Справа № 22а-2005/08 Суддя-доповаідач - Геращенко І.В.
Суддя 1-ї інстанції - Строцька Н.М.
У К Р А Ї Н А
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2008 року м. Донецьк
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Геращенка І.В.
суддів Міронової Г.М., Василенко Л.А.
при секретарі Скопінській А.О.
за участю:
позивача не з'явився
представника відповідача Райського Р.В. за довір. від 08.04.2008 року № 239
розглянувши у відкритому судовому засіданні Донецького апеляційного адміністративного суду в місті Донецьку адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 06.12.2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції з карантину рослин у Луганській області "про визнання дій неправомірними, зобов'язання виконати певні дії", -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 06.12.2007 року у задоволенні зазначеного позову було відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у відповідності до ст. 23 Закону України "Про державну службу" граничний вік перебування на державній службі жінок встановлено 55 років, якого позивачка досягла 10.12.2001 року, тому період роботи її після цього віку та до 01.01.2006 року не може бути віднесений до державної служби.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, оскільки суд допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права. Вважає, що має право на пенсію держслужбовця, за перерахуванням якої звернулася до відповідача. Суд невірно вказав її стаж як держслужбовця - менш ніж 10 років, оскільки по досягненню пенсійного віку вона не звільнилася, а продовжила працювати у відповідача. Судом помилково застосована ст. 23 Закону України "Про державну службу", ст. 58 Конституції України. Правомірність її позову підтверджується ст. 9 розд. 2 Закону України "Про карантин рослин" та ст. ст. 43, 46 Конституції України.
В наданих запереченнях на апеляційну скаргу Державна інспекція з карантину рослин у Луганській області відхиляє доводи апеляційної скарги у зв'язку з тим, що вони є безпідставними та необґрунтованими, просить залишити скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.
Як вбачається із копії трудової книжки позивача (арк. спр. 6-9), з 11.05.1970 року по 31.07.1993 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, працювала в Ворошиловградській обласній станції захисту рослин на різних посадах.
02.08.1993 року позивач була за переводом прийнята на роботу до Державної інспекції з карантину рослин у Луганській області на посаду агронома першої категорії прикордонного пункту з карантину рослин аеропорту м. Луганська.
27.12.1999 року ОСОБА_1 відповідачем було переведено на посаду агронома 1 категорії у Жовтневому району м. Луганська.
З 09.03.2004 року по 26.07.2004 року за переводом позивач працювала в карантинній лабораторії на посаді фітопатолога.
27.07.2004 року ОСОБА_1 переведено спеціалістом 1 категорії на МПКР Луганський № 2.
04.12.2005 року позивача було переведено на МПКР "Центральний ринок" м. Луганська на посаду спеціаліста 2 категорії.
11.04.2005 року ОСОБА_1 стали вважати держінспектором МПКР "Центральний ринок" м. Луганська.
02.01.2006 року позивача переведено на посаду провідного фахівця інспекції на МПКР Луганський № 2.
07.08.2006 року ОСОБА_1 звільнилася за власним бажанням у відповідності до ст.. 38 КЗпП України.
За зверненням ОСОБА_1 до відповідача, останнім була видана довідка № 264 від 09.10.2006 року (арк. спр. 11) про те, що стаж її роботи в Державній інспекції з карантину рослин у Луганській області з 24.08.1993 року по 01.01.2006 року вважається як стаж державного службовця, крім роботи в карантинній лабораторії, та становить 11 років 11 місяців 20 днів, згідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1076 від 01.08.2006 року.
08.11.2006 року позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська із заявою про проведення перерахунку її пенсії як державного службовця, надавши пакет документів, у тому числі, зазначену довідку Державної інспекції з карантину рослин у Луганській області № 264 від 09.10.2006 року, на що 22.11.2006 року отримала відмову (арк.. спр. 12, 15).
Листом № 377 від 25.12.2006 року Державна інспекція з карантину рослин у Луганській області звернулася до пенсійних органів щодо помилковості раніше наданої довідки на ім'я ОСОБА_1 під № 264 від 09.10.2006 року.
Вказані обставини не спростовуються сторонами у справі.
Спір виник відносно відмови відповідача визнати за ОСОБА_1 стаж роботи як державного службовця з 24.08.1993 року по 01.01.2006 року.
Посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби, наведені в Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283 у редакції з 15.01.2005 року.
Пунктом 4. Порядку передбачено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
У п. 2 цього Порядку назначено, що до стажу державної служби зараховується робота на посадах Головного державного інспектора з карантину рослин України, головних державних інспекторів з карантину рослин Республіки Крим, області і міста Києва, їх заступників, а також головних, провідних спеціалістів та спеціалістів всіх категорій прикордонних обласних, обласної, міської інспекції з карантину рослин, завідуючих прикордонними пунктами з карантину рослин в морських, річкових портах (на пристанях), на відповідних залізничних станціях, в аеропортах, на головпоштамтах або шосейних шляхах, які за посадою є одночасно державними інспекторами з карантину рослин відповідної території або пункту, з дня набрання чинності Законом України від 30 червня 1993 року № 3348-XII "Про карантин рослин" (з 24 серпня 1993 року); на посадах Головного державного інспектора з карантину рослин міста Севастополя, його заступників, спеціалістів Державної служби з карантину рослин України, які є державними інспекторами з карантину рослин, з дня набрання чинності Законом України від 3 квітня 2003 року № 674-IV "Про внесення змін до Закону України "Про карантин рослин" (з 1 січня 2004 року); Пункт 2 доповнено абзацом згідно з Постановою КМУ № 552 від 12.07.2005 року; абз. 15 п. 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1076 від 01.08.2006 року.
Згідно з вимогами ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723 на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Статтею 17 цього Закону передбачено, що громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу. Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.
У відповідності до ст. 26 цього ж Закону присвоються ранг службовцю відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації та результатів роботи.
Як вбачається з трудової книжки позивача, остання працювала на посаді агронома 2 та 1 категорій, спеціалістом - державним інспектором з карантину рослин з 02.08.1993 року по 02.01.2006 року, тобто, до моменту коли робота у Державній інспекції з карантину рослин у Луганській області набула статусу державної служби, присягу держслужбовця не приймала, ранг не присвоювався.
З 02.01.2006 року позивача переведено на посаду провідного фахівця інспекції на МПКР Луганський № 2, яка не має статусу державного службовця, звідки вона звільнилася 07.08.2006 року.
Згідно до ст. 23 Закону України "Про державну службу" граничний вік перебування на державній службі складає для жінок 55 років, якого ОСОБА_1 досягла 10.12.2000 року, тому період роботи після цього віку до звільнення від відповідача не може бути віднесений до державної служби.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що ОСОБА_1 не набула статусу державного службовця, що при виході на пенсію унеможливлює набуття права на пенсію державного службовця, оскільки згідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти на мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, тобто не може бути застосована Постанова Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 року № 1076 при обчисленні позивачу стажу як державного службовця.
На підставі викладеного судова колегія вважає, що судом першої інстанції ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду від 06.12.2007 року є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198-200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 06.12.2007 року у справі № 2а-266/07 за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції з карантину рослин у Луганській області "про визнання дій неправомірними, зобов'язання виконати певні дії" - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної чинності з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складання постанови в повному обсязі.
Головуючий: І.В. Геращенко
Судді: Г.М. Міронова
Л.А. Василенко