№2- 513/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

09  квітня 2008     року   Печерський  районний суд м. Києва в складі :

головуючого   -    судді Кафідової О.В.,

при секретарі  -              Рудницькій З.А.,Нечаєвій Ю.Ю.,Глібко Н.В..,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м.Києві  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до Дочірнього підприємства  „ЕКОС” , 3-ті особи  військова частина А2100, військова частина А2084  про відшкодування  моральної  шкоди     ,    

                                                                    

          В С Т А Н О В И В:

                                                                     

                   Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та  просить стягнути   завдану  йому неправомірними діями   працівниками відповідача моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. ,  посилаючись  на те, що працвники відповідача безпідставно виселили його з  займаної  кімнати в  гуртожитку  відповідача , утримували  у  себе  тривалий час  речі   позивача   , в  зв”язку  з чим  йому  не  було де  проживати , позивач  вимушено мешкав в  казармі, чим було створено  невиносимі  умови для належної    служби в  збройних  силах  України     . При цьому   таки  дії  працівників  відповідача порушили його конституційні права і інтереси, в  зв”язку з  чим було   пережито тяжкий моральний стрес та з  спричиненими моральними переживаннями та хвилюванням погіршився його стан здоров'я, ускладнилися життєві та службові стосунки.

 

          В судовому засіданні позивач , представник  позивача  позовні вимоги підтримали,    просили позов  задовольнити в  повному  обсязі  .

 

Представник відповідача  в  судовому  засіданні  проти  позову  заперечував ,  посилаючись на  те , що  їх  працівники діяли  не  у відповідності  за  своїми посадовими обов”язками , вийшли за  їх  межі  , тому  вони , як  роботодавці  не  можуть нести відповідальність за  дії своїх  працівників   , Крім  того , просили врахувати , що  військова  частина  , яка укладала  договір  оренди з ними в інтересах  позивача  , не  оплачувала належні  за  договором суми оренди  ,  просили в  задоволенні  позову  відмовити .

 

Представник 3-ї  особи В/Ч А2100 в судове  засідання  не з”явився ,   про час і  місце  слухання справи повідомлявся належним чином , причини неявки в суд не повідомив , суд визнав  можливим слухати справу за відсутності  представника  3-ї  особи на  підставі  наявних в  матеріалах  справи  доказів  про права та взаємовідносини сторін .

 

Представник 3-ї особи В/Ч А2084  в судовому  засіданні  позов  позивача ОСОБА_1 підтримав  , просив  задовольнити .

 

            Суд , вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представників  відповідача ,представника  3-ї особи ,   допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до  наступних висновків .

 

            Судом  встановлено, що   договором №25 про компенсаційні  витрати на  утримання житлового фонду  дочірнього підприємства „ЕКОС”  холдінгової  компанії „Київмісьбуд” на 2007  рік  від 02.01.2007  року  , який  укладено мід  відповідачем ДП „ЕКОС” та В/Ч  А 2100  , обумовлено проживання позивача ОСОБА_1 АДРЕСА_1  строком на 6  місяців  з 01.01.2007  року  по 30.07.2007  року , з  оплатою 3000 грн. 00 коп. за весь час  .

 

          Зазначений  проміжок  часу  позивач  ОСОБА_1 проживавв кімнаті  гуртожитку , зазначені  обставини  не  заперечували  сторони в  судовому  засіданні .

 

          Після  закінчення  терміну  договору  від 02.01.2007  року  відповідач надсилав  позивачу  попередження  , щодо звільнення  ліжко-місць у кімнаті 12б гуртожитку АДРЕСА_1  , однак  позивач  не  звільнив  гуртожиток в  добровільному  порядку .

 

          Як вбачається  з  матеріалів  перевірки  по заявіОСОБА_1  про незаконне  виселення  з гуртожитка АДРЕСА_1 , проведеної  Деснянським РУ ГУ МВС України в м. Києві,  за  результатами якої  винесено постанову  про відмову в порушенні  кримінальної справи  від 08.11.2007  року , встанволено , що 24.10.2007  року  після  численних  попереджень  щодо звільнення кімнати ,    працівниками гуртожитку було опечатано кімнату , де  проживав ОСОБА_1, а особисті речі ОСОБА_1  знаходились в камері  схову гуртожитка  і  мають бути повернуті  в любий  час  за  його проханням .

 

          При цьому  , хоча в ході  проведеної перевірки формально вбачались ознаки  злочину , передбаченого ст. 356 КК України , на підставі п.2 ст. 6 КПК  - в  порушенні кримінальної  справи відмовлено.

 

          Постанова Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві  від 08.11.2007 року   набула  чинності  , сторонами не  оскаржувалась у  встановленому  законом  порядку  ,   в матеріалах перевірки містяться   письмові  пояснення  ОСОБА_2, яка працює  завідуючою  камери схову   гуртожитку  ЖЕУ „Лівобережне”  АДРЕСА_1, ОСОБА_3, яка  працює завідуючою  гуртожитку   АДРЕСА_1.

 

          Як вбачається  з  письмових  пояснень  працівників  відповідача  , які були оголошені в судовому  засіданні , ними дійсно було в денний  час опечатано кімнату , в якій  мешкав  позивач ОСОБА_1, в  його присутності  змінено замки на  вхідних  дверях  в кімнату  гуртожитку , винесено його речі  та повідомлено , що він їх має  забрати всі  разом   одночасно.

 

          Таким  чином  ,  посилання    представника  відповідача  на  ту  обставину  , що  їх  працівники діяли  як приватні  люди , а  не  як  працівники за  своїми посадовими обов”язками   є необгрунтованими ,  оскільки є  постанова  про відмову в  порушенні  кримінальної  справи   ,  якою  встановлені  факт  опечатування кімнати позивача , його виселення  без судового рішення, віднесення  особистих  речей  до камери схову , чим було порушено   прав  позивача  ,  дії  працівників відповідача  при  цьому  визнані  неправомірними .

 

          Крім  того , як встановлено в судовому  засіданні  між  відповідачем та військовою частиною А 2084  , згодом в  листопаді  місяці 2007 року   було укладено продовжений  договір на  проживання позивача  в  гуртожитку 

 

Відповідно до ст. 1167 моральна  шкода , завдана  фізичній   або  юридичній  особі  діями чи бездіяльністю  , відшкодовується  особою  , яка її  завдала .

 

          Згідно ст. 1172  ЦК України   юридична  або фізична  особа   відшкодовує  шкоду , завдану  їхнім працівником під час  виокнання ним своїх трудових ( службових ) обов”язків .

 

          Доказів , що працівники відповідача  діяли як  приватні  фізичні  особи  по відношенню до позивача  при опечатуванні  кімнати та виселенні  позивача з  кімнати , представником  відповідача  суду  не  надано .

 

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

 

          Відповідно до  Постанови Пленуму Верховного Суду України за  № 4 від 31.03.95 року ( в останній редакції) „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” зазначено , що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі, незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. 

 

          Поставлені позивачу  ОСОБА_1  діагнози  та стан  його здоров”я  за  наданими ним медичними довідками ( а.с. 24-28) не перебувають у причинному зв”язку з  діями працівників  відповідача  під час  виселення 24.10.2007  року .

 

До показів  свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, суд відноситься  критично,  оскільки жоден свідок  не  був  присутнім при опечатанні кімнати позивача , виселенні  з кімнати і є  друзями, рідними  та співслужбовцями позивача   .

 

Оскільки  доказів  на  обгрунтування  розміру  моральної  шкоди позивачем не  надано , суд вважає факт її спричинення доведеним в узагальненому вигляді  моральних  страждань .

 

          Таким  чином  ,   з  урахуванням  обставин  справи  ,  наданих    письмових  доказів   , суд  вважає належною  до  стягнення  з  відповідача суму  моральної  шкоди  в  розмірі 1 000 грн. 00  коп.  , відповідно  до  вимог  закону .

 

          На підставі   викладеного  та  керуючись ст. 41 Конституцією України , ст. ст. 10,  60, 131, 140,   174 , 195 , 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 387, 1167, 1172 ЦК України, ,  Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної / немайнової / шкоди” ,   суд , -

 

ВИРІШИВ:

 

Позовну  заяву ОСОБА_1  до Дочірнього підприємства  „ЄКОС” , 3-ті особи  військова частина А2100, військова частина А2084  про відшкодування  моральної  шкоди   - задовольнити частково       .

 

Стягнути з Дочірнього підприємства  „ЄКОС”   на користь ОСОБА_1  моральну  шкоду  в сумі 1 000 грн. 00 коп.

 

          Рішення може бути оскаржено до Апеляційного  суду  м. Києва  через Печерський  районний   суд м. Києва .

 

Заяву про  апеляційне  оскарження рішення  суду   може  бути подано  протягом 10  днів  з  дня  проголошення  рішення  .

 

Апеляційна  скарга  на  рішення  суду  подається  протягом  20 днів після  подання заяви про апеляційне оскарження .

 

         

          СУДДЯ: