ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2006 р. | № 21/36 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого, |
Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби |
на ухвалу | господарського суду Луганської області від 03.04.2006 |
за позовом | Комунального підприємства “Алчевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” |
до | Відкритого акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат” |
про | стягнення 87080, 40 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники: |
від позивача: | не з’явились |
від відповідача: | Зубова Л.І. –дов. № 01-026/1023, Афанасьєва О.В. –дов. № 01-026/1027 від 14.12.2005 |
від ВДВС: | не з’явились |
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою від 03.04.2006 господарського суду Луганської області визнанні незаконними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби з прийняття постанови від 09.03.06 № 71/5 про арешт коштів ВАТ "Алчевський металургійний комбінат",
- визнана недійсною постанова відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби від 09.03.06 № 71/5 про арешт коштів боржника,
- зобов'язано відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби прийняти постанову про зняття арешту з коштів ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" на суму 73526 грн. 00 коп., що знаходяться на його рахунках в ЛОД АППБ "Аваль" м. Луганськ: - філії ЗАТ "Перший Український міжнародний банк", м. Луганськ; - ЗАТ "Донгорбанк" м. Донецьк - філії ЛОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", м. Луганськ; - АБ "Кредит-Дніпро", м.Дніпропетровськ - філії ВАТ "АКБ "Автокразбанк", м. Донецьк - АКБ "Райффайзенбанк України", м. Київ; - філії ЗАТ "Перший Український Міжнародний Банк", м. Донецьк; - Алчевській філії КБ ТОВ "Місто-Банк"; - Донбаській філії ВАТ "Кредитпромбанк", м. Донецьк; - АКБ "Сітібанк" (Україна), м. Києві; - філії "Відділення Промінвестбанку", м. Алчевськ Луганської області; - ФБ "Фінанси та кредит" ТОВ, Луганській області; - УДК у Луганській області; - Луганській філії ВАТ "Кредитпромбанк", м. Луганськ.
Не погоджуючись з ухвалою суду відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 8, 19, 125 Конституції України, ст.ст. 43, 104, 115, 116, 1212 Господарського процесуального кодексу України, ст. 49 Закону України “Про виконавче провадження”.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до бор жника, які виникли, зокрема, до порушення провадження у справі про банкрутство.
Статтею 14 зазначеного Закону встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду заяви з вимогами до боржника, а також докуме нти, що їх підтверджують.
Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вва жаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує ре єстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Господарським судом встановлено, що грошові вимоги позивача до відповідача ґрунтуються на рішенні суду у даній справі, згідно якого з останнього на користь першого стягнуто 73526 грн. 00 коп. шкоди та судових витрат.
Позивач, як кредитор, звернувся до відповіда ча, як боржника, у справі про банкрутство у встановлений строк.
У відповідності до ухвали господарського суду від 01.07.04 грошові вимоги по зивача у справі про банкрутство № 10/46 визнані судом на суму 8429 грн. 55 коп., решту вимог було відхилено, у т.ч. заявлені первісно 72700 грн. 49 коп. шкоди, оскільки згідно з листом позивача від 22.06.2004 № 105/09 ним самим зменшені у цій частині грошові ви моги до боржника.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених законом або договором.
Затверджуючи реєстр вимог кредиторів ухвалою від 01.07.2004 у справі № 10/46, суд встановив, що кредитор не заявляв вимоги в строк, встановлений для їх подан ня.
Таким чином, вважаються погашеними грошові вимоги позивача до відповідача за рішенням суду у да ній справі, оскільки позивач, скориставшись наданим законом правом звернення з вимога ми у справі про банкрутство, фактично відмовився від них, а тому вони вважаються не заявленими у розумінні ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності борж ника або визнання його банкрутом".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче прова дження це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів /посадових осіб/, які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормати вно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рі шеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про державну виконавчу службу" правову осно ву діяльності Державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання. Зокрема, підлягає засто суванню у даному випадку Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який встановлює додаткові підстави для закінчення вико навчого провадження.
Тому постанова відділу примусового виконання рішень Департаменту державної ви конавчої служби № 71/5 від 09.03.06 про накладення арешту на кошти відповідача на суму 73526 грн. 00 коп. обґрунтовано визнана недійсною.
Доводи відповідача щодо посилання на необхідність звернення державного виконавця до суду за рішенням щодо арешту коштів згідно ст. 5 Закону України "Про виконавче про вадження" відхилені судом правомірно, оскільки йдеться про арешт коштів, здійснений у ході вико навчого провадження з виконання документа, виданого на підставі рішення суду, що не потребує додаткового звернення до суду.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарським судом Луганської області дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому ухвала відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Ухвалу від 03.04.2006 господарського суду Луганської області зі справи № 21/36 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко