підприємства „Тепломережа”, м. Донецьк про стягнення заборгованості по податку на додану вартість на загальну суму 1613883 грн. – основний платіж, задовольнити у повному обсязі.

         Стягнути з комунального підприємства „Тепломережа”, м. Донецьк (83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 109, код ЄДРПОУ 05473192) на користь державного бюджету України заборгованість з податку на додану вартість на загальну суму 1613883 грн. – основний платіж, на рахунок 31101029600008, код ЄДРПОУ 24165303 в установі банку Управління державного казначейства в Донецькій області, МФО 834016, код платежу 14010100.

        Відстрочити виконання постанови в цій частині строком до 31 грудня 2006 року.     

        

        Постанова прийнята, складена і підписана в нарадчій кімнаті в повному обсязі та проголошена в судовому засіданні 23 жовтня 2006 року в присутності представників сторін  у приміщенні господарського суду Донецької області (м. Донецьк, вул. Артема, 157, кабінет № 210)

        Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

       Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          

Суддя                                                                                              Яманко В.Г.           

вик. Тумасова О.А.

т. 3056106                                                                                                                                                               Надруковано 3 примірника:

                       1. Позивачу – 1.

                       2. Відповідачу – 1.

                       3. До справи – 1.   

________________________________________________________________________________

Адреса та телефон господарського суду Донецької області: 83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46.