Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2025 р.                                                                        Справа153/330/25

Провадження2-а/153/17/25-а

Ямпільський районний суд Вінницької області, який діє як адміністративний суд

у складі головуючого судді Гаврилюк Т.В.

за участю секретаря судового засідання Шарко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області

цивільну справу №153/330/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

        ОСОБА_1 звернувся до суду з вище вказаним позовом, який мотивований тим, що на 25 лютого 2025 року ОСОБА_1 було викликано до Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області. В приміщенні ДВС за заявою позивача йому було надано дозвіл для ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та можливість зняти копії з документів, зокрема з копії постанови №642 від 10.09.2024 про адміністративне правопорушення, з якої позивач встановив, що вона винесена ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 відносно позивача про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.201-1 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. З оскаржуваної постанови встановлено, що «На виконання розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_3 про здійснення оповіщення військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку в СТОВ «Нива» №307 від 11.07.2024 військовозобов`язаний ОСОБА_1 був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09 год. 00 хв. 16.07.2024 для проходження медичного огляду, уточнення військово-облікових даних та визначення призначення на особливий період, про що був особисто оповіщений, що підтверджується наказом керівника СТОВ «Нива» №166/2 від 11.07.2024 року «Про оповіщення військовозобов`язаних». Про поважні причини неявки у термін визначений п.24 Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період який затверджений Постановою КМУ №560 від 16.05.2024, ОСОБА_1 не повідомив, про що рапортом здійснено доповідь керівнику. Таким чином, ОСОБА_1 під час дії особливого періоду вчинив адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП». ОСОБА_1 вважає, що вказана постанова є незаконною, передчасною, та такою яка прийнята з порушеннями вимог чинного законодавства України є протиправною й підлягає скасуванню. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем грубо було порушено норми чинного законодавства, зокрема основних завдань, які передбачені КУпАП. Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. При прийнятті оскаржуваного рішення, відповідачем було залишено поза увагою обставин що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, яке передбачено п.1 ст.1 ст.247 КУпАП щодо відсутності подій та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. відповідно до якого провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закритою. Позивач звертає увагу суду на наступне: Так, відповідно до оскаржуваної постанови зазначено, що позивачу необхідно було з`явитись до ТЦК та СП на 09:00 год. 16.07.2024 на яку ОСОБА_1 не з`явився. Таке твердження відповідача в оскаржуваній постанові є незаконним та передчасним, так як на дату прибуття до відповідача, а саме 16.07.2024 позивач звернувся й надав в приміщенні ТЦК та СП відповідну довідку Дзигівського АЗПСМ про те, що він звертався до сімейного лікаря й отримав лікування в період часу з 13.07.2024 по 20.07.2024 з діагнозом забій в ділянці грудного і поперекового відділу хребта виражений больовий синдром, забій правового ліктьового і колінного суглобу. Вказана довідка про наявність перебування ОСОБА_1 на лікуванні, 16.07.2024 біля 08:30 год. була особисто доставлена позивачем відповідальному працівникові з ТЦК та СП про те, що на час коли позивач викликався з повісткою в період часу з 13.07.2024 по 20.07.2024 ОСОБА_4 перебував на лікуванні. Довідку ОСОБА_1 надав працівникові ТЦК та СП., який при вході в адміністративне приміщення ТЦК та СП у нього довідку отримав та повідомив, що довідку буде скеровано відповідному працівникові ТЦК та СП, який займається повістками. Враховуючи вищевикладене позивач надав відповідачу довідку, яка підтверджувала підстави не з`явлення ним до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому вказана постанова є не законною, не обґрунтованою та безпідставною. Також позивач звертає увагу суду, що сама оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП, що в ній має бути зазначено, та що повинна містити постанова. Крім того, позивач зазначає, що на даний час існує чотири види документів, які можна назвати загальним терміном «повістка»: повістку, яка вручається з метою уточнення облікових даних; повістка на проходження військово-лікарської комісії (ВЛК); повістка-призов на строкову військову службу; мобілізаційне розпорядження. Отже, як вбачається із постанови належного виклику (повістки) про з`явлення до ТЦК та СП ОСОБА_1 не отримував. У викликові (повістці) не зазначено з якою метою позивач повинен був з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто повістка (виклик) не відповідає вимогам Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженої ПКМУ від 20 січня 2021 р. №100. У зв`язку з вище викладеним позивач повідомляє, що викладений текст в постанові є надуманим та нічим не може бути підтвердженим, оскільки ніхто і ніяким чином не повідомляв позивача про час та місце розгляду адміністративної справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. Саме тому, ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що розгляд справи відбувся у його відсутність та за відсутності підтвердження про належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, що суперечить вимогам ст.278 КУпАП, чим порушено його право на захист. Отже, вище перелічені грубі порушення діючого законодавства свідчать про незаконність, необ`єктивність, упередженість працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 при складанні щодо позивача оскаржуваної постанови про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. Отже, доказів які б підтверджували безпосереднє вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, про обставини які викладено в мотивувальній частині оскаржуваної постанови не має. Саме тому, вказана справа підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, відповідач виносячи оскаржувану постанову перевищив свої службові повноваження, не оцінив всі обставини справи, що та при яких обставинах відбулось, не вірно дав юридичну оцінку обставинам справи. Також, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу. А відповідачем не надані докази того, що позивач, дійсно викликався для складення протоколу про адміністративне правопорушення чи на сам розгляд справи, і що розгляд справи в такий час відповідав вимогам ст.268, 278 КУпАП, щодо підтвердження належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час розгляду справи. Отже, ОСОБА_1 був обмежений в праві брати особисту участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно нього, що є безумовною підставою для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки при такому розгляді без доказів належного повідомлення особи про час розгляду справи порушуються положення ст.268, 278 КУпАП та ч.2 ст.2 КАС України. Отже, вище перелічені грубі порушення діючого законодавства свідчать про незаконність, необ`єктивність, упередженість працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 при складанні щодо позивача оскаржуваної постанови про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП. Враховуючи вказані обставини, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати як незаконну та упереджену постанову про накладення стягнення №642 від 10.09.2025 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП й застосування до позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. й закрити справу на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення.

Ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 17.03.2025 поновлено пропущений з поважних причин встановлений законом процесуальний строк звернення до суду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності суд, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права прийшов до наступного висновку:

Із копії паспорта громадянина України виданого 08.09.1997 (а.с.5-6) судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в селі Безводне Ямпільського району Вінницької області, зареєстрований по АДРЕСА_1 .

Із копії зави ОСОБА_1 від 25.02.2025 (а.с.7) судом встановлено, що ОСОБА_1 просить начальника Ямпільського ВДВС у Могилів-Подільському району Вінницької області ЦМУМЮ (м. Київ) надати копії матеріалів справи по ВП№77028283, для оскарження в суді.

Із копії повідомлення про відкриття виконавчого провадження №758/22.15-32 від 30.01.2025 (а.с.8) судом встановлено, що головний державний виконавець Ямпільського відділу ДВС у Могилів-Подільському районі Вінницької області ЦМУ МЮ (м. Київ) Ю.Жукова направила ОСОБА_1 для виконання та до відома постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.01.2025 винесену при примусовому виконанні постанови №642 від 10.09.2024, що видав ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Із копії заяви про примусове виконання постанови №4046 від 17.12.2025 (а.с.9) судом встановлено, що ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_5 надіслав начальнику Ямпільського відділу ДВС у Могилів-Подільському районі Вінницької області ЦМУ МЮ (м. Київ) у зв`язку з несплатою штрафу в строк, установлений ст.307 КУпАП, для примусового виконання в частині стягнення подвійного розміру штрафу постанову №642 про накладення адміністративного стягнення з ОСОБА_1 .

Із копії постанови №642 по справі про адміністративне правопорушення від 10.09.2024 (а.с.10-11) судом встановлено, що «На виконання розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 про здійснення оповіщення військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку в СТОВ «Нива» №307 від 11.07.2024 військовозобов`язаний ОСОБА_1 був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09:00 год. 16.07.2024 для проходження медичного огляду, уточнення військово-облікових даних та визначених призначення на особливий період, про що був особисто оповіщений, що підтверджується наказом керівника СТОВ «Нива» №166/2 від 11.07.2024 «Про оповіщення військовозобов`язаних». Про поважні причини неявки, у термін визначений п.24 Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений Постановою КМУ №560 від 16.05.2024, ОСОБА_1 не повідомив, про що рапортом здійснено доповідь керівнику. Звернення про доставку громадян, які вчинили адміністративні правопорушення за ст.210-1 КУпАП від 19.08.2024 №2596 щодо ОСОБА_1 було направлено до відділення поліції №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області. 03.09.2024 працівник поліції доставив ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Отже, військовозобов`язаний ОСОБА_1 під час дії особливого періоду, порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме, вимоги ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч.1, ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.17 Закону України «Про оборону України». Згідно ч.2 ст.26 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом. Таким чином, ОСОБА_1 в особливий період вчинив адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП. При встановленні розміру штрафу на виконання загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, що передбачені ст.33 КУпАП було встановлено характер правопорушень, майновий стан: працює, місячний заробіток не повідомив. Обставин, що пом`якшують обтяжують відповідальність згідно ст.ст.34, 35 КУпАП немає. Згідно протоколу №310 03.09.2024 розгляд справи про адміністративне правопорушення було призначено на 10 год. 30 хв. 10.09.2024 року, про що ОСОБА_1 був особисто повідомлений під підпис та не прибув на розгляд справи особисто. На підставі ст.268 КУпАП у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 було своєчасно сповіщено про місце час розгляду справи і від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, дана адміністративна справа була розглянута за його відсутності. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, постановлено накласти на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 грн.».

Із копії довідки виданої Дзигівським АЗПСМ №145 від 20.07.2024 (а.с.12) судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дійсно звертався до сімейного лікаря та отримав лікування з діагнозом: Забій в області грудного і поперекового відділу хребта, виражений больовий синдром, забій правого ліктьового і колінного суглобів множинні садна, рана правого ліктьового і колінного суглобу з 13.07.2024 по 20.07.2024.

Із копії протоколу №310 від 03.09.2024 (а.с.23) судом встановлено, що ОСОБА_1 у поясненнях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності вказав «Не прибув по розпорядженню 16.07.2024 по тій причині, що були різкі болі у спині, не міг рухатись на велику відстань».

Дослідивши усі докази по справі і оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку:

В силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

У частині 3 ст.210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.

У відповідності до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наявність події і складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стаття 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» визначає, що громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом. Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Крім того, суд зазначає, що відповідно до примітки до ст.210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Таким чином, законодавець чітко визначив умову, за якої положення ст.210-1 КУпАП не застосовуються за відсутності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

У ч.5 ст.5, 8, 9 цього Закону органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно з ч.3 ст.14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Цією нормою передбачено перелік державних органів, від яких Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.

Разом з тим, відповідачем не вказано, які саме відомості (персональні дані) не були уточнені позивачем і не могли бути одержані самостійно відповідачем по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії.

У постанові про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності вказано, що він не з`явився 16.07.2024 о 09 годині 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження медичного огляду, уточнення військово-облікових даних та визначення призначення на особливий період.

З огляду на вказане, обов`язок з приводу уточнення даних, який визначений ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» позивач ОСОБА_1 не порушив, оскільки хворів і не міг з`явитися за станом здоров`я.

Крім того, в порушення вимог ст.283 КУпАП, в резолютивній частині оскаржуваної постанови не міститься інформації про визнання ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, а лише зазначено рішення про накладення адміністративного стягнення.

Також, відповідачем не було враховано стан здоров`я позивача на час вчинення адміністративного правопорушення.

Тобто, відповідач не з`ясував під час розгляду справи, чи винен позивач у вчиненні адміністративного правопорушення, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, таким чином не забезпечивши своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування всіх аспектів цієї справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення (ст.255 КУпАП) .

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.2 ст.9 КАСУ).

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У п.21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер КУпАП.

Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.

У зв`язку з вищевикладеним, враховуючи встановлені недоліки, які суд позбавлений можливості усунути в ході судового розгляду, належним способом захисту порушеного права позивача є скасування оскаржуваної постанови.

Згідно з ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

У зв`язку з тим, що розгляд справи про адміністративне правопорушення був проведений без своєчасного повідомлення особи, стосовно якої здійснювався такий розгляд справи, а також без особи, яка притягувалася до відповідальності, та враховуючи, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо врахування всіх обставин справи, суд вважає, що справу про адміністративне правопорушення відносно   ОСОБА_1  слід направити на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи) – ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з положеннями ч.1 ст.39 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, підлягає стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань  ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.ст.9, 210-1, 247, 251, 280 КУпАП, ст.ст.2, 72-79, 139, 241-246, 250, 255, 263, 286, 295, 297 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити частково.

Скасувати постанову №642 від 10.09.2024 винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_7 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 гривень.

Справу надіслати на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи) – ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ).

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_2 , юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

В задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий                                Т. В. Гаврилюк